Yaroslav Hrytsak is a leading Ukrainian historian and public intellectual. He is the author of numerous publications in modern history of Eastern Europe. He has taught at Columbia University, Harvard University, and the Central European University (Budapest), and has been awarded various Ukrainian and foreign awards for academic achievements and public endeavors.
Народився 1 січня 1960 р. у с. Довге, Стрийського району Львівській області. Доктор історичних наук з 1996 р. Професор Львівського університету ім. І. Франка. Директор Інституту історичних досліджень Львівського державного університету ім. І. Франка, гість-професор Центрально-європейського Інституту в Будапешті, Сенатор і завідувач кафедрою історії України Українського Католицького Університету (м. Львів), Перший віце-президент Міжнародної асоціації україністів (МАУ). Співредактор часопису «Україна модерна». Автор цілої низки книг з історії України. Декілька років викладав у Колумбійському університеті і Гарварді. Автор книги «Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота», яка зайняла перше місце у рейтингу «Краща українська книга» у жанрі документалістики журналу Кореспондент за 2007 р. Ярослав Грицак є одним з істориків України, який працює найактивніше і найпродуктивніше (понад 400 публікацій), відомий також своїми публіцистичними творами. Проживає у Львові.
Чудовий набір есе для тих, хто не спеціалізовано чи напівпрофесійно, та все ж глибше цікавиться історією та шукає відповідей на питання: "чому ми, українці, такі, як є?". Грицак пише внятно і легко, водночас, відкриваючи іншу перспективу на відомі події та факти. Рекомендую
Ярослав Грицак дуже легко розкладає на свої місця у твій голові важливі історичні події та процеси. Ця збірка есеїв стала для мене певним провідником у світ, у якому сучасна людина часто не до кінця розбирається, чи то з браку часу, чи з небажання. Це світ маніпуляцій історією, світ політики та розуміння державних процесів.
Було цікаво й важко відірватися, навіть не зважаючи на те, що тема була для мене новою.
Час швидкоплинний, а тому збірки історичних есеїв дуже швидко втрачають свою актуальність. Але навіть через вісім років з моменту публікації можна знайти нову та своєчасну для себе інформацію. Ґрунтовно і обґрунтовано – це про цю книжку. Не з усіма думками автора можна погоджуватися, але не прислухатися неможливо.
власне такі історики як Грицак і мали б модерувати навколоісторичні суперечки нашого різноманітного суспільства, - з прийняттям і усвідомленням фактів, без надмірного драматизму і перегинів. Хоча, як показава час, все-таки в деяких полщинах оптимізм переважив над реалізмом (саме ця книжка написана задовго до 2014 року, і всіх пов'язаних подій сьогодення).
Суспільствознавча оказіональна есеїстика швидко старіє. Зараз якось пронизливо читаються нотатки з ранніх 2000х про те, що й Україна не розколеться, й кордони не зміняться.