В країні сонячних зайчиків

В Країні Сонячних Зайчиків #1-3

by Vsevolod Nestaiko

Трилогія повістей-казок: "В країні сонячних зайчиків", "Чарівне дзеркальце, або Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків" та "В Країні Місячних Зайчиків"

Genres: Fiction, Ukrainian Literature, Childrens, Fantasy, Adventure

176 pages, Hardcover

First published January 1, 1959

About the author

Vsevolod Zinoviiovych Nestaiko or Nestayko (Ukrainian: Всеволод Нестайко) is considered Ukraine's best-known and best loved children's literature writer. He wrote and published stories, fairy tales, novels and plays over many years, and his books have been translated into twenty languages around the world, including English, German, French, Spanish, Russian, Arabic, Bengali, Hungarian, Romanian, Bulgarian, and Slovak. Nestayko's works are included in school curricula in Ukraine.

Reviews

[Iryna Khomchuk · Rating 5 out of 5]

Синова нестайкоманія триває. Після "Пригоди в кукурудзі" та "Чарівних окулярів" він приніс із бібліотеки збірку "Країна Сонячних Зайчиків", до якої увійшли три повісті, об’єднані головними героями — зайчиками: сонячними та місячними.

Пропущу їх сюжети, образи дітлахів, якусь радянську повчальність історій тощо. Хочу поміркувати про феномен Всеволода Нестайка. Адже між моїм і синовим поколінням — ціла прірва, якщо зважати на те, як змінилася реальність. Порівняти моє і його дитинство неможливо. Просто неможливо. І я не матеріальні умови маю на увазі, а радше світоглядні. Не перелічуватиму по пунктах, надто багато їх набереться. Проте я рада, що є речі, які і я свого часу, й він нині сприймаємо з однаковим дитячим захопленням. Ми регочемо, коли Вася Глечик вчергове пірнає в кущі, ховаючись від вражої сили, переживаємо за милих добрих зайчиків, захоплюємося хоробрістю дітлахів. Наївно? Так, трохи є. Проте все це щиро, як може бути лише в дитинстві, точніше — в дитинствах, таких різних і таких схожих водночас, коли йдеться про вічне: доброту, яка просто мусить перемогти, дружбу — цінувати її дитячу щирість починаєш лише в дорослому житті, віру в дива, котрі трапляються, якщо в них по-справжньому вірити...

Проте я все-таки читаю Нестайка вже як доросла людина з критичним мисленням і часом жахаюся закладеним у творах, свідомо чи ні, посилам для читачів. Наприклад, у повісті "В Країні Місячних Зайчиків" до вражої сили належать лісовик, польовик, водяник. Вони лихі, злі й підступні істоти, готові шкодити навіть собі (наприклад, лісовик Трісь свідомо сприяє знищенню лісу, забороняючи ростити нові дерева й кущі). Мимохіть згадалася нещодавно прочитана монографія Петра Білоуса та Оксани Савенкл "Демонізація української міфології": виявляється, не лише християнство вбивало всі позитивні згадки про цих язичницьких духів, цю естафету перехопили радянські атеїсти, як не смішно це нині звучить. І це — лише один малесенький приклад маніпулювання, загальні масштаби якого годі й уявити. Та й, може, не варто й уявляти наразі — ми ж усе-таки про добру дитячу літературу говоримо. Чи ні?

[Kateryna Shevchenko · Rating 5 out of 5]

Одна з найулюбленіших книг мого дитинства. Прекрасна дитяча література, в якій добро обов'язково перемагає зло. Але якщо хтось вже дорослий і не читав цю книгу раніше - то вона must read для будь-якого віку 😉

[Oleksander Lysenko · Rating 5 out of 5]

Моя улюблена дитяча книжка - прочитав тоді одним махом.

[Kateryna Kateryna · Rating 2 out of 5]

Як на мене, добре написані дитячі книги мають відгукуватися і в дорослих. Для мене ця казка здалася нудною, морально застарілою і повною токсичної позитивності

[Kuxenjatko · Rating 3 out of 5]

дуже сподобалось, скільки тут питомих українських назв квітів.

[Roman Kurys · Rating 4 out of 5]

Childhood is a heck of a weird thing.
If you could call it a thing, I suppose.

Full of never ending wonder, life threatening troubles and the unquenching desire to grow up, be an adult and do what you want.

If someone could have just told me that I had it backwards the whole time. It’s only when you’re a kid, you are truly free to do what you want. When you are an adult, things become “complicated”.

Of course, the problem is that people have told me that when I was a child, but I chose not to believe, since, of course, all adults lie. They want kids to never grow up so that they have someone to rule over, someone to run their errands, someone to boss around.

Well, I beat the system. I never grew up. My body did, however, but believe me when I tell you: Magic is real. All you need is but faith the size of a mustard seed. ;) see what I did there?

That is what this book is. I wish there was an English translation because when I read it the first time I don’t think I slept. Side effect was often talking to Sun-rays and moonlight and the intense desire to visit the country of sunray bunnies. I still have that desire. And I’m still waiting for the call.

It will come, I know. When it does, My mind will be open. But I will always remember the lesson I leaned from this story: always check your pockets to make sure Mr. Darkness isn’t hiding there, covered up, waiting to infiltrate “The Land of the sunray bunnies.”


Roman “Ragnar”

[Polina · Rating 5 out of 5]

Чи є у вас така дитяча книга, від якої ви були в захваті в дитинстві і не проти перечитувати й у дорослому віці? Для мене такою книгою є «Країна Сонячних Зайчиків» Всеволода Нестайка.
Це історія про хлопчика Веснянку та його подорож до Країни Сонячних Зайчиків. Він має допомогти казковим жителям країни спіймати пана Морока, який не дає їм спокою, і впродовж усієї повісті ми спостерігаємо за його пригодами.
Насправді, я точно не пригадую свої емоції під час прочитання цієї книги дитиною, проте точно пам'ятаю, що це був захват. Перечитуючи цю книгу у 19-річному віці, я зрозуміла, що найперше, що мене зачепило, це сама історія. Опис персонажів, їх характерів просто вражав. Друге, на що я звернула увагу — це проста мова автора. Речення короткі та прості, глави також містять максимум 10 сторінок кожна, що робить текст зручним для сприйняття дитиною. Звісно, в тексті не обійшлося і без одруківок та деяких лексичних помилок, але вони не псують загальне враження.
«Країна Сонячних Зайчиків» — книга, яка не залишить байдужими ні дітей, ні їх батьків, тому, якщо ви з якоїсь причини не читали цю повість, рекомендую братися за неї якнайшвидше.

[Vladyslav Stepanskyi · Rating 5 out of 5]

An absolute masterpiece. A good example of child literature, strongly recommended

[Zhelik · Rating 2 out of 5]

Читала десь 3 місяці тому і нарешті можу обдумавши цю історію написати ґрунтовний відгук. Мені було не надто цікаво це читати, визнаю. Як би абсурдно це не звучало, але це надто "дитяча" історія, вона грає більше на уяві, а не на почуттях, той самий "Маленький принц" більше зосереджується на емоціях і почуттях головного героя, задається питанням безглуздості звичних, повсякденних для нас речей, які в"дорослому" світі вважаються правильними й логічними, або особистих стосунків між людьми (це про гілку з трояндою).
Конкретно ця ж історія мене не надто цікавила, бо тут немає заглиблення у роздуми головного героя, вони дуже поверхові, це просто не моє, я завжди орієнтуюсь на мистецтво яке про особу, в першу чергу, її переживання, становлення як особистості, моральні цінності.
А також наївна віра, що добро завжди перемагає, світ не настільки простий й однозначний, вибачте, але я ненавиджу це спрощення ніби існує лише погане і хороше, ніби в цього є якісь конкретні критерії.
Хоча зрештою хочу відзначити, що автор дуже вдало поєднав казковість із нудною реальністю, якісь звичні явища він обіграв як щось чарівне, не з цього світу, не вигадуючи нічого нового й в силу свою клішованого (типу драконів, переміщення в просторі, часі або інші надзвичайні здібності)

[Володимир Сорока · Rating 5 out of 5]

Найулюбленіша книга мого дитинства.

[Ira · Rating 5 out of 5]

Улюблена книжка дитинства :-)