«Все, що живе, вмирає. Тому треба радіти життю, поки є час, і не боятися кінця. Заперечувати це означає заперечувати життя. Боятися цього… означає боятися життя. Але прийняти це… Чи можеш ти прийняти це?»
⠀
Межовий простір між реальністю та фантазією слугує ґрунтом для творчих пошуків, у якій митці знаходять свободу творити історії, які виходять за рамки буденності, використовуючи універсальне людське прагнення до дива, щоби втекти від реальності, яку людина не може пережити чи прийняти. Особливо дітям чи підліткам. Таку розповідь підготували сценарист Джо Келлі та художник Кен Нііумура в коміксі «Я вбиваю велетнів» про який сьогодні піде мова.
⠀
Історія розповідає про Барбару Торсон, молоду дівчину з молотом у руках, яка має здатність і тягар винищувачки велетнів. Барбара, яку в місті називають ексцентричною одиначкою, затято боронить своє місто та родину від цієї загрози, незважаючи на скептичне ставлення до її тверджень оточуючих.
⠀
Дівчинка має складний характер. Вона бешкетує в школі, зазнає знущань і встряє в бійки, а всі навколо намагаються виховувати її. Хоча багатьом вона виглядає поганою дитиною, насправді вона просто бореться в битвах, яких вони не бачать. Як реальних, так і уявних. Тому існує ймовірність того, що її дії мають під собою вагомі причини. У міру того, як розгортається її історія, мотивація дій дівчини стають зрозумілішими, розкриваючи характер, який є недосконалим, але, безперечно, людським. Барбара припускається помилок, що призводять до заплутаних ситуацій та складних стосунків з іншими. Незважаючи на її зовнішню злість, часом жорстоку поведінку, є моменти вразливості, які викликають бажання підтримати її. Ми всі переживаємо труднощі та конфлікти по-своєму. Барбара використовує свою уяву.
⠀
Дівчина конструює світ фантазій, як притулок від суворої реальності, якої вона воліє уникати. Хоча цей альтернативний світ дає їй відчуття сили, покладатися лише на уникнення — нераціональна стратегія. Зрештою, їй доведеться зіткнутися зі справжніми викликами, що чекають на неї, — справжніми гігантами, які постають на її шляху. Барбара не прагне стати хуліганом, вона прагне бути героєм. Однак за відсутності велетнів, які могли б вбити її, знищити місто та підтвердити її героїзм, вона спрямовує свої розчарування на мішенях серед однолітків. Протягом своєї подорожі, вона поступово відкриває для себе більш здорові механізми подолання труднощів, які вона пронесе в доросле життя, прокладаючи шлях до особистісного зростання та емоційної зрілості.
⠀
Келлі та Ніімура створили неймовірно пронизливу історію, яка розповідає про горе, заперечення та втрати. Цей комікс показує ескапізм, як палицю з двома кінцями: немає нічого поганого в тому, щоб уникати суворої та неприємної реальності, але всьому є межа. Ви тільки можете тікати від своїх проблем і реального світу дуже довго, але колись прийдеться зіткнутися із реальністю. Цей комікс може допомогти вам пройти цей шлях і сприйняти реальність. Хотілося б дуже побачити «Я вбиваю велетнів» українською мовою. Особливо в цей настільки важкий час для нашої нації, де ледь не кожна людина стикається із жорстокою реальністю втрати близьких для себе людей. І не тільки близьких. Та не менш болючих і важких втрат. Тому цей комікс вартує бути виданим.
⠀
«Ти сильніший, аніж здається.»