«Мої серед чужих» - це своєрідний «путівник для дітей старшого шкільного та молодшого студентського віку». Книга містить тексти про багатьох зарубіжних філософів і письменників - Сократа і Фрідріха Ніцше, Франца Кафку й Ериха Марію Ремарка, Юстейна Ґордера і Марка Твена, Джерома Девіда Селінджера і Віктора Пєлєвіна. У передмові до видання публіцист зазначає, що «ця збірка може стати у пригоді тим, хто вже навчився читати, але ще вчиться розуміти прочитане. Представникам решти вікових, соціальних та професійних груп, - додає Олександр Бойченко з властивим йому почуттям гумору, - автор ні насолоди, ні користі не гарантує».
Олександр Бойченко (15 листопада 1970) - український письменник, літературний критик, перекладач, есеїст, колумніст, педагог
В 1992 році закінчив Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича за спеціальністю «Російська мова та література». У 1997–2010 роках доцент Чернівецького університету, викладач зарубіжної літератури, а також співредактор інтернет-часопису «Потяг 76», колумніст «Українського Журналу» (Прага), журналу «Країна» (Київ), газети «Молодий буковинець» та інших.
З 2010 року зосереджується на творчій роботі: художній редактор декількох книг, автор шести збірок есе та кількох сотень публікацій у наукових і періодичних виданнях, перекладів на українську з польської та російської. Член журі премії «Книжка року». Перший лауреат «Книжки року» у номінації найкращий медіакритик. 2015 року за книгу «Більше / Менше» присуджено премію імені Юрія Шевельова, за художню та наукову есеїстику.
Читацький путівник для дітей старшого шкільного та молодшого студентського віку. Автор – Олександр Бойченко Редактор – Олександр Бойченко Коректор – Олександр Бойченко
Увага: авторські правописні та пунктуаційні погляди не завжди збігаються з редакторськими, редакторські – з коректорськими, а коректорські – з авторськими.
Чого ще можна було очікувати від автора як не влучного гумору, цікавезних історій про письменників і власних роздумів про літературу? У книзі зібрано 70+ есеїв про авторів, які вже стали класиками.
Як великий фанат літературознавчої літератури в легкій для прочитанні упаковці, я вже одразу взялася до паралельного прочитання двох авторів з цієї книжки: Богуміла Грабала і Станіслава Єжи Лєца.
Загалом, дізналася багато цікавинок, як от чому Іван Павло ІІ відмовився пити алкоголь в літаку, чи справді в Кафки була така гнітюча робота та в чому заслуга Єжи Ґєдройця перед Україною.
На завершення наведу мій улюблений опис японців евер:
"На слові "японець" перед очима постає, по-філософськи формулюючи, "суспільно-економічна тварина" з фотоапаратом, готова за покликом корпоративного обов'язку крикнути "банзай!", ковтнути гастрофіброскоп і зробити собі харакірі першою-ліпшою гілочкою сакури. Що то є – стереотип."
Якщо раптом хто не знав для чого потрібна літературна критика, то після цієї книги він це зрозуміє. Звісно також слід сказати, що не підготовленим читачам ліпше до рук її не брати, бо Сашко Бойченко не виступає тут менторои, що настановляє що треба прочитати, а що ні. В цій книзі автор свого роду старший товариш який ділиться своїми (часто досить інтимними) думками про прочитані книги та авторів. ВІн не говорить що ти маєш це все прочитати, це "його" письменники ти ж можеш знайти своїх проте орієнтуючись на серйозні поради Автора. Власне ця книга не претендує ні на що вона не потребує претензій - читай або ні, погоджуйся або ні це твоя справа, бо це не підручник, а Олександр Бойченко не вчитель, та я думаю він і сам не хотів би когось чомусь навчати, він лише скромний оповідач....
колись, ймовірно, і я напишу низку текстів про моїх улюблених авторів та їх найліпші для мене твори і зберу це лаконічне багатство під однією обкладинкою) а книга Бойченка страшенно сподобалася і своїми героями (особливо незнайомими для мене), і старими «друзями», і інтелектуальним гумором автора. каєєфф!
дуже "смачна" збірка. після неї хочеться читати більше і "глибше". дивитись на авторів, думати про них, дивитись їх очима, відчувати їх епоху. стиль написання легкий і іронічний, відчуття що розмовляєш з дуже розумним, але й дуже не химерним другом - з ним легко, хоча ти може й не прочитав і половини книжок описаних (та після цієї розмови обов'язково прочитаєш!), він розсмішить, ненав'язливо похвалить перекладачів (що у нас трапляється дуже рідко), закине "вудочку" на майбутнє.
Цікаво навіть просто для розуміння, які автори впливають на формування сучасного буковинського інтелігента (оскільки про деяких авторів не дуже досвідчені читачі [як я] можливо і не чули, так хоч ознайомляться).
Ремарка з 2025-ого: про усяких там Пушкіних і Пєлевіних я б вже і далі не чула, і рада б була забути, тож будемо рахувати, що то опціональне читання.