What do you think?
Rate this book
Море для шульги
Дебютний роман поета-двотисячного Павла Коробчука, що став дипломантом конкурсу «Коронація слова» та в прес-релізах означується як пригодницько-філософсько-сюрреалістичний.
Герой роману — молодий хлопець, який живе в наш час типовим для цього часу життям: має, втрачає, шукає і знаходить роботу, суть якої йому не зрозуміла, зустрічає дівчину і ділиться з читачем своїми переживаннями та спогадами.
Оповідь ведеться від першої особи.
Герой роману — молодий хлопець, який живе в наш час типовим для цього часу життям: має, втрачає, шукає і знаходить роботу, суть якої йому не зрозуміла, зустрічає дівчину і ділиться з читачем своїми переживаннями та спогадами.
Оповідь ведеться від першої особи.
216 pages, Hardcover
First published January 1, 2012
3 people are currently reading
16 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
December 26, 2019
Дяка автору за щирий підгон :)
September 23, 2012
У цій книжці банальне знаходить своє місце поруч із вражаючим, а добрий прозовий сюжет — з виразно поетичною мовою.
Павло Коробчук у своєму романному дебюті йде слідами Пушкіна. «Море для шульги» — це роман у віршах. Це, очевидно, не поема, а суто епічний твір, викладений мовою верлібру.
«У цьому — весь Коробчук!», сказав я, прочитавши перше речення. І сказати так хотілося не раз протягом читання.
Мені здається, першими читачами цієї книги стануть поети і прозаїки, можна навіть звузити коло — ними будуть ті, хто знає Пашу особисто. Нічого поганого в цьому немає — ані за формою, ані за змістом цей твір не претендує на «широкі читацькі маси». Але добре буде, якщо ті, хто почнуть, не залишать читання на першій третині зі словами «ну далі все ясно». Бо далі буде все неясно: про цей роман важко говорити так, щоби не розкривати його сюжет, якщо не зосереджуватись тільки на надмірі метафор.
Зрештою, можна не давати жодних порад авторові на тому етапі, коли ідеться про фізичний наклад.
Що у книзі цікавого?
Мова. Короткі, рубані речення. Які можуть нагадати деякі твори зарубіжної літератури (але не української).
Сюжет. Він — дещо карколомний, до страху за фізичну цілісність карку (персонажів), фантастичний. Якщо дочитати до нього, далі вже книжка дочитається до кінця. Він має декілька дуже різких, гострих колізій, деякі сильно вражають.
Епізоди. Яскраві візуальні емоційні описи, поетичні (навіть так) еротичні сцени.
Є, безперечно, і те, що викликає відторгнення, неприйняття, здається банальним, вторинним — але, сподіваюсь, для кожного читача це будуть якісь свої, індивідуальні, моменти.
Так само впевнено можна казати, що подібного роману в українській літературі не було. Це експеримент, вдалість якого можна перевірити тільки з часом — вживаністю тем, ідей та прийомів, опрацьованих романом.
Після «БЖД» Ушкалова та «Лілу після тебе» Бабкіної «Море для шульги» Павла Коробчука можна назвати продовженням традиції нерефлексійної прози в сучасній українській літературі.
Павло Коробчук у своєму романному дебюті йде слідами Пушкіна. «Море для шульги» — це роман у віршах. Це, очевидно, не поема, а суто епічний твір, викладений мовою верлібру.
«У цьому — весь Коробчук!», сказав я, прочитавши перше речення. І сказати так хотілося не раз протягом читання.
Мені здається, першими читачами цієї книги стануть поети і прозаїки, можна навіть звузити коло — ними будуть ті, хто знає Пашу особисто. Нічого поганого в цьому немає — ані за формою, ані за змістом цей твір не претендує на «широкі читацькі маси». Але добре буде, якщо ті, хто почнуть, не залишать читання на першій третині зі словами «ну далі все ясно». Бо далі буде все неясно: про цей роман важко говорити так, щоби не розкривати його сюжет, якщо не зосереджуватись тільки на надмірі метафор.
Зрештою, можна не давати жодних порад авторові на тому етапі, коли ідеться про фізичний наклад.
Що у книзі цікавого?
Мова. Короткі, рубані речення. Які можуть нагадати деякі твори зарубіжної літератури (але не української).
Сюжет. Він — дещо карколомний, до страху за фізичну цілісність карку (персонажів), фантастичний. Якщо дочитати до нього, далі вже книжка дочитається до кінця. Він має декілька дуже різких, гострих колізій, деякі сильно вражають.
Епізоди. Яскраві візуальні емоційні описи, поетичні (навіть так) еротичні сцени.
Є, безперечно, і те, що викликає відторгнення, неприйняття, здається банальним, вторинним — але, сподіваюсь, для кожного читача це будуть якісь свої, індивідуальні, моменти.
Так само впевнено можна казати, що подібного роману в українській літературі не було. Це експеримент, вдалість якого можна перевірити тільки з часом — вживаністю тем, ідей та прийомів, опрацьованих романом.
Після «БЖД» Ушкалова та «Лілу після тебе» Бабкіної «Море для шульги» Павла Коробчука можна назвати продовженням традиції нерефлексійної прози в сучасній українській літературі.
October 27, 2013
Имею необъяснимую тягу несколько раз в год шерстить "Твердиню" в поисках чего-то... Точнее кого-то. Кого-то, кого я открою для себя и поставлю на полочку, с удовольствием вспоминая те первые секунды чтения еще у полки в магазине. Иногда попадаются шедевры, иногда начинаю понимать неприятие современной украинской литературы.
Коробчук пишет хлестко, коротко, предложения будто рубит с плеча и сюжет закручивает так, что дыхание перехватывает. Этот магический реализм украинского разлива играет у него особенно ярко и это совсем не комплимент. Магический реализм Жадана (хотя готова аршументировано доказывать, что жанр Жадана совсем не магический реализм) вызывает бешенный восторг, те же фантастические линии у Дереша вообще вызывают желание аплодировать стоя. А Коробчук вызвал желание закатывать глаза раз двадцать за книгу. Для меня - показатель. Книга не должна вызывать мысли "О Боги, та лаааадно!".
Поэтому и оставляю книгу без оценки, тут сложилась прекрасная ситуация, когда серьезно не знаю, что ставить - единицу или пять (поэтому ставлю среднее значение). Пять - потому что идея нравится, хорошая, черт побери, задумка, офигенная!!! Качество текста такое, что слюнки текут. Но что бы добраться до идеи, нужно через такие дебри того же реализма пробраться, что опять таки даже от воспоминаний закатываются глаза. Тяжелое и монументальное произведение, учитывая то, что тут жалких 213 страниц. Но это именно та сучукрліт, которая даже у ярой фанатки вызывает отторжение.
Коробчук пишет хлестко, коротко, предложения будто рубит с плеча и сюжет закручивает так, что дыхание перехватывает. Этот магический реализм украинского разлива играет у него особенно ярко и это совсем не комплимент. Магический реализм Жадана (хотя готова аршументировано доказывать, что жанр Жадана совсем не магический реализм) вызывает бешенный восторг, те же фантастические линии у Дереша вообще вызывают желание аплодировать стоя. А Коробчук вызвал желание закатывать глаза раз двадцать за книгу. Для меня - показатель. Книга не должна вызывать мысли "О Боги, та лаааадно!".
Поэтому и оставляю книгу без оценки, тут сложилась прекрасная ситуация, когда серьезно не знаю, что ставить - единицу или пять (поэтому ставлю среднее значение). Пять - потому что идея нравится, хорошая, черт побери, задумка, офигенная!!! Качество текста такое, что слюнки текут. Но что бы добраться до идеи, нужно через такие дебри того же реализма пробраться, что опять таки даже от воспоминаний закатываются глаза. Тяжелое и монументальное произведение, учитывая то, что тут жалких 213 страниц. Но это именно та сучукрліт, которая даже у ярой фанатки вызывает отторжение.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews