What do you think?
Rate this book
Дочекатися музики. Лекції – бесіди
Ця книга – зустріч зі світом музики й думки Валентина Сильвестрова, одного з тих композиторів, які визначили тенденції розвитку світової музики рубежу століть. В основу книги покладені публічні виступи композитора на зустрічах, організованих у Києві у 2007-му році. Валентин Сильвестров розповідає про твори, які він створював упродовж понад сорока років, а також відповідає на різноманітні, іноді провокаційні питання ведучих і слухачів. Книга зацікавить як музикантів-професіоналів, так і всіх, залюблених у класичну музику. До видання додається компакт-диск із записами основних творів композитора.
- GenresMusic
376 pages, Unknown Binding
First published January 1, 2010
34 people want to read
About the author
Валентин Сильвестров
1 book3 followersValentyn Vasylyovych Sylvestrov is a Ukrainian pianist and composer of contemporary classical music.
Sylvestrov began private music lessons at age 15. He studied piano at the Kiev Evening Music School from 1955 to 1958, then at the Kiev Conservatory from 1958–1964; composition under Borys Lyatoshynsky, harmony and counterpoint under Levko Revutsky.
Sylvestrov is perhaps best known for his post-modern musical style; some, if not most, of his works could be considered neoclassical and post-modernist. Using traditional tonal and modal techniques, Sylvestrov creates a unique and delicate tapestry of dramatic and emotional textures, qualities which he suggests are otherwise sacrificed in much of contemporary music. "I do not write new music. My music is a response to and an echo of what already exists," Sylvestrov has said.
In 1974, under pressure to conform to both official precepts of socialist realism and fashionable modernism, Sylvestrov chose to withdraw from the spotlight. In this period he began to reject his previously modernist style. Instead, he composed Quiet Songs (Тихі Пісні (1977)) a cycle intended to be played in private.
Sylvestrov's Symphony No. 5 (1980–1982), considered by some to be his masterpiece, may be viewed as an epilogue or coda inspired by the music of late Romantic composers such as Gustav Mahler. "With our advanced artistic awareness, fewer and fewer texts are possible which, figuratively speaking, begin 'at the beginning'... What this means is not the end of music as art, but the end of music, an end in which it can linger for a long time. It is very much in the area of the coda that immense life is possible.”
Sylvestrov's recent cycle for violin and piano, Melodies of Instances (Мелодії Миттєвостей), a set of seven works comprising 22 movements to be played in sequence (and lasting about 70 minutes), is intimate and elusive - the composer describes it as "melodies [...] on the boundary between their appearance and disappearance".
Sylvestrov began private music lessons at age 15. He studied piano at the Kiev Evening Music School from 1955 to 1958, then at the Kiev Conservatory from 1958–1964; composition under Borys Lyatoshynsky, harmony and counterpoint under Levko Revutsky.
Sylvestrov is perhaps best known for his post-modern musical style; some, if not most, of his works could be considered neoclassical and post-modernist. Using traditional tonal and modal techniques, Sylvestrov creates a unique and delicate tapestry of dramatic and emotional textures, qualities which he suggests are otherwise sacrificed in much of contemporary music. "I do not write new music. My music is a response to and an echo of what already exists," Sylvestrov has said.
In 1974, under pressure to conform to both official precepts of socialist realism and fashionable modernism, Sylvestrov chose to withdraw from the spotlight. In this period he began to reject his previously modernist style. Instead, he composed Quiet Songs (Тихі Пісні (1977)) a cycle intended to be played in private.
Sylvestrov's Symphony No. 5 (1980–1982), considered by some to be his masterpiece, may be viewed as an epilogue or coda inspired by the music of late Romantic composers such as Gustav Mahler. "With our advanced artistic awareness, fewer and fewer texts are possible which, figuratively speaking, begin 'at the beginning'... What this means is not the end of music as art, but the end of music, an end in which it can linger for a long time. It is very much in the area of the coda that immense life is possible.”
Sylvestrov's recent cycle for violin and piano, Melodies of Instances (Мелодії Миттєвостей), a set of seven works comprising 22 movements to be played in sequence (and lasting about 70 minutes), is intimate and elusive - the composer describes it as "melodies [...] on the boundary between their appearance and disappearance".
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
February 20, 2018
Книжка насправді важлива і дуже цікава, бо Валентин Сильвестров не тільки непересічний композитор (що там говорити, напевно, мій улюблений), але й блискучий оповідач, що не шкодує соковитих, трохи наївних і дивовижно дитячих метафор для опису непростих, а часто захмарно складних музичних матерій (звісно, для простих смертних слухачів). Загалом, це навіть не спогади чи збірка есеїв, а відтворений у письмовій формі цикл лекцій Валентина Васильовича, дбайливо оформлений видавництвом "Дух і літера". Але є і ложка дьогтю: неймовірно важко й болісно зустрічати русизми, а подекуди й зовсім незрозумілі слова. Розумію "Клуб сімейного дозвілля" (хто читав останній роман С. Кінга, той помітить аналогію) чи "Фоліо". Утім, коли поринаєш у мікросвіти Сильвестрова, його спогади про таких метрів як П'єр Бульоз, Гельмута Лахенманна (про нього чомусь надто багато, частіше у негативному аспекті), Софію Губайдуліну, Альфреда Шнітке та інших фігур аванґарду та сучасної класики, то мимоволі забуваєш про огріхи перекладача.
Потрібно також відзначити наявність СD із рідкісними та вже відомими речами композитора (наприклад, геінальні "Багателії і серенади"), але, знову ж таки, не обійшлося без нюансів. Усі треки на диску не пронумеровані, а назви знаходяться в кінці книжки. Тобто якщо вам захочеться дізнатись, що приховується під track 162, то потрібно відшукати це у текстовому варіанті. Насправді дуже незручна штука, а особливо тоді, коли слухаєш це десь в дорозі чи подалі від дому. Усе ж, Сильвестрова варто слухати вдома, а не десь у маршрутці чи метро. Можливо, саме на це й розраховано? Так чи так, рекомендую для читання, а якщо ви вже не перший рік слухаєте Сильвестрова, то навіть і не обговорюється. Чомусь думаю, що в останніх на поличці давно вже тихо й мовчки перебуває "Дочекатися музики" - зачитана й пережита.
Потрібно також відзначити наявність СD із рідкісними та вже відомими речами композитора (наприклад, геінальні "Багателії і серенади"), але, знову ж таки, не обійшлося без нюансів. Усі треки на диску не пронумеровані, а назви знаходяться в кінці книжки. Тобто якщо вам захочеться дізнатись, що приховується під track 162, то потрібно відшукати це у текстовому варіанті. Насправді дуже незручна штука, а особливо тоді, коли слухаєш це десь в дорозі чи подалі від дому. Усе ж, Сильвестрова варто слухати вдома, а не десь у маршрутці чи метро. Можливо, саме на це й розраховано? Так чи так, рекомендую для читання, а якщо ви вже не перший рік слухаєте Сильвестрова, то навіть і не обговорюється. Чомусь думаю, що в останніх на поличці давно вже тихо й мовчки перебуває "Дочекатися музики" - зачитана й пережита.
Displaying 1 of 1 review