Пор'ядна львівська пані

by Люба Клименко

«Пор’ядна львівська пані» – це красивий, елегантний і дотепний еротичний роман, який треба читати вночі з ліхтариком під ковдрою і ні в якому разі не пробувати відтворити з топографічною точністю все те, що роблять головні герої, бо в місцях їх еротичних пригод з часу першого виходу роману Люби Клименко патрулює львівська поліція моралі.

Genres: Ukrainian Literature

124 pages, Paperback

First published January 1, 2008

Reviews

[Inna · Rating 3 out of 5]

"- А чого саме тут? – тільки й встигла пролепетати вона.
- Франко – мій улюблений поет, - швидко, задихаючись від збудження, промовив чоловік.
"Це ще мені пощастило, що його улюблений поет не Міцкевич"

АААААА! Це істерика!)))))

Український іронічно-порнографічний роман. Це було весело)))

[Maryna · Rating 4 out of 5]

На каждую Э.Л. Джеймс найдется у нас Люба Клименко.
В двух словах - "порядна львівська пані" Пенелопа (не повезло родится в семье, где мама обожала древнегреческую литературу) находит свое счастье в руках непонятного и неизвестно историка из Киева. Много секса, да что уж ожидать от эротической книги, все там на сексе завязано. Но с другой стороны вот такая ситуация - за раз прочитала три рассказа Клименко, и все же "Пани" - самый достойный. Не пошлый, как бы нелепо это звучало в связке с "эротическим рассказом", а вполне даже сюжетный и немного драматический. Неплохой юмор, много местных львовских шуточек. В общем - я бы даже могла порекомендовать ее в рамках расширения читательских горизонтов :)

[sonne · Rating 3 out of 5]

Це такий крінж, але було смішно.

[Oleg · Rating 4 out of 5]

Смішний і веселий еротичний роман, який, певно, навів шороху у традиційній Галичині. Тут є сюжет, глузування над забобонами та нескінченна самоіронія, а пригоди головної героїні Пенелопи, що має палкі ночі у Львові та за його межами, змусять багатьох голосно сміятися і ніяковіти, адже мало кому розкажеш чому тобі так весело.

[Dandelion Heavenly · Rating 3 out of 5]

Не дуже типовий роман як для Львова

[Михайло Бурлаков · Rating 2 out of 5]

Черепашка, молюск ще куди не йшло, але порівняння з буром і нафтовою скважиною чи йоршиком і пляшкою...

[Mariia · Rating 4 out of 5]

Еротика є, роману таке собі. Лінійний сюжет, інколи ситуації ставали такими, бо так сказала авторка. Я б назвала це більше комедією, особливо варіанти надання ймення геніталіям
(Світоч, грішне місце)
Сподобалось як люди взаємодіяли з українською природою, як інколи відходили від культивації вагінального сексу («традиційного») та поклонінню великому фалосу.
Не знала що мігрень лікується сексом з коханцем, дякую
А взагалі почитати прикольно, я прониклась Львовом та Карпатами, але хочу забути як Одісей порушував особисті кордони Пенелопи.
Дякую що прочитали мої тези

[Nata · Rating 2 out of 5]

Примітивне чтиво але гарна українська мова, читається дуже швидко. Коли читаєш, стає ніяково від подробиць.
Любовно- еротичний роман, розповідь про те, як порядна жіночка піддається спокусі і починає пристрасний роман з практично незнайомцем.

[Tamp_kh · Rating 3 out of 5]

Пробачте, але чтиво дійсно примітивне. Я розраховував дещо на більше рівень якості.

[Christina Protsiv]

Ледве змусила себе дочитати. Не можу поставити навіть 1. Книжка ні про що. Навіть не має, за що зачепитись. Примітивний роман із слабким сюжетом.

[Julianna · Rating 5 out of 5]

Мені дуже сподобалася ця еротична комедія.
Місцями присутня була думка: «Божечки, який стид». Але! Там глибокий сенс. Рекомендую.

[punun · Rating 4 out of 5]

Книга Любові Клименко «Пор’ядна львівська пані» — це літературний коктейль із львівського шарму, еротичних пригод і морального абсурду, який водночас манить і відштовхує. Це текст, що балансує на межі між високим і низьким, між філософією буденності та відвертим кічем.

Сюжет

Сюжет «Пор’ядної львівської пані» нагадує мандрівку лабіринтом, де замість мінотавра на вас чекають сексуальні одкровення та моральні дилеми. Головна героїня, архівна миша, проживає своє життя в рутині львівських архівів, де її єдиним ворогом є мігрень, а єдиним другом — нудьга. Але, як і кожна поважна Одіссея, ця миша вирушає у подорож — не до Ітаки, а до пікантних пригод, які починаються зі зрад чоловіка. Причина? Мігрень. Логіка, звісно, залізна: якщо болить голова, то найкраще ліки — це романтичні ескапади на пам’ятнику Франка.

Сюжет не соромиться кидати читача в карколомні повороти: від псування історичних документів до карпатських «забавлянок», які звучать як ритуали з язичницьких часів. Авторка ніби вирішила зібрати в одному творі всі можливі жанри — від еротики до сатири, від драми до фарсу. І якщо це була спроба показати хаотичність людської природи, то браво — хаос тут справді панує.

Філософське питання, яке виникає: чи є цей сюжет метафорою пошуку себе, чи просто провокацією заради провокації? Відповідь, мабуть, десь посередині — у львівській кав’ярні, де змішуються аромати кави, іронії та легкої аморальності.

Персонажі

Герої книги — це справжній парад червоних прапорів, кожен із яких майорить так яскраво, що аж очі ріже. Головна героїня, ця «пор’ядна» пані, здається, живе за принципом: якщо життя дає тобі лимони, обміняй їх на випадкову пристрасть. Її трансформація від «сірої миші» до femme fatale викликає змішані почуття: з одного боку, браво за сміливість, з іншого — чи не занадто швидко вона забуває про власну гідність? А подруга головної героїні, ця «вільна в стосунках» пані, нагадує персонажа з анекдоту про свободу, який забув, що свобода не завжди дорівнює мудрості. Що вже й говорити про Одіссея...

Стиль написання

Стиль Клименко — це суміш ліричності та провокації. Описи сексуальних сцен подекуди вражають своєю хімією: авторка вміє передати напругу, пристрасть і навіть якусь тваринну енергію. Але, о Боже, ці метафори! Порівняння інтимних частин тіла зі слимаками, мідіями чи буровими установками — це не просто стилістичний промах, це цілий маніфест проти поетичності. Читач, який шукає елегантності, ризикує захлинутися в «нафті» й «печерах», які авторка так щедро розкидає по тексту.

Львів у книзі постає як персонаж сам по собі: бруківка, пам’ятники, архіви — усе це дихає історією, але водночас слугує декораціями для морально сумнівних витівок. Іронія в тому, що Клименко ніби хоче одночасно оспівати місто й висміяти його псевдоаристократичну «пор’ядність».

Підсумок

Загалом, це роман для тих, хто готовий сміятися з абсурду, миритися з кричущими червоними прапорами та насолоджуватися львівською атмосферою. 7/10 — справедлива оцінка, адже книга, попри всі свої вади, залишає післясмак, як добра львівська кава: трохи гірка, але точно незабутня.