Іван і Чорна Пантера

by Володимир Лис

Відома супермодель Таумі Чорна Пантера Ремпбел, як годиться, веде бурхливе зіркове життя: гроші, скандали, коханці, коханки, — одне слово, богема. А для сільського дурника Йвана вона богиня!
У своєму дитячому серці він побудував їй храм і навіть заходився вивчати сакральну англійську, аби вона почула його молитви. Насправді Таумі ніяке не божество, звичайна собі спадкова африканська жриця. І щойно вона про це дізналася, уже їй був час вирушати в далеку Україну на пошуки давнього поховання, із якого хоч-не-хоч, а треба вилучити череп могутньої чаклунки, бо інакше Пантерина слава закінчиться...

320 pages, Hardcover

First published January 1, 2011

About the author

Український журналіст, драматург, письменник. Відомий також як народний синоптик.
У літературі дебютував як драматург, п'ять його п'єс було поставлено в різних театрах України, на українському радіо. Як прозаїк заявив про себе 1985 року. Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Довгий час був поза письменницькими організаціями.
Автор романів «Айстри на зрубі», «І прибуде суддя», «Камінь посеред саду», «Маска», «Острів Сильвестра», «Продавець долі», «Романа», «Графиня», «Століття Якова». Побачили світ книги «Володимир Лис про Сократа, Данила Галицького, Фернандо Магеллана, Ісаака Ньютона, Шарлотту, Емілі, Енн Бронте», «Господар нашого двору» (п'єса), «Таємна кухня погоди» (книга народного синоптика).
Отримав багато відзнак, зокрема: Перша Премія на республіканському конкурсі творів про молодь (за повість «Там, за порогом»), Володар Гран-прі Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» за роман «Острів Сильвестра» (2008), Володар Гранд-коронації Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» за роман «Століття Якова» (2010), та інші.

Reviews

[Olena Lisova · Rating 3 out of 5]

Як ці два світи могли перетнутися?
Село і місто. Іван і Таомі. Він місцевий дурних, блаженний, з відкритим поглядом і наївними бажаннями і вона всесвітньо відома модель, зі скандальним характером.
Але якщо на кону твоє зіркове майбутнє і взагалі твоє життя, то поїдеш і в село Кукурічки шукати череп білої відьми. Початок інтригуючий?


Взагалі ця історія бентежила мене своєю відвертість, якщо можна це так описати. Відвертість і отака реальність сільського життя. Я б так хотіла закрити на це очі. Написати, це авторська видумка ( хоча в цій історії достатньо згадок і магії, заговорів і всього цього містичного). Але це як - Любов серед багнюки, і наче любов і наче багнюка, а якщо поєднати, що отримаємо?
Оця реальність невеликого села, Іван порахував, всього 98 хат, яке живе своїм маленьким життям, чоловіки які п’ють вечері в барах, їх в селі всього три, мало роботи, клопоти по господарську, і знову чоловіки, які втікають від жінок, щоб випити ще з другом-кумом, дрючок, як вирішення конфліктів, розкутість, круговорот пліток, місцеві бійки й пересуди і звісно говір, сплетіння слів, їх вимова, потрібен час щоб звикнути. Звичайне ж село?

Я б можливо багато сцен прибрала з книги, сюжет нічого не втратив, а моє відчуття краси і приємний після смак зберігся.
Тут потрібно ще добавити що книга опублікована о 2012 році, і події які вплинули на нашу історію, ще не стались.

[Ірина · Rating 4 out of 5]

Спершу не могла зрозуміти навіщо взагалі я це читаю, але зрештою книга залишила по собі приємний післясмак, розлилася в душі ніжністю і теплом, яке буває після гарячої чашки чаю прохолодного дощового дня. Особливо цінною видалася мені можливість зануритися у внутрішній світ цієї особливої великої дитини - Івана. І хоча сам персонаж попри отриманий досвід практично не змінюється, я прослідкувала еволюцію у своїй свідомості і своєму ставленні, коли перша емоційна реакція - жалість, поступово перетворюється на прийняття, симпатію і навіть повагу.
Загалом це фантастична казочка для дорослих, де є місце чудесам. Є в ній місце і терпкій іронії стосовно юкрейнської (та і не тільки) дійсності. Окремі персонажі здаються занадто стереотипними, але водночас всі вони є навдивовижу реальними. Ось, ось, простягнеш руку і доторкнешся. А відтак і мамби, і гаїтянська магія, і всі пригоди та несподівані сюжетні повороти легко вписуються в змальовану автором дійсність. Чому б і ні?

P.S. Можна додати примітку на обкладинці: ця книга допомагає долати світову скорботу (принаймні на певний час).

P.P.S. Великого Кота було шкода направду. Його знайомство з Іваном здалося мені одним з найбільш трепетних моментів у цій книзі.

[Olenka · Rating 3 out of 5]

Перша книга Володимира Лиса, "Століття Якова", справила на мене гарне враження. Чого я, на жаль, не можу сказати про дану книгу.

Сюжет справді досить цікавий і легкий для сприйняття; дві антитезисні сюжетні лінії, які потім поєднуються в одну (життя багатої американської моделі та бідного недоумкуватого селянина Івана). Але ближче до кінця це почало мені нагадувати якусь казочку про дурника Йвана з поліського села Кукурічки, який так мріяв зустрітися зі своєю "чорною пантерою", аж раптом гоп! Приїхала відома супермодель у ті ж самі Кукурічки (ти ба? доля!) шукати череп чаклунки. Якось це не надто переконливо, як на мене. Та ще й до того, не могла вона потім, бідолашна, забути того Івана, все думала і думала про блаженного. Якась занадто різка зміна у душі скандальної супермоделі, яка завжди думала лише про себе.

Але нехай вже, все може бути. Та ще одним розчаруванням для мене стали примітивні друкарські помилки, скоріше через неуважність та відсутність перевірки тексту книги перед друком (ібіро, яке раптом стало ірібо, а потім змінилося знову на ібіро, пропущені літери в окремих словах)! Не кажучи вже про русизми, дивні словосполучення, як от "налякана чутними і для старечого голосу звуками" (а голос має здатність чути??), невідповідність у відмінках та якісь банальні помилки в тих декількох англійських словах, які використав автор. Це сором! І це зіпсувало враження від книги.Тому вище трійки ця книга не заслуговує.