Dieses Buch vereint die wichtigsten Werke der Weltliteratur.Und dazu Erstaunliches über ihre Schriftsteller. Kompakt, doch nie zu kurz. Informativ, doch stets mit Witz und Charme. Leicht, doch immer intelligent öffnet Literatur! die Pforten zu einer Welt voller phantastischer Geschichten, großer Helden und atemberaubender Erlebnisse.
Обережно! Під час читання цієї книжки у вас може виникнути бажання відкласти її і поринути в один з тих романів, що згадуються на її сторінках. Можливий й інший «побічний ефект» — у вас нарешті зникне почуття провини через нечитані свого часу шедеври світової літератури. Бо тепер ви точно знатимете, що в «Уллісі» багато аналогій з Гомером і що кожен його епізод написано в іншому жарнрі, орієнтуватиметеся, хто і з ким закохувався і одружувався в «Анні Кареніній», і вловите невидиму нитку сюжету у «Людині без властивостей» Музіля.
Бо Катаріна Маренгольц пропонує нам мандрівку світом найвидатніших (принаймні,з точки зору німецького читача) книжок. І, здійснивши цю експрес-подорож довжиною у дві сотні сторінок, ви почуватиметеся так, наче прогортали майже стільки ж романів, п’єс і новел. Щось переплутається, щось вилетить з голови, але післясмак після занурення у це літературне море лишиться.
Втім, порівняння з морем тут дещо недоречне: на відміну від хаотичної морської стихії, книжка Катаріна Маренгольц чітко структурована і складається з кількох рубрик, які чергуються між собою.
По-перше, це тексти, присвячені важливішим (з точки зору авторки або німецької шкільної програми) творам. Вони розбиті на підрубрики — «Зміст»(короткий переказ сюжету, іноді виглядає дуже дотепно і смішно), «Між іншим» (цікава інфа про твір/передумови написання/пов’язані з ним факти), «Про автора» (дуже коротка інформація, але якщо автор важливий/цікавий, то йому присвячена окрема сторінка), «Для читачів-початківців» (чи легко сприймається твір чи ні, поради, з якого твору автора краще почати знайомство із його творчістю, згадки про екранізації) та «Те саме, але інше» (схожі книги).
Про інші важливі/цікаві тексти йдеться у рубриці «Література на одному подиху»: кожній п’єсі/роман присвячена одна колонка. Окрім цих двох основних рубрик, у книжці є ще багато прикольних інфографік — про письменницькі премії,про смерті письменників і їхні останні слова, про те,чому німецькомовні книги значно «товстіші»за їхні англо- і франкомовні переклади (секрет простий — довжина слів!) та інші цікавинки.
А ще через всю книгу снується «лінія часу», на якій позначено знакові події та дати написання творів, про які йдеться у книзі. Виходить така собі подорож крізь історичні декорації, повна несподіваних відкриттів (для мене чомусь таким одкровенням став факт, що «Божественну комедію» Данте закінчив за 80 років до початку книгодрукування, а першого «Гаррі Поттера» Джоан Роулінг написала у рік загибелі принцеси Діани). Для таких книголюбів, як оце я, які мають проблему з цифрами і датами, така хронологія — дуже помічна річ, бо допомагає не загубитися з художніми текстами у світових контекстах. Плюс до всього,деякі статті про романи супроводжуються коротенькими коміксами, у яких відтворено основні моменти сюжету. Інформативності ці ілюстрації не дуже додають,зате виглядають весело.
Як на мене, саме в цьому і полягає підхід Катаріни Маренгольц, — показати, що вивчення літератури може бути приємним, невимушеним, необтяжливим і веселим процесом. Читайте те, що вам подобається, те, що цікаве. Щодо іншого — достатньо ознакомитися з коротким переказом тексту і подивитися екранізацію, заспокоює авторка. Вчителі «світліту» у школах і викладачі в універах,безперечно, її підхід назвуть шкідливим. Зате я не сумніваюся,що не одне покоління випускників і студентів-філологів подякує їй (а заодно і видавництву «Vivat», яке здійснило український переклад книжки).
Відверто кажучи, мені сподобалося не усе.Часом перекази сюжетів виглядають аж надто пласкими і примітивними, особливо коли знаєш,що насправді там усе значно глибше і цікавіше. Авторка також не уникає спойлерів, що загалом ок, якщо розглядати книжку як помічницю для школярів,що хочуть _дізнатись усе_ за останню ніч перед іспитом. Але якщо сприймати її як книжку-запрошення-до-пригоди,то ці спойлери трохи відбивають бажання прочитати цілий роман чи повість і дізнатися, чим же все закінчилося.
Втім, плюсів у неї значно більше. Як мінімум,її приємно гортати, розглядати. З нею можна цікаво, корисно і затишно проводити час. І суттєво поповнити свої читацькі плани — адже тут є описи книг, зокрема німецьких авторів, яких не вивчають в українській школі і які не дуже «на слуху»,але виглядають дуже цікаво (принаймні,з тих-таки описів). Тож мої очікування «Література!» таки виправдала — відкрила для мене нові імена й нові тексти. А ще допомогла з несподіваного ракурсу подивитися на давно відомі (і пробудила бажання перечитати деякі із них).
"Література! Мандрівка світом книжок" Катаріни Маренгольц і Дона Парізі затягнула мене настільки, що "з'їла" її за два дні. Це короткі розповіді про книги американських і європейських авторів за останні 700 років, від Данте до Фоера. Переказ сюжету і ой! спойлери (про "Вбивство у Східному експресі" найбільше ой!), ненудні короткі біо авторів, цікавинки про книжки, а ще кілька класних інфографік про літературні премії, хто з ким дружив-одружився, професії й псевдоніми письменників, карта літературного метро. І шкала часу внизу кожної сторінки, про те, що сталося у літературі і світі у певний рік.
Я знайшла кілька книг і біографій, про які не знала і хочу прочитати (наприклад, "Сіль на нашій шкірі" Бенуат Ґру). Посміялася над тим, як авторка стисло переказує класику і не соромиться робити це з гумором, в дужках зазначаючи "трагізм!" або "яка несподіванка!", бо так буде найкоротше описати поворот сюжету 😄
Зрозуміла, що недарма я деякі книжки кинула на півдорозі - "Мобі Дік", мені зовсім не соромно за тебе 😈. А інші таки прочитала - "Сто років самотності ", зараз ми б певно не зійшлися.
Єдине, до чого треба підготуватися - тут дуже багато німецьких авторів. А ще іноді перекази книг виглядають трошки плоскими. Хоча абсолютним мінусом це не назву, скоріше особливістю енциклопедичного формату. Книжка займе своє місце на моїй маленькій поличці книжок про книжки, яка, сподіваюсь, ростиме трошки швидше, бо поки там тільки три самотніх видання 😮
Таке щось. Недолугі рецензійки на дивно вибрані твори (авторка з Німеччини тому переважно німці). Спойлери всюди і взагалі виділені якісь банальні або дурні речі, а конкретного сказано мало.
Коли минулої зими чи не всі букблогери почали оглядати цю книгу, я блискавично її захотіла і замовила у чоловіка на день святого Валентина, до пари із «Судити по совісті» Браяна Стівенсона від @nashformat.ua. ⠀ Якщо другу вдалося прочитати чи не відразу (це ж єдина, яку знаю, книга Нашого формату на юридичну тематику, як я могла відмовитися? 😁), то ця (хрестоматія? енциклопедія? довідник? 🤔) вперто горталась потрошки (та й це нормально для книжки такого штибу), але потім закинулась десь на половині 😔 ⠀ Але надходить кінець року і час закривати борги, тому Я ЇЇ ДОЧИТАЛА. Хоча якщо чесно - ознайомилась, бо дрібку всякого пропускала. ⠀ «Література!..» - кльова настільна книга. Справді. Мені вдалося дізнатися багато цікавих фактів про відомих і невідомих письменників, а також прочитати короткий зміст книг, про яких чула, але ніколи не знала, про що вони, тому за них не бралась. Тепер трішки мій список до-прочитання поповнився. ⠀ Кумедні ілюстрації. Тексти із гумором. Згадки про ті чи інші екранізації. Кілька інтерактивних схем, книжкових мап, книгосписків. А також книжкова хронологія ��а фоні світової історії на кожній сторінці. Все це 😍 Жаль, що такої енциклопедії я не мала у школі. ⠀ МІНУСИ 🤫: ⠀ 🧐 забагато німецької літератури (авторка - німкеня 🤷🏼♀️); ⠀ 🧐 звісно, що ні одного українця; ⠀ 🧐 мало письменників і творів (про що і сама пані Катаріна згадує наприкінці); ⠀ 🧐 СПОЙЛЕРИ! 😬 Добре, що я читала вже «Вбивство у Східному експресі», бо це би було 🤦🏼♀️. ⠀ Загалом, маст-хев у бібліотеці будь-якого книголюба і літературознавця.
An entertaining overview of great literature with some neat ideas. I wish it wasn't so overwhelmingly white though. They could have at least included Toni Morrison or Alice Walker or Kenzaburō Ōe. Some diversity would have served the book well.
Der Beweis, dass "lockere Schreibe" nicht nach Bratze oder Airhead klingen muss, und es auch ohne akademisches Hochlabern interessantes über Literatur zu sagen gibt.
Una panoramica su libri e scrittori. Forse troppo breve, e trame troppo frettolose, ma ho già segnato molti titoli da leggere. Molti grandi, ahimè, mancano. Utile la linea del tempo con gli eventi più importanti, danno l'idea del contesto in cui è stato scritto ogni libro e autore analizzato. Leggendolo ho imparato tantissimo soprattutto che la maggior parte degli autori o è morto giovane per malattia o si è suicidato.
Ottima raccolta di classici colma di aneddoti, riassunti, curiosità, biografie e consigli di lettura! Adatta sia agli appassionati che ai lettori in erba, credo che possa essere un bel regalo anche per chi fatica ad approcciarsi alla lettura (o, più comunemente, a chi preferisce passare il pomeriggio davanti a uno schermo) Da leggere senza impegno e con lo scopo di ampliare le proprie conoscenze, vi farà alzare dal divano per correre in libreria!
...und die Lesewunschliste wächst weiter! Das Buch hat mir sehr viel Spaß gemacht, lustig geschrieben, tolle Zeichnungen. Für alle, die Bücher und Literatur lieben!
Чи любите ви книги? Якщо ваша відповідь «безумовно так!», якщо вас за вуха не відтягнеш від книжкових полиць, якщо ви просите у подарунок книги замість торту, то «Мандрівка світом книжок» — саме те, що вам потрібно.
❔ Про що?
Власне, про книги. «Мандрівка» присвячена найвидатнішим творам літератури, в ній коротко переказуються сюжети, викладаються цікавинки з біографії авторів та додатково, для контексту, надаються пояснення певних історичних реалій.
❔ Кому пасуватиме?
Питання досить складне. Вперше побачивши «Мандрівку» я вирішила, що це був би класний посібник для учнів старшої школи. А що? Твори, що входять в шкільну програму, є, написано захопливо та з гумором, ще й багато крутецьких фактів про авторів та літературу в цілому. Але, прочитавши десь половину, я зрозуміла, що ніт, не підходить. Для уроків та контрольних наданої інформації замало. Звісно, талановитий учень викрутиться, прочитавши лише перший абзац, але як універсальний довідник «Мандрівка», скоріш, не підходить. То для кого цей витвір літературного мистецтва? Мені здається, для любителів книг. Для тих, хто і так прочитав більшість із зазначеної в «Мандрівнику» класики, але хоче оновити пам'ять та, можливо, відкрити для себе нові тайтли.
❔ Що найбільше сподобалося?
Та, власне, все. Абсолютно, от мені прям ні до чого доколупатися. Шикарні ілюстрації, жвавий текст, класне верстання, ще й круті схеми і топи на кшталт «Список бестселерів, яких продано найбільше» (200 мільйонів примірників «Маленького принца», можете собі уявити?).
І, наостанок, трохи цитат:
📑 Тексти Керролла відносять до літератури абсурду. У його творах усе догори дриґом, існує окрема вигадана реальність, де все підвладне своїм законам (страх яким логічним). Таке трапляється, коли геній математики береться писати романи
📑 Навіть найкращі книжки заслужили, щоб їх жбурнули куди подалі (саме так висловився Алан де Боттон про твори Марселя Пруста)
📑 Насправді Стефан Цвейг не дуже розбирався в шахах. Так і його протагоніст Чентович складає враження неправдоподібного гравця. Як герой роману цей персонаж чудовий, а от як для світового чемпіона з шахів — ніяк не годиться!
📑 А ви знаєте, звідки взявся заголовок «1984»? Орвелл написав книжку 1948 року й поміняв місцями останні дві цифри
Як же мені сподобалася ця книжка! Я загалом люблю цей "жанр", але "Література!" справді класна, жваво написана, багато інфографіки і цікавих фактів.
Структура видання така - авторка розповідає про важливі книжки та їх авторів. Цікаво, що Катаріна розповідає про німецьких письменників, які не дуже відомі в Україні. Хоча більшість сторінок цієї книжки для мене - зустріч зі старими друзями, але знайшла для себе декілька багатообіцяльних романів, які колись не потрапили мені до рук (або в курс зарубіжної літератури). Наприклад, "Виправлення" Франзена.
Я трохи сумніваюся стосовного того, на яку аудиторію націлена ця книжка. Скоріше, це для широкого кола читачів. Але для снобів не підійде, бо написана просто, доступно, і кілька разів авторка - о жах! - натякає, що замість великої книжки, якщо вам зовсім ліниво, можна подивитися фільм. Для дітей і підлітків теж не дуже - бо оглядаються і твори 18+. Тому скоріше це видання для початківців, не дуже досвідчених читачів, які хочуть знати більше. В принципі, так і написано у передмові. Ну але я її все одно прочитала із задоволенням, бо я ж книжкова маніячка, яка не може спокійно пройти повз "книжку про книжки". Так і живу)
Не треба розглядати книжку як всеосяжну, чи хоч ґрунтовну роботу по світовій літературі. Книжка більш схожа на суб’єктивний перелік світової літератури і увага автора до одних книжок і повний ігнор інших це просто суб’єктивний погляд автора. Так вона намагається виокремити в різних країнах найбільш популярних авторів, але на тому і все, чому саме вони, чому з їх творів саме ця була обрана? Так доволі пізнавальна книжка, автор розглядає коротко зміст, дає відомості про автора, наводить цікаві факти. Написано та оформлено гарно, є таблиці та цікаві малюнки. Для тих хто цікавиться літературою, книжка буде дуже корисною. На кожній сторінці присутня часова шкала де показано які події відбувалися у світі під час виходу тих чи інших книжок. Є вагома причина чому не слід читати цю книжку всім читачам світової літератури, бо автор розкриває зміст всіх розглянутих книжок, особливо їх кінцівку і дає свою оцінку, а вона може не співпадати з вашою. Тому хто планує читати класику, або відомі книжки то ви можете зіткнутись з тим що читати буде вже не цікаво.
Неймовірний путівець манівцями літератури від 1300 до 2016.
Перше, що привертає увагу - це хронологічна шкала. Поєднання відомих історичних подій чи винаходів й написання творів. Завжди хотіла таке знати. Наприклад, з моменту заснування Гарварду в 1636 році вже 31 рік як Сервантес написав "Дон Кіхота".
Друге - про авторів коротко найцікавіші й найнеочікуваніші факти їхнього життя. А деякі твори малюнком на сторінку. Наприклад, хто й кому приходиться в "Гамлеті" та хто, кого, як і за що вбив.
Третє - окремі так звані "ліричні відступи" на теми: престижних нагород, бестселерів або цікаві факти про найдовші романи (1 500 000 "У по��уках втраченого часу" Пруста :-0, це ж вмерти можна!!!). Мій топ - план-схема літературного метро.
І наостанок, є блоки "Література на одному подиху". Так, щоб достатньо зацікавити до прочитання.
Як результат, почала з легенької класики - Гемінґвея "Свято, яке завжди з тобою".
Очень познавательная книга. Чем-то напоминает хрестоматию, но в хрестоматии краткие пересказы произведений и биографии авторов написаны не настолько увлекательно, живо и современно, как это сделано здесь. Ну и отдельная и очень забавная тема — сюжет произведения в одной иллюстрации. Единственный, скажем так, нюанс — это то, что автор — немка, и, соответственно, упор сделан на немецких авторов, о многих из которых я даже никогда и не слышала (наверное, к своему стыду, да). А вообще очень жалею, что у меня не было этой книги до литературного квиза. И очень хочется, чтобы кто-то написал нечто подобное об украинской литературе.
Ogni antologia è soggetta al gusto del curatore, è normale che il lettore pensi che manchi qualcosa. Però alla fine non posso lamentarmi, anzi: ho scoperto molti titoli interessanti che non conoscevo e che sono andati dritti nella lista delle cose da leggere.
La cosa che ho apprezzato di più è la cronologia a fondo pagina, che mette i libri citati accanto agli eventi storici loro contemporanei. Ma anche il tono scanzonato dell'autrice, i suoi consigli di lettura e gli occasionali commenti sulle trasposizioni cinematografiche sono divertenti e interessanti.
Неплохая попытка систематизировать мировую литературу последних 700 лет. В одной книге собраны краткие биографии знаменитых писателей и краткое содержание их главных произведений. Книга очень хорошо подходит для формирования личного списка для чтения художественной литературы. Один минус - в книге нет античной литературы и все начинается с 1307 года. После прочтения пополнил свой список и расставил приоритеты для чтения на ближайшие годы.
Es ist eine traurige Tatsache, dass der Deutschunterricht vielen Schülern das Lesen endgültig verleidet, so dass sie nach dem Ende ihrer Schulzeit lange kein Buch mehr in die Hand nehmen. Bei einigen endet diese Phase zum Glück, wenn sie ihren Kindern vorlesen möchten und sich auf die Spuren der Bücher ihrer eigenen Jugend begeben. "Literatur!" wirkt als Mutmach-Buch mit der eindeutigen Botschaft: Du darfst. Du darfst über Autoren und ihre Bücher spotten, du darfst Klassiker lesen, ohne vor Ehrfurcht im Boden zu versinken, du darfst literarische Denkmäler von ihrem Sockel holen und sie als Comic oder Hörbuch in der Form konsumieren, die dir gefällt. Wer in Hamlet wen liebt und wer wen ermordet wird als Cartoon alle Generationen erfreuen. Katharina Mahrenholtz macht ihren Lesern keine falschen Versprechungen, sie empfiehlt bei einigen Autoren, doch mit einer Novelle oder einer Ballade zu beginnen und sich erst dann an die dicken Schwarten zu wagen. "Don Quijote ist nichts für Einsteiger" gibt sie auf S. 17 ehrlich zu. Bei Proust oder Joyce solle man sich nüchtern überlegen, ob deren Werke evtl. gar nicht dem eigenen Geschmack entsprechen werden. "Jack London war ein irrer Typ", (S. 71) informiert Mahrenholtz und fragt sich über Proust (wie vermutlich einige Leser vor ihr) "Wie konnte dieser durchgeknallte Typ überhaupt so viel schreiben?" (S. 70). "Hermann Hesse ist gern mal etwas esoterisch unterwegs" (S. 93) verrät sie oder rät (bei Alexandre Dumas), auf eine Buchausgabe mit Personenliste zu achten. Einige Abschnitte des Buches sprechen Interessen Jugendlicher besonders an, wie die Auflistung der längsten Sätze und häufigsten Wörter (S. 82/83). In welchem Alter und unter welchen Umständen prominente Autoren starben, trifft exakt die morbid getönten Interessen Jugendlicher (S. 179). Die Illustrationen sind ein Höhepunkt des Buches; Literatur als U-Bahn-Karte, als Sternenhimmel oder als Zeitstrahl am unteren Seitenrand (Pygmalion entstand in der Zeit als Henry Ford die Fließbandfabrikation perfektionierte) zwingt, eigene Sehgewohnheiten über Bord zu werfen.
Die Auswahl modernerer Bücher präsentiert u. a. Perlen wie Satrapis Persepolis, als Kinderbuchautoren werden Carl Hiassen und John Green empfohlen. Die Kinderbuchempfehlungen listen nur zwei deutschsprachige Autorinnen, aber vier englischsprachige Autoren, Bücher für 8-jährige und 12-jährige Leser treten ohne Kennzeichnung munter durcheinander auf. Ein Umstand, der den Nutzen der Empfehlungen für Schüler deutlich mindert, die für den Deutschunterricht deutsche Jugendbuchautoren vorschlagen sollen.
"Literatur!" empfehle ich in erster Linie als Geschenk für Jugendliche ab 12 Jahren, weil es ermutigt, die Lektüre von Klassikern nicht aus Respekt zu scheuen, sondern sich den großen Namen der Literatur über ihre kürzeren Texte zu nähern.
This book is awesome. The authors give an overview of books from all epochs of literature starting with Dante's Divine Comedy. This has been done many times before and so actually is nothing special. What makes the book so special is the way the books are presented. The authors use are very modern language and try to explain the contents of the books in a very simple way. Their explanations are often quite funny, e.g. when talking about Faust they say "Faust is suffering from burn-out". Often there are also drawings illustrating the storylines. For example there is a one-page comic-like drawing showing what happens in Anna Karenina. There are also factsheets on different topics, e.g. nom de plumes, literary prizes, first sentences (I loved the comment to the first sentence of Finnegans Wake: "At least you know at once what to expect"). The book is a very enjoyable read. I'm only not so sure whom it is actually written for: the authors say that Literatur! can be used as a manner to introduce non-readers to literature. But I don't believe a non-reader will read this book. On the other hand it is not serious enough to be a good guide to literature for someone who is reading a lot. I really enjoyed it because I have read many of the books mentioned and often got a new perspective on them. Another minor negative point is that for the last 20 years there are hardly any books. This is a bit weird compared to the rest of the book when titles I haven't even heard of are talked about in detail. But as the book is really great this didn't bother me too much.
Schon das Vorwort bringt es schön auf den Punkt: Die Schule vermittelt einem erfolgreich, dass Literatur langweilig ist. Ellenlange Analysen, Aufsätze, Diskussionen zu Reclam-Heften, die man meistens eh nur halb, wenn überhaupt, gelesen hat ... Trotzdem haben viele dieser Stoffe eigentlich etwas Zeitloses an sich, wo es schade ist, dass sie heutzutage nur noch unter Zwang gelesen werden.
Genau an diesem Punkt setzt "Literatur!" an und zeigt, dass es auch anders geht - selbst bei Sekundärwerken! Die kleinen comicartigen Zeichnungen lockern das Buch wunderbar auf, genauso wie die Statistiken und Zahlen dazwischen. Ein wenig weh wurde mir allerdings um Herz, als ich am Ende bei den Vorstellungen zu Günther Grass und Umberto Eco angekommen war ... Da merkte man das Erscheinungsdatum des Buches (2012), mittlerweile sind ja beiden Autoren nicht mehr unter uns.
Fazit: Mir hat das Buch jede Menge Spaß gemacht und ich werde auch in Zukunft sicher wieder mal den einen oder anderen Autor nachlesen - genauso wie ich mir jetzt das nächste Buch des Autorenduos zum Thema "Krimi" holen werde :).
Schon allein für die zuckersüßen Illustrationen und den wirklich witzigen Schreibstil muss man ihm schon 5 Sterne geben. In dem Buch geht es - vorsicht, Spoiler! - um Bücher. Genauer gesagt um die wichtigsten Werke der Weltliteratur. Diese fassen die beiden Autorinnen dann kurz, sehr kurz aber bündig zusammen, es gibt random facts und Informationen über Autoren und was sonst in der Zeit der behandelten Literatur noch so in der Welt passierte. . Ich muss sagen, mir haben einige Klassiker gefehlt und manche waren mir gänzlich unbekannt und auch nicht der Rede wert. Doch trotzdem habe ich viel gelernt, was ja der Sinn eines Sachbuches ist, und kann mit meinem Wissen jetzt angeben. . Für Bücherfans ein absolutes Muss, auch wenn es der Wunschliste definitiv nichts gutes tut, weil man einfach so viele Bücher findet, die man uunbedingt lesen will.