Якби

by Irene Rozdobudko

Якби можна було повернутися в минуле і щось змінити — хто про таке не мріяв?
Навіть успішній журналістці й начебто щасливій дружині Ніці є що виправити. Є дівчинка з понівеченою психікою, є хлопчик, для якого життя скінчилося зарано. То вона сама — Ніка, що й досі затинається, — і її друг, загиблий в автокатастрофі. Щоб зустрітися з ними, не треба вигадувати машину часу — досить просто увійти до свого старого під`їзду...
Ні, вона не з`їхала з глузду, то лікар порадив: вона ж хоче працювати на телебаченні! Чи чого вона насправді хоче? Урятувати товариша своїх дитячих ігор? Або у 80-х, у добу дефіциту, стати в чергу за справжнім коханням?

256 pages, Hardcover

First published January 1, 2012

About the author

Українська журналістка, письменниця, поетеса.
З 1988 року живе в Києві, де працювала в газеті «Родослав», коректором журналу «Сучасність», оглядачем на першому й третьому каналах Національної радіокомпанії, оглядачем у газеті «Всеукраїнські відомості», заступником головного редактора в журналі «Наталі», головним редактором у журналі «Караван історій. Україна» та журналістом у журналі «Академія».
Автор ілюстрацій до книг Лариси Масенко, Елеонори Соловей, Леся Танюка. Авторка двох збірок поезій.
Відомі твори: "Пастка для жар-птиці", "Ескорт у смерть", "Ґудзик", "Останній діамант міледі", "Все, що я хотіла сьогодні...", "Я знаю, що ти знаєш, що я знаю" та інші

Reviews

[Moonlight · Rating 5 out of 5]

Иногда, многим хочется вернуться в прошлое, в своё далекое прошлое. чтобы посмотреть на свои давно забытые минуты радости связанные с кем-то или чем-то, с кем-то , кого жизнь оставила в том прошлом. Кому никогда не увидеть будущего. Чтобы повлиять на своё будущее, избавиться от грусти и боли, перенести свою радость во взрослую жизнь.
Мне кажется, многие из нас хотели попутешествовать в машине времени, хотяб разок. Возможно не для того, чтобы что-то изменить, возможно для того, чтобы вспомнить. Вспомнить многие моменты , которые были так важны, но переступив порог юности , а затем зрелости -были утеряны во времени ...
Поистине удивительная книга, прочитала на одном дыхании. Я всю свою осознанную жизнь строила вокруг фразы «что если», в определенные моменты руки опускались , от того, что ничего не под силу изменить, а веры в то , что«все происходит к лучшему» уже давно нет. Но , увы, машины времени не существует. Время беспощадно , как и определенные обстоятельства, которые не под силу изменить человеку. Но есть память, память не только о плохом, но о том прекрасном, наивном, приносящего столько радости. Просто, хочется напомнить себе и другим, что не нужно убегать от прошлого, его нужно помнить, чтобы быть счастливым в будущем. Иногда, чтобы сделать правильный выбор, нужно не только двигаться вперёд, но и сделать два шага назад.

Sometimes, many people want to return to the past, to their distant past. to look at their long-forgotten moments of joy associated with someone or something, with someone whom life has left in that past. Who will never see the future. In order to influence your future, get rid of sadness and pain, transfer your joy to adulthood.
It seems to me that many of us wanted to travel in a time machine, at least once. Perhaps not in order to change something, perhaps in order to remember. Recall many of the moments that were so important, but having crossed the threshold of youth, and then maturity, were lost in time ...
A truly amazing book, read in one breath. All my conscious life I built around the phrase “what if”, at certain moments, my hands dropped, from the fact that nothing could change, and the belief that “everything happens for the better” is long gone. But, alas, the time machine does not exist. Time is merciless, as are certain circumstances that cannot be changed by a person. But there is a memory, a memory not only about the bad, but about that beautiful, naive, bringing so much joy. Simply, I want to remind myself and others that you do not need to run away from the past, you need to remember it in order to be happy in the future. Sometimes, to make the right choice, you need not only to move forward, but also take two steps back.

[Kostiantyn · Rating 3 out of 5]

I appreciate fantasy just on the border of sci-fi – the kind that excludes trendy elements like dragons, demons, or complex mythological lore. I prefer when a touch of imaginative freedom is added to reality to sharpen the focus on philosophical content, posing the essential question: “What if...?”

Although some might correctly classify this book as pure sci-fi rather than fantasy, ironically, the overt science fiction elements became its main weakness for me. These plot devices felt cumbersome, adding unnecessary length without strengthening the central message. In my opinion, they distracted the reader from the true intellectual merit of the narrative.

The fact that limited changes occurred, despite interference with the past, confirms my belief that the book was intended as a thought experiment, not a conventional “back to the future” adventure.

[Yuliia Zadnipriana · Rating 4 out of 5]

Якби...Якби...Якби
Як часто ми кажемо це слово. Як часто аналізуємо свої вчинки і припускаємо, як могло все скластися якби..
Ірен Роздобудько написала цікаву книгу, поєднала минуле і сьогодення на прикладі життя однієї жінки. Читається ця історія дуже легко на одному подиху, повернення в часі у минуле завжди викликало у мене неабияке захоплення. Але дочитавши книгу я трішки розчарувалась. Я очікувала, що Ніка, змінивши минуле, повернеться все в інше сучасне. Але закінчилось зовсім не так. Звісно, цікаво читати роздуми про себе. Варто кожному не забувати, якими ми були в дитинстві, чим ми мріяли, чим жили, на хвилинку уявити себе поруч із собою 9-річною і змоделювати спілкування. Впевнена, що кожен з нас не впізнав би себе, адже ми так далеко тікаємо від наших дитячих прагнень і мрій. Хоча не відомо: це ми тікаємо, чи так нас засмоктує вирій нашого життя. І не кожен має сили чинити опір.
От якби ж мені випала така можливість опинитися в 1998 році, адже саме десь тоді проходило моє дитинство в рідному дворі... Дуже захоплює розповідь саме про життя в маленькому містечку, спілкування з сусідами. Аж нахлинули спогади про дворових друзів, ігри, халабуди, фантазії про Місяць та Зорі, про сварливих сусідок в дворі...
Атмосферна книга, мені сподобалась

2013

[Zoriana Berehuliak · Rating 5 out of 5]

Скільки існує оцих "якби" і куди вони здатні занести... :)
Цілковите занурення, як і завжди завдяки авторці, опиняєш у тому світі про який вона пише.

[Yelashka]

«Якби жити іншим життям», «якби це сталось не зі мною», «якби я виграв мільйон», «якби я мав ріг єдинорога, філософський камінь, крильця фей і волосся німф».

Магічне слово «якби»... Як часто ми грішимо ним? Часто ми задумуємся, що, якби ми не зробили щось, вчинили інакше, то наше життя було би кращим.

А якби вам випав шанс повернутися в минуле і змінити події, що перевернули ваше життя? Ви б змінили щось?🤔

Головній героїні Вероніці Івченко випала можливість не лише потрапити в минуле, а й переписати власну історію.
Але чи все залежить від неї? Чи в змозі вона відвернути невідворотні події і чи на краще це? Відповіді на ці запитання розкриваються у книзі.

Чи варто жаліти за минулим? 🙄Без пережитих подій ми не були тим, ким є зараз. І в наших можливостях змінити власне майбутнє. Для цього навіть не потрібно повертатися у минуле 😁.

[Katerina · Rating 5 out of 5]

Роман «Якби» як психотерапевтична вправа про повернення в точку травми, яка ЯКБИ не трапилась усе життя склалось инакше. І це повернення гіперболізоване на усі 100%. Так як з психологом не вийде, але читаючи книгу Роздобудько - вийде. З гумором, слізьми, гострим розумом авторки і описом часу, якого я не застала

[Natalia Boichuk-Ruda · Rating 4 out of 5]

Книга-мандрівка у минуле головної героїні, котра допомагає їй позбутися затинання, яке виникло у результаті дитячої психологічної травми та краще зрозуміти себе, свої бажання та життєві пріоритети.

[Iryna Barinova · Rating 3 out of 5]

Якби… , моє життя склалося б інакше

🔷 Про сюжет

Уявіть собі, що у вас є можливість повернутися в минуле й змінити його…

🔷 Про враження

Вам точно варто прочитати цю книжку, якщо хоча б раз ви говорили собі щось типу: «Якби тоді-то я вчинив/учинила інакше, то зараз моє життя склалося зовсім не так»😉

Я обожнюю історії з подорожами в часі чи часовими петлями⏳

Певно, якби (опа, і тут зʼявилося ЯКБИ) не цей пунктик, то цю книгу я так би й не прочитала🫣

Ця книжка сподобалася мені не так своїм змістом (хоча читати було не нудно, сторінки просто летіли), як тим станом/настроєм, у який вона мене занурила☺️ Вона насправді нагадала мені про дитинство, про часи без ґаджетів й інтернету, коли цілими днями граєш із друзями на вулиці, будуєш халабуди, прожогом несешся (звичайно, скрутивши дулю в кармані🫣😅) повз бабусь, які сидять на лавка й обов’язково щось прошепотять тобі вслід😅 Атмосферненько, чи не так?😌

Знаєте, а книга насправді змусила поміркувати…
⬇️
Чи змінила б я щось у своєму минулому?
⬇️
… (це я думаю😅😂)
⬇️
Ні! Я зрозуміла, що я не хочу нічого змінювати, що кожен вибір у минулому зробив мене саме такою, якою я є зараз, і звів мене з тими людьми, які мають бути в моєму житті❤️

Якийсь вийшов не відгук на книжку, а ностальгія та роздуми про життя-буття☺️

Але вже як є🫣

❓Читали книгу? Плануєте?🤗
А ви б скористалися шансом і повернулися в минуле, щоб щось змінити?

[Alexander · Rating 4 out of 5]

Книга дуже мені сподобалась, однак кінцівка трохи зім’ята та неправдоподібна.
Головна героїня, Вероніка, відома журналістка, отримує можливість повернутися на тридцять років у минуле, щоб запобігти події, яка зіпсувала її дитинство, та сильно вплинула на все подальше життя - вона стала затинатися, тому над нею знущалися однолітки в звичайній школі, і їй довелось перевестися в спеціалізований інтернат, де над нею також знущалися. Через свою ваду Вероніка мало спілкується, тому і починає багато писати, щоб у такий спосіб компенсувати неможливість красиво говорити.
До того ж, в той самий день, в автокатастрофі загинув її найкращий друг. Спершу Вероніка мала бути в тій самій машині, але вона не поїхала через свою неприємну пригоду (на початку роману Вероніка розповідає про старого збоченця, який її образив, але згодом вона таки пригадує справжню причину).
Отже, Вероніка відкриває, що може повертатися на 30 років назад, саме вчасно, щоб запобігти своєму нещастю і смерті другаІ те, і інше їй вдається. Заразом героїня намагається розібратися в теоретичних можливостях подорожей в часі, та парадоксах, до яких такі подорожі можуть призвести. Все написано добре, ідея гарна, ми віримо авторці, хоча і є в книзі кілька "непричесаних" моментів. І ось тут, в самій кінцівці роману настає найбільш нереальне: Вероніка рятує себе десятирічну від психологічної травми, але її подальше життя аж ніяк не змінюється. Вона знову потрапляє до інтернату (чому? туди її привело затинання, до якого ставились, як до вияву слабоумства дівчинки), вона знову обрала журналістику (чому? вона вміє добре розмовляти, їй не потрібно відіграватись на письмі), і найголовніше - її колега, що порадив їй лікаря від затинання радіє її одужанню. Але якщо в 10 років вона не почала затинатись, то чому в 40 їй було потрібно лікуватись?!

В підсумку: якщо виправити ті кілька помилок в книзі, яких припустилася авторка, і переписати останні 10-20 сторінок, вийде дуже і дуже пристойний роман. А так лише 4 зірочки.

[Maryna · Rating 5 out of 5]

Easy to read book, which brings us into the past soviet life and returns us back to the present. A good comparison of "that" and "this" life. I found it to be perfect for the so called lost generation - people born and grown up in teh Soviet Union who are still sometimes nostalgic about those times. I gave the book to read for my mum and her way of thinking has changed a lot after it. Strongly advisable for the grandmothers of nowadays!

[Volyana · Rating 4 out of 5]

... Коли блазні вдають із себе розумників, а розумники блазнів - кому нести істину?...