Іноді наш світ нагадує купку різнокольорових скелець, які вочевидь пасують одне до одного, але потрібен хтось дуже талановитий, хто б допоміг нам скласти з них чудову мозаїку або вітраж, крізь який наше власне життя видно чіткіше... Або, наче в дитячому калейдоскопі, міняв візерунки, дедалі дивовижніші, аби розважити нас. Хтось... Напевно, це Автор, який майстерно володіє таким мистецтвом. Мистецтвом з кавалків чужих життів, стосунків, мрій і спогадів складати чудернацькі картини. Читач може вільно вибрати собі: навчитися чогось або просто дати відпочинок голові, пустивши до неї химерний світ, який складається із найзвичніших речей, або розтягти цю книжку на цитати. Щоб його друзі й знайомі теж могли відчути осінь у себе за щокою.
Дуже романтична історія на тлі міст, хоча не стільки міст скільки якогось єдиного трансцендентного міста західної Укранїни, а може Києва, а може Харкова чи Львова... Дощові відблиски на асфальті, мокра земля, палкі поцілунки, роздуми головного героя за пляшкою віскі чи коньяку. Головна героїня що заблукала и вирі своїх надприродних пристрастей. Зустрічі яких не було і не може бути. Так я запам'ятала цей роман, хоча читала його десь у 2007 році, і вже можу помилятися. В цілому, планую перечитати вдруге, дякувати Богу книгу виклали у мережу, і є можливість звернутися за підтримкою у непрості часи до улюбленого видавництва, в якого є ще чимало подібних видань - таких як Ковдра Сновиди, Мілонгера, Баркароли, та інші твори сучаних українских письменників.