Дитиною вона втікала з дому в пошуках тих, хто її юлюбить, — міліція повертала до рідної неньки. А в тієї материнський інстинкт на Ользі відпочивав, особливо після спроби дівчинки повернути молодшого братика туди, де його начебто і знайшли, — під скирту. Невже на всій земній кулі не знайдеться людини, що пізнала б у забитому дівчиську маленьку принцесу, адже найголовніше бачать не очі, а серце?..
Мені сподобалася книга. Вона відрізняється від тих, що я читала раніше: то були романи чи щось інше, а це була розповідь про життя, яке вже прожила авторка, про те, що пройшла і витримала, що здобула і втратила.
Пам‘ятаю як десь у мої вісім чи дев‘ять років, мені мама купила цю книгу. Я ж її обрала тільки через яскраву обкладинку. А на що ще дитина звертатиме увагу. Тоді одразу ж сіла читати, але яка дитина зрозуміє той зміст; для мого тодішнього розуму й світогляду це було надто складно. Тож прочитала кілька розділів, і закинула книжку. І десь нещодавно я вирішила сісти і нормально перечитати; гадаю, у свої вісімнадцять я вже зможу зрозуміти усі ті натяки, що присутні в книжці.
Відразу скажу, що в книжці немає того моменту, коли все котиться з ніг на голову. Але все було досить інтригуючим. Для мене. Прочитала кнужку на одному подиху. І все ж таки мені здається, що якби Оля залишилася тоді у Льовові разом зі своїми тіткою і дядьком, то її хоча б по-справжньому любили. Бо зі своєю рідною матір’ю вона настраждалася, до того ж їй завжди перепадало за витівки молодших. Проте це суто моя думка.
Оповідь ведеться від першої особи.Від маленької дівчинки,що плавно перетворюється у дорослу і успішну жінку. Мені читати було цікаво. Ніби щоденник чомусь. Багато хто каже,що подекуди занадто згущені фарби,але я читала і пригадувала мамині розповіді про її дитинство-так багато схожого. Для мене це твір про становлення особистості. були там і смішні,кумедні моменти,що викликали усмішку,були чисто біографічні,які особисто мені допомогли краще зрозуміти деякі вчинки авторки у моєму особистому житті.(так-так було таке). Читала з задоволенням,хоч визнаю,що чогось шедеврального нема там,але якась родзинка без сумніву присутня!
Сміх крізь сльози... Безпосереднє й іронічне сприйняття світу очами маленької дитини, яку зненавиділа власна мати, вражає. Не зважаючи на те, що події твору сумні, якщо не сказати - трагічні, книжка читається легко і з усмішкою на обличчі. Автор розбудив у мені спогади про своє дитинство у селі, навчання у школі, перші "побачення" з великим містом... Просто супер!
як зараз пам'ятаю як читала цю книгу вперше, потім вдруге, вдесяте; як читала паперову, вдома у друзів або випадково знайдену в родичів; електронну, бо випадково про неї згадала і дуже захотіла перечитати я навіть не можу пояснити чим саме вона мене зачепила, але це та книга яка пройшла червоною ниткою повз мої підліткові роки і яку я особливо сильно любила і люблю