П'ять зірочок я ставлю авторці, хоча за роботу редактора, коректора і якість друку ілюстрацій треба б трохи забрати.
Це дуже, дуже круте фентезі, з продуманим світом, нормально показаною політикою і цікавими пригодами.
Власне, що нам показують. Дівчину, яка дуже погано знає життя, але при цьому надміру впевнена в собі. Колись вона була нормальною, але життя її понівечило, вбило в ній здатність довіряти і змусило стати дорослішою, ніж вона насправді є. Але брак життєвого досвіду, пихатість і нестача освіти продовжують їй заважати, і сама Малкія ніколи не досягла б успіху. Тому авторка милостиво дає їй супутників, котрі потроху допомагають їй перетворитися на людину. Це непростий процес, але потроху-потроху він триває. Судячи з темпу просування, якраз на трилогію вистачить.
Тут нам розкажуть дуже багато про що. Наприклад, про обмеженість королівської влади. Дуже часто у фентезі королі показуються людьми, здатними провести будь-яке самодурське рішення, адже вони королі! Тут — алілуйя! — нам показують політику, показують короля, який змушений робити так, а не інакше, принцесу, змушену миритися з речами, для неї як людини неприпустимими, але куди дінешся. І водночас ми бачимо, наскільки ті, хто розпоряджається життям держави, не розуміють, як саме це життя влаштоване.
Також ми побачимо, так би мовити, в епізодах:
— релігійні війни і міркування про «милосердних богів», в ім’я яких вирізають цілі поселення;
— расизм, природний для таких суспільств; авторка дуже влучно відзначає його прояви навіть у дрібницях. Так, у настільній грі, де можна грати за різні спільноти, саме люди — найпростіші в управлінні;
— глибоке розуміння того, як насправді працює торгівля людьми; авторка показує це дуже доступно, іноді деталями, однак вельми зрозумілими;
— тверезе ставлення до сексуального насильства (аж до розуміння чоловіком, що жінка, що пережила зґвалтування, не хоче бачити його поруч);
— серйозну, хай і коротку, розмову про аборти; слово «аборт» так і не пролунає, це взагалі один із численних випадків, коли читачеві доведеться розуміти натяки (доволі зрозумілі), однак свою позицію авторка висловить, і позиція однозначно годяща;
— тему картярства як хвороби, до якої не варто ставитися поблажливо;
— тему домашнього насильства, зокрема і такого, від якого немає порятунку.
В книзі є дуже багато моментів, коли хочеться зупинитися і заволати: ну як же так!!! Але тут жодної претензії до авторки, вона добре обґрунтовує те, що показує. Питання саме до героїв, до суспільних чинників, які спонукають їх чинити певним чином. Я тут могла б говорити дуже багато, але спойлери, дідько, спойлери! Скажу лише, що авторка продумала лор, наприкінці книжки є і мапи, і опис релігій, і певні інші деталі про світ, більшість із яких, втім, і так зрозумілі з тексту, але в книжці під 700 сторінок, знадобиться.
Про мову скажу так: здебільшого вона не заважає сприймати сюжет. Тобто якихось кучерявостей ви тут не побачите, мова проста, «по ділу». Але у мене є дуже багато питань до редактора і коректора. Перший хибодрук я побачила на десятій сторінці. Редактор теж не зробив свою роботу якісно, залишивши в тексті багато, м-м-м, я б сказала, ознак того, що спершу він у голові авторки виник російською. Я не сказала б, що текст рясніє росіянизмами, але дещо таки є, і воно кидається у вічі. Все-таки софам пасує якийсь інший прикметник, не «витончені», і «обробитися» українською не кажуть.