Бурштинове сяйво: Антологія естонського фантастичного оповідання

by Veiko Belials, Indrek Hargla, Siim Veskimees

Побут далеких планет, масштабні війни з давнім злом, віртуальна реальність, дракониці, постапокліпсис, дюни і лабіринти – у спектрі поки малознаної нам естонської фантастики. Десять авторів різних поколінь, шкіл і напрямків і десять оповідань різних жанрів, традицій і настроїв, які засвідчують, що «золота доба» естонської фантастики не минула безслідно, а залишила по собі міцне і живильне підґрунтя, у якому можна натрапити на дорогоцінні краплі бурштинового сяйва.

308 pages, Hardcover

Published May 15, 2023

Reviews

[Ivan Bachynskyi]

Хотів кинути, але добре що не зробив цього. Дійсно хороші оповідання починаються після половини книги.

[rybkaponi]

Як досвід читання естонської літератури - так.
Найкраще оповідання збірки - «Бурштинове сяйво», але «Працівники з мізками» та «Патріот» теж доволі непогані. Інше ж - ну доволі таке собі, або посередньо, або нудно й не цікаво.
Але це тільки моє враження, раджу таки ознайомитися зі збіркою, бо все ж не думаю що колись у найближчому часі вийде ознайомитися з естонською фантастичною літературою

[Tasia]

— Слухай, Міхкелю, а чи ти чув новини з Московії?
— Не чув, та коли звідти бувало щось хороше?

цікаво, що ця збірка видана за підтримки Посольства Естонії в Києві, і в ній же в одному з оповідань трохи висміюється дипломатична робота))

плюси:
+ норм рівень русофобії
+ розширює літературну географію
+ дуже цікава передмова про історію естонської фантастики

мінуси:
- дрібний і не дуже читабельний шрифт. написано, що використані ексклюзивні гарнітури і це вже друге видання. значить людям норм, але мені з моїми проблемними очима не дуже. зазвичай мене дратувало те, що в українських книгах занадто все розтягують величезним шрифтом і відступами по всіх сторонах сторінки, для того, щоб збільшити об'єм книги, щоб вона дорожче коштувала, але тут я була би не проти, якби було більше сторінок, а шрифт трошечки більший і простіший.
- оповідання з попаданцями, з якими хочуть переспати всі жінки (і одна дракониця). загалом дуже чоловіча збірка. серед всіх авторів є лише одна жінка, але справа навіть не у цьому, а у сюжетах, і як описують жінок. хто знає, це одразу видно. наприклад, ще є оця тема, популярна зараз у вестерняцьких країнах: мужики ниють про те, що у них занадто нудне і безсенсове життя у сучасному світі, а от би зараз повоювати. чуваки, є одна можливість... заодно і русню можна тойво цейво. коротше, мені як українці з коханим у війську таке дивно читати.
- в цілому було нуднувато. мені зайшли тільки початок "Залізного Зуба" (під час прочитання зловила себе на думці, що я би почитала щось про дипломатичну роботу, без фентезійних елементів), трохи "На землі шейхів" та "Усі воскреснуть".
- досить багато одруківок, особливо кидалося в очі те, що багато де була пряма мова, де її не мало бути, це заважало під час читання

[Mykyta Ischenko]

Загалом збірка сподобалась, трохи важкуваті і повільні перші кілька оповідань, що я навіть подумав, що це особливість жанру в Естонії, але далі ідуть дуже круті і динамічні оповідання. Радує, що естонські фантасти розділяють нашу ненависть до росіян.

[Kata]

Перше оповідання - філософська НФ

Друге - має бути фентезі, але. Там так довго йде розповідь про звичайне життя, що я кинула

Третє - буде цікаве тим, хто гарно памʼятає Хроніки Амбера Желязни

Четверте - привіт, алюзія на Фундацію Азімова?

Далі я втомилась і кинула читати 😅

[Oleksandr]

Загалом непогано, кілька хороших оповідань, кілька нудних в вторинних. Як досвід читання естонської фантастики - цікаво.

[Veatrix]

Трошки дивна збірка, мені щиро цікаво за яким принципом вибиралися твори. Оцінювати сумарною оцінкою дуже важко, але зауважу що мені сподобалось аж 2 оповідання із 10. Деякі я абсолютно не зрозуміла (що сюжет, що ідею), деякі мене розізлили.


Тому по порядку:

1. Вейко Беліалс "Відшліфоване дерево".
Я навіть не зрозуміла що тут відбувається, не те що якусь ідею.

2. Індрек Харґла "Залізний зуб".
Мізогінна крінжа, чувак дуже нудився бути утриманцем власної дружини, тому втік в тайм-тревелінг і завів собі там ще одну жінку, заради якої в результаті книув дружину, яку дуже кохав, так кохав, що страшне.

3. Сіім Вескімеес "Бурштинове сяйво".
Це, буквально, фанфік за "Хроніками Амбера" Желязни, тому мені цікаво як справи з авторськими правами. Біганинний екшн, в результаті безтолкового ГГ рятує сексі-драконка, за пару годин знайомства він думає що хоче з нею переспати, вони ще трошки бігають, потім у них крадуть артефакт і вони повертаються в рідний світ ГГ прям з драконкою. В цьому оповіданні мене найбільше здивував сам факт того, що це буквально фанфік.

4. Геінріх Вейнберґ "Патріот".
Оце прям сподобалось, класна бойова фантастика, але проблема в тому, що сюжет роману (а то й серії романів) втисли в оповідання. Через це занадто сумбурно.

5. Мань Лопер "Це місто нам дорого коштувало".
Фентазі в дусі ББС "Мерлін", але в естонському сеттингу, мені було нудно й затягнуто, нічого в творі не зацікавило.

6. Маніяккіде Тенав "Працівники з мізками".
Оце теж гарне, хоча і виглядає як шматок, видраний із середини роману. Тут у нас і готична атмосфера з дамами в кринолінах, і вампіри, і парові автомобілі, і генетика та генна інженерія на рівні біопанку. Той самий сеттинг, в якому я почитала б роман.

7. Яагуп Махкра "На землі шейхів".
Ну такоє, було просто трошки крінжово-тягомотно, але в кінці вилізли якісь лососі в кущах чорниці, яких я не зрозуміла. І в результаті фінал абсолютно змазаний, і "не цікаве переходить в цікаве та різко губишся у тексті, а ой оповідання закінчилось". Світобудова наче цікава і детально описана, а от у всьому іншому я попливла.

8. Манфред Калмстен "Утеча з міста щурів". Знов незрозуміла безсенсовна екшенова біганина. Розвʼязки, як і суті сюжету, я не зрозуміла, якогось цікавого вайбу не помітла.

9. Йоел Янс і Вейко Беліалс "Чотири знаки після коми".
Це буквально "Трудно бьіть богом" Стругацьких в іншому антуражі. Не дуже зрозуміла чому боцман і частина команди збунтувались та при чому тут напад чужинецьких кораблів, але за типом сюжету це прям жирнючий плагіатище (оскільки вкрадена ідея, а не сеттинг, я не ризикну це назвати фанфіком).

10. Мееліс Фріденталь "Усі воскреснуть".
Якась дика суміш комуністичного фанатизму, християнства і бог його зна чого ще. Воно типу антиутопія+апокаліпсис, але дуже багато питань що то за кінець світу стався. Типу, це буквальна пропаганда християнства, чи шо?


Я розумію, що ці твори можуть мати якусь особливу знаковість для естноської літератури чи для літературознавців загалом, але принцип відбору що брати в збірку мені залишився абсолютно незрозумілий, враховуючи що більшість творів виглядали доволі слабкими та/або морально застарілими. Також дуже здивувала наявність фанфіка.
Ну і також начитаність зіграла проти мене - я гарно впізнала і фанфік, і оповідання, занадто явно натхненне Стругацькими.

І окреме зауваження видавцеві: будь-ласка, не друкуйте книги з таким основним шрифтом, це неможливо читати, спочатку думала кинути книгу просто через шрифт! Ну і темпи читання знизились разів в 5 порівняно з моєю нормальною звичною швидкістю.
Ще з додаткового - візуал дуже красивий, і ілюстрації, і обкладинка (чомусь при покупці книги я пропустила що вона з картинками, зазвичай не люблю з картинками, але тут вони прям дуже красиві).

[Ksenija]

Тверда четвірка, мені сподобались шість оповідань з десяти.
Історії абсолютно різні: тут і подорож паралельними світами (данина "Хронікам Амбера" Желязни, які я ще не читала, до речі) і подорожі у минуле, і постапокаліпсис, а перше оповідання, з красивими описами, нагадало мені твори Рея Бредбері,
В цілому, збірка принесла задоволення від читання, не жалкую що придбала.

"Переказування історій об'єднує, дає ідентичність, дозволяє нам пізнати одне одного, зрозуміти одне одного. Ми складаємося з історій; наші світи складаються з історій. Без історій немає ні минулого, ні майбутнього. Культура - це не що інше, як переказування історій. Зрештою, навіть наука, віра і філософія - це лише історії, які ми переказуємо."

"Сьогодення - це лиш вузловий пункт, де зустрічаються лінії майбутнього, щоб розчинитись у минулому."

[Юра Мельник]

Естонія настільки буденна, що в деяких творах головний герой їде з Естонії в іншу країну і тільки там знаходить фантастичні пригоди.

[Mykola]

Здавалося б, невеличка Естонія, а така широка палітра письменників-фантастів. Цікаві концепції, сюжети, образи. Звісно, різні оповідання "зайшли" по-різному, але загалом мені сподобалося.