What do you think?
Rate this book
Ефіопська Січ
«Ефіопська січ» - це багатошаровий чи навіть багатоповерховий роман, що поєднує вигадливе фентезі, військову сагу, історичні дослідження, мотиви народних казок та гострий гумор. Кожелянко розмірковує над стереотипами, пов’язаними з націями та народами. Невже зраджувати та володіти – це єдине, на що здатні представники країни, котра за видінням схінника, невдовзі буде називатися Укранїга.
До речі, цей схінник є ефіопським християнським святим і він, окрім іншого, патрулює так звану територію «розвтілених душ» і саме там він зустрічається з Адольфом Гітлером, зустрічається в битві. Але взагалі книга не про це, книга про козацьку січ. Січ – це суворе чоловіче братство, велика родина воїнів-аскетів, військовий чернечий орден, монастир-гарнізон. Ось, що він створить навколо цього кам’яного мосту через голубий Ніл.
Дійсно, саме в Африку заносить головного героя цієї книги – Павло Лазаренка, волинського шляхтича, який перед тим побував запорізьким козаком, а після турецьким військовополоненим. І саме на його прикладі автор намагається розглянути особливості різних гілок християнства: від католицтва до ефіопського монофізицтва, а також особливостями української душі. Згідно з висновками автора бажання володіти і бажання зражувати дійсно є її характерними рисами. А чи погодитеся Ви з цими висновками, можна дізнатися тільки, якщо прочитати цю книгу.
До речі, цей схінник є ефіопським християнським святим і він, окрім іншого, патрулює так звану територію «розвтілених душ» і саме там він зустрічається з Адольфом Гітлером, зустрічається в битві. Але взагалі книга не про це, книга про козацьку січ. Січ – це суворе чоловіче братство, велика родина воїнів-аскетів, військовий чернечий орден, монастир-гарнізон. Ось, що він створить навколо цього кам’яного мосту через голубий Ніл.
Дійсно, саме в Африку заносить головного героя цієї книги – Павло Лазаренка, волинського шляхтича, який перед тим побував запорізьким козаком, а після турецьким військовополоненим. І саме на його прикладі автор намагається розглянути особливості різних гілок християнства: від католицтва до ефіопського монофізицтва, а також особливостями української душі. Згідно з висновками автора бажання володіти і бажання зражувати дійсно є її характерними рисами. А чи погодитеся Ви з цими висновками, можна дізнатися тільки, якщо прочитати цю книгу.
191 pages, Paperback
First published January 1, 2011
36 people want to read
About the author
Василь Кожелянко
13 books9 followersКожелянко Василь Дмитрович — український письменник. Жив і працював у рідному селі.
Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету. Працював журналістом у провідних чернівецьких та львівських виданнях. Кожелянко вважається засновником напряму «альтернативної історії» в українській літературі.
Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету. Працював журналістом у провідних чернівецьких та львівських виданнях. Кожелянко вважається засновником напряму «альтернативної історії» в українській літературі.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 9 of 9 reviews
November 1, 2025
Я вже читав "Дефіляду" і був готовий до абсурдності, проте був щиро вражений, наскільки детально Кожелянко описує той час. Звісно, я не так багато знаю про Ефіопію, тим паче тогочасну - слова "негест" (царі) і "шифта" (повстанці) знаю з твору "Кебра нагаст/негест" ("Слава царів") і від Сергія Сингаївського. Проте помітно, що Кожелянко серйозно заглибився в тему.
Його історія - про те, як козак потрапив у полон до турків, але звільнився звідти разом із ватагою ефіопців. Він був змушений пливти разом із ними на їхню батьківщину, пізнавати той екзотичний - але водночас братньо-християнський - край і впроваджувати там козацькі звичаї. Книжка читається явно бурлескно, але сюжет поміщений серед справжніх історичних подій.
Його історія - про те, як козак потрапив у полон до турків, але звільнився звідти разом із ватагою ефіопців. Він був змушений пливти разом із ними на їхню батьківщину, пізнавати той екзотичний - але водночас братньо-християнський - край і впроваджувати там козацькі звичаї. Книжка читається явно бурлескно, але сюжет поміщений серед справжніх історичних подій.
July 8, 2022
This is another weird alt-history by the Ukrainian author, who is often named as the first Ukrainian alt-history writer, Василь Кожелянко. Just like his more famous Дефіляда в Москві, which I reviewed here, it is more a multi-genre fiction, which while using elements common for alt-histories, i.e. tries to answer the question of how it affects the world with real historical figures that make choices different from ones in the real history, doesn’t really attempt to reply to such a question but more plays with characters and times. It can be compared to the famous The Three Musketeers by Alexandre Dumas - d'Artagnan is based on a real historical figure but he is a fictional character with adventures that have no connection to the real-life of Charles de Batz de Castelmore d'Artagnan (except for the matter of his death).
The English title is ‘Ethiopian Sich’, where Sich can be known by many SF fans from Dune, but in both cases derived from Zaporozhian Sich, a semi-autonomous polity and proto-state of Cossacks that existed between the 16th to 18th centuries, initially started by runaways from more ‘civilized’ areas, either escaping from serfdom or from punishment for committed crimes, or just in search of adventure and glory.
The book starts with a morning of a man presented as A.A. in whom anyone aware of history quickly recognizes Adolf Hitler , who with a help of Tibetan Llama and his own mystic training goes on a “trip” over the world, looking at what Mussolini is doing and the shifting to the newest Italian conquest – Ethiopia only to have a spiritual fight there.
Then, quite suddenly we shift to a historical novel starting in the early 1600s about a poor Ruthenian nobleman, Petro Pavlo Gornostay-Lazarevsky, whose life goal was to ‘own’ something – wealth, glory, etc. He has to leave the university, where he studied after committing a robbery and to flee to Sich. There he becomes an ordinary Cossack, Pavlo Lazarenko (not accidentally this is the name of the Ukrainian PM in 1996-7, who was later prosecuted and imprisoned in the US for extortion and money laundering), and in one of the campaigns he is captured by the Turks and put on a galley as a slave. He escapes with a group of Ethiopians and follows them to their motherland. The adventures are interposed with pieces about Ethiopian history and their version of Christian faith – all quite in line with real history, at least from what I can see from Wikipedia.
There is an epilogue, which turns quite unexpectedly to an alt-historical future, which once again is not an attempt to guess how things could have turned on, but more a satire.
A nice solid story, with the main ‘middle’ text closest to historic fiction.
The English title is ‘Ethiopian Sich’, where Sich can be known by many SF fans from Dune, but in both cases derived from Zaporozhian Sich, a semi-autonomous polity and proto-state of Cossacks that existed between the 16th to 18th centuries, initially started by runaways from more ‘civilized’ areas, either escaping from serfdom or from punishment for committed crimes, or just in search of adventure and glory.
The book starts with a morning of a man presented as A.A. in whom anyone aware of history quickly recognizes Adolf Hitler , who with a help of Tibetan Llama and his own mystic training goes on a “trip” over the world, looking at what Mussolini is doing and the shifting to the newest Italian conquest – Ethiopia only to have a spiritual fight there.
Then, quite suddenly we shift to a historical novel starting in the early 1600s about a poor Ruthenian nobleman, Petro Pavlo Gornostay-Lazarevsky, whose life goal was to ‘own’ something – wealth, glory, etc. He has to leave the university, where he studied after committing a robbery and to flee to Sich. There he becomes an ordinary Cossack, Pavlo Lazarenko (not accidentally this is the name of the Ukrainian PM in 1996-7, who was later prosecuted and imprisoned in the US for extortion and money laundering), and in one of the campaigns he is captured by the Turks and put on a galley as a slave. He escapes with a group of Ethiopians and follows them to their motherland. The adventures are interposed with pieces about Ethiopian history and their version of Christian faith – all quite in line with real history, at least from what I can see from Wikipedia.
There is an epilogue, which turns quite unexpectedly to an alt-historical future, which once again is not an attempt to guess how things could have turned on, but more a satire.
A nice solid story, with the main ‘middle’ text closest to historic fiction.
September 4, 2024
"Ефіопська січ"
Василь Кожелянко
На початку свого читацького становлення, я дуже багато читав Пєлєвіна. Тоді мене дивувало, чого ж то в москалів є такий автор, а в нас нема. Думалось мені малому так, тільки тому, що дурний був та неосвічений. То вже пізніше я познайомився з двома українськими письменниками, які легко втруть носа В.П.
Перший - Володимир Єшкілєв, який просто приголомшує багажем ерудиції та маловідомих істин.
Другий - Василь Кожелянко, віртуозний творець різноманітних альтернативних часо-потоків.
Прочитавши, "Дефіляду в Москві", я взявся за "Ефіопську січ". Загалом тема Ефіопії, растафаріанства та їхньої цікавої течії християнства для мене не чужа. Був у моєму житті період дуже активного слухання Боба Марлі, але чому ж "був", якщо досі в мене на телефоні зберігається папка з 30тьма улюбленими шедеврами Боба і Wailers.
Далі - одним з моїх улюблених "лікарських" романів є неперевершений "Розтин Стоуна" Абрахама Верґезе, події якого мають місце в Аддис-Абебі і де багато мовиться про культуру раста і Хайле Селасіє.
Відповідно з вище написаним, я зміг оцінити на стільки серйозно Кожелянко підійшов до свого роману.
Ті всі чисельні імена царів, події та війни,які нагромаджуются на читача в розділі "Історія Ефіопії", варто сприймати з борхесівською іронією, адже читач не завжди розуміє де правда, а де прекрашена побрехенька.
Тим не менш, міфічна Ефіопська січ описана на стільки реалістично, що чи не з перших сторінок починаєш сприймати на віру всі походеньки головного героя - Петра Павла Лазаренка. Смачна мова, гумор, незабутні КОДКОДРИЛІ, роблять цю книжку однією з найкращих від українського автора в цім році.
Не обійшлося без фірмового авторського перестирибування між часами, а фінальний розділ де двоє киян недалекого майбутнього тікають з тотально поісламленої Європи у чи не єдиний осередок християнства - Ефіопію, завоював моє серце цілком. Гностичне Євангеліє від Юди, вічне повернення Еліаде, що його проходять стежками Петра-Павла його земляки і енергетична битва душ, що має зачин наприпочатку і фіналізацію вкінці. Це досконала книжка, весела, іронічна, але й парадоксально мудра.
Читання Кожелянка продовжую, а за рекомендацію дякую Назарові Розлуцькому.
Василь Кожелянко
На початку свого читацького становлення, я дуже багато читав Пєлєвіна. Тоді мене дивувало, чого ж то в москалів є такий автор, а в нас нема. Думалось мені малому так, тільки тому, що дурний був та неосвічений. То вже пізніше я познайомився з двома українськими письменниками, які легко втруть носа В.П.
Перший - Володимир Єшкілєв, який просто приголомшує багажем ерудиції та маловідомих істин.
Другий - Василь Кожелянко, віртуозний творець різноманітних альтернативних часо-потоків.
Прочитавши, "Дефіляду в Москві", я взявся за "Ефіопську січ". Загалом тема Ефіопії, растафаріанства та їхньої цікавої течії християнства для мене не чужа. Був у моєму житті період дуже активного слухання Боба Марлі, але чому ж "був", якщо досі в мене на телефоні зберігається папка з 30тьма улюбленими шедеврами Боба і Wailers.
Далі - одним з моїх улюблених "лікарських" романів є неперевершений "Розтин Стоуна" Абрахама Верґезе, події якого мають місце в Аддис-Абебі і де багато мовиться про культуру раста і Хайле Селасіє.
Відповідно з вище написаним, я зміг оцінити на стільки серйозно Кожелянко підійшов до свого роману.
Ті всі чисельні імена царів, події та війни,які нагромаджуются на читача в розділі "Історія Ефіопії", варто сприймати з борхесівською іронією, адже читач не завжди розуміє де правда, а де прекрашена побрехенька.
Тим не менш, міфічна Ефіопська січ описана на стільки реалістично, що чи не з перших сторінок починаєш сприймати на віру всі походеньки головного героя - Петра Павла Лазаренка. Смачна мова, гумор, незабутні КОДКОДРИЛІ, роблять цю книжку однією з найкращих від українського автора в цім році.
Не обійшлося без фірмового авторського перестирибування між часами, а фінальний розділ де двоє киян недалекого майбутнього тікають з тотально поісламленої Європи у чи не єдиний осередок християнства - Ефіопію, завоював моє серце цілком. Гностичне Євангеліє від Юди, вічне повернення Еліаде, що його проходять стежками Петра-Павла його земляки і енергетична битва душ, що має зачин наприпочатку і фіналізацію вкінці. Це досконала книжка, весела, іронічна, але й парадоксально мудра.
Читання Кожелянка продовжую, а за рекомендацію дякую Назарові Розлуцькому.
September 18, 2024
Це неймовірно захоплива та оригінальна книга!Барвиста, соковита, з фантазією та гумором, іронією та серйозністю. Справжня літературна пригода з особливим козацьким шармом.
Ефіопська Січ назавжди в моєму серці 🫶🏾
Ефіопська Січ назавжди в моєму серці 🫶🏾
October 21, 2018
Для мене Василь Кожелянко після прочитання цієї книги впевнено утвердився в когорті улюблених українських письменників. Дуже потішили згадки про Острозьку академію, подекуди досить іронічні. Стиль авторської оповіді якщо не геніальний, то граничить із цим. Гумору в книзі не менше, ніж альтернативної історії, а вкупі з іншими елементами (зокрема, лютої фантастики) текст захоплює з перших сторінок і не відпускає до останніх. Чимось таки нагадує "Третє поле", хоча остання книга сприймається радше як реалістичний роман.
Відверто кажучи, я не наситився. Текст цього шедевра - як наркотик. Хочеться ще сотню сторінок, а потім ще і ще.
Відверто кажучи, я не наситився. Текст цього шедевра - як наркотик. Хочеться ще сотню сторінок, а потім ще і ще.
September 11, 2024
В принципі ідея стилю альтернативної історії проста: береш реальні історичні постаті і події, задаєшся питанням "а що, якщо?", а далі починаєш фантазувати аж до інопланетян. Дуже непоганий спосіб почухати власне его цілого народу, особливо якщо у народу не склалось із власною історією. Ну, бо якщо народ-невдаха, то чого б не пофантазувати про власну уявну велич? Це як ввечері в ліжку лежати і придумувати різні варіанти, як би ти відповів тому типу, який тобі став на ногу в трамваї і не вибачився.
Кацапи дуже люблять надрочувати на альтернативну історію, типу в циклі книг і фільмів "Ми з майбутнього", де вони прям купаються у власній величі і порятуванні світу від "коричневої чуми". Ну, бо якщо ніякої величі і близько немає, то хоча б на екрані про неї можна трошки помріяти. Хоча народ сприймає це плюс-мінус за чисту монету, враховуючи продажі накладів і касові збори від прокату.
У нас все із здоровенною частиною іронії та абсурду. Кожелянкова "Дефіляда в Москві" - абсолютно зрозуміла і проста фантазія на тему розпаду совка і становлення української державності як результат завершення Другої світової війни. Урочиста дефіляда переможного українського війська по красній площі в москві. Все ясно, зрозуміло, весело і рефлекторно відносно 70 років життя в довбаному совку.
В "Ефіопській Січі" Кожелянко прям дуууууже заморочився із детальним переказуванням історії Ефіопії, її традиціями і, особливо, з місцевою версією християнства. Я н�� перевіряв, але все виглядає дуже детально і задротсько, як у Кідрука. Читається супер-легко, хоча трохи затягнуто і занадто вже замахує псевдо-документальний стиль оповідки. Це міг би бути навіть історичний роман, якщо б: а) Кожелянко консультувався з ефіопознавцями, б) і не додавав сюжетних ліній, де Гітлер в позачасному астралі б'ється із великим ефіопським християнським схимником. Також заключна частина із подіями в майбутньому на території київського халіфату виглядає притягнутою за вуха, щоб додати сторінок.
Але загалом ставлю тверду трійку, щоб підлітки або фани Ефіопії або альтісторії змогли ненав'язливо і весело дізнатися про Ефіопію і пригоди в ній українського козака-мюнхаузена Дмитра-Павла Лазаренка.
У нас все із здоровенною частиною іронії та абсурду. Кожелнкова “Дефиліда в Москві” абсолютно зрозуміла і проста фантазія на тему розпаду радянсього союзу і становлення української державності як результат завершення Другої світової війни. Урочиста дефиліяда переможного українського війська по червоній площі в москві. Все ясно, зрозуміло, веселе і рефлекторно відносно 70 років життя в довбаному совку.
З “Ефіопською Січчю” Кожелянко прям дуууууже заморочився із історією Ефіопії, її традиціями і особливо з місцевою версією християнства. Я не перевіряв, але все виглядає дуже детально і задротсько як у Кідрука. Читається супер-легко, хоча трохи затягнуто і занадто вже замахує псевдо-документальний стиль оповідки. Це міг би бути навіть історичний роман, якщо б а. Кожелянко точно не консультувався із ефіопознавцями, б. там є сюжетна лінія, де Гітлер в позачасному астралі бʼється із великим ефіопським християнським схимником. Також заключна частина із подіями в майбутньому на території київського халіфату виглядає притягнутою за вуха, щоб додати сторінок.
Але загалом ставлю тверду трійку, щоб підлітки або фани могли ненавʼязливо більше дізнатися про Ефіопію і пригоди в ній українського козака-мюнхаузена Дмитра-Павла Лазаренка.
Кацапи дуже люблять надрочувати на альтернативну історію, типу в циклі книг і фільмів "Ми з майбутнього", де вони прям купаються у власній величі і порятуванні світу від "коричневої чуми". Ну, бо якщо ніякої величі і близько немає, то хоча б на екрані про неї можна трошки помріяти. Хоча народ сприймає це плюс-мінус за чисту монету, враховуючи продажі накладів і касові збори від прокату.
У нас все із здоровенною частиною іронії та абсурду. Кожелянкова "Дефіляда в Москві" - абсолютно зрозуміла і проста фантазія на тему розпаду совка і становлення української державності як результат завершення Другої світової війни. Урочиста дефіляда переможного українського війська по красній площі в москві. Все ясно, зрозуміло, весело і рефлекторно відносно 70 років життя в довбаному совку.
В "Ефіопській Січі" Кожелянко прям дуууууже заморочився із детальним переказуванням історії Ефіопії, її традиціями і, особливо, з місцевою версією християнства. Я н�� перевіряв, але все виглядає дуже детально і задротсько, як у Кідрука. Читається супер-легко, хоча трохи затягнуто і занадто вже замахує псевдо-документальний стиль оповідки. Це міг би бути навіть історичний роман, якщо б: а) Кожелянко консультувався з ефіопознавцями, б) і не додавав сюжетних ліній, де Гітлер в позачасному астралі б'ється із великим ефіопським християнським схимником. Також заключна частина із подіями в майбутньому на території київського халіфату виглядає притягнутою за вуха, щоб додати сторінок.
Але загалом ставлю тверду трійку, щоб підлітки або фани Ефіопії або альтісторії змогли ненав'язливо і весело дізнатися про Ефіопію і пригоди в ній українського козака-мюнхаузена Дмитра-Павла Лазаренка.
У нас все із здоровенною частиною іронії та абсурду. Кожелнкова “Дефиліда в Москві” абсолютно зрозуміла і проста фантазія на тему розпаду радянсього союзу і становлення української державності як результат завершення Другої світової війни. Урочиста дефиліяда переможного українського війська по червоній площі в москві. Все ясно, зрозуміло, веселе і рефлекторно відносно 70 років життя в довбаному совку.
З “Ефіопською Січчю” Кожелянко прям дуууууже заморочився із історією Ефіопії, її традиціями і особливо з місцевою версією християнства. Я не перевіряв, але все виглядає дуже детально і задротсько як у Кідрука. Читається супер-легко, хоча трохи затягнуто і занадто вже замахує псевдо-документальний стиль оповідки. Це міг би бути навіть історичний роман, якщо б а. Кожелянко точно не консультувався із ефіопознавцями, б. там є сюжетна лінія, де Гітлер в позачасному астралі бʼється із великим ефіопським християнським схимником. Також заключна частина із подіями в майбутньому на території київського халіфату виглядає притягнутою за вуха, щоб додати сторінок.
Але загалом ставлю тверду трійку, щоб підлітки або фани могли ненавʼязливо більше дізнатися про Ефіопію і пригоди в ній українського козака-мюнхаузена Дмитра-Павла Лазаренка.
July 31, 2017
Могла б бути класна байка про пригоди хитрого й жадібного козака Павла Лазаренка довжиною в сотню сторінок, але міфічні понадчасові події розмили стиль. Тож і гумористичний стиль вже не сприймався, як розважливий, і думки про віру і майбутнє втратили всю свою серйозність і стали блідим тлом для основної історії.
Але тим не менш було приємно знову зануритися в життя Ефіопії після "Дороги на Асмару" Сергія Сингаївського.
Але тим не менш було приємно знову зануритися в життя Ефіопії після "Дороги на Асмару" Сергія Сингаївського.
April 10, 2023
А що було б, якщо?
Гарно іноді сісти та пофантазувати. Але те, що є зараз, це результат вибору колись.
І в той же час, автор дає зрозуміти, що попри інші спроби розвитку сюжету, все ж історія циклічна, а люди, які не усвідомили уроку, такі ж послідовні, як і її предки.
Що є дуже актуально зараз.
Гарно іноді сісти та пофантазувати. Але те, що є зараз, це результат вибору колись.
І в той же час, автор дає зрозуміти, що попри інші спроби розвитку сюжету, все ж історія циклічна, а люди, які не усвідомили уроку, такі ж послідовні, як і її предки.
Що є дуже актуально зараз.
November 10, 2017
Чудова книга
Displaying 1 - 9 of 9 reviews