Сватання на Гончарівці

by Григорій Квітка-Основ'яненко

Григорій Квітка-Основ’яненко (1778—1843) — перший український прозаїк, талановитий драматург, творчість якого мала значний вплив на розвиток української літератури. Головним творчим принципом Квітка-Основ’яненко вважав «писання з натури», про те, що було йому знайоме і близьке. А знав він найкраще і любив свою рідну Харківщину, її природу, звичаї її мешканців, які стали героями його творів. Творчий доробок письменника складають комедії, повісті та оповідання, більшість яких здобули визнання сучасників та зберегли свою художню цінність до наших днів. До збірки ввійшли повісті «Маруся», «Козир-дівчина» і «Конотопська відьма» — один з перших творів у європейській літературі так званої химерної прози, а також популярні драматичні твори письменника: «Шельменко-денщик» і «Сватання на Гончарівці».

Genres: Ukrainian Literature

352 pages, Hardcover

First published January 1, 1835

About the author

Український прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Як письменник, видавець, літературний критик і публіцист виступав в оборону художніх можливостей української літературної мови.
Найвидатніші твори: "Конотопська відьма", "Маруся", "Сватання на Гончарівці", "Сердешна Оксана", "Ганнуся" та інші.

Reviews

[Anna-Liliya Kokora · Rating 4 out of 5]

Чомусь довго мучила.
Мабуть, контекст уже не той.

[Andrii Litvynchuk · Rating 2 out of 5]

5/10, деякі персонажі колоритні й забавні, але загалом нічого особливого

[Dm. Riabichenko · Rating 2 out of 5]

Банальна історія про те, як хитрий дядько допоміг племіннику зісватати собі кохану дівчину, яку батьки збиралися віддати за багатого нелюба. Така собі кріпенька платформа для будування на її основі реальної сценічної постанови, від епік-опери до простецького водевілю.
Схему хитромудрості, щоправда, я так і не второпав. Мабуть, тому що мене не засліплювала велич походів головного, фактично, героя, який був і у Франції, і у Німеччині, і в Туреччині, а головне — на Москві!
Історія цікава скоріше своїми побутовими підробицями, аніж сюжетом або емомоціями та розмислами героїв. Але і підробиці ті викликають обережний подив. За історичне свідоцтво цю легкоп'єсу тримати, мабуть, не можна. І тим не менш.
По-перше, шана і усілякий респект москалю, який опиняється у центрі сюжету. Москалем, щоправда, його не називають, але ж це він і є: рекрутований колись до московської армії, саме з нею прошедший і Хвранцію і Немчину, і Турцію, а тепер дембельнувшийся по старості приймак майже без роду, без племені. Він перейшов на російську мову, поминає фельдфебеля як зразок мудрості, і травить якісь солдатські байки. Ото ж головний герой.
Герой-коханець у нас кріпак. І дивно було мені читати впродовж всього твору, як непогано живуть тепер кріпаки і як немає сенсу ганятися за вільним багатієм. Шо?
У тому ж тоні нахвалюється рекрутчина, яка з дурного хлопа зробила "мужщіну". Шо?
Короче, Україну воно не красить, і на сьогодні, мабуть, має відправитися в глибокі архіви.

[Denis Sikorsky · Rating 4 out of 5]

На час написання, напевно, була доволі популярною, але зараз втратила свою актуальність, адже часи та культура змінилися. Проте це п’єса комедія з хорошим кінцем, де показані різні персонажі, такі як багатий дурник, якого змушує тато одружитися, москаль, який побував по всьому світу, чоловік-п’яниця, дружина, яка хоче над ним панувати, хлопець-кріпак, який закоханий в дівчину та сама дівчина, яка прагне бути з її коханим кріпаком.

Я думаю, що головним завданням автора було не так змалювати реальність, як висміяти її та людей, що жили у ті часи. Доволі непогано, як для ознайомлення з літературою та культурою того часу.

І, напевно, це сюжет багатьох популярних мелодрам. Донька не хоче виходити за багатія і втікає з бідним хлопцем, в той час як батьки мусять лиш змиритись, а на шляху їм допомагають різні персонажі здійснити цю авантюру. Можливо, саме в цьому і була геніальність п’єси — в її вічній фабулі.

Сучасному читачеві, все таки, варто дивитися саме п’єсу, адже читати твір буває трохи нудно.

[Dora · Rating 3 out of 5]

3 із 5 через дуже простий сюжет (дівчину сватає багатий, а вона кохає бідного), але у книзі зображено українські традиції залицяння та сватання, що було мені цікавим. Автор, що характерно для стилю романтизму, однобоко зображує проблему вибору чоловіка/дружини, після прочитання тексту в мене постає питання, як будуть жити молоді і чи не пошкодує потім про свій вибір Уляна, якщо їй попадеться така панночка, як наприклад в Інститутці Вовчка. Також автор явно симпатизує владі, кажучи, що під панами не так вже й погано, а цар - мірило справедливості (не пам'ятаю точної фрази із книги). Таке собі... І хоча звісно цей твір є пам'яткою української літератури та звичаїв, інші роботи Квітки-Основ'яненко набагато кращі.

[Mar Amargo · Rating 2 out of 5]

Як для опису традиції сватання та як воно проходить - цікаво.
Але чи не головний герой Осип - москаль, чи просто зросійщений українець, який розмовляє расєйскаю та славить гасударя - це було дуже важко 😥
І ще непогано що, як для 1830их висвітлена проблема психічного недорозвинення або розумової відсталості у Стецька, і як до нього ставляться і близькі і просто оточення.

[Anna Glezina · Rating 4 out of 5]

Прям дуже нагадує "Марусю", щось письменник якбито "ісписався" на цьому творі.