Повести. Рассказы

by Lu Xun, Лу Синь

494 pages, Hardcover

Published January 1, 1971

About the author

Lu Xun (鲁迅) or Lu Hsün (Wade-Giles), was the pen name of Zhou Shuren (September 25, 1881 – October 19, 1936), a leading figure of modern Chinese literature. Writing in Vernacular Chinese as well as Classical Chinese, Lu Xun was a novelist, editor, translator, literary critic, essayist, and poet. In the 1930s he became the titular head of the League of Left-Wing Writers in Shanghai.


For the Traditional Chinese profile: here.
For the Simplified Chinese profile: 鲁迅

Reviews

[Iva · Rating 5 out of 5]

Це було для мене довго, я двічі відкладав книгу на кілька днів, аби потім повернутися до прочитання. І це попри те, що написано все та прокоментоване дуже легко та добре.

Коротше, чому варто читати Лу Сіня.
По-перше, бо ми європоцентрично геть мало знаємо про Китай. Із самого початку мені вдавалося порівнювати Лу Сіня лише із Єрґовичем, але таке порівняння не є доречним, бо "Мадонну" я читав зовсім нещодавно та ясно чому проасоціював. А різниця полягає у плавності занурення. Якщо Єрґович виливає на тебе три відра ісламського соціалізму одним махом, то Лу Сінь докидає м’яких елементів зразку пампушок із кров’ю страчених або двох довгих аристократичних нігтів, що не є основою тексту, та є буденними його деталями. Світогляд Далекого Сходу із Честю та суспільними нормами, що дотримуються не заради справедливості, та заради задоволення власного его Лу Сінем (місцями - не без ноток Фрейдизму, європейська деталь) описано дуже вдало.
По-друге, мало хто пише страшні своєю реалістичністю речі. Страшні не рівня маніяка, що виходить на полювання, але рівня людської тупості, що переходить усілякі межі та людської пихи, про межі задоволення якої ще треба поміркувати.
А ще, тут багато іронії. Не всюди, звісно, але місцями аж через край. Місцями, що приємно, і самоіронії.

Трохи розгорнутіший огляд є у блозі