Moje Pierwsze Boje

by Józef Piłsudski

Genres: History

192 pages, Paperback

Published January 1, 1988

About the author

Józef Klemens Piłsudski (5 December 1867 – 12 May 1935) was a Polish statesman; Chief of State (1918–22), "First Marshal of Poland" (from 1920), and de facto dictator (1926–35) of the Second Polish Republic, Minister of Military Affairs. Before World War I Piłudski was one of the leaders of the socialist movement in Poland and organizer of the military units. From mid-World War I he had a major influence in Poland's politics, and was an important figure on the European political scene. He was the person most responsible for the creation of the Second Republic of Poland in 1918, 123 years after it had been taken over by Russia, Austria and Prussia. Under Piłsudski, Poland recovered Vilnius from newly born independent state of Lithuania following Żeligowski's Mutiny but was unable to incorporate most of Piłsudski's Lithuanian homeland into the newly resurrected Polish State.

Reviews

[Тимощук В'ячеслав · Rating 3 out of 5]

Я великий любитель читати спогади і одночасно великий нелюбитель Юзефа Пілсудського. Тому спогади Юзефа Пілсудського викликали у мене двоякі відчуття ще до прочитання цієї книги, а після того як я закінчив книгу вони тільки посилилися. Варто одразу зазначити, що в книзі вміщені фактично два не пов'язані між собою тексти. Перший - "Бібула" розповідає про діяльність Пілсудського в період до Першої Світової Війни, в якості людини, що переправляє до Польщі нелегальну літературу, яку підпільники називали "бібулою". А друга частина це власне книга "Мої перші бої" де Пілсудський уже є командувачем польських легіонів і воює на боці австрійської армії проти армії російської.
І якщо другу частину ще так-сяк можна читати, то перша - "Бібула" це просто нереально занудна тягомотина. Пілсудський детально розписує способи переховування нелегального самвидаву, розповідає малоцікаві історії з свого життя як він із родичем їздив за кордон до "німців" аби взяти чергову партію бібули. І найголовніша річ яка присутня в тексті це постійне нахвалювання себе: "А от був у нас один товари який міг перевезти за раз багато пудів бібули. Так от він працював ПІД МОЇМ КЕРІВНИЦТВОМ" або "Ми їхали аби забрати бібулу і той хто її переховував дуже боявся. А Я НЕ БОЯВСЯ" Висновки, які я зробив з першої частини книги це: у Пілсудського було просто неймовірно роздуте его і те, що цікаво і захопливо писати він не вміє.
Мені кортіло швидше перейти до другої частини, де більше буде про бої, я сподівався, що хоч там буде трошки цікавіше… Але ні. Все та ж сама нудна оповідка. Пілсудський приклад того, як можна зіпсувати навіть спогади про бойові дії. Окрім уже знаного мені з першої частини чутливого его пана Юзефа, в другій частині відкрилася нова його риса, яка ніби не повинна була б бути притаманна командиру підрозділу, а саме трагізм. Пілсудський, який на момент описуваних подій відповідав за життя і здоров'я десятків тисяч людей був готовий із легкістю ними пожертвувати. Він буквально на кількох рядках змирився з жертвою, що він має скласти, уже в своїй голові кинув свій підрозділ під ноги Молоху війни, а тепер лиш мав вирішити як це зробити красивіше:

"Якщо вже гекатомба має відбутися, то в горах буде принаймні історичніша, бо самостійна, навіть більш театральна. Уже листопад, мають впасти сніги, якi всюди ускладнять проходи, які легко буде оборонити і малими силами. Тож треба спробувати туди добратися, то наше завдання."

Така поведінка командира може свідчити хіба про його інфантильність і недалекоглядство. Власне після прочитання цих спогадів я все більше переконався, що незалежність Польщі по результатам Першої Світової фактично впала їм з неба чи то пак як кістка була кинута союзниками з Антанти. Ми свою перемогу заслужили набагато більше, але її довелося нам чекати аж до кінця століття.
І що ще мене вразило в спогадах Пілсудського, так це тотальний переляк від слова "козаки". Звісно козачі частини в російській імператорській армії часів ПСВ і козаки-запорожці, це абсолютно різні речі. Але в спогадах і сам Пілсудський і його підлеглі не раз ж жахом кажуть "В такому-то селі бачили козаків!" А значить не забули, пам'ятають вони 17 і 18 століття коли українські козаки добряче залили смальцю за шкуру полякам. І хай польські легіони воювали проти зовсім інших козачих частин, але навіть саме це слово вселяло у них жах. І це не може не радувати, навіть якщо це єдине, чим ця книга цікава.

[Jarek · Rating 5 out of 5]

Jedna z najważniejszych książek jakie przeczytałem w życiu.

[Wej · Rating 3 out of 5]

A compelling first-hand account of Józef Piłsudski’s early military engagements, Moje Pierwsze Boje [My First Battles] offers a personal window into the mind of a man who would later become one of Poland’s most influential leaders. Written during his imprisonment in the fortress in Magdeburg, the memoir captures Piłsudski’s reflections on his formative wartime experiences, particularly from the First World War.

Some of the most vivid material overlaps with content already published in Terrorysta. Michał Wójcik w rozmowie z Józefem Piłsudskim, though this volume expands further into Piłsudski’s role in the Austro-Hungarian military, leading Polish Legions in battle. His calm under pressure and loyalty to his men are consistently evident. The result is a kind of inadvertent leadership manual—less prescriptive, more observational, grounded in experience rather than theory.

This is not a beginner’s military history. The memoir assumes a decent grasp of the geopolitical and military context of early 20th-century Europe, particularly the Eastern Front. I found myself regularly checking maps to follow the movement of his units. For readers with personal or familial ties to this era, as in my case—my great-grandfather fought under Piłsudski, though I don’t know the details—there is an added emotional resonance.

While not groundbreaking, this memoir is an insightful, understated text that rewards readers interested in military history. It captures the early fire and discipline of a figure who shaped Polish statehood.

[Kain · Rating 3 out of 5]

Całkiem przyjemna, tym bardziej przeczytana z naśladownictwem możliwego stylu wypowiedzi Piłsudskiego przez Macieja Gąsiorka. Kilka anegdotek zabawnych, reszta często ciekawa, ale bywało, że gdzieś powędrowałem myślami przy szczegółach opisu. Ogólnie dobrze.

[weedkacy · Rating 4 out of 5]

Przyjemna książka, polecam przyswajać ją jako audiobook z Maciejem Gąsiorkiem jako lektorem. W niektórych momentach można się szczerze pośmiać z anegdot Piłsudskiego o życiu w Legionach. To lektura bardzo przystępna, a zarazem ukazująca autora w nieco innym, bardziej ludzkim świetle.