Тому, що ти є

by Дара Корній

Ніколи не рано закохатися. Сашко з дитсадка марив Оксаною, та вони прожили життя нарізно. Але ніколи не пізно щось змінити. Справжнє кохання ламає всі перешкоди, навіть перемагає смерть. Чи то так здається?
Сашко, втративши кохану, заходить у кімнату номер бескінечність і отримує шанс почати все спочатку. Яку дату він обере, щоб виправити минуле: день її весілля чи єдину пристрасну ніч, яку вони провели разом?

235 pages, Hardcover

First published January 1, 2012

About the author

Мирослава Замойська народилася в селі Секунь Старовижівського району Волинської області. Середню школу закінчила в селі Княже Сокальського району Львівської області.

Вищу освіту здобула у Львові. Закінчила журналістсько-редакторське відділення Українського поліграфічного інституту. Працює у Львівській національній академії мистецтв.

Дара Корній писала спочатку писала для дитячої аудиторії, для журналів «Ангелятко», «Ангеляткова наука», та для підлітків (журнали «Крилаті», «Однокласник»).

Перший її виданий великий твір, опублікувало видавництво Клуб сімейного дозвілля 2010. Це був роман «Гонихмарник», написаний в жанрі міського фентезі. Роман приніс авторці третью премію літературного конкурса Коронація слова 2010 року, в номінації «роман», був удостоєний відзнаки «Дебют року» від видання «Друг читача» та став лауреатом премії асамблеї фантастики «ПОРТАЛ-2011» — «Відкриття себе» імені В. І. Савченко. Після публікації першого роману Дара Корній отримала неофіційне звання «української Стефані Майєр».

Другий великий твір письменниці «Тому, що ти є» - "Вибір видавців" у конкурсі "Коронація слова - 2011". Він теж був написаний в жанрі міського фентезі. Третій роман - "Зворотний бік світла" - це "Вибір видавців" у конкурсі "Коронація слова - 2012". На "Форумі видавців - 2012" його активно купували на стенді "Коронація слова".

Reviews

[Iryna Khomchuk · Rating 4 out of 5]

Читала книгу й спотикалася на різних недоречностях. Ну, не говорять так діти в дитсадку - повними "дорослими" реченнями та цитатами з серіалів! Ну не могло бути в радянського студента, нехай і талановитого та сина проректора, десятків наукових статей із фізики, "перекладених багатьма мовами світу"! Хороший, та й просто нормальний, лікар не надягатиме пальто на робочий чистий і близький до стерильності халат, а дівчина, яка зі сльозами розповідає про своє нещастя, не говоритиме фразами типу "теплий вітерець куйовдив моє волосся"... Ну, іще було багато такого, до чого можна прискіпатися... Крім одного: книга захоплює і тримає до останньої сторінки, не відпускаючи навіть для "поспати", що й трапилося зі мною)))

Власне, долі героїв, як і основну нитку сюжету, можна передбачити майже з перших сторінок роману. Але від цього читати не стає нудно, бо починаєш не просто переживати за Оксану, Сашка, а проживати разом із ними оті всі життєві перипетії. Чому? Певно, тому, що вони - такі ж, як багато хто з нас, і роблять ті ж помилки: або спочатку хочуть щастя близьким, а потім - собі; або ж чекають, доки щася саме до рук упаде; або ж просто за щастя сприймають щось інше...
Оксана дбала про те, щоб у доньки був батько й нормальна (хоча чи може бути родина, в якій обоє зраджують один одного, нормальною?) сім'я. Сашко замість добиватися кохану жінку, мовчав і чекав, доки вона сама за нього все вирішить і повіситься на шию (грубо, але так воно часто і з багатьма хорошими людьми трапляється). Найбільше здивувала Поліна, готова заради достатку й роскоші не лише терпіти побої та знущання старого коханця, а й навіть виправдовувати його. Але озирнімося навколо: скільки жінок мислять подібно, прямо кажучи, продаються хто - дорожче, хто - дешевше, переконуючи себе й інших, що в цьому й полягає щастя?
Дуже мене порадував фінал - містичний та відкритий: так і незрозуміло, справді вдалося Сашкові повернути час й усе виправити чи то просто витвір його хворої уяви? Дуже хочеться, щоб перше було правдою. Хоча точно знаєш: у житті так не буває, у житті ми не маємо права схибити, бо ніякого Часобога нам не зустріти... А шкода...))

[Olena · Rating 5 out of 5]

Неперевершений мелодраматичний роман, що легко читався. Те, що лягло в основу шлюбу головних героїв я можу назвати маніпуляцією - один з них стверджує буцімто захворів від нерозділеного кохання і погрожує накласти на себе руки. Так чинить представник славетного роду, елітної династії по відношенню до простої дівчини. Впродовж твору описується як важко їй було з нелюбом та його батьками із цих вищих кіл.

Написано інтригуюче, цікаво, мимоволі проникаєшся почуттями героїв.
Цей твір у Корній значно більше сподобався, ніж славнозвісний "Гонихмарник".

Процитую хороший уривочок з цієї книжки:
"В житті трапляються події, які перевертають твоє життя, перетворюють його, видозмінюють, якщо хочете. Коли дивишся в очі тих, кого любиш найдужче і кого щойно заледве не втратив, зачинаєш розуміти, що насправді ані гроші, ані статки не мають ніякого значення, бо крім отої всієї матеріальної блажі є щось таке, що міцно тримає людину над поверхнею землі, не даючи їй змаліти до рівня мурашиного, і те щось, очевидно є любов, бо вона єдина, заради чого варто дихати, будувати, іноді руйнувати і, врешті, існувати".

Мушу визнати все ж, що кінцівка якась була недоречна, нелогічна. Мабуть не варто було вплітати сюди, так би мовити фантасмагорію. Роман був красивий своєю реалістичністю, життєвістю.

[Oksana Sydorovych · Rating 5 out of 5]

Це історія про споріднені душі, про кохання, яке зародилось ще в садочку і пронеслось крізь роки. І настільки воно міцне, що навіть сам Числобог допомагає. Змучена хворобою Оксана повертається з донькою в рідне містечко, де хоче померти. Олександр - успішний хірург, все життя закоханий в Оксану, працює в місцевій лікарні. Доля їх зводила і розводила, але хіба це перепона для щирої любові?

Це перша книга, яка затягнула мене в цей складний час. Ох, не дарма я обожнюю творчість пані Дари ❤️

Це історія про голос серця, який глушив голос розуму. Та все ж не заглушив. На 252 сторінках ви зустрінете і важливу сторінку в історії України, і відстоювання правди, і неправильні рішення і їхні наслідки, і можливість виправити, і відносини не лише в сім‘ї, а й в родині, і щастя, і безмежний сум, і що правда завжди знаходить шпаринку, щоб вилізти на світ. А фінал! 💔

«Тому, що ти є» - захопила мене з першої сторінки і не відпускала до останньої навіть попри головний біль. А ще допомогла мені трішки відволіктись від новин і люті, яка росте в геометричній прогресії до рашки, і нагадати, як колись було добре читати, не від сирени до сирени, і як буде добре і цінно робити це після перемоги ❤️

І цитати ⬇️⬇️⬇️

так, інстинкти, які дозволяють тварині виживати у світі, бути його частинкою. Людина — також частинка того самого світу, але, на жаль, втратила інстинкт, бо це плата за вміння говорити, ходити на задніх кінцівках, уважати себе наймогутнішою.

Жалість інколи перетворює нас на рабів і змушує йти на самопожертви.

Бо, штовхнувши з місця жовтневим майданом машину, яка зветься Україна, хтось випхав її із застійного болота примарної стабільності. Гидке те слово — «стабільність», бо в болоті також панує стабільність, однак від того болото не перестає тхнути болотом.

[Kseniia Okhremenko · Rating 4 out of 5]

Це моє перше знайомство з автором, і напрочуд вдале. Історія зовсім коротенька, але Дарі Корній вдалося помістити на її сторінки ціле життя. Ті події та емоції, що розгорнулися на тлі роману торкнулися мого серця.Читаючи цю книжку мені хотілося дві речі: плакати, бо я таки дуже сентиментальна, та повбивати, до біса, все сімейство Брехів.
Як на мене з цієї книжки вийшов би не поганий кіносценарій. Тут тобі і драма, і значимі історичні події, на яких зараз так люблять спекулювати, і кохання до нестями. Тим паче навіть є така собі частинка фентезі, чи то просто ... Та нехай кожен сам для себе визначиться.
Взагалі мені сподобалась книжка, і я навіть в подальшому планую продовжити знайомство з автором.

P.S. Навіть невеличкий відгук українською, а вже дуже важко згуртувати думки. Прийму до уваги, що починаю втрачати навички володіння рідною мовою
P.S. Дуже жалкую, що не прочитала книжку до Книжкового Арсеналу, де одним оком бачила автора. Спитала би, що є справжнім, а що лише фантазії ? Все ж таки цікаво, про що думала сама письменниця, коли писала такий епілог. Хоча ... думаю буде ще нагода все обговорити

[Світлана · Rating 5 out of 5]

"Тому, що ти є" Дари Корній – книга про кохання та страждання, багатіїв-аристократів та людей середнього прошарку, про маніпуляції, зради, побої, вбивства, навчання, столичне й провінційне життя, учительство та роботу в лікарні, про смертельну хворобу та можливість усе змінити.

Фінал книги вражає. Це той момент, коли не розумієш, де насправді правда, але у цьому є великий плюс: обираєш ту лінію, яка тобі подобається, ту, в яку хочеться вірити саме тобі, тепер.

Стрибки у часі, а не хронологічний опис чудово впливають на сприймання змісту. Ця історія про справжнє життя, а вкраплені в текст притчі хочеться запам'ятати назавжди.

Це та книга, яку я точно перечитаю згодом. Є книги на один раз, є ті, які ніяк не дочитаєш, є навіть ті, які ніколи не купиш і не торкнешся їх сторінок, а є такі, до яких хочеться звертатися знову і знову. Навіть якщо це художній текст, а не порадник-мотиватор. Книги Дари Корній особливі. Ця - не виняток. Її хочеться прочитати, перечитати й переусвідомити, пропустити цінності через власний досвід і зробити висновки про власне життя.

[Ihor Zinchuk · Rating 5 out of 5]

Кожна книга, що отримує диплом – відзнаку престижного літературного конкурсу «Коро��ація слова» миттєво стає бестселером, а її автор здобуває прихильність поціновувачів вишуканого літературного слова. Проте, на мою думку, дуже важливим аспектом актуальності та потрібності книги для читача є її здатність примусити нас замислитися над «вічними темами», по іншому переосмислити власні думки та вчинки. Саме такою темою є той невгасимий вогник кохання, дбайливо леліяний двома людьми в постійних труднощах звичайного життя. Особливо витончено та реалістично опрацьовує цю тему сучасна українська письменниця Дара Корній у своєму новому романі «Тому, що ти є». Чи може світле почуття кохання виникнути в ранньому дитинстві, коли оточуючі не сприймають цього серйозно і радше вважають просто грою, яка швидко набридне і мабуть мине?. Головні герої роману Оксана та Олександр, які ходили разом до одного дитсадка сміливо та впевнено підтверджують таке переконання, оскільки навіть перебуваючи на відстані тисяч кілометрів одне від одного всіма фібрами душі відчувають всі радощі та болі коханого серця, яке б’ється заради тебе… А будь – які спроби налагодити життя з кимось іншим навіть для добробуту і щастя дитини зазнають невдачі.
За жанром « Тому, що ти є» - міський роман. Події роману відбуваються то в маленькому провінційному містечку, де Олександр стає успішним хірургом районної лікарні і щодня рятує життя вдячним пацієнтам,але є безсилим у боротьбі з невиліковною недугою, яка відбирає останні сили його коханої Оксани, то в Києві в період буремних суспільно-політичних подій «Революції на граніті», адже Оксана була активною натхненною учасницею цих подій.
Кохання, яке є сенсом життя обох персонажів є своєрідним тлом для висвітлення проблеми корупції в медицині і непрофесіоналізм лікарів – хірургів районної лікарні, проблеми насильства в сім’ ї. Найбільше вражає те, що секретарка проректора університету готова терпіти побої заради розкішного життя в модній квартирі і фінансового задоволення її найменшої примхи.
Дара Корній виписує два варіанти кінцівки своєї книги: Песимістичний – Оксана помирає, а Олександр страждає на нервовий розлад і решту життя перебуває в психіатричній лікарні і оптимістичний – закохані щасливо живуть в Луцьку, куди переїжджають зі столиці, і народжують жаданого синочка, а смерть Оксани лише наснилася її коханому в жахливому сні. Таким чином письменниця дає читачам право вибору трактування роману і спонукає нас до роздумів і усвідомлення того які цінності є найважливішими і справжніми на життєвій дорозі сучасної людини. Схожий художній прийом застосовує в своєму інтелектуальному постмодерністичному романі «Коханка французького лейтенанта» англійський письменник Джон Фаулз. Втім, можливо, це лише моє суб’єктивне бачення чудового роману «Тому, що ти є » і кожен читач по – новому трактуватиме цю вдумливу, повчальну книгу про кохання?.

[Yuliia Zadnipriana · Rating 4 out of 5]

Це прямо-таки сюжет для кінофільму жанру мелодрами з елементами фантастики, якщо відкинути епілог.
Я досить тривалий час відкладала цю книгу, тричі починала її читати. Як виявилось, не дарма. Як на мене, вона трошки затягнута, місцями нуднувата. Характери героїв занадто абсолютизовані, або чорне, або біле. Сірого немає.
Вічна тема кохання, батьків і дітей, міста і села, бідних і багатих.
все досить банально, не знаю чого я очікувала від цієї історії, але не відчуття полегшення, що нарешті я дочитала цю книгу, це точно.

[Віталіна · Rating 5 out of 5]

Є книги, які хочеться читати повільно, вдумливо, мовби пити теплий чай у дощовий день. Ця історія саме така — щемка, глибока, болюча й водночас дуже ніжна.
Життя в ній — не ідеальне, а справжнє. З втратою, з мовчазним болем, з надією. Вона трохи защеміла мені в серці… Бо мій біль ще живий. Я не хочу його підіймати, але Дара Корній змусила на нього глянути по-іншому — з теплом, навіть із вдячністю.
Ця книга — про те, що наші крила не завжди видно. Бо вони не за плечима — вони в серці. Усі ми їх маємо. Просто не кожному вдається їх розправити…
Дякую авторці. За чесність. За світло. За нагадування, що кожен із нас — тому що є.

[Valentyna Zelena · Rating 4 out of 5]

Якось не впевнена я у своїх відчуттях. Ніби і нічого особливого, наступна звичайна книжечка на 2 дні. А з іншої сторони, чимось історія таки зачепила. Банальне кохання-зітхання, ненависна свекруха, перемішання світів, які не повинні перемішуватися, смертні гріхи и неідеальність людини - тут все є. Іноді аж занадто "літературно" і аж смішно, але трошки таки можливо.
Історія кохання на фоні вибору між реальним і примарним не має можливості існувати. Треба ті уявні химери гнати чим далі і приймати спражню реальність. Але майже всі герої хватались за своїх привидів руками і ногами, надіючись, що вони колись стануть реальністю.
Загалом, багато вплетених мудрих думок, досить реальні долі, і таких несправедливий, але такий життєвий, кінець. Єдине, чого так і не змогла зрозуміти: що там історія з малою і апендицитом робить? Якась вона випадкова))

[Julia · Rating 4 out of 5]

#даракорній #томущотиє це любовний роман про вибір, який ми робимо кожного дня.
Оповідь іде від двох осіб: Оксани та Сашка, які знають один одного ще з дитсадочка. Потім разом вчаться у школі, дорослішають та роз'їжджаються у різні кутки #Україна вчитися та влаштовувати своє життя. Сашко все життя кохає Оксанку, проте кожної зустрічі її відпускає, знов і знов. Оксана ж у дуже складному шлюбі, який вона знов і знов реанімує. Час іде, кожен живе своїм життям і доля зводить їх знову (а може й не доля

[Evelina · Rating 4 out of 5]

Прекрасна книга для відпустки, але не більше