Цього разу пригода починається, коли Петсон випадково знаходить на своєму захаращеному горищі старого брезентового намета. Котик Фіндус нічогісінько не знає про намети і дуже дивується, коли Петсон пояснює йому, що це така хатинка, яку береш з собою у подорож. Фіндус негайно прагне випробувати хатинку подорожнього в ділі і наші герої вирішують помандрувати на поблизький пагорб, щоб там розкласти намета. Та курочки ув'язуються за ними і коли Петсон починає від них тікати, сусідка висміює його, мовляв, не тікай від курей, не такі вже вони й страшні. Тож присоромлений Петсон вирішує повернутися до свого двору і встановити намет просто у садочку. Щойно він розгортає його, знайомі запахи пробуджують у ньому спогади про мандрівки його молодості. Це такий чудовий момент, який буде знайомий кожному, хто колись подорожував з наметом. І ще одне дуже класне спостереження, яке мені страшенно сподобалося, коли Фіндус каже: "Річ у тім, що коли лежиш у наметі, то бачиш тільки намет, а чуєш набагато більше". Книжечка після якої хочеться мандрувати, шкода, що зараз зима.