Oda forteller i overdådig direkte stil om livet med (plagsom) lillesøster Erle, bestevenninne (verdens beste) Helle og Helles storebror (utrolig teite) Stian. Om mystiske naboer og store fettere på vinterferiebesøk hos bestemor (verdens snilleste). Om forfatterbesøk av Arne Svingen og Stians irriterende lytting på DumDum Boys. Oda er midt mellom barn og ungdom, snøballkrig det ene øyeblikket, forelskelse (vet det ikke selv!) det neste. Gjennom en rad humoristiske episoder endres Odas univers – eller er det hun selv som endres?
Енергійна книга про дівчинку Уду, життя якої ми дізнаємося з секретного щоденника, до якого вона пише реальні історії що відбуваються з нею протягом певного часу. Деякі з цих подій були досить цікавими, деякі ні. Читаючи рекомендації інших людей, у мене були більші очікування від прочитання цієї книги, але вони не виправдались. Тому ця книга не заслуговує більш ніж на ⭐️⭐️⭐️
Denník 11-ročnej dievčičky, ktorá by si v prvej polovici knihy zaslúžila poza uši, v druhej však našťastie začína konečne dozrievať. Nič viac, nič menej.
Leste den da eg var i akkurat samme alder som hovedkarakteren, og det var en av de første gangene eg kan huske å ha kjent meg så fælt igjen i ein bok - anbefales sterkt for barn på veg mot tenårene!
Jag har velat läsa den här boken ett tag men blev lite besviken. Det är nog ingen dålig bok i sig, den är bara riktad till yngre barn. Jag tyckte därför inte att den var så bra.
Ласкаво просимо до світу юної Уди! На сторінках цієї книжки-щоденника вона розповість нам усе про свій поки маленький світик, усі свої радощі і біди.
Уда — норвезька школярка, яка мешкає у невеличкому містечку разом з молодшою сестричкою, яка її повсякчас дратує, та батьками. Найкраща подруга Уди Геллє окрім батьків має старшого брата, якого дівчатка полюбляють дражнити, та трьох величезних псів-ньюфаундлендів. І от Удине життя котиться собі потроху, наповнене підгляданням за новими сусідами, сварками з сестричкою, моторошними оповідками і швидкоплинними закоханостями у знаменитостей, аж доки одного вкрай нещасливого дня Уда не свариться із найкращою подругою, і відтоді, здається, її життя це сам смуток, нудьга і гіркота...
ені у першому "щоденнику" Уди найбільше сподобалася частина про зимові канікули у бабусі, ці розділи такі особливо теплі і зворушливі, у них багато родинного затишку і тепла. Бабуся мешкає на крихітному острівці, вона має сімох дітей і аж 19 онуків, проте у її серці є любов для кожного і вона одразу помічає, що з Удою щось не так, і завдяки своїй мудрості і розважливості вона зуміє заспокоїти онуку: "Бач, яка тонка межа пролягає між любов'ю та ненавистю, — каже Бабуся. — Іноді... та ні, доволі часто ми найнестерпніше поводимося з тими, кого найбільше любимо, — пояснює Бабуся. — Бо саме вони викликають у нас найсильніші почуття, чи то добрі, а чи погані..."
Kjempemorsom bok som jeg jo allerede vet at målgruppa elsker. Selv kjente jeg igjen elleveåringen i meg såpass mye at det nesten ble litt ubehagelig. Bonuspoeng for kleine dikt og selvsagt historien om Arne Svingen!