Keyif Verici Maddelerin Tarihi: Cennet, Tat ve Mantık

by Wolfgang Schivelbusch, Zehra Aksu Yılmazer (Translator)

Ortaçağ'da karabiber yalnızca baharat değildi, aynı zamanda statü sembolüydü ve ödemelerin para yerine karabiberle de yapıldığı olurdu.

Doğu'dan gelen lüks mallar Avrupa'nın kaba Ortaçağ kültürünü yavaş yavaş inceltti, Avrupa ekonomisinin önemli bir kalemi haline geldi.

Avrupa'nın belirli dönemlerde tanıştığı kahve, çay ve tütün sömürgeciliğin tesadüfî keşifleri miydi, yoksa yeni bir dünya görüşünün keyif vericileri miydi?

Ortaçağ'ın bira ve şarap kültürünün Sanayi Devrimi'nden sonra yerini sert içkiler kültürüne bırakmasının nedeni neydi?

Tütün içme sürecini hızlandıran sigara, 'yavaş' puroyu geçmişe gömerek, 'bir sigara içimi' hızıyla modern çağa damgasını vurdu.

Afyonun tarihi sömürgeciliğin bir özeti gibidir: 'Afyonkeş' diye bilinen Çin, afyonla ancak 18. yüzyılda Avrupalılar 'sayesinde' tanışmıştı.

"Schivelbusch, alışılmadık yollardan giderek keyif verici maddelerin insanlık tarihini nasıl etkilediğini ortaya koyuyor."
-Frankfurter Allgemeine Zeitung-

Genres: History, Nonfiction, Food, Food History, Sociology, Cultural, Drugs

240 pages, Paperback

First published January 1, 1980

Reviews

[Sinem A. · Rating 5 out of 5]

İçindeki resimlerle birlikte konu oldukça eğlenceli anlatılmış. Ayrıca okurken insanın aklına birsürü şey geliyor bu ankamda da ufuk açıcı.

[verbava · Rating 3 out of 5]

текст не дуже систематичний і не зовсім про ту епоху, яка мене цікавить (глибше за сімнадцяте століття шивельбуш заходить хіба в розділі про прянощі, зовсім коротесенькому й загальниковому), але придатний до того, щоб набрати з нього кілька жмень цікавинок і спостережень.
виявляється, каву, яка щойно прийшла на європейський ринок, вважали аскетичним напоєм: була поширена думка про те, що вона не тільки прояснює розум і виводить особу на новий рівень тверезості, а й притлумлює сексуальність, і в англії богопосвяченим особам каву дуже радили. (довелося пошукати про целібат в англіканській церкві: виявляється, з середини шістнадцятого століття для парафіяльних священиків він уже не був обов'язковий, але досі є окремі згромадження, чоловічі й жіночі, які таки дають обіт чистоти). цікаво, що в католицьких іспанії й італії, де саме вирувало бароко, з кавою не заморочувалися, а пили шоколад, якому, навпаки, приписували збудливі властивості. насолоджуватися ним духовенству повсюдний целібат, вочевидь, не заважав.
про занепад шоколаду шивельбуш іще розповідає, а от про те, як італія стає культовим кавовим місцем, – ні. а шкода. мабуть, цей шматок історії вже не належав до епохи, яка цікавила його.

[Vira · Rating 5 out of 5]

Крутезно. Цитати з трактатів відповідних епох, паралелі й аналогії і, звісно, авторські висновки — напрочуд свіжа нота в моєму звичному читанні. Це саме та історія, яка насправді цікава: не хронопис бійок між зазнайкуватими монархами, а розвиток уявлень у суспільстві, розвиток взаємозалежності бачення насолод й індустріального прогресу.
Побіжна згадка про Ніцше і його трактування вдячності (у контексті культури виставляння питва в товаристві) — і ось у мені вже знову відродилося юнацьке бажання перечитати Ніцше всього, хай як це складно.
Я б радила почитати цю книжку тим, на кого тиснуть збоку «не пий», «кинь курити». Не тому, що це однозначно зміцнить їхні позиції, а просто для розуміння соціального контексту вживання або не вживання "засобів насолоди", як їх називають у тексті. Бачити, як те, що ти вважаєш своєю особистою справою, великою мірою є наслідком рішень суспільства, може не вельми приємно (теж мала кілька таких моментів під час читання), але, думаю, корисно.

[Korcan Derinsu · Rating 4 out of 5]

Keyif veren maddelerin kültürel, tarihsel ve felsefi yolculuğuna ışık tutan hem bilgilendirici hem de son derece keyifli bir kitap. Wolfgang Schivelbusch kahveden tütüne, çikolatadan alkole uzanan geniş bir yelpazeyi ele alırken, bu maddelerin tarih boyunca nasıl toplumsal anlamlar kazandığını, nasıl değişimler yaşadığını ustalıkla anlatıyor. Akademik bir titizlikle yazılmış olmasına rağmen hiç ağırlaşmayan dili sayesinde zevkle okunuyor.

[Hymerka · Rating 4 out of 5]

Хороша, але не настільки, як я сподівалася. Мені хотілося більше, глибше, детальніше. Я почуваю себе обдуреною через те, що добру половину сторінок займають ілюстрації, а якщо відкинути бібліографію, покажчик імен і вступ якогось дядька, то самого тексту ледь назбирається сторінок на 100. Ще до однієї причини розчарування мимоволі спричинився пан Прохасько, який у підзаголовку переклав німецьке Genußmittel одразу трьома словам: прянощі, збудники, дурмани. Я купила книжку, щоб прочитати про історію прянощів, а розділ про них займає аж 14 сторінок.

[Olga Pogynaiko · Rating 5 out of 5]

Класика, яку давно збиралася прочитати. Дозволяє створити в голові ширшу картинку, чому відбувалися ті чи інші процеси. Дуже цікаві ілюстрації переважно з 17-19 ст. Деякі цитати довелося повиписувати, а саму книжку всуціль розграфити олівцем. Переклад і редактура у варіанті "Критики" 2007 року - ідеальні, але не поліграфія (проклейка без прошивки - фу).

[Beatrice · Rating 4 out of 5]

Did you know that aristocrats used to pour their coffees on a little plate before drinking it? And that there were a long list of etiquette rules if you wanted to hand somebody a snuff-box?

Fun, well written, full of trivia. I read it for one of my University lessons, but I would read it again!

[Elliot Ratzman · Rating 3 out of 5]

Spice and stimulants must flow: “the great voyages of exploration, the discovery of the New World, the beginning of the modern age, were all closely linked to the European hunger for pepper.” The “wine of Islam,” coffee, “awakened a drowsing humanity from its alcoholic stupor to middle-class common sense and industry.” Coffeehouses became places of commerce, news and conversation for bourgeois life. While the Protestant Ethic was being lubricated by coffee, fasting monks and the aristocracy of the Catholic world took their liquid cocoa leisurely lying down. Smoking or “drinking tobacco” was condemned as the “dry drunkenness,” a “feeling of activity in leisure and one of leisure in the midst of activity” and “an ersatz act which absorbs the increasing nervousness of civilized man.” Socialists debated the scourge of the new industrial sped-up “spirits” versus solidarity-creating beer-drinking in taverns. While Europe sped up with its stimulants, opium rendered China docile to colonialism.

[Mr_wormwood · Rating 4 out of 5]

the research is here is solid, and this book is jam-packed with cool historical images of the stimulants and intoxicants described. But the great interest of this book lies in the more broad-reaching comments the author provides on the changing roles drugs play within a range of European cultures over time. These can be quite thought-provoking and insightful such as the contrast Schivelbusch provides between the place of coffee as a Protestant drug and chocolate as a Catholic drug. The connection between Protestantism and coffee is nothing really new, and not very radical to make, but the contrast the author establishes between coffee and the role of chocolate in Catholic cultures was, at least for me, a new perspective that i found quite interesting to entertain. One good example of the importance of chocolate for Catholic countries lies in the nutritional richness that chocolate provides whilst still being consumed as a liquid. As such it allowed Catholic communities to imbibe without breaking their religiously ordained fasting periods, such as Lent. Fascinating.

[Ганна Кузьо · Rating 4 out of 5]

Трохи стисла, але дуже цікава історія про маленькі й великі наркотики: прянощі, чай, каву, тютюн, опіум та гашиш. Продукти, які не конче потрібні й далеко не завжди та не всюди історично вживалися. Та з експансією колоніальних країн з'явилися спочатку як нові цікавинки, а потім й у щоденному побуті людей.

Чому цікаво? Автор розповідає про те, які ці продукти змінювали життя та соціальний триб у різних європейських країнах. От на приклад, до появи кави, європейці вживали величезну кількість алкоголю. Щодня від малого до великого випивали до 3 літрів пива, дуже популярним був пивний суп. Уявили?

Напевне найцікавіше було читати про алкоголь та поведінкові патерни, які він формує. Про шинкваси, та де вони прижилися. Виявляється традиції пиття у корчмі дуже відрізнялися у Британії з Америкою та Німеччині. Мені найцікавіше було читати про соціальну роль алкоголю. Наприклад, ритуал пити "за здоров'я" (пити до когось) має давнє походження (принаймні з часів стародавньої Греції) і означає визнання взаємної прихильності та дружби. Те, що у різних народах говорять при цьому теж має важливе значення і є, так би мовити, формулами, які формують взаємну довіру. Вони наче закляття освячують напій, означають, що напій безпечний, не отруєний. Ще у XVI ст. кожне застілля закінчувалося тотальним сп'янінням усіх гостей, і бути тверезим на такому дійстві було нечуваною неповагою.

Кнайпу можна вважати резерватом, де збереглися архаїчні звичаї людства. До прикладу архаїчна процедура, яка збереглася у питних ритуалах, антропологи називають "потлач" і вона символізує жертву, де адресатом є не божество, а інші люди. Мова іде про те, коли хтось з компанії "ставить" напої. Відповідно потім, згідно з неписаними правилами, ставити мають й інші учасники компанії по черзі. Тут для порівняння можна згадати вождів племен, які обдаровували один одного, і щоб не зганьбитися, потрібно було бути рівним у даруваннях. Або ж згадайте Соломона та царицю савську.

"Учасники питного кола - це учасники потлачу. З інстинктивною непомильністю перелітних птахів вони відтворюють правила й ритуали пропонування та віддячування, про походження яких не мають жодного уявлення. У цьому їм допомагає алкоголь, довкола якого все, зрештою, й обертається. він змиває новіші цивілізовані верстви свідомості, відкриваючи доступ до того архаїчного шару, де стани сп'яніння, збратання і змагання з такою самоочевидністю переходять один в одного, як і на бенкетах п'ятсот, тисячу чи три тисячі років тому"

"Пити алкоголь - віддавна означає витворювати спільноту. Найдавніші питні ритуали - це демонстрація пов'язаності між питцями"

Також тут описана історія видозміни заїзду та корчми у готелі та шинкваси.

"Очевидно, фізична близькість шинквасу оживляє атавістичний спогад про роль господаря як особи, що влаштовує гостину".

"Та обставина, що від початку XIX ст. англо-американська кнайпа зветься коротко "бар", знаходить просте пояснення в тому, що шинквас (бар) і кнайпа злилися, стали ідентичними. На європейському континенті, а надто в Німеччині, бар, тобто шинквас, так ніколи й не здобувся на таке домінантне значення. У порівнянні з продовгуватим американським баром, шинквас у німецьких кнайпах виглядає коротким обрубком. В Англії та США цілком нормально пити при шинквасі, натомість у німецькій кнайповій культурі, згідно з неписаними правилами, це привілей завсідників"

Поява кави, яка мала протилежний вплив на організм, була радо прийнята протестантами, які в той час активно впливали на розвиток економіки. Спочатку каву подавали у вазах та глечиках для пива чи сидру, які були в кожному домі. Поступово пиття кави стало ритуалізованим, з'явилися спеціальні атрибути та звичаї як її правильно пити.

Цікаво, що Англія була великим постачальником кави, і саме там найшвидше розповсюдилася культура пиття кави. Британія була кавовою країною, а чай прийшов згодом.

"Кава і чай виявляються природженими міщанськими напоями бодай у тому, що вони цілком емансиповані від будь-якого архаїчного значення пиття. Кавою чи чаєм не цокаються, ними не п'ємо до когось, тут ніхто не змагається у виставлянні. Споживачі кави та чаю є не внутрішньо пов'язаною спільнотою, а зібранням наголошених індивідуалістів."

На традиції пиття пива та вина дуже повпливало поширення горілки. Максимальний ефект сп'яніння, дешева ціна, зробили горілку дитям промислової революції нарівні з ткацьким верстатом. Вона багато що змінила у суспільстві. Змінила й культуру пиття. Саме в промисловій Європі та Америці разом з горілкою з'явилася традиція пити наодинці. Раніше розпивання алкогольних напоїв були суто колективними.

Культура пиття алкоголю та кави посідали важливе місце для соціалізації. У ХVII-XVIII ст. каварня для міщанства була важливим місцем зустрічей, диспутів та вирішення справ. Туди зазвичай не допускалися жінки, і каварні іноді перетворювались навіть на бізнес-осередки. У XIX ст. подібну функцію корчма почала відігравати для робітничого класу. І алкоголь, і кава стимулюють певні якості, що їх відповідний клас вважає за важливі. "Як кава стимулює тверезість та індивідуалізм, так алкоголь сприяє пролетарським чеснотам колективізму і солідарності".



Тютюн також змінив багато щоденних ритуалів. Спочатку це була розкіш, потім буденність і з часом довгий процес розпалювання люльки замінили швидкі сигарети.

"Насолода від куріння полягає далеко не тільки у фармакологічній дії нікотину. Не менш важливими є і жести курця. Під цим оглядом куріння тісно споріднене зі споживанням гарячих напоїв. ...то приємніше, що більше різних варіантів жестів відкриває цей предмет. На прикладі історії розвитку куріння видно, як разюче скорочуються саме можливості варіантності внаслідок невпинного спрощення курцевого приладдя."

"Кавова чи чайна філіжанка і табакерка у XVIII ст. є не просто предметами вжитку з обмеженим призначенням. Людина рококо використовує їх як нагоди для самопоказу. Спосіб тримати філіжанку, блюдце, ложечку, підносити їх до вуст, ставити на стіл тощо стає соціальним і культурним розпізнавальним знаком, достоту так само, як і володіння табакеркою та процедура нюхання табаки"

У ХІХ ст. коли переважала дерев'яна забудова у містах, куріння в громадських місцях було заборонене, згодом, коли небезпека пожеж перестала бути актуальною, така заборона куріння стала вважатися політичного гноблення. "Завоювання" громадських місць для куріння стало набувати політичного характеру. В той час курці були представниками войовничого робітничого руху, який заснував в Німеччині першу та найрадикальнішу профспілку.

"Кожне суспільство має ті засоби насолоди та дурмани, на які заслуговує, яких потребує і які може знести. Для західної культури алкоголь іще з античності є цим центральним дурманом. Хоч у яких формах його вживають, він став таким неодмінним складником нашої культури, що ми вже навіть не уявляємо себе без нього. Щоправда, знову і знову були спроби вилучити алкогольні напої з обігу. Та всі вони, як і врешті американська заборона, виявлялися просто донкіхотівськими епізодами. Алкогольна залежність є однією з найпотужніших цивілізаційних хвороб, а те, що її матеріальна причина - алкоголь - все одно так міцно закорінена в нашій культурі, демонструє, що та її цілком очевидно потребує"

В часи, коли алкоголь був надто дорогим, а в аптеках з'явився опій, робітничий клас Лондона масово вживав його щодня. Був час, коли опіум був найчастішим медикаментом, який виписували лікарі, й коштував дешево. І Карл Маркс, який назвав релігію опіумом для народу, знав, про що говорив. Тоді ж і гашиш курили масово. Коли з'явилися героїн та кокаїн, вживання наркотиків поступово почали обмежувати, а згодом й забороняти.

"Численні відкриття спричиняються до того, що наприкінці XIX ст. наркотики вже не розглядали й не вживали так наївно, як у першій половині цього-таки сторіччя. Відкриття виготовлення морфію (1817) та героїну (1874) з опію означає для сфери наркотиків те саме, що горілка та бренді для питущих: помноження токсичної дії зі значними соціальними наслідками. Уперше морфій масово застосовують у лазаретах великих воєн XIX ст. Із військового життя морфій проникає у цивільне - відбувається достоту такий самий процес експансії, який спостерігаємо під час Тридцятирічної війни із тютюном."

Дуже показовим є приклад колоніальної політики Британії та політики зокрема Ост-індської компанії. На приклад Китаю, у книзі змальовується, як британці в торгових оборудках продавали опій, вирощений на їх плантаціях в Азії ж, натомість купуючи чай. "обрахували, що між 1767 та 1850 роками споживання опію в Китаї зросло в 70 разів. Цілком зрозуміло, що таке зростання спричиняє далекосяжні соціальні наслідки."

Колоніальна Британія систематично та розсудливо використовувала опій, який був заборонений у самій Англії. Цим вони здобували прибутки та утихомирювали пригноблене населення колоній.

Попри історію наркотиків від повсюдного вжитку до заборони, зараз ми на хвилі відновлення лояльності до "слабких" наркотиків. Іще 300 років тому кава чи тютюн були теж суперечливими речовинами, іноді навіть забороненими "засобами насолоди". Проте у свій час суспільство і держава вирішили замість заборони оподатковувати ці продукти. Тож видається, що гашиш та опій можуть в майбутньому стати такими ж легальними, як у свій час тютюн та кава.Тобто їхня заборона спричиняє більший соціальний неспокій, ніж контрольована легалізація. "куріння та експансія споживання слабких наркотиків - це два внутрішньо пов'язаних процеси".

"так само, як у XVII столітті спроби заборонити каву й тютюн символізували останні баталії середньовічного світогляду (який цілком справедливо зачув у нових "засобах насолоди" модерну буржуазну динаміку), так і сьогодні ще наявні заборони наркотиків можна тлумачити як останню битву буржуазної раціональності та самодисципліни."



Чого мені бракувало в цій книзі?

Про прянощі дуже мало розказано, на жаль. І дуже хотілося б, звісно, точку зору біологів еволюціоністів про різні поведінкові особливості, пов'язані із тим самим алкоголем, на приклад.

[Christine · Rating 5 out of 5]

Пізнавальна історія, книга сформована з фактів про які тобі точно не розповідали в школі. Автор розглядає вплив спецій, кави, чаю, тютюну, алкоголю та навіть опіуму не лише на загальновідомі тенденції споживання, але й розкриває їх як засоби класової репрезентації. У дослідженні йде мова про товари, що не були (є) продуктами першої необхідності, але набули такої популярності, що на довгий час стали основним предметом торгівлі. Цікаво, що автор аналізує міру причетності жінки до поступу цих продуктів. Вміщено безліч ілюстрацій-репродукцій полотен і плакатів.

Читати гуманітаріям

8,5 з 10

[Віталій Роман · Rating 4 out of 5]

Було цікаво. Особливо те, як все змінюється з часом (я щодо смаків). І те, що колись було забороною/дорожнечею, з часом стає нормою/вседоступністю. Від перцю до марихуани, від спецій до опіуму. Найбільше сподобалась частина книги про харчові смаки

[Beth Cato · Rating 3 out of 5]

Translated from the German, this book talks about the evolution of delights such as chocolate, beer, and tobacco. Though the book frames itself as addressing the full phenomena, it feels very incomplete as it strongly focuses on England, Germany, France, and that immediate area of Europe; there is hardly anything on the Asiatic or New World sources and the original peoples. The topics are interesting, though, and there are many black and white photographs and illustrations that accompany the text.

[Angelique Simonsen · Rating 5 out of 5]

This is great, explains so many of our licit and illicit pleasures

[Aspasia · Rating 4 out of 5]

**This review has been adapted from a reflective essay I wrote for my Modern World Civilization class**

Spices and stimulants that are commonplace to twenty-first century Westerners were considered luxury items in medieval times and the early modern era: pepper, chocolate, tea, coffee, tobacco, and opium. I was surprised to read in Tastes of Paradise about the various controversies surrounding most of these items- who would have thought that chocolate and coffee had negative connotations and superstitions surrounding them? Even politics and the overall culture of a country played a part in who was able to enjoy these delicious bits of happiness.
Spices were used in medieval times in medicinal preparations and as social clues to denote a household’s rank in the social hierarchy: “The higher the rank of a household, the greater its use of spices” (4). In addition to being consumed in great quantities, spices were given as gifts between members of the nobility and sometimes used in lieu of cash payments (7). The long journey from India to Europe increased spices’ monetary value and added to spices’ allure as “emissaries from a fabled world” (6), especially in a time where very few Europeans traveled outside of their native homeland. The nobility and elite of Europe also used spices as a way to separate themselves from their common subjects- the poor souls who could not afford the expense of spices and whose status in the social hierarchy could not be “tasted” or shown to others (7).
The use of spices by the European elite paralleled the elite’s new focus on “style”- clothes, home furnishings, etc.- all of which were supplied through Arabic traders throughout the Orient. The author compares the early modern era dependence on Arabic spice trading with the modern Western world’s dependence on Arab oil in the twentieth and twenty-first centuries (9)- which brought to my mind the quote: “the more things change, the more they stay the same. Eventually the middle class in Europe expanded along with the demand for spices as the expanding middle class tried to emulate their wealthier contemporaries (10-11). High demand, high tariffs, and high prices along with increased understanding of sailing technology prompted European explorers (and their wealthy investors) to search for a direct sea route to India (10-11). By cutting out the Arabic traders/middlemen, Europeans hoped to decrease the prices of spices while keeping up with demand on the Continent: “Whoever controlled pepper would essentially control the purse-strings of a continent” (11-12).
Views on alcohol in Europe swung from one extreme to the other from medieval time to the age of encounter. In medieval times alcohol, especially beer, was consumed daily “as the main source of nourishment for most central European and northern Europeans (22). Daily consumption started with beer soup for breakfast and continued throughout the day. Alcoholic beverages were also heavily consumed during special occasions and holidays. The common consumption of alcohol mixed with obligatory social drinking rites meant that intoxication was rampant. Intoxication was considered normalized behavior until the Protestant Reformation redefined man’s relationship with God and, by extension, alcohol (31).
While Protestant attitudes towards alcohol were changing, coffee was becoming readily available as a substitute for alcohol. While alcohol numbed one to the miseries of life, the caffeine in coffee encouraged sobriety (35), increased efficiency and energy (39), and was believed to curb sexual libido (37): “It marked the start of the working day, formally putting an end to the night’s rest, and making its drinkers alert and cheerful for the day ahead” (63). Energy and efficiency were core virtues of the Protestant work ethic, thus, coffee became a popular non-alcoholic beverage in the Protestant-dominant countries of England and Germany.
While chocolate is a beloved ingredient around the world now, chocolate was imported from the New World into predominantly Catholic countries such as Italy and Spain. Chocolate was originally used by the Spanish clergy as a “fasting drink” (91) during religious holidays but it soon became a status symbol of the aristocracy (91). When chocolate entered the world of the aristocracy it was a rich, sumptuous breakfast beverage that “created an intermediary state between lying down and sitting up” (91). Chocolate was the antithesis to coffee: it relaxed the body, was high in calories, and believed to be an aphrodisiac (perhaps that is why chocolate is a traditional Valentine’s Day gift?) (92). The status of chocolate declined in the nineteenth century as its popularity rose among the middle class: “The former status drink of the ancient régime had sunk to world of women and children. What formerly symbolized power and glory was now in the hands of those excluded from power and responsibility in middle-class society” (93).
The Columbian exchange brought tobacco and its new way of consumption (smoking) to Europe during the Era of Encounter. Originally tobacco use was referred to as “drinking smoke” or “drinking tobacco” since European cultures had no point of reference or name for this new recreational habit: “The analogy with drinking was thus first a conceptual aid for grasping an otherwise bewildering novelty” (97). The medical view of tobacco was similar to that of alcohol: it dulled the senses, thought to be an anti-erotic agent, and first-time use could be an unpleasant experience. Since smoking calmed the nerves, the rituals around smoking tobacco focused on preparing one’s mental activity and concentration.
As each smoking process (pipe, cigar, cigarette, etc.) grew in popularity, the actual time spent on smoking and its accompanying rituals decreased (111). Schivelbusch theorizes that the modes and amount of smoking in a society reveal that society’s “standards of tranquility and concentration” (115) and “demonstrates to what depth the culture is permeated by nervousness” (129). I thought this was an intriguing correlation. Often attributed to world events, social factors, or personality traits, anxiety seems to be at an all-time high in American society. What if American anxiety levels are so high because Americans are smoking less? If this is true, it is a terrible trade-off though- smoke now and be calm, die of lung cancer later.
Opium was a commonly prescribed painkiller in the nineteenth century and used for a variety of mild or easily treatable medical conditions. Opium was the drug of choice of for poets, artists, and writers since it infused their artwork and writings with a dreamlike quality. Society viewed the lone wolf tendencies and mindsets of these artists and writers as dangerous: “It was the asocial significance attributed by poets to opium and hashish which first caused them to lose their identity as ordinary household remedies” (210). Awareness of the negative consequences of addiction due to the post-war morphine addicts of the various nineteenth century wars stripped away the glamor and appeal of opium.
Another habit that was frowned upon by the upper and middle classes was the excessive consumption of distilled spirits (hard liquor). Of course, the definition of excessive consumption is subjective; what the upper and middle classes thought of as distasteful was the source of bonding among members of the lower working classes: “Drink and drunkenness carried no social stigma; on the contrary, they were almost a symbol of class identity” (149). The working classes consumed their alcohol in loud, public places while middle class drinking subscribed to a more moderate mindset: “The middle-class citizen drank moderately, and he drank in a private circle” (148). Excessive drinking was also a form of escapism for the lower working classes- industrialization increased the physical and mental energy expected of workers without an appropriate increase in pay or rest. Many urban workers had migrated from the countryside for economic opportunity only to find themselves living in squalid living conditions and without the financial and emotional support of their extended family network.
Like spices, liquor was originally used in medicinal preparations but it was also used in the military as part of a soldier’s rations before finding its way into civilian life during the Industrial Revolution. “Liquor… created new qualities of alcoholic inebriation, just as coffee created new qualities of sobriety. The polarity of these effects was reflected in the polarity of the two classes that adopted these drinks” (152). Liquor sped up the inebriation process which Schivelbusch parallels to the “processes of acceleration of the modern age” (153). Wine and beer were looked upon more favorably (by the upper classes) as acceptable forms of alcohol for the lower classes- these drinks kept the social and political bonds alive for the working masses without the constant and debilitating drunkenness (165).
After reading this book it is my opinion that coffee had the most positive effect on Europe and world history (personally, I am a chocoholic so this was hard to admit). Coffee consumption increases a person’s physical energy level and mental prowess (temporarily). Increased physical and mental energy was needed in the Industrial Revolution to increase efficiency, production, and consumption. Coffee also contributed to the field of journalism, discourse, and free thought- coffeehouses were the precursors to newspapers and were available to the common man, although, unfortunately, not to the common woman (57). Although coffee consumption eventually moved to the domestic sphere, newspapers, literature, and journalism stayed in the public sphere and contributed to the Western ideals of free speech and free thought.


You can read more of my reviews at: http://thesouthernbookworm.blogspot.com/

[Yakym Yermak · Rating 4 out of 5]

Цікава, захоплююча, наповнена фактами книга. Єдина її проблема в тому, що вона Євроцентрична. Два абзаци про Північну Америку, і два про Азію. Майже ні слова про Африку, Австралію, та дуже багато різних точок світу, про які було б цікаво почути. Здебільшого все про «Західний світ», що робить її для Європейського читача місцями нудною і примітивною.

[Nomen est omen · Rating 4 out of 5]

Kitabın adı keyif verici maddelerin avrupadaki tarihi olsaymış daha uygun olurmuş. Daha geniş bir coğrafya ya da daha ayrıntılı bilgi arayanlar için hayal kırıklığı olabilir. Bunun dışında okuması kolay yer yer ilginç bilgiler olan bir eser.

[Ben Whittemore · Rating 4 out of 5]

If we all only drank ale again, the world would be a better place I think

[Ram Kaushik · Rating 4 out of 5]

A remarkably erudite and entertaining book tracing the impact of stimulants on civilization through the ages. The book alternates between anecdote and bigger picture themes while navigating the history of coffee, chocolate, tobacco and (briefly) drugs. There are also chapters on drinking places and eating rituals that seem rather off-topic but are nonetheless interesting.

The author's delight in the small and mundane is infectious. He has also collected an impressive set of historic illustrations, comic strips, ads and artifacts to accompany his story.

The only downside might be that the translation seems a little choppy at times but otherwise this is a charming book.

[Eren Buğlalılar · Rating 4 out of 5]

Kendini okutan güzel bir popüler tarih kitabı ya da aslında şişirilmiş bir broşür. Çeviri iyiydi ama Kırmızı Kedi yayınlarının baskısı bir felaket. Kötü mizanpaj, özensizce yerleştirilmiş görseller.

Yazar kahve, çay, kakao, bira, likör, afyon gibi maddelerin 17. yüzyıldan başlayarak Avrupa’daki tüketilme tarzlarını, bu tarzların sınıfsal anlamını güzel anekdotlarla açıklıyor.

[Leonard Pierce · Rating 4 out of 5]

This terrifically enjoyable little history of what its author calls Genussmittel – “articles of pleasure” – was given to me as a gift years ago, but I never got around to it until earlier this year. (Sorry, Heather!) It was absolutely worth the wait; while slight at 237 pages, it’s also richly illustrated with period art that actually enhances the text nicely, and it’s got a surprisingly rich depth of research and sourcing. Essentially, it examines the social, cultural, and political impact that spices, coffee, drinking chocolate, tobacco, alcohol, and other quasi-vices had on their arrival in Europe. It’s one of the most enjoyable such social histories I’ve read in ages, and I can see why it’s stayed in print for so long.

Tastes of Paradise was written in 1980 by German social scientist Wolfgang Schivelbusch, and updated in 1992, at which time the growing moral panic over drug abuse puts its chapter on opium and other narcotics into a fascinating new light. Schivelbusch isn’t a traditional historian, but rather a social scientist who focuses on an approach known as “history of mentalities”, which traces what people thought and how they categorized things at the time. Thus we learn not a dry recitation of the social changes wrought by these imports from Asia, but how ordinary people treated them within the context of the period.

While not a Marxist ideologue, Schivelbusch is at least a European intellectual, meaning that he doesn’t shy away from discussing the class implications of the subject, nor is he shy about using the word “capitalism” both correctly and with judgment. For example, he makes a tremendously convincing argument about how coffee was an instrument of bourgeoisification, acting as a non-intoxicating stimulant that perfectly matched the desire increased productivity, and there’s an entire chapter on the struggles among early socialist thinkers over whether or not the working class should be allowed to consume alcohol.

The book was written too soon to make certain comparisons, but reading it from the vantage point of 2022, some of them seem inescapable. One common aspect of all these imports is that they were initially luxuries: They cost a lot of money and effort to import, they came with their own peripheral industries (such as the making of costly serving implements for coffee), and they provided a means of conspicuous consumption for elites as the wealth gap between them and the working class grew ever greater. It’s hard to read this today and not think of other frivolous expenditures today, such as cryptocurrency.

Well-written, slyly funny, full of solid history and strong class analysis, Tastes of Paradise is a book I’d highly recommend. It’s also incredibly engaging just for the curious revelations the reader will discover, from the status of beer as both a drink and a food to the gendered nature of coffee and cigarettes to how hard liquor literally and figuratively lubricated the industrial revolution. But I won’t deprive you of the pleasure of learning all this for yourself – pick up this delightful history and be amazed.

[Rostyslaw Kameristow · Rating 5 out of 5]

Мені сподобалась книжка про історію сучасних опіумів минулого. Якщо хочете знати чому шоколад, кава, тютюн, чай прийшли до нас, та відношення до них серед людей того часу — раджу читати. При цьому, що читається ця книжка легко, та є багато зображень. Через років так три непогано б ще раз перечитати. ;)

[Tunahan · Rating 5 out of 5]

Nerdeyse hepimizin hayatında en az biri etkili olan çay,çikolata,kahve,tütün gibi keyif verici maddelerin tarihini,tüketim kültürünü ve sınıfların ideolojik taleplerine olan cevabını okumak,anlamaya çalışmak inanılmaz ufuk açıcı bir deneyimdi . Kitapta kullanılan tablolar , gravürler ve reklam afişleri de anlatıyı oldukça zenginleştirmişti. Herkese tavsiye ederim .

[Oksana Osterberg · Rating 4 out of 5]

Класна! Особливо у розрізі історії та розвитку суспільства. Багато що дізналася, читала з інтересом. Дещо незвичний переклад Юрка Прохаська у моєму виданні, але з часом можна втягнутися. Вставки картинок посеред тексту ніпращу, дуже дратували всенький час.

[Kateryna Martynenko · Rating 4 out of 5]

Соціальна історія здебільшого колоніальних товарів, які потрапили у Європу починаючи від 17 століття, сюди входять спеції, чай, кава, шоколад, тютюн, горілка і опій. Цікаво описується те, як нові смаки приживалися в Європі, спершу будучи доступними лише для аристократії, а згодом ставши масовими і змінивши культуру в цілому. Культура споживання кави створила нові прОстори у Європі, на відміну від алкогольних таверн, кав'ярні були місцем тверезості і зовсім іншого проведення дозвілля, що в цілому впливало на культуру проведення часу. Також автор зосереджується на тих соціальних аспектах, які пов'язані із споживанням цих заморських товарів, включаючи розвиток різноманітного посуду і обладнання для кави і чаю, перехід від люльки до сигари, а згодом до сигарети для тютюну. Цікаво відмічається, що кава значною мірою прижилася у Північній та Західній Європі, чому сприяла протестантська етика, у той же час, як шоколад був популярний на Півдні Європи і був пов'язаний з католицизмом, а саме можливістю споживати його під час посту як ситну заміну їжі.

Загалом, це дуже корисна книга для розуміння динаміки існування в європейському культурному просторі продуктів, які стали для нас цілком буденними і звичними, але які прийшли до нас не так давно і багато в чому вплинули на життя людей і їх звички.

[Michael Cabus · Rating 4 out of 5]

The history of spices and intoxicants intersects many social and economic histories. As their source was mainly through trade and colonisation, the absorption of many of the intoxicants and spices mentioned in this book point to global economic change, and widened experience.

New products often have early rituals associated with them and communal aspects, and it is interesting to consider how this ritualistic aspect diminishes as a product becomes more of a technology or commodity. The importance of picking the right pipe, the ritual of preparing the tobacco, for instance, gave way to the listless ease of cigarettes. Beer drinking, a distinctive group experience, led to hard liquor, stuff that is often a solitary experience, achieving the state of drunkenness faster.

We can see this progress with many products (social media for instance has lost much of its communal feeling as it has become commoditised. Except for Goodreads of course. Long may it run.

This a short book and the reader often wants more depth. Entire avenues one can want to read about are lightly touched upon. Also the wonderful artwork deserved colour plates, but with the internet one can find them.

An excellent book, that leads one to wonder if books with some more depth exist.

[yulya · Rating 5 out of 5]

книга легка і цікава! дуже ненапряжний нонфікшн з якісною інформацією. він не вдається у супер глибокі деталі (і іноді це перевага, бо після читання деталізованих великих нонфікшенів ще рік не хочеться брати книгу до рук). перенавантаження інформацією не буде, але разом з тим без знань залишиться не вийде, бо об‘єкти дослідження зачепили всіх і кожного. гарний невеликий історичний екскурс в історію чаю, кави, тютюну та алкоголю!

[Ahmet Alpat · Rating 3 out of 5]

Genel olarak gayet akıcı ve bilgilendirici. 3 yıldız vermenin sebebi, çay, kahve, çikolata, tütün, bira ve distile içeceklerin dışında başka keyif verici maddeleri yazmamış olması. Beklentim kitabın uyuşturucuların tarihini anlatmasıydı ancak bunlar üzerine neredeyse hiç bir şey yok.

Daha önce okuduğum 6 Bardakta Dünya Tarihi, bu manada daha geniş ve bilgilendiriciydi. Ayrıca keyif verici maddelerin sadece Avrupadaki durumunun işlenmiş olması kitabın güçlü yanı mı zayıf yanı mı emin olamadım.

[nataliia petrykovych · Rating 5 out of 5]

улюблена! мова приємно затягує тебе в ці смакові дурмани, а візуальна частина створює ідеальну атмосферу, не книга, а просто насолода
про культуру споживання кави, чаю, тютюну та алкоголю - раджу дуже і дуже сильно!

[Tania · Rating 5 out of 5]

Як змінювалося суспільство з появою незнаних прянощів, збудників та дурманів в Європі? "Курити" - дієслово, яке раніше не існувало в Європі, тому з появою табаку європецйі "пили дим", адже пити вино чи пиво для них було більш звичним чим курити.