Графічний дизайн сучасної України розвивається шляхом винайдення унікальності на світовому ринку, а також презентації національної ідентифікації з урахуванням актуальних трендів. В цій практиці вже реалізовані потужні проєкти, які можуть бути орієнтирами зазначеного напрямку. Представлене видання є результатом аналітики українського графічного дизайну останніх 10 років, а також художньо-проєктних експериментів авторки книги і студентської молоді, що опановує професію графічного дизайнера. Книга охоплює такі теми: огляд реалізованих проєктів, методи проєктування продукції з національною української ідентичністю, семантика, до якої варто звертатися у розробках, шляхи формування світогляду та духу українського графічного дизайнера.
Перший розділ почався з величезної кількістю прикладів українського сучасного дизайну з мінімальним описом, що можна побачити на кожному з зображень, і стався якись овердоз графічної інформації! Деякі зображення максимально зашакалені (наприклад, сторінка 14) та неможливо розібрати, що зображено на них. Це стало великим розчаруванням – від arthuss я очікував чогось якіснішого.
Я очікував якись екскурс в історію про розповідь про Нарбута/Кричевського/etc (про них мінімально далі напишуть) – у мужиків була ж прекрасна історія та дуже багато цікавих фактів у житті! Очікував побачити приклади шрифтів, яких стало досить багато в останній час, але там теж буквально пару сторінок приділили.
Далі були розділи зі стилістикою розписів/вишивок/килимів та приклади, як це все поєднувати. Ідея зі стилями досить цікава, але в контексті усього графічного дизайну – це ж мінімальна частина.
В цілому склалось відчуття, наче закінчилась якась лекція в університеті – під час читання була думка, що це як книжка _що та як потрібно_ робити, але без розуміння чому щось зроблено так (без того ж історичного контексту). В аналогіях це як дизайнери сліпо копіюють якісь патерни з умовного dribbble без розуміння, що та як повинно бути конкретно у їх випадку.
Ну і шрифт Кобзар для підзаголовків досить дивно виглядає.
Аттеншн: я не дизайнер, це все субʼєктивно, я лише цікавлюсь трохи історією українського дизайну :)
Якщо ви назвете сучасний дизайн «молодіжним», і використаєте кітчевий геометризм килимарства, як верстку книжки з текстом наукової роботи то отримаєте спробу зробити «молодіжний» підручник з адаптації народного мистецтва. Але, якщо ви хочете дізнатись більше про адаптивність та симіотику українського декоративного мистецтва – то вам сюди. Як на мене книжка рекламує себе ширшим діапазоном тем, ніж представлені в тексті.
Цікаво підібрані візуальні матеріали і це чи не єдиний плюс книги. Сам текст книги погано структурований, написаний складною мовою і нагадую псевдо наукову дечертацію. І це дуже прикро, бо мова йде про досить правильні речі. Проте стиль комунікації автора надзвичайно застарілий. Також верстка книги є креативною, місцями аж занадто. Бо посилання на сторінки і зображення частково відсутні, і щоб знайти проект чи стиль про який йде мова, часом треба прогортати 10-15 сторінок.
Це більше підручник за тоном, а не науково-популярне видання. Багато прикладів, що класно, але багато прикладів просто на словах, без зображень, то треба самому додатково шукати. Дизайн самої книги теж такий, що не зручно - текст та зображення до нього на різних сторінках.
Але при цьому ставлю 4, а не 3 зірочки, тому що цінне видання
Це міг би бути непоганий науково-популярний твір, якби не душний канцелярит її тексту, кількість води в ньому, і важка для сприйняття верстка. Останнє особливо іронічне, адже сама авторка наголошує спочатку, що не можна просто стилізувати продукт під український фольклор — він має по-справжньому працювати, щоб бути частиною етнодизайну, а отже і культури. Так от ця книга технічно ледве працює при тому, що вона ніби від корифеїв дизайну, які оформили її, надихаючись народним мистецтвом. Вона як гарне авто з квадратними колесами і паливом, яке розбавили водою — кращої аналогії годі й шукати. Текст вирівняно по невеликій ширині рядка, який має велетенські відступи від країв сторінки. Тому навіть невеликі за обсягом абзаци стають довгими і весь текст на сторінці виглядає як один суцільний стовп. Читання ускладнює також розміщення зображень, якій мали б ілюструвати текст. Опис проєкту може знаходитись на 114 сторінці, а його зображення — на 119 тощо. Тобто спочатку йде велетенський шмат тексту проєктів, а всі їхні зображення розміщенні вже після, також одним великим блоком. Але не все так погано. З усього океану канцелярного тексту, написаного в найгірших традиціях пострадянської системи освіти, можна виловити щось цікаве та корисне. Іноді складається враження, що авторка так складно описує те, де нічого особливо складного немає, щоб надати власній діяльності більшої ваги. Такі елементарні речі так описувати — все одно що забивати цвях бетонним блоком: і цвях ризикуєш погнути, і блок важелезний дарма тягаєш. Але читачу можуть бути цікаві ті ж результати опитувань, методи у ніші етнодизайну. Тому так сяк, але книга має свій сенс. Навіть попри сміховинну якість/роздільну здатність деяких зображень, як у книги, яку, знову ж таки, нібито робили майстри дизайну для каталогізації чи демонстрації його теорії та практики. Про переплутані місцями підрозділи та граматичні помилки я вже мовчу.
Ця книга — адаптація наукової дисертації. Головна мета — боротьба зі стереотипами та комплексами. Досить використовувати термін “етнодизайн”, а коректно говорити український дизайн, тому що культура ніколи нікуди не зникає. Те що існувало колись, може пересунутися на периферію формоутворень, може існувати в іншому вимірі, може перетворитися, але не вмирає, не зникає.
В цій книзі знайдете класифікацію та опис українського декоративно-прикладного мистецтва та приклади сучасного застосовування цих знань. Надані по крокові рекомендації, як створити сучасний продукт в стилістиці народного розпису. Суттєвий базовий принцип запропонованих методів: можливі деякі схожості, але пряме запозичення елементів — відсутнє