Alkoholin juominen ei aina johda maksakirroosiin tai perheen ajamiseen kirveellä hankeen. Se voi aiheuttaa myös iloisen tunnelman. Tämä kirja etsii humalan syvintä olemusta. Teoksessa tehdään lyhyitä tutkimusmatkoja humalan historiaan: mitä humala on tarkoittanut eri aikakausina, mitä sääntöjä ja rituaaleja humaltumiseen on liittynyt ja miten alkoholi on näkynyt eurooppalaisessa tapakulttuurissa.
Kliinisen alkoholitutkimuksen luvatussa maassamme on vähäiselle huomiolle jäänyt varsinainen juomakulttuuri. Maljojen nostamiset, vieraanvaraisuussäännöt sekä vuotuiseen ajankiertoon liittyvät juhlat ovat kuitenkin tapakulttuuria, johon suhtaudutaan vakavasti kaikkialla maailmassa. Alkoholiin ja humaltumiseen liittyy tärkeitä käyttäytymissääntöjä, joiden syyt ja lähtökohdat ovat usein unohtuneet.
Humalan henki -teos muistuttaa, että alkoholilla on ollut tärkeä paikka eurooppalaisen ihmisen sielunelämässä. Humala on inspiroinut kirjallisuutta, taidetta ja onpa se ollut monien uskontojen ja myyttien jumalallista alkuainetta. Tutustumalla pitopöydän humalluttaviin antimiin tutustumme samalla omiin juuriimme – ja tähän inhimilliseen historiaan Ari Turunen johdattelee lukijansa kiinnostavasti ja hauskasti.
Valtiotieteen lisensiaatti ja toimittaja Ari Turunen on kirjoittanut useita kirjoja ihmisten tapojen historiasta. Hänen tuotantoonsa kuuluvat Hyvän ja Pahan merkit eli taikauskoisten tapojen tarina, Humalan henki eli juomatapojen tarina, Ei onnistu! Jälkiviisasta vastustamisen historiaa sekä Tosi on! Valheen, vilpin ja vääristelyn historiaa. Hän on tehnyt useita radio-ohjelmasarjoja, kirjoittanut kolumneja Metro-lehteen ja Kalevaan ja ollut Metsäntutkimuslaitoksen ja Tieteen tietotekniikan keskuksen CSC:n viestintäpäällikkönä. Lisensiaatintyössään hän tutki eri kulttuurien maailmankuvia ja kulttuurien omalaatuisia käsityksiä toisistaan.
Віриш у богів - Пʼєш, щоб задобрити. Не віриш у богів - Пʼєш, щоб задобрити. Відкриваєш календар - Пʼєш в честь будь-якого свята. Не знайшов свято - Пʼєш в честь перехідного етапу від робочого дня до дозвілля. Не маєш роботи - Пʼєш, щоб викликати музу для її пошуків. Маєш роботу - Пʼєш, щоб розслабитись. Вполював ведмедя - Пʼєш, щоб подякувати богам. Не вполював - Пʼєш, щоб боги зжалілись і послали ведмедя. Коротше, просто пий.
Саме такою я бачу цю книгу. Ні структури, ні системності, просто набір рандомних і притягнутих за вуха фактів, щоб виправдати вживання алкоголю.
Мабуть, не можливо не погодитися, що алкоголь – це найвідоміший з «дволиких винаходів» людства. Від супроводжував нас від виходу з печери, ще жодна історична епоха не залишилася «тверезою» та й сьогодні без нього не проходить майже кожне свято. Людство відкорковує нову пляшку при народжені дитини. Ми проводжаємо покійників з піднятою чаркою в руках. Різноманітність алкоголю на всіх земних континентах дивує, а що ще придумає людство в майбутньому, щоб знову відчувати себе на рівні з богами – залишається загадкою.
Сьогодні надмірне вживання алкоголю засуджується суспільством, хоча ще декілька тисячоліть назад все було навпаки. Давньогрецький філософ Платон стверджував, що бенкети приправлені вином носили дидактичне значення та виховували добропорядного громадянина. Нема чому дивуватися, адже про алкоголь згадано 521 раз у священній книзі християн Біблії, а ще близько 1000 в давньогрецьких поемах Гомера «Іліаді» та «Одіссеї».
В Античності алкоголь вважався «дарунком богів» та «водою життя». В добу Середньовіччі – «трунком Диявола», пізніше знову «напоєм поезії та пісні», а той чергуючись із ярликом – «напій голотяпів». І не важливо, як ви ставитесь до алкоголю: книга фінського дослідника західної культурної історії Арі Турунена «Дух сп’яніння. Алкоголь: історія звичаїв вживання алкогольних напоїв» стане для вас ще однією цікавою мандрівкою у незвідані куточки минулого людства. Адже, як стверджу сам автор книги:
«Історія культури вживання алкогольних напоїв розповідає про споконвічне людське бажання проводити час разом, розмовляти відверто й веселитися в компанії інших. Це, якщо що, по-людськи»
Примітно, що автор поділяє книгу на десять «розділів-чарок», де описує у своїй жвавій, веселій та енциклопедичній манері історію давніх та нероздільних взаємовідносин людини з чарівним трунком. Одразу забігаючи наперед відзначу, що тут немає похвал та дифірамбів вину, сп’янінню, диким оргіям, похміллю та іншим речам пов’язаним з культурою вживання алкоголю, а лишень виважені та вдалі приклади невід’ємної сторони людського буття. Такого природно дикого, безвільного та до безпам’яті п’яного.
Пізнавально. Не знав, що людство так пиятику любить. Дану книжку не можна давати тим, хто лікується від алкоголізму. Прочитавши її, у вас завжди знайдеться додаткове "за" чому ви маєте випити)
Вживання алкоголю - тема слизька. Перші асоціації - це алкоголіки, нещасні залежні люди, життя яких зруйнував п‘янкий трунок, зробивши асоціальними елементами. Водночас, чи можна собі уявити повну відсутність алкоголю в історії людства? Переможець виборів тримає в руках келих шампанського. Ділові угоди скріплюються чимось міцненьким.
Фінський антрополог Арі Турунен стверджує, що вся історія людства пронизана алкоголем, і не завжди в негативному значенні. У стародавній Греції шанували вино, а різні симпозіуми філософів - ніщо інше, як грандіозні п‘янки, на яких і народилася основа сучасної західної філософії. У скандинавів пиво було божественним напоєм. В середньовічній Європі виготовлення міцного алкоголю було релігійною таємницею. А сучасні дослідження показали, що вживання помірних доз алкоголю в компанії друзів захищає від старечої деменції. Тому, не все так однозначно у цій темі.
Книга однозначно цікава, та доволі затягнута. Підійде поціновувачам історії та міфології.
Книга, що досліджує соціо-культурні фактори вживання алкоголю та чому ми п'єм взагалі. Деколи здається, що це суто перелік фактів, проте, після її завершення хочеться гучно гукнути:"Будьмо!"
На початку книги автор заявляє про неупереджений погляд на історію пияцтва, незалежний від того, схвалює він то чи ні. Але на протязі всієї книги складається інше враження. Головна думка чується одна: пити можна і треба, тільки треба бути помірним. Думка непогана, але навіщо тоді про неупереджений погляд і просту констатацію фактів заявляти? Самих фактів багато але вони дублюють один одного. Можна було вдвічі їх скоротити. Авторе, ми вже все зрозуміли про греків, не треба знову. Ні, автор викидає додаткову тезу і під неї знову приводить факти, схожі на історії з попереднього розділу. Цікавою книга була рівно наполовину.
This was very good, informative and super entertaining. It's basically a history of drinking and/or intoxication. I'm extremely interested in this subject and it's very simple and straight-forward yet highly ambivalent. It's also very comedic all the time. Bittersweet and such, just like the slogan of Fernet-Branca; life is bitter. Alcohol is the source of many a tragedy, but definitely many a comedy, too. This combined with Trippi ihmemaahan by Jaakko Hämeen-Anttila gives a wonderful perspective on the history of humans and drugs in our past. I loved the structure and the level of detail. Extremely well done. My first Turunen, but definitely not the last. BUT: the sound effects in the audiobook were just horrible. I'm not saying more about the content/meaning, because it's pretty straigth-forward. It's the history of human beings drinking.
Kirjan kuvaus houkutteli lukemaan kirjan. Kirja oli ihan okei vaikka välillä hieman pitkäveteinen. Paikoitellen aihe hyppi muualla kansantaruissa ja muissa mutta mielestäni nämäkin kohdat olivat kiehtovia. Pidin kyllä kirjasta kovasti ja ainakin erilainen aihe kirjoittaa. Hieman minua häiritsi puolueellisuus mutta ei kovin pahasti silti. Hauskoja tarinoita ja kertomuksia juomatottumuksista. Kyllä tämä lukea kannattaa. Jokseenkin varmasti vähän myös kieli poskella kirjoitettu, tai mistäs minä siitä mitään tiedän mutta vaikutti hieman sellaiselta. Eipä kyllä aihekaan ole mitenkään vakavammasta päästä.
Книга описує цікаві речі та історичні випадки, однак написана не дуже цікаво. Можливо, переклад не дуже якісний, а може то такий авторський стиль. Прочитати варто, але "не затягує"
Місцями це було цікаво, позбирала рандомних фактів для смол токів, але переважно нудно, іноді бісили згадки росіян. Тому серединка на половинку вийшло враження.
Luin Hämeen-Anttilan huumekirjan, mutta siitä oli jätetty pois se yleisin Suomessakin nautittu päihde, eli alkoholi. Siinä mielessä Turusen ja Hämeen-Anttilan kirjat täydentävät toisiaan. Kirja on kirjoitettu rempseästi, ellei jopa kieli poskessa, mikä toki sopiikin tällaiseen iloiseen aiheeseen. Teos ei ole kronologisesti järjestelty, vaan pikemminkin kirjoittaja heittelee anekdootteja historiasta sieltä täältä. Teoksen johtavana ajatuksena on, että alkoholia on käytetty kautta historian, ja että esim. suomalainen alkoholipolitiikka ja raittiusliike ovat sitä turhaan demonisoineet. Hetkittäin "moralismin moralisointi" alkaa jo häiritä, kun jokaisen kreikkalaisen tapakulttuurin kohdalla mainitaan suomalainen alkoholipolitiikka. Vertailu Hämeen-Anttilan kirjaan on sinänsä paikallaan, molemmissa käsitellään hyvin kattavasti päihteiden kulttuurihistoriaa, ja tavallaan niitä asioita, jotka usein historian valtavirrassa jäävät sivuun, mutta siinä missä H-A ei käsittele alkoholia juuri lainkaan, Turunen käsittelee oikeastaan vain sitä, ja jättää muut aineet lähes kokonaan mainitsematta (oikeastaan absintin hullujuurta lukuunottamatta). Rajausta on toki hyvä tehdä, mutta kun teoksia lukee rinnakkain, tulee pohtineeksi voidaanko esim. jonkun oopiumin merkitystä ohittaa 1800-luvun päihdekulttuurissa? Ehkä eniten häiritsee, että monet jutut, kuten vaikka Aleksanteri Suuren kuolema, ovat historiallisesti aika epävarmoja asioita, ja näitä detaljeita vain heitellään sinne sun tänne kyseenalaistamatta, jolloin kirjasta tulee lähinnä epävarman nippelitiedon jäsentymätön kokoelma. Toisaalta, ehkä tästä voisi sanoa, kuten eräässäkin mainoksessa, että "älä ota sitä vakavasti". Kyllähän näitä juttuja on kiva heitellä aina kapakkakeskusteluun, kun on taas seuraavan kerran aiheen äärellä.
Набір фактів про алкоголь і сп'яніння, які слабко зв'язані якоюсь логічною ниткою оповоді. Від абзацу до абзацу скачеш від однієї країни до іншої, змінюючи епохи, через що важко тримати увагу при прочитанні.
Автор каже, що він буде об'єктивним і не ставатиме в позицію за чи проти алкоголю, але це тотально не так, адже висвітлення фактів ведеться явно з позитивного ставлення. А в кінці додається, що алкоголь приносить радість. Так, звісно, якщо ігнорувати той факт, що алкоголь є депресантом.
Окремий мінус для українського перекладу: як можна цілий розділ назвати "головотяпство", що є суто московитським словом?!
Добре, що я цю книгу купила в електронному форматі з величезною знижкою.
У книжці алкоголь несподівано постає не як шкідлива звичка чи залежність, а як символ братерства, компанійськості, дружби та співпраці. Чималенька низка історичних оповідок проводить нас шляхом від виникнення алкоголю до теперішніх днів. Багато згадок про стародавню Грецію, Скандинавію, про їх міфи та епоси. Книжечка помережана репродукціями картин на алкогольну тему, вони зображають бенкети, п‘яних людей, тощо. Цікаво було дізнатись, що стан сп‘яніння вважався возвишеним, піднесеним, натхненним, надихав на творчість. Недарма слово «spirit», що у англійській означає «дух» є співзвучним із словом «спирт». Здебільшого тут про плюси випивки, застільні традиції, що прийшли у сьогоденну культуру ще з давніх давен.
Jotkut kirjat toimivat hyvin äänikirjoina, ja tämä oli yksi niistä. Lukijana itse Ari Turunen. Ääniefekteiksi oli lisätty avattavien pullojen ja kilisevien korkkien ääniä. Vähän luentomainen fiilis tuli 2/3 jälkeen - paljon asiaa ympätty kansien väliin, mutta sama tyyli myös toistuu saman tekijän Solvaajat-teoksessa.
Todella mielenkiintoinen kirja, jossa on paljon hauskaa ja yllättävää tietoa juomisen ja juomistapojen historiasta ja taustoista. Toki myös samasta syystä kirja on enemmänkin kokoelma pikkutarinoita kun sujuva kokonaisuus, mutta silti lukemisen arvoinen ilman muuta. Kippis!