What do you think?
Rate this book
Терімен
Глобальна катастрофа докорінно змінила життя людства й випустила зі сховків істот, які раніше вважалися лише персонажами легенд. Люди змушені боротися з ними за територію. Та чи завжди той, хто не схожий на тебе, є ворогом? І що відрізняє людину від «не-людини»?
Молодий науковець, який вивчає магічні артефакти, аби знайти рецепт ліків для незрячої сестри… Лікарка-ветеринар, яка вміє доглядати за потойбічними створіннями… Офіцер зі зламаною долею, який полює на чудовиськ… І чарівна чапля-аосагібі з далеких островів Ямато.
Кажуть, що цей птах приносить удачу тому, хто ним володіє. Але чи завжди удача набуває саме таких форм, як ми очікуємо?
Молодий науковець, який вивчає магічні артефакти, аби знайти рецепт ліків для незрячої сестри… Лікарка-ветеринар, яка вміє доглядати за потойбічними створіннями… Офіцер зі зламаною долею, який полює на чудовиськ… І чарівна чапля-аосагібі з далеких островів Ямато.
Кажуть, що цей птах приносить удачу тому, хто ним володіє. Але чи завжди удача набуває саме таких форм, як ми очікуємо?
- GenresDystopia
192 pages, Hardcover
Published February 1, 2023
1 person is currently reading
5 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
August 4, 2025
Шукала мідь, знайшла золото. Дійсно, буквально пальцем в небо тикнула в Лібраріусі на книжку подешевше і з більш-менш цікавою анотацією, а ця книжка виявилася просто скарбом!
От саме таке постапокаліптичне (і не тільки) сучасне українське фентезі я хочу бачити. А тут ще й епістолярний жанр, який я дуже люблю.
Події відбуваються після всесвітнього потопу у 1910-х роках. Виживші люди живуть на островах.
Залишки слов'ян об'єдналися в ООНА — Об'єднання Островів Нових Антів , де влада зосереджена в руках церкви. Крім того, потоп спричинив активізацію магічних істот та химер, з якими церква намагається боротися за допомогою меча та магії.
На Далекому Сході існує об'єднання Ямато, основою якого стали японські острови. У Ямато до магічних істот відносяться зовсім по іншому.
Крім того, ООНА там Ямато воювали за острови між ними (я так зрозуміла, за залишки Китаю та росії).
Отже, через щоденники та листи героїв нам передають події і в ООНА (основна локація — острів Зміїний), і в Ямато. Все зав'язується на викраденому з яматського монастиря чарівного птаха аосагібі, який через контрабандистів потрапляє на Зміїний.
І далі нас чекають дуже насичені події, з купою магічних істот слов'янської (навіть камео Вія😁) та японської міфології. Є прям горорні моменти — і тут треба завдячити диктору — я ледь не обісралася🙈😁
Дуже сподобалось, як передана атмосфера минулого сторіччя: у характерах військових, Романа, Аяме, сінобі💓
Звісно, тут є непроста історія кохання, причому з крихточкою шибарі😉
Є і моменти, щоб поплакати. Мене особливо сильно зачепила історія умібодзу-Кіоші, духу, що топить кораблі😢
Я слухала і не могла відірватися. Окрема подяка диктору, бо він тут зірка🫶🏻 Може, комусь здасться, що трохи переграє, але я виросла на радіопостановах, тому мені аж занадто зайшла така манера🥰 Зате одразу зрозуміло, хто де говорить👌🏻
Я не розумію, як так вийшло, що ця книга абсолютно обділена увагою🤷🏻.
Терімен однозначно потрапляє до мого списку топ прочитаного, і моя віра в сучасне українське фентезі стала трохи більш міцною☺️
От саме таке постапокаліптичне (і не тільки) сучасне українське фентезі я хочу бачити. А тут ще й епістолярний жанр, який я дуже люблю.
Події відбуваються після всесвітнього потопу у 1910-х роках. Виживші люди живуть на островах.
Залишки слов'ян об'єдналися в ООНА — Об'єднання Островів Нових Антів , де влада зосереджена в руках церкви. Крім того, потоп спричинив активізацію магічних істот та химер, з якими церква намагається боротися за допомогою меча та магії.
На Далекому Сході існує об'єднання Ямато, основою якого стали японські острови. У Ямато до магічних істот відносяться зовсім по іншому.
Крім того, ООНА там Ямато воювали за острови між ними (я так зрозуміла, за залишки Китаю та росії).
Отже, через щоденники та листи героїв нам передають події і в ООНА (основна локація — острів Зміїний), і в Ямато. Все зав'язується на викраденому з яматського монастиря чарівного птаха аосагібі, який через контрабандистів потрапляє на Зміїний.
І далі нас чекають дуже насичені події, з купою магічних істот слов'янської (навіть камео Вія😁) та японської міфології. Є прям горорні моменти — і тут треба завдячити диктору — я ледь не обісралася🙈😁
Дуже сподобалось, як передана атмосфера минулого сторіччя: у характерах військових, Романа, Аяме, сінобі💓
Звісно, тут є непроста історія кохання, причому з крихточкою шибарі😉
Є і моменти, щоб поплакати. Мене особливо сильно зачепила історія умібодзу-Кіоші, духу, що топить кораблі😢
Я слухала і не могла відірватися. Окрема подяка диктору, бо він тут зірка🫶🏻 Може, комусь здасться, що трохи переграє, але я виросла на радіопостановах, тому мені аж занадто зайшла така манера🥰 Зате одразу зрозуміло, хто де говорить👌🏻
Я не розумію, як так вийшло, що ця книга абсолютно обділена увагою🤷🏻.
Терімен однозначно потрапляє до мого списку топ прочитаного, і моя віра в сучасне українське фентезі стала трохи більш міцною☺️
November 5, 2025
Український огляд нижче (Ukrainian language review is below)
This is an interesting mixture of post-apocalypse and urban fantasy written as a collection of letters and diary entries of a number of charactersб English title is Teru teru bōzu i.e. a small traditional handmade doll hung outside doors and windows in Japan made from tissue paper or cloth. The world has recently (during the lifetime of the book's characters) experienced a series of floods that “turned our long-suffering planet into a bunch of islands” after some kind of experiment in Antarctica. The first diary entries are by Roman Makoviy, who lives on Zmeinyi Island in Novohiorhiivsk city and works as a lecturer in mythology and occult practices at the Department of Supernatural Zoological Phenomena at St. George's University. Because the floods not only changed the face of the Earth, but also made magical beings more active in our world. In this book, readers will encounter creatures from Slavic (mermaids, Chugaister, witches, and Wiy) and Japanese cultures.
Each country has its own way of reacting to creatures from folklore. For example, Roman lives in the UNA (United islands of New Ants), where the church has taken over, considering all such creatures demonic and demanding their total extermination. Instead, on the Yamato Islands (Japanese culture), people try to live in harmony with otherworldly beings, stopping only those that are directly dangerous to people.
So, when Roman accidentally comes across an aosagibi egg (a heron that, after living for a hundred years, turns into a yokai, a magical creature that is believed to bring good luck) and a bird hatches from it, he looks for a way to preserve this creature without endangering himself (even if he doesn't value his own life much) or his younger blind 16-year-old sister, Ada. Without hesitation, he writes a letter to Ayame Shimizu from Yamato, a researcher he met earlier at the conference.
Meanwhile, the bird is being searched for by a man who stole it from the Yamato Islands during the last war (the dates in the book are given as 19..., but given the levels of technology mentioned, it is the beginning of the twentieth century and the war is a clear analogue of the Russo-Japanese War of 1904-1905), and Roman is looking for Ayame's local acquaintances.
The book is interesting and has a clear influence of Japanese pop culture. The choice of style, i.e., mostly diary entries, somewhat limits the creative potential (if there is a diary entry, it is clear that the hero did not die before writing). At the same time, there are a number of shortcomings, both minor (“a pack of ammunition opens with a pleasant crunch, the cardboard breaks, and then steel babies” pistol cartridges are usually not made of steel - the case is mostly copper, so that it can easily deform and not get stuck, plus steel can spark upon impact) and more serious, the main one being the overall situation with the calamity. The world turned into a set of islands less than 6 years ago (Ada went blind at 10, which was before the floods), but it doesn't feel like most of the world has disappeared - people continue to eat apple pies (where did the wheat and fruit come from?), boats and boats probably use motors rather than sails (no mention of wind problems, they arrange for a meeting time without looking at the weather), and there are a lot of metal things - it's unclear how the extraction of raw materials is going. The mail halfway across the world is fast and punctual. The battle scenes have an anime feel, with heads and arms/legs flying off from sword blows (if you're interested in this gruesome topic, read about the trial of the Japanese who executed Chinese prisoners during World War II in a competition to cut off a hundred heads faster, which is actually a problem even with a katana made of modern high-quality steel). Before the cataclysm, these mythical creatures were considered a fiction, but the church had been training elite witch-seraphim since childhood... And after the calamity, they are not engaged in survival, but organize departments and even gather international conferences with enough specialists
Це – цікава суміш пост-апокаліпсу і міського фентезі написане як збірка листів та щоденникових записів низки персонажів. У світі відносно нещодавно (за життя персонажів книги) пройшла низка повеней, що «перетворили нашу багатостраждальну планетку на купу островів» наче через якісь експерименти у Антарктиді. Перші щоденникові записи - Романа Маковія, що мешкає у на острові Зміїному у Новогеоргіївську і працює викладачем з вивчення міфології та окультних практик у відділі надприродних зоологічних феноменів при університеті Святого Георгія. Бо потопи не лише змінили обличчя Землі, а й змусили магічних істот більш активно проявлятись у нашому світі. У цій книжці читачі матимуть справу з істотами слов’янського (русалки, чугайстри, відьми, Вій) і японської культур.
Кожна країна по-своєму реагує на істот з фольклору. Так, Роман мешкає у ООНА (Об’єднання островів нових Антів), де владу взяла церква, що вважає усіх таких істот демонічними і вимагає їхнього тотального винищення. Натомість на островах Ямато (японської культури) з потойбічними істотами намагаються жити в гармонії, зупиняючи виключно тих, що напряму небезпечні для людей.
Тож, коли до рук Романа випадково потрапляє яйце аосагібі (чапля, яка, проживши сто років, перетворюється на йокай, магічну істоту, що за повір’ям приносить удачу) і з нього вилупляється птах – він шукає як йому зберігти це створіння одночасно не підставляючи під загрозу не стільки себе (він не особливо цінує власне життя) як свою молодшу сліпу 16-річну сестру Аду. Не довго думаючи, він пише листа до Аяме Сімідзу з Ямато – дослідниці, яку зустрічав раніше на конференції.
Тим часом птаха шукає людина, що вкрала його з островів Ямато під час останньої війни (дати у книжці дано як 19.., проте по згаданих рівнях технологій це початок ХХ сторіччя і війна – явний аналог російсько-японської війни 1904-1905 років.), а Роман шукає місцевих знайомих Аяме…
Книга цікава, має явний вплив японської поп-культури. Вибір стилю, тобто переважно щоденникові записи, дещо обмежує творчий потенціал (якщо запис є, то зрозуміло, що герой не загинув до написання). Водночас, є низка недоліків, як незначних («приємним хрускотом відкривається пачка набоїв, розривається картон, а потім сталеві малюки» сталевих пістолетних набоїв зазвичай не роблять – гільза переважно мідна, аби легко деформуватись і не застрягнути, плюс сталь при ударі може дати іскру) так і більш серйозних, основним з яких є ситуація з катастрофою. Світ перетворився на набір островів менше 6 років тому (Ада осліпла у 10 років, що було до повеней), але не відчувається, що більшість сущі зникла – люди продовжують їсти пироги з яблуками (звідки пшениця і фрукти?), катери і човни імовірно використовують не вітрила, а мотори (не згадуються проблеми з вітром, домовляються на час зустрічі без погляду на погоду), та й металевих речей купа – як йде видобуток сировини незрозуміло. Пошта через півсвіту працює швидко і пунктуально. Батальні сцени мають анімешне відчуття, від ударів мечей розлітаються голови і руки/ноги (якщо цікавить ця моторошна тема, почитайте про суд над японцями, що під час Другої світової страчували китайських полонених у змаганні хто швидше зрубає сотню голів, насправді це навіть катаною з сучасної якісної сталі проблема). До катаклізму наче особливо міфічних істот вважали вигадкою, але церква вже тоді «з дитинства» тренувала елітних відьмаків-серафимів… А після катастрофи займаються не виживанням, а організовують кафедри і навіть збирають міжнародні конференції де достатньо спеціалістів…
This is an interesting mixture of post-apocalypse and urban fantasy written as a collection of letters and diary entries of a number of charactersб English title is Teru teru bōzu i.e. a small traditional handmade doll hung outside doors and windows in Japan made from tissue paper or cloth. The world has recently (during the lifetime of the book's characters) experienced a series of floods that “turned our long-suffering planet into a bunch of islands” after some kind of experiment in Antarctica. The first diary entries are by Roman Makoviy, who lives on Zmeinyi Island in Novohiorhiivsk city and works as a lecturer in mythology and occult practices at the Department of Supernatural Zoological Phenomena at St. George's University. Because the floods not only changed the face of the Earth, but also made magical beings more active in our world. In this book, readers will encounter creatures from Slavic (mermaids, Chugaister, witches, and Wiy) and Japanese cultures.
Each country has its own way of reacting to creatures from folklore. For example, Roman lives in the UNA (United islands of New Ants), where the church has taken over, considering all such creatures demonic and demanding their total extermination. Instead, on the Yamato Islands (Japanese culture), people try to live in harmony with otherworldly beings, stopping only those that are directly dangerous to people.
So, when Roman accidentally comes across an aosagibi egg (a heron that, after living for a hundred years, turns into a yokai, a magical creature that is believed to bring good luck) and a bird hatches from it, he looks for a way to preserve this creature without endangering himself (even if he doesn't value his own life much) or his younger blind 16-year-old sister, Ada. Without hesitation, he writes a letter to Ayame Shimizu from Yamato, a researcher he met earlier at the conference.
Meanwhile, the bird is being searched for by a man who stole it from the Yamato Islands during the last war (the dates in the book are given as 19..., but given the levels of technology mentioned, it is the beginning of the twentieth century and the war is a clear analogue of the Russo-Japanese War of 1904-1905), and Roman is looking for Ayame's local acquaintances.
The book is interesting and has a clear influence of Japanese pop culture. The choice of style, i.e., mostly diary entries, somewhat limits the creative potential (if there is a diary entry, it is clear that the hero did not die before writing). At the same time, there are a number of shortcomings, both minor (“a pack of ammunition opens with a pleasant crunch, the cardboard breaks, and then steel babies” pistol cartridges are usually not made of steel - the case is mostly copper, so that it can easily deform and not get stuck, plus steel can spark upon impact) and more serious, the main one being the overall situation with the calamity. The world turned into a set of islands less than 6 years ago (Ada went blind at 10, which was before the floods), but it doesn't feel like most of the world has disappeared - people continue to eat apple pies (where did the wheat and fruit come from?), boats and boats probably use motors rather than sails (no mention of wind problems, they arrange for a meeting time without looking at the weather), and there are a lot of metal things - it's unclear how the extraction of raw materials is going. The mail halfway across the world is fast and punctual. The battle scenes have an anime feel, with heads and arms/legs flying off from sword blows (if you're interested in this gruesome topic, read about the trial of the Japanese who executed Chinese prisoners during World War II in a competition to cut off a hundred heads faster, which is actually a problem even with a katana made of modern high-quality steel). Before the cataclysm, these mythical creatures were considered a fiction, but the church had been training elite witch-seraphim since childhood... And after the calamity, they are not engaged in survival, but organize departments and even gather international conferences with enough specialists
Це – цікава суміш пост-апокаліпсу і міського фентезі написане як збірка листів та щоденникових записів низки персонажів. У світі відносно нещодавно (за життя персонажів книги) пройшла низка повеней, що «перетворили нашу багатостраждальну планетку на купу островів» наче через якісь експерименти у Антарктиді. Перші щоденникові записи - Романа Маковія, що мешкає у на острові Зміїному у Новогеоргіївську і працює викладачем з вивчення міфології та окультних практик у відділі надприродних зоологічних феноменів при університеті Святого Георгія. Бо потопи не лише змінили обличчя Землі, а й змусили магічних істот більш активно проявлятись у нашому світі. У цій книжці читачі матимуть справу з істотами слов’янського (русалки, чугайстри, відьми, Вій) і японської культур.
Кожна країна по-своєму реагує на істот з фольклору. Так, Роман мешкає у ООНА (Об’єднання островів нових Антів), де владу взяла церква, що вважає усіх таких істот демонічними і вимагає їхнього тотального винищення. Натомість на островах Ямато (японської культури) з потойбічними істотами намагаються жити в гармонії, зупиняючи виключно тих, що напряму небезпечні для людей.
Тож, коли до рук Романа випадково потрапляє яйце аосагібі (чапля, яка, проживши сто років, перетворюється на йокай, магічну істоту, що за повір’ям приносить удачу) і з нього вилупляється птах – він шукає як йому зберігти це створіння одночасно не підставляючи під загрозу не стільки себе (він не особливо цінує власне життя) як свою молодшу сліпу 16-річну сестру Аду. Не довго думаючи, він пише листа до Аяме Сімідзу з Ямато – дослідниці, яку зустрічав раніше на конференції.
Тим часом птаха шукає людина, що вкрала його з островів Ямато під час останньої війни (дати у книжці дано як 19.., проте по згаданих рівнях технологій це початок ХХ сторіччя і війна – явний аналог російсько-японської війни 1904-1905 років.), а Роман шукає місцевих знайомих Аяме…
Книга цікава, має явний вплив японської поп-культури. Вибір стилю, тобто переважно щоденникові записи, дещо обмежує творчий потенціал (якщо запис є, то зрозуміло, що герой не загинув до написання). Водночас, є низка недоліків, як незначних («приємним хрускотом відкривається пачка набоїв, розривається картон, а потім сталеві малюки» сталевих пістолетних набоїв зазвичай не роблять – гільза переважно мідна, аби легко деформуватись і не застрягнути, плюс сталь при ударі може дати іскру) так і більш серйозних, основним з яких є ситуація з катастрофою. Світ перетворився на набір островів менше 6 років тому (Ада осліпла у 10 років, що було до повеней), але не відчувається, що більшість сущі зникла – люди продовжують їсти пироги з яблуками (звідки пшениця і фрукти?), катери і човни імовірно використовують не вітрила, а мотори (не згадуються проблеми з вітром, домовляються на час зустрічі без погляду на погоду), та й металевих речей купа – як йде видобуток сировини незрозуміло. Пошта через півсвіту працює швидко і пунктуально. Батальні сцени мають анімешне відчуття, від ударів мечей розлітаються голови і руки/ноги (якщо цікавить ця моторошна тема, почитайте про суд над японцями, що під час Другої світової страчували китайських полонених у змаганні хто швидше зрубає сотню голів, насправді це навіть катаною з сучасної якісної сталі проблема). До катаклізму наче особливо міфічних істот вважали вигадкою, але церква вже тоді «з дитинства» тренувала елітних відьмаків-серафимів… А після катастрофи займаються не виживанням, а організовують кафедри і навіть збирають міжнародні конференції де достатньо спеціалістів…
January 12, 2024
Коротенький відгук на книгу від якої я нічого особливо не чекала.
Але, вона мені дуже сподобалась.
Антиутопія з домішкою фентезі.
Світ після потопу змінився, всі магічні істоти, які були лиш легендами тепер не казки, а сувора реальність.
Роман живе в країні, яка вважає, що всіх "бестій" треба винищувати, але йому випадково трапляється яйце загадкового птаха, точно міфічного, як виплутатись з цієї ситуації?
Добре, що є можливість зв'язатись з людиною іншої країни, дружньої до істот, але чим завершиться ця пригода?
Раджу звернути увагу, цікавий мікс японської та слов'янської культур.
Але, вона мені дуже сподобалась.
Антиутопія з домішкою фентезі.
Світ після потопу змінився, всі магічні істоти, які були лиш легендами тепер не казки, а сувора реальність.
Роман живе в країні, яка вважає, що всіх "бестій" треба винищувати, але йому випадково трапляється яйце загадкового птаха, точно міфічного, як виплутатись з цієї ситуації?
Добре, що є можливість зв'язатись з людиною іншої країни, дружньої до істот, але чим завершиться ця пригода?
Раджу звернути увагу, цікавий мікс японської та слов'янської культур.
Read
July 28, 2024Моя вже друга книга, в цьому році, в епістолярному жанрі. Міське фентезі з міфічними істотами, де "Україна", завдяки катаклізму, розташована недалеко від "Японії".
Великий мінус, що сюжет після половини, починає жмакатись і провисати.
Великий мінус, що сюжет після половини, починає жмакатись і провисати.
August 20, 2024
Некваплива й розмірена книга, що гарно пасує до подорожей, коли нікуди не поспішаєш й нікуди від книги не подінешся. Не стільки про постапокаліптичний світ, в якому міфічні істоти припинили ховатися, скільки про історію кохання і довгий до нього шлях.
Є моменти, які можна копнути глибше і поставити питання щодо їхньої логічності (повороти Ростислава, наприклад, або зір Ади - адже обмін з потерчатами то не про удачу), але заглиблюватися не дуже хочеться. Бо «Терімен» радше про атмосферу, ніж про історію і дію, а атмосфера мені добре зайшла.
Є моменти, які можна копнути глибше і поставити питання щодо їхньої логічності (повороти Ростислава, наприклад, або зір Ади - адже обмін з потерчатами то не про удачу), але заглиблюватися не дуже хочеться. Бо «Терімен» радше про атмосферу, ніж про історію і дію, а атмосфера мені добре зайшла.
May 7, 2024
3,5
Приємна книжка. Цікаво сплітається словʼянська міфологія з японською. Цікава історія.
Але манера оповіді через листи і щоденники персонажів, яка круто працювала на початку книги, врешті помітно змазала цю книгу. Прибравши динаміку і напруження з сюжетних динамічних сцен. Зробивши все однаковим і монотонним. Але при цьому якісь роздуми чи глибина чи ліричність в цю монотонність не додались 🤷🏻♀️
Приємна книжка. Цікаво сплітається словʼянська міфологія з японською. Цікава історія.
Але манера оповіді через листи і щоденники персонажів, яка круто працювала на початку книги, врешті помітно змазала цю книгу. Прибравши динаміку і напруження з сюжетних динамічних сцен. Зробивши все однаковим і монотонним. Але при цьому якісь роздуми чи глибина чи ліричність в цю монотонність не додались 🤷🏻♀️
Displaying 1 - 6 of 6 reviews