Чаша Амріти

by Oles Berdnyk, Олесь Бердник

Людина. Що чекає її в майбутньому - подальший фізичний і духовний розквіт чи повна деградація та безслідне зникнення? У романі-феєрії стикаються глобальні космічні й конкретні земні проблеми, що турбують людство уже давно, а надто сьогодні.

368 pages, Hardcover

First published January 1, 1968

About the author

Oleksandr (Oles) Berdnyk – Ukrainian science fiction writer.
See also: Олесь Бердник

Reviews

[HK · Rating 5 out of 5]

Один з найвідоміших творів Олеся Бердника — роман «Чаша Амріти» — розповідає про людину, яка, погрузши в щоденній рутині, зрештою віднаходить сенс життя у служінні іншим. У виразних персонажах ми впізнаємо своє оточення: у приземлених та негативних — можливо себе та тих, чию компанію розділяємо неохоче, у позитивних — якими ми повинні бути самі та кого хочемо бачити навколо себе. Роман сповнений філософських роздумів про життя, Всесвіт та людську несправедливість. Це загальна риса творів Олеся Бердника. Але його філософія — це не кабінетна професорська наука, а проста мудрість хлібороба чи пастуха, нерозривно пов’язаного з природою.

Дія роману починається в час Другої Світової війни і розгортається через кілька десятиліть потому. Український солдат совєтської армії Михайло Сагайдак у німецькому полоні знайомиться з американським льотчиком Гаррі Соуном та індусом Свамі Рішідевою. Образ Свамі майже містичний — він володіє майстерністю йогів, зокрема навчився довго обходитись без їжі, спілкуватись на відстані зі своїм учителем, а також загалом дуже мудра та освічена людина, знає багато мов, серед них і українську. Можна припустити, що прототипом цього персонажу став Свамі Вівекананда, який сприяв популяризації ідей індуїзму на Заході, головний учень індуїстського святого Рамакрішни, що жив у 19-му столітті, або ж інший, непрямий учень Рамакрішни Свамі Прабхавананда, автор книги «Духовний спадок Індії», який підходить на роль прототипа і по часу, в який він жив. Усі вони, як і герой твору Бердника, проповідували служіння ближньому як суть всіх світових релігій та найвище призначення людини. Вміння Свамі Рішідеви, поряд із мужністю та рішучістю друзів, допомагають їм втекти, але він свято виконує заповідь учителя — не використовувати ці вміння заради власної вигоди, тож і з товаришів бере клятву надалі присвятити своє врятоване життя служінню людям.

Читаючи, як головний герой Михайло втік з німецького полону, можна вже було уявити його подальшу долю по поверненню на «родіну»: арешт як зрадника (пам’ятаймо наказ №270 1941 року), допити, ГУЛАГ. Я готовий був прочитати це між рядків, але аж ніяк не прямим текстом у творі, виданому в 1968 році в совєтському союзі! Та й загалом, що дивно, роман вільний від соцреалістичних маразмів про світле майбутнє. Хоча, мабуть за такі речі його книги й вилучали з продажу та бібліотек. Та і в таборах сам Олесь Павлович був не за красиві очі, і зі спілки письменників його виключали не просто так.

Автор торкається тем, які зараз у багатьох людей викликають цікавість чи навіть захват: окультне підґрунтя Третього Райху, Шамбала, іншопланетні «старші брати» серед нас, розвиток «надприродних» здібностей людини (пишу в лапках, тому що, як і Бердник, вважаю такі здібності природними, але мало дослідженими). Ті, у кого викликають трепет імена Миколи Реріха, Марії Блавацької чи Гвідо фон Ліста, обов’язково знайдуть для себе цікаве у цій книзі.

До слова, іншопланетні гості у Олеся Бердника — завжди саме «старші брати», а не ворожі загарбники, чий образ такий поширений у науковій фантастиці. Він вірить у те, що ніяка ворожо настроєна цивілізація не зможе розвинутись настільки, щоб мандрувати до інших зірок. І справді, важко уявити, як може сучасне розбратане та темне людство летіти до інших зірок, не полишивши війн та сутичок між собою і не об’єднавши для цієї мети зусилля всієї планети. Конкуренції між наддержавами в якості стимулу вистачило лише на кілька польотів до місяця. А до інших планет навіть нашої Сонячної системи літають поки лише автоматичні апарати і навряд чи це скоро зміниться. Але якщо все людство об’єднається у єдиному братерстві, то чи зможуть у нього ще виникнути думки про те, щоб вбивати чи грабувати таких же людей з інших зірок? Ні, тут у нас буде єдиний шлях: вгору, до вищих порядків організації, до подальшого об’єднання із зоряними братами. Як загадкові творці чорних монолітів у «Космічній Одісеї» Артура Кларка, ми зрозуміємо, що розумне життя — це найвища цінність у Всесвіті. Ось і в Олеся Бердника завжди космічні брати прибувають на Землю, щоб скеровувати людей до вершин духу, але не втручатись у їхнє життя безпосередньо, а лише пропонувати руку допомоги тим, хто знайде в собі силу попросити про неї.

Більше тут: http://hkhm.blogspot.com/2012/08/blog...

[Radleys · Rating 3 out of 5]

Для тих, хто цікавиться східною культурою та філософією(її тут багато)
Книжка не зовсім моя, хоча деякі цікаві думки я з неї почерпнув
Було б 4, але -зірка за постійне прославляння совка і вшиті комуняцькі думки, це треба дуже фільтрувати. Закрив би на це очі, бр розумію, що в часи, в які писалась книга по іншому не можна було, але оскільки філософія займає добру половину творуі є головним сенсом твору, вплітання в цю філософію комуняцтва все псує

[Ганна Довбах · Rating 5 out of 5]

Наші шістдесятники переписували барокову літературу в нових реаліях. Непрості філософські, ціннісні та етичні пошуки були супер важливі, як до того у 17 столітті.
«Чаша Амріта», написана Олесем Бердником у 1968 році - це Сковородинський діалог про сенси життя, але відбуваються в німецькому полоні на початку 40-х років минулого століття, і потім в наступні роки. Боротьба добра і зла, роль свого рішення і ставлення до чудес, до смерті, любові і вічності.

[Mariana Lokachuk · Rating 3 out of 5]

Прочитала, але не мій текст. Пахне спробами ідеалізувати життя в ссср, де і українець — це росіянин, і дружать вони роками з американцем, індусом. Сюжет видався нецілісним. Герой просто все зруйнував чи просто збожеволів, я навіть здивувалася, що він вже закінчився так несподівано.