What do you think?
Rate this book
Робинзоны космоса
В результате катастрофы несколько частей Земли были перемещены в совершенно другой мир, как его в последствии назвали — Теллус. В этом мире землянам пришлось начинать строить свою цивилизацию заново, используя то немного, что было принесено с Земли. Больше всего повезло французам — у них была фабрика, небольшой поселок. На пути становления нового общества были и войны, и попытки захватить власть, к тому же приходилось сражаться с чужеродной фауной. Да и Теллус, как оказалось позже — обитаем.
192 pages, Paperback
First published January 1, 1955
8 people are currently reading
72 people want to read
About the author
Francis Carsac
41 books16 followersPen name of François Bordes. See http://en.wikipedia.org/wiki/François...
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 12 of 12 reviews
February 19, 2022
A story of exploring new lands and new dangers while balancing humanity. This book is my favourite kind of science fiction, it pairs fun adventure elements with exploration of human nature and questions of philosophy and moral ethics.
It is not a long read and is written in an easy to digest style with a lot of action to keep things moving. The only reason it took me months to finish the book is that I misplaced it after a cottage trip. However, I kept thinking about the story, and that is a sure sign of an engaging book.
The only thing that made me less excited for the novel is the fact that the narrator and main character seriously lacked personality or any development, portrayed in a very simplistic always-a-good-guy light. Other “good” characters were equally simple and boring. The villainous humans had more nuanced portrayals and were a lot more interesting, but ultimately were not deep either.
As such the book did not live up to the potential of a more thoughtful and clever science fiction, staying on a more plot driven pulpy feel with some elevation from a scientific infusion to the worldbuilding.
Overall, an enjoyable read that I do recommend to others unless character development is most important to you.
3.5/5
It is not a long read and is written in an easy to digest style with a lot of action to keep things moving. The only reason it took me months to finish the book is that I misplaced it after a cottage trip. However, I kept thinking about the story, and that is a sure sign of an engaging book.
The only thing that made me less excited for the novel is the fact that the narrator and main character seriously lacked personality or any development, portrayed in a very simplistic always-a-good-guy light. Other “good” characters were equally simple and boring. The villainous humans had more nuanced portrayals and were a lot more interesting, but ultimately were not deep either.
As such the book did not live up to the potential of a more thoughtful and clever science fiction, staying on a more plot driven pulpy feel with some elevation from a scientific infusion to the worldbuilding.
Overall, an enjoyable read that I do recommend to others unless character development is most important to you.
3.5/5
October 18, 2020
Французька фантастика про те, як люди завдяки незрозумілій космічній події опинилися на чужій планеті. Не всі люди, а лише ті, кому пощастило жити у певній місцевості.
І перше, що люди вирішують зробити - це розібратися між собою у класичний спосіб. Мордобоєм та пострілами. Бо ж маємо справу з соціальною нерівністю, де французькі багатії та неофашисти раптово вирішили, що можуть захопити владу, а пролетарі виступили проти цього. Підозрюю, автора та його книги любили колись на радянщині.
Боротьба на фоні агресивної місцевої фауни, все дуже раціонально.
Далі люди зустрічають аборигенів, воюють з іншими аборигенами, зустрічають іншу групу людей, беруть до себе, згодом воюють між собою. Бо воювати з американцями на чужій планеті - це саме те, що треба. Звичайно, американці тут виставляються недоумками.
Спочатку читати було цікаво, але коли дійшло до появи інших груп виживанців, історія стала тьмяніти. Навіть рештки чужинського космічного корабля її не врятували.
Що ж, перенесення біому разом з місцевими мешканцями кудись у інше придатне для життя середовище - ідея непогана, але погано те, у що вона розвинулася. Відповіді на питання “якого біса це сталося?” ця історія не дає.
І перше, що люди вирішують зробити - це розібратися між собою у класичний спосіб. Мордобоєм та пострілами. Бо ж маємо справу з соціальною нерівністю, де французькі багатії та неофашисти раптово вирішили, що можуть захопити владу, а пролетарі виступили проти цього. Підозрюю, автора та його книги любили колись на радянщині.
Боротьба на фоні агресивної місцевої фауни, все дуже раціонально.
Далі люди зустрічають аборигенів, воюють з іншими аборигенами, зустрічають іншу групу людей, беруть до себе, згодом воюють між собою. Бо воювати з американцями на чужій планеті - це саме те, що треба. Звичайно, американці тут виставляються недоумками.
Спочатку читати було цікаво, але коли дійшло до появи інших груп виживанців, історія стала тьмяніти. Навіть рештки чужинського космічного корабля її не врятували.
Що ж, перенесення біому разом з місцевими мешканцями кудись у інше придатне для життя середовище - ідея непогана, але погано те, у що вона розвинулася. Відповіді на питання “якого біса це сталося?” ця історія не дає.
November 13, 2020
I didn't know much about the author when I first read this work. I read the book in Hungarian. When I grew up, I wanted to find his works as I hoped to read them in English. To my surprise, most of his books have not been translated into Hungarian nor English. So many works are available in English and yet this masterpiece from this excellent author has never reached English readers. A shame!
April 23, 2020
Книжка для подростков наверняка увлекательна. Жаль, что в мои 13 лет была мне недоступна.
February 18, 2022
În această carte nu am de gând să vă relatez istoria cataclismului şi nici aceea a cuceririi planetei Tellus. Toate acestea le veţi găsi studiate amănunţit în lucrările de istorie ale fratelui meu.
Vreau numai să vă povestesc viaţa mea. Vouă, tuturor celor care coborâţi din mine sau din tovarăşii mei şi trăiţi pe această lume care este a voastră de drept, prin naştere, (căci voi aici v-aţi născut), are să vă facă plăcere, poate, să cunoaşteţi impresiile şi luptele unui om născut pe o altă planetă, Pământul, un om adus aci de un fenomen fără precedent, nici până astăzi îndeajuns explicat, un om care fusese cuprins de desperare aproape înainte de a înţelege ce măreaţă aventură i se oferea aci.
De ce scriu cartea aceasta? Puţini dintre voi o vor citi, fără îndoială. Voi cunoaşteţi partea ei esenţială. Dar eu scriu mai ales pentru secolele viitoare. Îmi amintesc că pe acel Pământ, care vouă vă este necunoscut şi zace pierdut în vreun colţ neştiut al Spaţiului, curiozitatea istoricilor punea mare preţ pe mărturiile oamenilor din vremile trecute.
După ce se vor fi scurs cinci sute sau şase sute de ani, cartea aceasta va prezenta deosebitul interes de a conţine relatările unui martor ocular despre Marele început. Pe vremea când începe povestirea mea, eu nu eram moşneagul gârbovit şi niţeluş pisălog de acum. Aveam 23 de ani şi sunt 60 de ani de atunci! 60 de ani care s-au scurs ca o undă repede.
Simt cum îmi scad puterile cu fiecare zi ce trece: mişcările mele nu mai au precizia de altădată, obosesc foarte uşor şi nu-mi mai place mare lucru, în afară de copiii şi nepoţii mei, puţintel geologia şi să mă încălzesc la soare – la cei doi sori mai bine zis – căci aci sunt doi sori care ne luminează. De aceea mă grăbesc să dictez nepotului meu Pierre – mie îmi tremură prea tare mâinile când vreau să scriu – istoria neasemuită şi unică a unui destin omenesc. Pentru aceasta îmi este de mare folos jurnalul pe care l-am ţinut de-a lungul vieţii şi pe care îl voi distruge deîndată ce voi fi îndeplinit sarcina pe care mi-am propus-o.
Tot ceea ce este important va fi spus aci. În ceea ce priveşte restul, n-am de gând de loc să expun curiozităţii uneori puţin sadice a istoricilor, umilele mele bucurii şi necazuri.
În timp ce dictez, privesc pe fereastră lanurile de grâu care unduiesc sub adierea vântului, şi mi se pare, pentru o clipă, că am revenit pe Pământul natal, până în clipa când îmi dau seama că aci pomii au două umbre…
Vreau numai să vă povestesc viaţa mea. Vouă, tuturor celor care coborâţi din mine sau din tovarăşii mei şi trăiţi pe această lume care este a voastră de drept, prin naştere, (căci voi aici v-aţi născut), are să vă facă plăcere, poate, să cunoaşteţi impresiile şi luptele unui om născut pe o altă planetă, Pământul, un om adus aci de un fenomen fără precedent, nici până astăzi îndeajuns explicat, un om care fusese cuprins de desperare aproape înainte de a înţelege ce măreaţă aventură i se oferea aci.
De ce scriu cartea aceasta? Puţini dintre voi o vor citi, fără îndoială. Voi cunoaşteţi partea ei esenţială. Dar eu scriu mai ales pentru secolele viitoare. Îmi amintesc că pe acel Pământ, care vouă vă este necunoscut şi zace pierdut în vreun colţ neştiut al Spaţiului, curiozitatea istoricilor punea mare preţ pe mărturiile oamenilor din vremile trecute.
După ce se vor fi scurs cinci sute sau şase sute de ani, cartea aceasta va prezenta deosebitul interes de a conţine relatările unui martor ocular despre Marele început. Pe vremea când începe povestirea mea, eu nu eram moşneagul gârbovit şi niţeluş pisălog de acum. Aveam 23 de ani şi sunt 60 de ani de atunci! 60 de ani care s-au scurs ca o undă repede.
Simt cum îmi scad puterile cu fiecare zi ce trece: mişcările mele nu mai au precizia de altădată, obosesc foarte uşor şi nu-mi mai place mare lucru, în afară de copiii şi nepoţii mei, puţintel geologia şi să mă încălzesc la soare – la cei doi sori mai bine zis – căci aci sunt doi sori care ne luminează. De aceea mă grăbesc să dictez nepotului meu Pierre – mie îmi tremură prea tare mâinile când vreau să scriu – istoria neasemuită şi unică a unui destin omenesc. Pentru aceasta îmi este de mare folos jurnalul pe care l-am ţinut de-a lungul vieţii şi pe care îl voi distruge deîndată ce voi fi îndeplinit sarcina pe care mi-am propus-o.
Tot ceea ce este important va fi spus aci. În ceea ce priveşte restul, n-am de gând de loc să expun curiozităţii uneori puţin sadice a istoricilor, umilele mele bucurii şi necazuri.
În timp ce dictez, privesc pe fereastră lanurile de grâu care unduiesc sub adierea vântului, şi mi se pare, pentru o clipă, că am revenit pe Pământul natal, până în clipa când îmi dau seama că aci pomii au două umbre…
September 8, 2024
http://whatsread.pp.ua/work/5201
Звичайно всім знайомий класичний вже сюжет, коли герой (як у Дефо) або герої (як у Верна) опиняються на безлюдній землі і повинні вижити завдяки своїй праці та кмітливості – так звана робінзонада. Але до цього роману я ще не стикався зі спробою відправити в робінзони ціле селище на кілька тисяч жителів. Знайомтеся - перед вами саме такий роман, а сама ідея розвинути робінзонаду до таких масштабів належить французькому автору Ф. Карсаку.
Напевно, шкода, що мені цей твір не потрапив у юності, але й зараз, у досить зрілому віці, він мені сподобався, і сподобався принаймні більше, ніж Леви Ельдорадо цього ж автора. А сподобався він мені тому, що він добрий, просто плаский і хороший. Без такої хваленої тепер життєвості, натуральності чи «живих героїв зі своїми тарганами в голові». Є добро і зло, ці погані, а ці хороші, хороші мають бути сильнішими, бо на їхньому боці правда. А ще тому, що мені з дитинства імпонують ці мотиви — виживання та підкорення чогось. Людина має бути сильною, боротися до кінця і перемогти, тому що вона Людина. І так тут — ніхто не віддається смутку, не плаче за втраченим, а вперто долає труднощі, що виникають. Проте, я його однозначно відніс би до підліткових. Тут ви не знайдете глибокої філософії як у Лема чи Стругацьких.
Як не дивно, сильний (для мене) бік роману є одночасно і його слабкою стороною. Вся оповідь дещо плоска і однобока, все-таки дається взнаки життєвий і читацький досвід віку. Розповідь рухається за принципом — «Прийшов, побачив, переміг», убік тільки летить, як лушпиння з насіння, суха статистика у вигляді «загинуло стільки-то людей...». Саме у такому виді. Внаслідок катаклізму перенеслися на чужу планету — загинуло стільки-то людей, виник соціальний конфлікт — стільки людей, п'явки — стільки, аборигени — стільки... Потім, через кілька років, поселення розрослося вже до стількох-то людей. Все дуже сухо і не життєво, трохи різало слух, адже загибель кожної людини, це трагедія і чиєсь горе, втрата годувальника, чоловіка, батька... А тут це як витратний матеріал, як фігури в шахах, цього пішака не шкода, а цього вченого втратити більш шкода, оскільки він більш солідна фігура.
Але в цілому, з урахуванням теперішньої цільової аудиторії, думаю, 8/10 можна поставити і в моєму віці, читати було цікаво, напевно цікавіше, ніж про чимось схожі подорожі Обручова в надрах Землі або загубленій півночі.
Звичайно всім знайомий класичний вже сюжет, коли герой (як у Дефо) або герої (як у Верна) опиняються на безлюдній землі і повинні вижити завдяки своїй праці та кмітливості – так звана робінзонада. Але до цього роману я ще не стикався зі спробою відправити в робінзони ціле селище на кілька тисяч жителів. Знайомтеся - перед вами саме такий роман, а сама ідея розвинути робінзонаду до таких масштабів належить французькому автору Ф. Карсаку.
Напевно, шкода, що мені цей твір не потрапив у юності, але й зараз, у досить зрілому віці, він мені сподобався, і сподобався принаймні більше, ніж Леви Ельдорадо цього ж автора. А сподобався він мені тому, що він добрий, просто плаский і хороший. Без такої хваленої тепер життєвості, натуральності чи «живих героїв зі своїми тарганами в голові». Є добро і зло, ці погані, а ці хороші, хороші мають бути сильнішими, бо на їхньому боці правда. А ще тому, що мені з дитинства імпонують ці мотиви — виживання та підкорення чогось. Людина має бути сильною, боротися до кінця і перемогти, тому що вона Людина. І так тут — ніхто не віддається смутку, не плаче за втраченим, а вперто долає труднощі, що виникають. Проте, я його однозначно відніс би до підліткових. Тут ви не знайдете глибокої філософії як у Лема чи Стругацьких.
Як не дивно, сильний (для мене) бік роману є одночасно і його слабкою стороною. Вся оповідь дещо плоска і однобока, все-таки дається взнаки життєвий і читацький досвід віку. Розповідь рухається за принципом — «Прийшов, побачив, переміг», убік тільки летить, як лушпиння з насіння, суха статистика у вигляді «загинуло стільки-то людей...». Саме у такому виді. Внаслідок катаклізму перенеслися на чужу планету — загинуло стільки-то людей, виник соціальний конфлікт — стільки людей, п'явки — стільки, аборигени — стільки... Потім, через кілька років, поселення розрослося вже до стількох-то людей. Все дуже сухо і не життєво, трохи різало слух, адже загибель кожної людини, це трагедія і чиєсь горе, втрата годувальника, чоловіка, батька... А тут це як витратний матеріал, як фігури в шахах, цього пішака не шкода, а цього вченого втратити більш шкода, оскільки він більш солідна фігура.
Але в цілому, з урахуванням теперішньої цільової аудиторії, думаю, 8/10 можна поставити і в моєму віці, читати було цікаво, напевно цікавіше, ніж про чимось схожі подорожі Обручова в надрах Землі або загубленій півночі.
November 28, 2017
Probably the best science fiction I ever read. Great for kids from 11 to 99 :)
May 5, 2020
Good book. Sweet childhood memories....
February 17, 2022
i read that book like 30 years aggo. Awsome story ,very well written
January 26, 2025
Gigantikus fehér testvériség győzelem, bemutatja az emberiség teljesítőképességét nigger behatások nélkül.
January 22, 2016
História cativante e contada a um bom ritmo quase até ao final.
No final passam muitas ideias interessantes que podiam ser desenvolvidas em mais livros.
Sinto pena de ver o esforço de industrializar um mundo virgem em vez de tentarem aprender com os erros feitos na Terra.
No final passam muitas ideias interessantes que podiam ser desenvolvidas em mais livros.
Sinto pena de ver o esforço de industrializar um mundo virgem em vez de tentarem aprender com os erros feitos na Terra.
August 1, 2021
I read this book in childhood before Robinson Cruso) And today (eight years after) i can remember some scene from book it's symbol what Carsac was good even for child
Displaying 1 - 12 of 12 reviews