Але ж ти любила

by Alina Ross

Вона хотіла забрати цю таємницю з собою туди, звідки не повертаються ані люди, ані таємниці. Сьогодні вона передумала.

Лежачи на затерплій за ніч спині, Люба нарахувала рівно шістдесят років брехні. Життя, від якого важко відмовитись, трапилося з нею одного разу. Решту вона прожила надіями й спогадами, не зізнаючись у цьому ні собі, ні іншим. До цього дня.

384 pages, Hardcover

First published April 8, 2023

About the author

Hello! My name is Alina, I was born and live in Ukraine (Kyiv city). I like to write the truth: about real feelings, real emotions and true love. My life is full of creativit. I spent a few years on television, at present I work as a marketer and every day I spend writing texts. If, after reading this book, you would like to share your impression with me, I am always open to communication! Feel free to contact me on Instagram (@alinaross_writer) or on Facebook (Alina Ross).

Reviews

[Olya Zahvoyska · Rating 5 out of 5]

“Як дивно відчувати любов втраченою, несучи її всередині через усе життя”

Обожнюю, як про кохання пише Alina Ross. Дуже ніжно, гарно, глибоко. Я думала, що сюжет про радянську сімʼю мені не сподобається. Але прочитавши рік тому «Любов народжується у мовчанні» (а там крім прекрасного кохання, ще й чарівно про Карпати і традиції), яка несподівно відкрила усі мої притрушені почуття, я знову хотіла хоч трошечки тих емоцій. Бездонно ніжних, легких, справжніх. Так і сталось.

Знаю, що авторка готує нову книгу, з інстаграму видно в яких гарних локаціях вона пишеться, тож, буду чекати з нетерпінням! Натхнення!

[Tetiana Garanenko · Rating 4 out of 5]

Любов - це приємний бонус для майбутньої родини, не більше. Так живуть батьки і так живе половина країни. Батько терпів, тому що розлучення після сорока для чоловіка - та і для жінки - здавалось добровільним приреченням на самотню старість. Кожен день життя потребує від батьків нелюдського терпіння. Мати терпіла, бо ж усі навколо мали думати, що її сім’я - взірець згуртованості, підтримки та поваги. Чоловік, котрого вона обрала собі двадцять один рік тому, поволі хилиться до землі, мовчки зносячи одну за одною хвилі звинувачень, скарг та невдоволень.
Перше кохання - рідко останнє… Світ виявився таким хитким, а колись близькі люди - такими далекими. Чому зрадити іншому - гріх, а зрадити собі - ні?

Радянській Союз, 60-70 роки. Акцент на поколінні жінок, у котрих молодість була розмінною монетою, як наслідок вони важко приймають старість. Найдужче материнському серцю хотілося, аби донька не повторила її помилок. Щоб жила у достатку. Щоб не картала себе за колись неправильно зроблений вибір. Щоб вірила собі і йому так сильно, як жодній іншій людині на усьому білому світі.

У молоді роки - усе, що робиш,сприймається як належне. Коли дорослішаєш, все котиться кудись не туди.

Душевно написано. Приємно вражена і здивована від того, що мені сподобався роман української авторки.

[Iryna Zinchuk · Rating 4 out of 5]

Це історія про те, як не треба робити,

бо яку б стабільність, підтримку та повагу ви не отримували, рано чи пізно захочеться все ж мати і кохання.

Спершу у Люби було кохання, перше, незабутнє і вічне. Так, думала вона 20-річна, так їй обіцяв Саша. Але іншим завжди видніше, як краще вам, що потрібніше. А з наслідками приходиться миритися все життя.

Свою історію життя та кохання 80-річна жінка вирішила нарешті розказати рідним те, що приховувала навіть від себе роками.

Це була така життєва, болюча і водночас зрозуміла історія, що місцями хотілося крикнути їм, та «не мовчіть!» Говорити - ось, що важливо у будь-яких відносинах. Щирих розмов так бракувало у сімʼї Люби, між нею та Сашею, у її новій сім’ї. Завжди були недомовленості, завжди головне випускалося. Це впливало на всіх, хоча часом вони і не розуміли у чому справа.

Тут чимало описів радянського життя, коли все приходилося випрошувати, коли товари в дефіциті, коли пліток могло бути більше, ніж самої події.

Книгу я прочитала за 2 вечори. Хоч історія доволі знайома, бо прикладів шлюбу без кохання вистачає та вона служить чудовим нагадуванням, що так не треба робити, це не щасливий шлях. І краще вже жити окремо, ніж мучитись все життя.

[Ольга · Rating 5 out of 5]

Дуже чуттєво...

[Veronika_booklover · Rating 4 out of 5]

Ось і настав настрій для романтичної історії, чомусь завжди так на мене впливає осіння пора).
Сьогодні поділюся враженнями на вже другу прочитану мною книгу цієї авторки. Назва наштовхує на думку, що книга буде драматичною, але я не очікувала настільки глибокий розгляд проблеми стосунків минулої епохи, часів молодості наших бабусь.
Книга зовсім не легковажна, а навпаки, історія достатньо продумана, як емоційно, так і психологічно (в мене навіть є підозри, що сюжет спирається на реальну ситуацію, бо в книзі відчувається певний життєвий досвід). Відразу зазначу, ця книга про трагічне кохання, але ж таки кохання. Дуже сподобалось як історія розгортається на теренах Києва, сприймається по рідному, адже герої ходять тими самими вулицями на яких бувала більшість з нас.
Також сподобалася задумка як подана історія, я такий прийом називаю «аля Титанік» - головна героїня починає розказувати свою історію у зрілому віці, так само як було у фільмі. Сприймається цей прийом достатньо природньо, за що окремий плюс. І хоч трагізм історії та поведінка головної героїні розчаровує і місцями дратувала, але якраз це наштовхує на думку, що саме так людина зробила б у реальному житті. Таке відчуття реалізму сюжету мені і сподобалось.
Раджу цю книгу якраз читати в осінню пору, коли настрій потребує чогось драматичного.

[Іванна Демінська · Rating 5 out of 5]

Книга просто бомба, є над чим задуматись, а обкладинка взагалі топ.
В магазині зацікавила в першу чергу обкладинка, аж потім анотація.

[Jana · Rating 5 out of 5]

Емоції переповнюють.
Люба, чому? Чому така трагічна твоя історія?
Дівчата ця книга для Вас.

[NADIA · Rating 5 out of 5]

я обожнюю романи, авторка так вдало описує деталі, що не можливо відірватись від книги.