Крутезна книга про особливості вітчизняного бізнесу, життя політичної еліти, а також дуже детальний і чутливий опис внутрішнього зламу, вибору між добром і злом, який пережили тисячі українців внаслідок помаранчевої революції.
Брати Капранови для мене - це у першу чергу Кобзар2000. Особливо її hard-частина. Пам'ятаю, як я старанно його сканувала тиждень, у перервах між роботою, бо із любимою кумасею ми мали одного примірника на двох і ніяк не могли його поділити. Потім були "Кобзар: Нові розділи", але магія того самого hard-Кобзаря все не вивітрювалася. Аж ось я натрапила у книгарні на "Щоденник моєї секретарки", купила і... закинула на полиці. Чому? А шут його зна. Так склалося. Аж тут зійшлися зірки: Фабула проголосила челендж "читай та ділись". Тому я взяла до руки "Щоденника", налаштувалася на містичну подорож, аж зась. Ні, я ні в якому разі не кажу, що книжка якась не така. Але це не Кобзар. Це місток, який дивним чином поєднав тодішню помаранчеву революцію у книзі із сумирним сьогоденням, із його роздратованістю та розчаруванням. Це шафа, звідки раптом визирнула актуальна й досі дебела мовна проблема. Це шухляда із зламаним замком, з якої витинається довгий панчох жіночої награності та зім'яла краватка чоловічої пихатості. Це стара книга із раптом свіжим повітрям надії, що на жаль має дуже гіркий присмак розуміння. Розуміння марності зусиль, невиправності людей та молодіжного оптимізму. Тут мені сказали, что "Забудь-річка" має спільних із "Щоденником" героїв. То, мабуть, я вже точно знаю, яку книгу вполюю на наступній виставці, бо коли йдешь на виставку, то обв'язково треба мати якусь одну точну ціль, а решту дозволити зробити провидінню та випадковості.
Брала цю книгу не читаючи про що вона буде, брала просто за то що полюбляю їх Ютуб канал. Наївно думала що буде про щоденник якоїсь секретарки.
На жаль, книга не сподобалась. Після декілька сторінок, постійні узагальнення про жінок та чоловіків почали давати враження що я читаю Донцову. Це так швидко набридло що я знайшла аудіо-книгу щоб можна було слухати коли працюю по дому. Єдине, що не викликало відчуття гидоти, так це відступлення і розкази про сім’ю та історію, про табори і як люді могли вижити проти системи.
Капранови може і намагалися піднести дзеркало до політичною кухні України 2004го, але це насичено в мізогінії. Окрім Сапули, усі жінки продажні, тупі і самозакохані. А головний герой (та ні, Герой), бізнесмен який весь день торчить у себе в офісі та ходить по ресторанам, виявляється такій-собі Дон Жуан. Ні, навіть секс-гігант який може спокусити молоду дівчину тільки тім що виграв у неї у більярд. І це коли вона чемпіонка України, а він інколи грає для розваги (а чого тут про Серену Вільямс не написано, може він і її зміг по тенісу перемогти? А брати Клічко де загубилися, усе ж в Києві відбувається?). І якщо цього не достатньо щоб оцінити цей твір як фантастику, то він в пристрасті рве на ній білизну, а вона від цього кайфує бо це найвищий комплемент для жінки. Сцена, завіса.
Якщо хочеться прочитати якусь сповідь секретарки, то це точно не до цієї книжки. Хоча тут секретарка буде. І щоденник її теж. Але розповідь буде не від неї і навіть не про неї. Та, можливо, це й на краще? Цікавіше ж дізнаватись про те, що відбувається в кабінетах від безпосередніх учасників, а не від тих, хто залишається за дверима. Мені сподобалась книжка. Написана легко і цікаво, перегукується з реальністю. Але мені не сподобалося, що протягом всієї книжки спостерігається не найкраще відношення до жінок. Хоча розповідь йде від першої особи і це саме його таке бачення, особливо, враховуючи, що в ті часи та й в тих колах сексизм був звичайним і поширеним явищем. Звісно, через це я оцінку не знижую, хоч воно й трохи напрягало. Одруківки в книжці присутні і їх навіть більше, ніж достатньо, щоб про них згадати і трішки на них поматюкатись.
Якщо коротко, то це огляд життя владно-бізнесових кіл України початку 2000-х. Книга дуже охоплива - зачіпає і український політикум, і особливості московського, і кризу середнього віку, і радянські репресії та табори. Багато історичних паралелей та аллюзій. Для розуміння новітньої історії України та політики - варто прочитати. А напередодні виборів варто перечитати ще раз.
Яскраве повернення нас 20 років назад: життя політиків та бізнесменів, роздуми про чоловіків та жінок, спогади та Помаранчева революція. Легка мова, знайомі персонажі.