Тільки Мить

by Вiктор Савченко

У романі на фоні фантастичного сюжету — винаходу машини для подорожей у часі з метою вивчення геологічного та палеонтологічного минулого Землі, та опису загальних проблем тогочасної радянської науки, які супроводжувались працелюбністю та відданістю значної частини наукових працівників і одночасно кар'єризмом і бездарністю частини наукових кадрів, що часто створювало негативну атмосферу в наукових установах тогочасного СРСР, обговорюються моральні проблеми розвитку науки та новітніх технологій, розвиток яких може призвести не тільки до погіршення екології, а й до повного знищення життя на Землі.

260 pages, Hardcover

First published January 1, 1988

About the author

Виктор Васильевич Савченко — украинский писатель-фантаст.

Reviews

[Olga · Rating 4 out of 5]

враження від книги - в цілому позитивне. структурно, це такий собі такий оповідальний бутерброд - дві окремих сюжетних лінії, що інколи перетинаються але більшу частину часу йдуть паралельно. така побудова твору зустрічається нечасто (принаймні, мені), що додає книзі особистості. молодшим читачам скоріш за все сподобається лінія подій давнього минулого та виживання героя серед незнайомої флори і фауни, а от мені цікавіше було слідкувати за інтригами академічних кіл - але то вже мої особисті преференції, для мене слідкувати за взаємодіями персонажів у книгах це завжди найцікавіше. персонжі, до речі, це ще один позитивний аспект - як для старої фантастики, якій більш притаманні акценти на події й світобудову, з головними героями прописанними скоріше умовно, персонажі тут відчуваються як більш-меньш живі справжі люди. мандрівник(и) у часі тут по сюжету досить сильно залежать від допомоги тих хто, так би мовити, лишився на місці, тож у книги ще й досить гарний основний посил - важливість людського зв'язку та взаємодопомоги, от тільки... тільки от уся ця тема про генетичну пам'ять та її вплив на погані людьскі риси, яка тут подейкуди підіймається, залишає неприємний присмак. здається то було для якоїсь моралі про важливість опанування ниціх інстинктів. але те, як це написанно, залиша забагато простору для продовження теми - якщо погані риси мають джерело у генах, то значить мають десь бути якісь 'погані гени' - а там вже і євгеніка десь поруч. скоріш за все, це недогляд, аніж навмисні натяки автора, але читати ці моменти все одно було якось неприємно. у цілому - книгу рекомендую, але, як то кажуть, be warned.

[Stasya Poltavets · Rating 4 out of 5]

Є люди, які народжуються раніше ніж потрібно. Так можна сказати про багатьох науковців. Але завдяки ним рухається прогрес. І те, що здавалося неможливим 50 років тому, зараз наше сьогодення.

Так і головний герой роману Олекса зі своєю ідеєю явно виділявся серед науковців. Він спроектував машину часу. Багато людей йому не вірили та, навіть більше, не могли осягнути всі можливості.

Та він не спинився і втілив свою ідею у реальність. З портативної лабораторії створив машину часу і відправився на дослідження.

Книга захоплює свої сюжетом та розповідає про деякі фізичні теорії. Місцями може здатися нудною, бо є відсилки до накових фактів і їх пояснень. Гарно описана природа різних ер.

Є інтритрига з приводу лабораторії. Нею зацікавився інший відділ.

Присутнє кохання. Захоплює відкритістю та щирістю.

Найбільше сподобалося те, наскільки головні герої розуміють себе та чому вони роблять певні вчинки.

Сподобається любителям наукової фантастики та пригодницьких розповідей.

[Vlad Rudko · Rating 5 out of 5]

This book really sucked me in and I couldn't put it down until I was done. This was the first book in my life that made me think "Hey, reading can actually be quite amazing!" The descriptions of the adventures that the scientists go through are unbelievably realistic and very fun to read. This is an absolute gem for all those who can read Ukrainian language. I am not aware of any available translations.