Кожелянко писав якось так, що одразу усвідомлюєш, що не йдеться про правду, тому не міркуєш, чи дійсно таке могло бути, а насолоджуєшся оповіддю. Так само йому вдавалося писати про якісь глобальні речі без претензійности, а тому легко.
Сподобалася іронія про руку України в окупації Польщі та Буковини.