У романі Володимира Єшкілєва детективний сюжет поєднано з широкою панорамою життя таємних орденів сучасної України. Ложі «вільних мулярів» і наймані олігархами чаклуни, «машини проклять» і ритуали найвищих масонських градусів — усе це захоплюючі реалії того закритого для непосвячених світу, у якому визрівають невидимі зерна майбутніх глобальних зрушень. Історія про тих, кому випало побачити Алькор, починається з того, що на розташований у лісовому масиві під Києвом масонський Храм нападають невідомі зловмисники…
Володимир Єшкілєв - український прозаїк, поет, есеїст, організатор літературного процесу.
Народився 23 травня 1965 р. у Івано-Франківську, Українська РСР. Закінчив історичний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. Стефаника (тепер — Прикарпатський університет імені Василя Стефаника) (1988). У 1988—1998 рр. працював учителем історії і правознавства (в івано-франківських середніх школах № 18 і № 12) та викладачем (з 2001 р. — старшим викладачем, з 2004 до 2011 рр. — на посаді доцента) Західно-українського економіко-правничого університету. З 2018 р. активно займається кінодраматургією.
Книга В. Єшкілєва розповідає про сучасних українських масонів. Витримана в жанрі "містичний детектив". Трохи нагадує цикл про проф. Ленгдона від Д.Брауна. І, чесно кажучу, виконана не набагато гірше (але будемо чесними, все ж - гірше). Події відбуваються у сучасній Україні. Герої поводять себе цілком логічно, характери живі, не картонні. Стиль добрий. Книга достатньо динамічна, хоча й менш динамічна ніж книги Д.Брауна. Початок злегка нагадує сучукрліт в дусі Л.Дереша, мабуть через якісь лесбійські мотиви у героїв-підлітків. Тут треба зауважити, що підліткам віриш не дуже, не надто вони схожі на реальних. Все ж В.Єшкілєв людина старшого покоління і, мабуть, зрозуміти молодняк йому не завжди до снаги. Та це не тільки з ним трапляється. Далі читається набагато краще, оскільки сюжетна лінія перетікає до дорослих людей. Сучасні українські масони навколо яких розгортаються події чомусь схожі на свідків Ієгови (але це суб'єктивно). Та може вони такими і є? Хто їх знає. Містичний елемент цікавий, йому віриш. Загальні враження від книги позитивні. Виглядає достатньо гармонійно. Якщо порювнювати із іноземною літературою, тверда 4, якщо з українською - 5. Можна припустити, що сподобається не всім, а, переважно, любителям жанру "містичний детектив". Фантастичний елемент мінімальний, але присутній.
«У світі дуже мало речей, які насправді є тим, чим вони здаються».
Неординарний випадок з цим романом, він теж не є тим, чим здається. Це цікава історія, яка відбувається у двох часових періодах: сучасність і сива давнина, у обох різні конкуруючі таємні ордени змагаються за ту саму, так звану, машину ускладнених проклять.
🧐 І зроблено це майстерно, тут багато доречних цікавинок про таємні ордени і філософію, відсилок та цитат, і Єшкілєва читати мені подобається, і я легко дочитав до кінця, але все зіпсували діалоги. Тут ВСІ сучасні герої, чомусь, розмовляють напівблатним-напівтюремним жаргоном, навіть чоловік з жінкою у ліжку. Це обламало весь кайф.
🙄 А потім, мені випала нагода запитати у автора про це, і він відповів, що цілком усвідомлює цю ваду, і тому роман було переписано і перевидано у видавництві «Фабула» під назвою «Ситуація “Нуль”, або Побачити Алькор» у 2017 році, і він радить читати саме його. Цікавий кейс, я такого ще не бачив. А ви?
Не #раджу_почитати «Побачити Алькор», але варто спробувати «Ситуацію “Нуль”». Те, що пише Єшкілєв – дуже цікаво, але я попав трохи не на те видання.
🤓 Цікаве про назву: Алькор – це маленька зірка у хвості сузір’я Великого Возу. Є легенда, що вавілонські володарі брали у царські лучники лише тих, хто був здатний побачити Алькор.