Леся Українка. Найкращі твори. Ілюстроване видання: Лісова пісня, Давня казка, Бояриня, Камінний господар, Думи і мрії, На крилах пісень та інші

by Леся Українка

Леся Українка — українська письменниця, перекладачка та культурна діячка, співзасновниця літературного гуртка «Плеяда» та групи Українська соціал-демократія. У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.
Писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики, розвинула жанр драматичної поеми в українській літературі. Працювала в галузі фольклористики (наспівала 220 народних мелодій) і активно долучалася до процесів українського жіночого руху та національного відродження.
Серед мистецької спадщини — збірки поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «&#

2295 pages, Kindle Edition

Published April 26, 2023

About the author

Леся Українка, справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач-Квітка; 13 (25) лютого 1871, Новоград-Волинський, Волинська губернія, Російська імперія - 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Тифліська губернія, Російська імперія) - українська поетеса, письменниця, перекладачка. Яскрава представниця українського революційного романтизму та критичного реалізму.

Писала в найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, драмі, прозі, публіцистиці; працювала в галузі фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу); брала активну участь в українському національному русі.

Відома завдяки своїм збіркам поезій "На крилах пісень" (1893), "Думи і мрії" (1899), "Відгуки" (1902), поемам "Стара казка" (1893), "Одне слово" (1903), драмам "Бояриня" (1913), "Кассандра" (1903-1907), "У катакомбах" (1905), "Лісова пісня" (1911) та іншим.

Reviews

[Maryna · Rating 5 out of 5]

"Бояриня".
До будинку молодої дівчини Оксани приїздить в гості давній друг родини, Степан. Він давно уже живе з родиною у Москві, і туди ж з ним погоджується поїхати Оксана. Таким чином, молода дівчина потрапляє в "терем", в родину чоловіка, знайомиться з його матірʼю і молодшою сестрою, а головне - із звичаями, які панують на московщині (як вам такий усталений вираз?). Виявляється, що царські піддані живуть в абсолютно інакших, ніж в Україні, традиціях. Тут жінка не має права голосу, вона є мовчазною прислугою не тільки чоловіку, але й його гостям. Молода дівчина не має права на соціальне життя, вона сидить вдома і чекає, поки її "засватають" за абсолютно не знайомого чоловіка. У чоловіків - не краще. Тут панує страх і сліпе благоговіння перед силою царя. "Що люди скажуть", "не дай боже почують" і т.д. Та не тільки питання власної свободи турбує Оксану, але і те, що ставши дружиною царського боярина, хоч і українця, вона застигає наче між двох світів - ненависним їй московським та більше не доступним українським. Намагання не підвести чоловіка, бути йому підмогою, свідоме ламання себе здатне знищити бажання жити, і як результат - саму людину.