Дика енергія. Лана

by Marina Dyachenko, Sergey Dyachenko, Марина Дяченко

The heroine, Lana, lives in a synthetic city and works as a pixel. Every evening millions of people, working as pixels, perform a 20-minute light show for the other citizens. They wear colourful robes and during each sunset they receive commands in the form of music through headphones. Each command means a certain type of movement, so that by moving/dancing, different parts of their clothes are exposed to the sun rays, thus reflecting the sunlight in different colours. All this can be seen on a huge screen in the synthetic city, where all citizens watch it.
After every light show all pixels receive a packet of energy which allows them to survive until their next dose. If a pixel makes a mistake during a show, so that the picture appears distorted, they are punished by not receiving an energy packet. If they haven't stored anything from their previous doses, they will not survive the next day.

Genres: Fantasy, Science Fiction, Fiction, Russia, Young Adult

Hardcover

First published January 1, 2006

About the author

Марина Дяченко
Marina and Serhiy Dyachenko - co-authors of novels, short fiction, plays and scripts. They primarily write in Russian (and in the past also in Ukrainian) with several novels translated into English and published in the United States. These include, Vita Nostra (2012), The Scar (2012), The Burned Tower (2012), Age of Witches (2014) and Daughter from the dark (2020). The primary genres of their books are modern speculative fiction, fantasy, and literary tales.

Reviews

[Darka · Rating 4 out of 5]

Лишилася не надто задоволеною книжкою Дяченків, незвичне відчуття. Уперше "Дику енергію" я читала років десять тому і вона здавалася прекрасною, але зараз можу звинуватити не стільки книжку, скільки авторів.

ТУТ МАЛО БУТИ ПРОДОВЖЕННЯ! "Дика енергія" скінчається так, що очевидно, що там має бути друга частина! А її немає.

В усьому іншому без претензій: динамічно, атмосферно, захопливо. Цікаво було зустріти у книзі інтерпретацію Чорнобиля та Карпат у світі енергетичної кризи.

[Alona · Rating 5 out of 5]

Давно прочитала цю книжку, але відчуття які вона викликала в мене не забуду ніколи. Це моє перше приголомшуюче літературне враження, навіть не так... перша літературна ейфорія! Легка, читається на одному диханні, сторінка за сторінкою летять непомітно. Але "Лана" не із серії диванних романів з нудними роздумами, це справжня "дика енергія", сюжет насичений подіями і ніколи не вгадаєш, що відбудеться далі. Кінцівка, звичайно, застала мене зненацька, тому після прочитання я почала шукати другу частину. І о моє розчарування - продовження немає... Хоча можливо це краща розв'язка для такої історії - відчуття незавершеності, недосказаності, але такий гарячий відбиток у пам'яті.
Однозначно рекомендую до прочитання любителям фантастичної літератури!

[ліда лісова · Rating 5 out of 5]

гарний експеримент. книга YA, але це не мінус. вона жива, ритмічна, голосна — і я рада, що вона є. не без кліше, але для мене їх перекриває дивна ідея, мова, очевидні Карпати... фінал, правда, вгадала дуже рано, але й то не страшно. дуже мені зайшла така стрімка розповідь — сюжет несеться сам себе переганяючи. незвичайно, кінематографічно — хочеться такого аніме взагалі)

п. с. не можу припинити повертатися думками до цієї книги. от щойно сяйнула думка, що Завод — це Чорнобиль.

[Nati · Rating 5 out of 5]

Дуже люблю цю книжку. Хоча я читала її давно, але досі можу пригадати наскільки сильні емоції вона в мене викликала. Антиутопія, з майже хепі-ендом). Написана дуже динамічно. Легко читається. В період революції ( власне коли я її і читала- була досить актуальна і надихала).можливо я драматизую і трохи перебільшую, але мені вона залишила лише хороші спогади.

[Maryna Ponomaryova · Rating 3 out of 5]

В підлітковому віці мені б певно сподобалось більше. Цікаві локації та ідея. Жаль немає екранізації - дуже кінематографічно.

[Sylvia · Rating 3 out of 5]

Not many books come with music videos, but I think they all should. At least the good ones.

Imagine a couple of writers inspired by a young modern singer, involved in the fight for freedom of their country, write a book based on her music videos, personality and energy.





https://www.youtube.com/watch?v=5sIAI...
https://www.youtube.com/watch?v=QYqB1...

Imagine the singer who is amazed by the book and decides to record a new album, two music videos and a rock opera based on the story.





https://www.youtube.com/watch?v=4m06_...
https://www.youtube.com/watch?v=nt-dw...

Imagine the book ending with epilogues from: the authors, the singer and the main character (written by the singer).



If this doesn't make you interested in the book I don't know what would.

The story is set in the future where the electric power is limited due to a disaster which happened years ago. You have to pedal on a stationary bicycle to watch TV and you need genetically modified animals in running wheels to turn on the light. People move around in rickshaws or rollerskating. But there is something more to it. The electric energy is essential for survival. People are charged every day like smartphones! You made a mistake at work? You committed a crime? You don't get your charge and die a slow death.

The main character of the story is a young woman who lives an ordinary life till the day her friend is neglected her portion of energy. Heroine's decision to help Eva will change her whole life. She will visit places she's never dreamed of, meet inspiring people, find a meaning of existence and teach others what's important in life.

The symbolic novel has its origins in Ukrainian folklore and Ukraine's fight for democracy and freedom.

I totally recommend it!

[Арсен Гребенюк · Rating 3 out of 5]

Книга очевидно написана "під Руслану" і якщо це місцями вдалося, то вдалося блискуче; якщо місцями не вдалося, то найганебнішим чином.
"Дика енергія" складається з 4-х частин і перша справила на мене дуже погане враження.
Невдало: події в Місті - це штамп на штампі про ух який злющий режим і обрану героїню, надто хорошу для цього світу. І вже перші сторінки спонукають запитати: героїня працює "пікселем" у величезному екрані, бо електроенергія надто дефіцитна. Проте команди рухатися вона отримує через навушники. Питається, а звідки вони беруть енергію і чому не спрямувати її в якусь машину. Мабуть, щоби просто зайняти чимось людей. Бо в Місті, дійсно, всього дві локації, де хтось явно працює: екран і бар. У решті протирають штани чи ролики. 2-3 частини, однак, добре смакують, а в 4 є не такий вже й очікуваний фінал і Лана-Руслана там "вогонь". Щоправда, поворот "я твій батько" виглядає смішно.
Вдало: коли героїня опиняється в горах, у яких легко впізнати Карпати, та отримує ім'я Лана, книга стрімко зростає в якості. Тут якраз-таки належить похвалити Дяченків за те, як можна зобразити героїв українцями, не згадуючи ні слова Україна, ні вишиванок, ні козаків. Язичницькі елементи тут доречні і в купі з техногенним Заводом по сусідству створюють унікальну атмосферу. Навіть недосказаність історії світу та Заводу йдуть тільки на користь. Зростання Лани таки непогано балансує між набуттям досвіду та використанням вроджених здібностей, коли вона долає одну супротивницю за іншою. Матріархат вписано органічно і цар-матері складно не симпатизувати. Це відьма в найкращому сенсі, і Лана, перейнявши її силу, не бунтує, як можна було сподіватися, а приймає відповідальність за своїх підопічних.
Можливо, без кліпу "Дика енергія" враження були б інші, але зізнаймося, більшість відкрили для себе книгу саме після кліпу, що досі виглядає прекрасно.
На жаль, початок книги на дуже низькому рівні, тому легко зрозуміти тих, хто вважає "Дику енергію" найслабшим романом Дяченків. Хоча оцінюючи книгу в цілому, це не так.

[Taras Korzhyk · Rating 2 out of 5]

Не те щоб книга не сподобалась - читати її було досить цікаво. А те, що вона взагалі свого часу потрапила мені до рук - свідчить про успішність рекламної кампанії за участі Руслани. Проте занадто заплутаний і, як на мене, невиправдано дивний сюжет і фінал стали причиною того, що я почав оминати творчість Дяченків, і більше жодного їхнього твору не читав. Можливо, даремно, і в них є й справді якісні книги, які мені б припали до душі, але наразі якось не маю бажання перевіряти це припущення. Може, колись згодом...

P.S.: Ні, таки один читав - "Цифровий", але він не покращив мою думку про їхню творчість, попри численні нагороди за їхню письменницьку діяльність.

[Yuliia M · Rating 5 out of 5]

Книга, яку я вперше прочитала у далекому 2010 році, у випускному класі. Як зараз пам’ятаю - взяла том у бібл��отеці, і він зо два тижні стояв на поличці бо "що, енергетика??". А потім раптовий потяг після півночі і читання о ранку, співання альбому напам’ять з подругою, і переконання - в - жива, я - не синтетична. Це книга, яка багато чого змінила в мені, і яку я не раз перечитувала. І може зараз воан здасться меін інакшою, але вона сформувала мене такою, якою я є.

[Liuba · Rating 4 out of 5]

Сильно.
Проглотила эту книгу за один присест будучи десятилетним ребенком. Мало что запомнилось, но лишь сейчас, 10 с небольшим лет спустя, перечитав вновь - осознала, насколько сильное влияние она оказала на формирование моей личности.

Она не слишком искусно написана, изобилует откровенно прямыми сюжетными линиями и смысловыми нестыковками, грешит многословными, несколько бессодержательными, хотя и красноречивыми, описаниями, которые так и хочется пропустить, и порой производит впечатление скорее наброска многотомной саги, прикрытого отчасти излишне наивно-фантастическим флёром. Но то, что скрывается за ним - потрясающе до глубины души.

Это тот случай, когда главный герой олицетворяет собой нечто настолько архетипичное, и притом положительное, что просто невозможно остаться в стороне. Невозможно, пусть даже с дрожащим сердцем, наблюдать и сопереживать - можно лишь стать им и пережить самому всю историю от начала до конца. И в этом контексте ощущается психотерапевтическое свойство - как для отдельно взятого читателя, так, вероятно, и для общества в целом, если бы только оно смогло проникнуться главной идеей. Здесь не место умозрительным заключениям и логике, это про Жизнь в её самом чистом виде, во всей полноте её проявлений, - и про Смерть как одно из них. Про то, что нужно множество раз умереть, чтобы жить в настоящем смысле этого слова. Термин "проактивность" был бы хорошим описанием основной идеи, если бы не был так сух и пресен.

Впервые читая, и будучи тогда совсем неискушенным читателем, я больше увлекалась скорее количеством и остротой деталей сюжета. А сейчас с благоговением думаю о том, что в каждом из нас на самом деле есть Завод, на который не каждый решается отправиться, чтобы расколоть каменную оболочку своего сердца и научиться отдавать свою энергию, гореть изнутри, идти напролом, действовать вопреки мнимым слабостям и препятствиям, и, уважая себя, плевать на свое эго ради всеобщего блага - вместо того, чтобыпитаться чужой энергией, отовсюду ждать подачек судьбы и "счастливых" стечений обстоятельств. Это есть и Лана: безудержная воля к жизни, которая преодолевает все "но" и создает свою реальность.

[Alanklm · Rating 3 out of 5]

Необычная книга от Дяченко.
Вроде как повесть, но не совсем. Вроде как сказка, но не совсем. Вроде хорошая, но нет. Вроде плохая, но не нет.
Больше всего книга мне напомнила сон. Просто записанный кем-то отрывок сна, непомерно длинный и обросший деталями. Знаете, когда причино-следственная связь поступков не важна, важна лишь идея, мысль, которой будут помогать и подчиняться все персонажи сна и мир в целом, удобно подкидывая психике то что ей нужно.

[Alex · Rating 1 out of 5]

Удивительная штука - русскоязычная фантастика.
Все возмущаются, что фантастов не воспринимают серьезно. А как можно делать главной героиней романа реально существующую поп-певицу, подгонять текст под нужды клипмейкеров, писать ерунду про "ритм" и "энергию" - а потом требовать, чтобы тебя воспринимали серьезно? Дэнс, дэнс, дэнс...

[Nazarii Zanoz · Rating 3 out of 5]

Той випадок, коли головна героїня дратує. Хоча начебто мала би надихати та викликати бажання йти за нею. Цікава ідея про ритм як енергію, проте мені не подобається напрямок, в якому вона розвинута. Якось загалом не подобається атмосфера історії.

[Yulia Dibrovska · Rating 5 out of 5]

Absolutely love it! Read it 100 times and it still says so much. If you can read through lines you´ll see that the book is about freedom, true love and the right things above the easy things.

[Vira · Rating 4 out of 5]

Досі пам’ятаю виразно два маленькі шматочки. Перший — робота пікселем. Другий — своє здивування фіналом. З розряду «і за це вони боролись?». Мені сказали, що так. ОК :)

[Bohdan · Rating 4 out of 5]

Yes, Ukrainian science fiction is not dead!

[Asaria · Rating 2 out of 5]

Kraj: Ukraina

Powieść lepiej traktować jako zbiór opowiadań połączonych główną bohaterką. Dopóki akcja dzieje się w mieście czyta się rewelacyjnie. Potem fabularnie zaczyna się sypać.

[Jarosław Loretz · Rating 3 out of 5]

"Dzika energia" czyta się szybko i gładko, to pewne. Postaci są całkiem wyraziste, język potoczysty. a realia nieszablonowe. Szkoda tylko, że z biegiem czasu coraz mocniej zaczyna doskwierać pospieszność, z jaką był konstruowany świat. W efekcie trudno bez reszty dać się porwać intrydze.

Bohaterką opowieści jest piksel, czyli kobieta zarabiająca na życie (czy też raczej na kolejną porcję energii) tańcem. Co wieczór wdziewa kolorowe ciuchy i w takt płynącej ze służbowych słuchawek muzyki skacze wraz z dziesiątkami tysięcy innych pikseli, tworząc odbijające się na niebie widowisko pełne barwnych animacji, reklam i krzepiących haseł. Gdy jednak pewnego dnia jej koleżanka podpada kierownictwu i nie dostaje pakietu energii, co jest równoznaczne z wyrokiem śmierci, bohaterka rusza z nią w miasto szukać czarnorynkowej energii.

Wyprawa w miasto staje się zaczynem intrygi, prowadzącej bohaterkę przez żyjące w mieście i poza nim kasty grup wykluczonych przez system, gdzie - jakżeż by inaczej - zyskuje ona nieodmiennie wysoką pozycję. Jest geniuszem tańca i rytmu, wulkanem energii i nadzieją dla przyszłości - co brzmi całkiem niewinnie do momentu, w którym uświadomić sobie, że pierwowzorem bohaterki była Rusłana, zwyciężczyni konkursu Eurowizji z roku 2004. Zresztą Rusłana nie pozostała dłużna autorom i nagrała płytę opartą z kolei o wątki z "Dzikiej energii".

Cała ta zależność wyjaśnia specyficzną konstrukcję głównej bohaterki i oparcie znacznej części fabuły na rytmie bębnów i trombit. A że Diaczenkowie nieprzesadnie palili się do dłubania przy stworzonym świecie, czytelnik dostał coś w formie wydmuszki - jedno Miasto, jeden Zakład/elektrownię, jedną kolejkę linową i jedną leśną osadę. Nic poza nimi tu nie istnieje. Nie ma ludzi "z zewnątrz". A co w tym najgorsze - nic nie wiadomo ani o genezie Miasta i Zakładu (kto je wybudował? skąd się tam wzięli ludzie? dlaczego wszystko wygląda tak, jak wygląda?), ani o ich funkcjonowaniu (gdzie pracują mieszkańcy miasta - poza pikselami, policjantami i rozwozicielami napojów? gdzie są dzieci? Gdzie znikają osoby starsze?), ani - w przypadku plemion ludzi-wilków - o źródle nadprzyrodzonych mocy. Ot - są, bo są. Bo tak było ładnie.

Książkę czyta się więc gładko i szybko, tyle że próżno szukać w niej przesadnej głębi i nie warto zaglądać pod fabularną podszewkę. "Dzika energia" jest bowiem prostą błyskotką, nie zaś wielowymiarowym spojrzeniem na rządzący się nieludzkimi prawami świat.

[Tetiana Akın · Rating 5 out of 5]

This is one of my favorite books!

[Ірина · Rating 5 out of 5]

Читала в 15 років, і була в захваті. Просилата ще раз в 23 - досі чудова книги, хоч і підлітвока).

[Kris · Rating 1 out of 5]

Поганий сценарій для третьосортного фільму. Вся книга - просто набір екшн-сцен, які змінюють одна одну без особливої логіки і мети. Однозначно це - найгірше що написали Дяченки.

[Viktoria Neborikina · Rating 4 out of 5]

Друга спроба подружитися з Дяченками була трохи вдаліша.

У книзі дуже чітко показують бідність, ту, яка на межі виживання. Хоч світ і футуристичний, люди енергозалежні поділ за соціальним статусом нікуди не подівся. Він цікаво прописаний, є ті, хто живуть в небесах та ті, хто відкотився до первісних людей. Лана проходить через всі, намагаючись знайти себе. Поступово вона виростає, морально теж, здобуває навички та знаходить свій шлях.

Цей світ сумний та сірий, сонце бачать один раз за весь день. Працюють аби вижити, отримують штрафи. Частково нагадує фільм "Час". Опівночі після заряду енергії вирує життя. Вони раби держави, залежні від того потоку.

Звісно є й те, що не зайшло. Наприклад, як у голові дівчини, з'являлись слова, які вона не знала. Просто роздумує щось і така, о це ж називається отак! Або те, що вона не знала що робити, а потім - хоба знаю!🫠
"Слово просто з'явилось у моїй голові"

Тільки пишучи відгук дізналась, що книга присвячена співачкі Руслані. Хоч там і була музика, але точки перетину між ними не побачила.

"Але для того, щоб жити, требапостійно докладати зусиль. А щоб померти, треба просто розслабитись і заплющити очі"

[Ann · Rating 5 out of 5]

4,5 stars

[Sansael · Rating 4 out of 5]

Хороша пост-апокаліптика.