What do you think?
Rate this book
Уріж та його духи
«Уріж та його духи» — унікальна книга в українському літературному дискурсі. Це духовна історія в міфологічному часі реального села Уріж, в якому народилася самобутня письменниця Галина Пагутяк, лауреат Шевченківської премії, і зобразила його у своїх творах як безмежний Всесвіт.
120 pages, Hardcover
First published September 1, 2012
38 people want to read
About the author
Галина Пагутяк
33 books33 followersНародилася в селі Залокоть, згодом родина переїхала у село Уріж.
Вважає себе нащадком молдовського господаря Дракули (Влад Цепеш із роду Басарабів, або як ще його називає Галина Пагутяк, Влад Басараб.)
Закінчила українську філологію Київського державного університету ім. Т. Шевченка (тепер — Київський національний університет ім. Т. Шевченка). Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї. Член Національної спілки письменників України. Лауреат Шевченківської премії з літератури (2010). Живе у Львові.
Вважає себе нащадком молдовського господаря Дракули (Влад Цепеш із роду Басарабів, або як ще його називає Галина Пагутяк, Влад Басараб.)
Закінчила українську філологію Київського державного університету ім. Т. Шевченка (тепер — Київський національний університет ім. Т. Шевченка). Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї. Член Національної спілки письменників України. Лауреат Шевченківської премії з літератури (2010). Живе у Львові.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
December 9, 2022
З тієї кількості тегів, що я наставила, неважко здогадатися, що досі сумніваюся, до якого жанру віднести цю книжку і чи треба загалом. Це моя перша книга Пагутяк, і я здогадуюся, що це збірка переказів та досвідів свого дитинства, які вона потім використала у романах.
З одного боку, дуже очікувані деякі мотиви і ситуації, бо українське село ніколи не було ідеальним садком з вишнями (хай простять мене мої улюблені села), а часто тим ще безжальним світом, де свої загноблять так само, як чужі, якщо випендрюєшся (тобто не там дорогу переходиш або відро не в тій руці держиш), а тому оця вся хтонь, що лізе з будь-якого кутка, досить очікувана. А з іншого, якраз оця хтонь так і захоплює, що не відірватись - ну й тому, що я про неї читаю в книзі. Дуже показові замальовки про опирів, де все спирається на віру в них і мовчазну змову, "щоб гірше не було". А з легшого - запам'ятався пан у чорному костюмі з блискучими ґудзиками, щось в цьому є майже карнавальне.
З одного боку, дуже очікувані деякі мотиви і ситуації, бо українське село ніколи не було ідеальним садком з вишнями (хай простять мене мої улюблені села), а часто тим ще безжальним світом, де свої загноблять так само, як чужі, якщо випендрюєшся (тобто не там дорогу переходиш або відро не в тій руці держиш), а тому оця вся хтонь, що лізе з будь-якого кутка, досить очікувана. А з іншого, якраз оця хтонь так і захоплює, що не відірватись - ну й тому, що я про неї читаю в книзі. Дуже показові замальовки про опирів, де все спирається на віру в них і мовчазну змову, "щоб гірше не було". А з легшого - запам'ятався пан у чорному костюмі з блискучими ґудзиками, щось в цьому є майже карнавальне.
July 13, 2025
Галина Пагутяк «Уріж та його духи»
Таємна історія Урожа (2012)
«Я маю вам розповісти про Уріж і його духів, поки ще здатна це робити. З кожним роком мені дедалі важче згадувати і бачити їх…»
Історію можна писати по різному. Вдаватись до дат та імен, опису подій і безликих фактів. Однак, Галина Пагутяк повертається до рідного Урожа не як сторонній оповідач, а як посвячена. Вона веде нас цими знайомими, але щораз незбагненними стежками – до могил, хат і людей, що лишилися «там» і водночас живуть поряд. Розповідь – від самої авторки, і саме тому тут усе – справжнє. Як у сні, який важко витлумачити, але ще важче забути.
Уріж у цій книзі – не просто село на мапі, а територія Пам’яті. Не географія, а міфосфера. Тут сни проникають у день, а день тоне в сновидіннях. Тут можна побачити Пана в чорному костюмі з блискучими ґудзиками, який з’являється в нічних видіннях, але має цілком відчутну присутність у повсякденності. Він приходить не сам, а з Трьома чоловіками в чорному, котрі так само мають владу над відчуттям часу, реальності й смерті. Їх поява – як знак чи попередження, а можливо, і суд.
Розповідь насичена образами містичних тварин: чорних собак, кішок, птахів, які більше, ніж просто істоти – вони провідники, вісники, вартові. Є тут і магічні рослини, що ростуть лише на певних обійстях, що лікують і пророкують. А ще – особливі будинки, живі, пульсуючі, з характером. У них щось існує, і воно не завжди видиме, але завжди присутнє.
Цей текст – водночас мемуари і хроніка, містика й медитація. Авторка спостерігає за світом очима людини, яка бачила інший порядок речей – порядок, у якому смерті не бояться, а розуміють. Саме тому ця книга – не про страх, а про зв’язок. Про відповідальність перед тим, кого забули. Про тіней, які живуть доти, доки їх згадують.
Писати таке можна лише маючи глибоку любов до рідної землі й здатність бачити втрачене. У цьому сенсі «Уріж та його духи» – це готика не як форма, а як спосіб зберегти правду про минуле. Тут усе працює на атмосферу: тиша, відлуння голосів, шерех трав, тіні, що не розвіюються на сонці (і навіть три грушки). І навіть сама смерть – це не вирок, а лише інший спосіб бути. Бо гірше смерті – це цілковите забуття.
Таємна історія Урожа (2012)
«Я маю вам розповісти про Уріж і його духів, поки ще здатна це робити. З кожним роком мені дедалі важче згадувати і бачити їх…»
Історію можна писати по різному. Вдаватись до дат та імен, опису подій і безликих фактів. Однак, Галина Пагутяк повертається до рідного Урожа не як сторонній оповідач, а як посвячена. Вона веде нас цими знайомими, але щораз незбагненними стежками – до могил, хат і людей, що лишилися «там» і водночас живуть поряд. Розповідь – від самої авторки, і саме тому тут усе – справжнє. Як у сні, який важко витлумачити, але ще важче забути.
Уріж у цій книзі – не просто село на мапі, а територія Пам’яті. Не географія, а міфосфера. Тут сни проникають у день, а день тоне в сновидіннях. Тут можна побачити Пана в чорному костюмі з блискучими ґудзиками, який з’являється в нічних видіннях, але має цілком відчутну присутність у повсякденності. Він приходить не сам, а з Трьома чоловіками в чорному, котрі так само мають владу над відчуттям часу, реальності й смерті. Їх поява – як знак чи попередження, а можливо, і суд.
Розповідь насичена образами містичних тварин: чорних собак, кішок, птахів, які більше, ніж просто істоти – вони провідники, вісники, вартові. Є тут і магічні рослини, що ростуть лише на певних обійстях, що лікують і пророкують. А ще – особливі будинки, живі, пульсуючі, з характером. У них щось існує, і воно не завжди видиме, але завжди присутнє.
Цей текст – водночас мемуари і хроніка, містика й медитація. Авторка спостерігає за світом очима людини, яка бачила інший порядок речей – порядок, у якому смерті не бояться, а розуміють. Саме тому ця книга – не про страх, а про зв’язок. Про відповідальність перед тим, кого забули. Про тіней, які живуть доти, доки їх згадують.
Писати таке можна лише маючи глибоку любов до рідної землі й здатність бачити втрачене. У цьому сенсі «Уріж та його духи» – це готика не як форма, а як спосіб зберегти правду про минуле. Тут усе працює на атмосферу: тиша, відлуння голосів, шерех трав, тіні, що не розвіюються на сонці (і навіть три грушки). І навіть сама смерть – це не вирок, а лише інший спосіб бути. Бо гірше смерті – це цілковите забуття.
September 12, 2014
Дуже цікава книга для любителів творчості Галини Пагутяк. Тут можна вичитати багато цікавих історій, які слугують натхненням та основою творчості авторки. Люблю фольклор і різні міфи з легендами, люблю містику і ця книга задовольняє мою цікавість. Це не фікш, це фольклор і романтичний автор. просто насолоджуйтесь!
Displaying 1 - 3 of 3 reviews