What do you think?
Rate this book
Пантелеймон Куліш. Вибрані твори
Серія Yaka ШКОЛА від Yakaboo Publishing представляє вибрані твори Пантелеймона Куліша, автора першого фонетичного правопису, письменника, перекладача, етнографа, видавця… За словами критиків, важко знайти в нашій культурі галузь, до якої не приклав би своєї праці Пантелеймон Куліш. На підтвердження цього — і перший український історичний роман «Чорна рада», який розпочинає збірку. До видання також увійшли ідилія «Дівоче серце» та автобіографія «Жизнь Куліша».
264 pages, Hardcover
Published January 1, 2023
1 person is currently reading
11 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
July 30, 2024
«Чорна Рада» - роман непоганий, але якщо звідти забрати політичну складову, то залишиться сухуватий твір, де крім Кирила Тура навряд чи хтось запамʼятається. Куліш і сам це визнав, додавши до своєї автобіографії лист від друга з цим висновком. «Дівоче серце» інша справа, хоч історія й коротка, але емоцій викликала більше. І шкода, що зараз ніде не знайти «Феклушу», яку відразу захотілось прочитати після її пітчу в «Жизнь Куліша».
June 15, 2024
Можливо варто читати «Чорну Раду» не у скороченому вигляді, бо у цьому варіанті занадто багато хаосу. Купа персонажів, оповідь «стрибає», важко триматися головної суті.
October 29, 2025
Довго думав, як підійти до відгуку на цю книгу.
З одного боку – це вагома сторінка української історії та літератури, перший український історичний роман, та й Куліш постать доволі цікава, хоч і в багатьох аспектах суперечлива.
Десятки і сотні разів щороку факти «Чорної ради», «Руїни» та постаті Куліша проговорюється в рамках підготовки до ЗНО/НМТ.
Чомусь я був впевнений, що я читав «Чорну раду» у школі, можливо, через попередній абзац. Хоча читаючи її знов, я зрозумів що ні – я думав, що читав, але, мабуть, прочитав перший розділ і на тому все закінчилось. Бо тут починається «з іншого боку»
Бо з іншого боку «Чорна рада» - доволі посередній художній твір. Звісно, це суб’єктивно. Знаю, що зараз хтось скаже, що «Чорна рада» дуже круто і ледь не геніально. Я сам знаю людей, яким ця історія подобається.
Але це було скучно протягом всієї історії, за виключенням деяких епізодів.
Пів книги Шрам зі своїм сином їздять по своїм знайомим і бухають з ними, ведучи розмови.
Тут мало гарно описаного побуту, кухні та традицій, попри те, що половина подій відбувається за столами з великою кількістю алкоголю.
Любовний трикутник – відверто нецікавий, до того ж з неймовірним відсотком сексизму.
Взагалі, у Куліша якийсь пунктик на жінках. Ви скажете – такі часи були. Я знаю і згоден. Я прочитав багато «класичних» творів 18-19 століття, але такого рівня зневаги до жінок я не пригадаю, попри всі відсилки до специфічних козацьких поглядів на жінку. Тут же жінок змішують з лайном ледь не кожні кілька сторінок, причому абсолютно всі герої цього роману.
Єдине, що є цікавим у цій історії – це гарні приклади маніпулювання походженням чи суспільним становищем, яскраві зразки того, як легко розділяти людей популістичними гаслами про рівність, всезагальний достаток і «свого», «з народу» князя/гетьмана/президента.
Це єдиний хороший момент у цій історії, який дійсно варто розбирати в школі, все інше – нецікаві, або й відверто тригерні для сьогоднішнього підлітка сюжети (наприклад, кількаразове нагадування, що Москва нам близька по духу і треба її триматись, а від Польщі подалі).
А тепер до головного. Чи варто читати цей твір повністю у школі?
Як літературне творіння – точно ні.
Це нецікавий літературний твір, попри те, що він перший український історичний роман.
«Чорну раду» можна розглядати уривками хіба як історичний документ і показувати, як змінювалось уявлення про наших сусідів, як змінювалось уявлення про жінку та її місце в суспільстві.
Єдине, що я давав би повністю – це сам процес того, що назвуть «Чорною радою». Це дійсно важливо і цікаво, і це єдине в творі, що зберігає актуальність по сьогодні.
Уривок на 30-40 сторінок дитині 9 класу читати легше, ніж продиратись через 200 сторінок шляху головних героїв до тої самої «Чорної ради».
Все інше в сюжеті – неактуальне і непотрібне середньостатистичному підлітку в 15 років.
Я працюю з підлітками і я знаю, що багато з них після першої згадки про хорошу Москву і про те, що жінка гірше за гівно не будуть далі це читати.
Я знаю, що є люди, яким подобається цей твір. Вангую, що під цим відгуком будуть обурливі або ж саркастичні коментарі, та мені не звикати. Хтось точно напише, що в його класі/його діти/учні були в захваті від цього твору.
Але, суб’єктивно, «Чорна рада» - таке собі, як не сказати гірше, вибачте вже мені наругу над класикою.
З одного боку – це вагома сторінка української історії та літератури, перший український історичний роман, та й Куліш постать доволі цікава, хоч і в багатьох аспектах суперечлива.
Десятки і сотні разів щороку факти «Чорної ради», «Руїни» та постаті Куліша проговорюється в рамках підготовки до ЗНО/НМТ.
Чомусь я був впевнений, що я читав «Чорну раду» у школі, можливо, через попередній абзац. Хоча читаючи її знов, я зрозумів що ні – я думав, що читав, але, мабуть, прочитав перший розділ і на тому все закінчилось. Бо тут починається «з іншого боку»
Бо з іншого боку «Чорна рада» - доволі посередній художній твір. Звісно, це суб’єктивно. Знаю, що зараз хтось скаже, що «Чорна рада» дуже круто і ледь не геніально. Я сам знаю людей, яким ця історія подобається.
Але це було скучно протягом всієї історії, за виключенням деяких епізодів.
Пів книги Шрам зі своїм сином їздять по своїм знайомим і бухають з ними, ведучи розмови.
Тут мало гарно описаного побуту, кухні та традицій, попри те, що половина подій відбувається за столами з великою кількістю алкоголю.
Любовний трикутник – відверто нецікавий, до того ж з неймовірним відсотком сексизму.
Взагалі, у Куліша якийсь пунктик на жінках. Ви скажете – такі часи були. Я знаю і згоден. Я прочитав багато «класичних» творів 18-19 століття, але такого рівня зневаги до жінок я не пригадаю, попри всі відсилки до специфічних козацьких поглядів на жінку. Тут же жінок змішують з лайном ледь не кожні кілька сторінок, причому абсолютно всі герої цього роману.
Єдине, що є цікавим у цій історії – це гарні приклади маніпулювання походженням чи суспільним становищем, яскраві зразки того, як легко розділяти людей популістичними гаслами про рівність, всезагальний достаток і «свого», «з народу» князя/гетьмана/президента.
Це єдиний хороший момент у цій історії, який дійсно варто розбирати в школі, все інше – нецікаві, або й відверто тригерні для сьогоднішнього підлітка сюжети (наприклад, кількаразове нагадування, що Москва нам близька по духу і треба її триматись, а від Польщі подалі).
А тепер до головного. Чи варто читати цей твір повністю у школі?
Як літературне творіння – точно ні.
Це нецікавий літературний твір, попри те, що він перший український історичний роман.
«Чорну раду» можна розглядати уривками хіба як історичний документ і показувати, як змінювалось уявлення про наших сусідів, як змінювалось уявлення про жінку та її місце в суспільстві.
Єдине, що я давав би повністю – це сам процес того, що назвуть «Чорною радою». Це дійсно важливо і цікаво, і це єдине в творі, що зберігає актуальність по сьогодні.
Уривок на 30-40 сторінок дитині 9 класу читати легше, ніж продиратись через 200 сторінок шляху головних героїв до тої самої «Чорної ради».
Все інше в сюжеті – неактуальне і непотрібне середньостатистичному підлітку в 15 років.
Я працюю з підлітками і я знаю, що багато з них після першої згадки про хорошу Москву і про те, що жінка гірше за гівно не будуть далі це читати.
Я знаю, що є люди, яким подобається цей твір. Вангую, що під цим відгуком будуть обурливі або ж саркастичні коментарі, та мені не звикати. Хтось точно напише, що в його класі/його діти/учні були в захваті від цього твору.
Але, суб’єктивно, «Чорна рада» - таке собі, як не сказати гірше, вибачте вже мені наругу над класикою.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews