Я (Романтика). Вибрані твори

by Mykola Khvylovy

У виданні вміщено твори Миколи Хвильового (1893–1933) — оригінального українського письменника, що ввійшов до національної історії як провідний виразник ідей Розстріляного відродження — складного й суперечливого періоду в історії. Саме цей літератор у своїх памфлетах обґрунтував потребу української культури орієнтуватися на найкращі світові зразки, а не обмежуватися лише перейманням російських тем, сюжетів і практик текстотворення. Своїми гострими публіцистичними виступами він протестував проти примусової росіянізації українців, московського шовінізму, наївно сподіваючись, що в умовах тогочасного ладу можна створити сприятливі умови для розвитку української мови та культури. Його перо вивело фразу «Європа чи “Просвіта”?», яка для багатьох інтелектуалів стала орієнтиром. Під «Просвітою» письменник розумів провінційну відсталість України в колоніальних умовах, а «Європою» позначав нові форми, орієнтовані на високохудожні зразки інших літератур.

Genres: Classics, Ukrainian Literature, Ukraine, Fiction, Short Stories

232 pages, Hardcover

First published January 1, 1920

About the author

Mykola Khvylovy (Ukrainian: Микола Хвильовий, Khvyl’ovyy) (December 13 [O.S. December 1] 1893 – May 13, 1933) was a Ukrainian writer and poet of the early Communist era Ukrainian Renaissance (1920–1930).

Born as Mykola Fitilyov in Trostyanets, Kharkov Governorate to a Russian laborer father and Ukrainian schoolteacher mother, Khvylovy joined the Communist Party in 1919. In the same year he became the chief of local Cheka in Bohodukhiv povit. He moved to Kharkiv in 1921 and involved himself with writers connected to Vasyl Blakytny and the paper Visti VUTsVK (news from All-Ukrainian Central Executive Committee). In 1921, he also published his first poetry collection.

In 1922, he began to focus more on prose writing. His initial collections Syni etiudy (Blue Etudes, 1923) and Osin’ (Autumn, 1924) generated approval from critics like Serhiy Yefremov, Oleksander Biletsky, Volodymyr Koriak, Yevhen Malaniuk and Dmytro Dontsov. His impressions of the work as a CheKa officer are reflected in his 1924 novel "I (Romance)", the hero of which - the head of the local Cheka - sentenced his mother to death in the name of the ideals of the revolution.

A brief member of the literary organization Hart, Khvylovy later became critical of it and the organization Pluh and became a key leader of the VAPLITE organization of Ukrainian "proleteriat" writers. Because of Stalin's repressions against his friends in the pro-Ukrainian Communist movement, Khvylovy committed suicide on 13 May 1933 in front of his friends in his apartment in Kharkiv. His suicide note said: "Arrest of Yalovy - this is the murder of an entire generation ... For what? Because we were the most sincere Communists? I don't understand. The responsibility for the actions of Yalovy's generation lies with me, Khvylovy. Today is a beautiful sunny day. I love life - you can't even imagine how much. Today is the 13th. Remember I was in love with this number? Terribly painful. Long live communism. Long live the socialist construction. Long live the Communist Party."[1]

After his death, his works were banned in the Soviet Union and because of his symbolic potency were mostly not permitted until near the end or after the collapse of the Soviet Union.

Reviews

[Maryna · Rating 5 out of 5]

Тут, у глухому закутку, на краю города, я ховаю від гільйотини один кінець своєї душі.

Наверное, более личной для меня повести просто нет. Ее я перечитываю тогда, когда боль в душе начинает немного затихать и я понимаю, что почти готова принять преступления советов. До сих пор помню свои первые впечатления и мокрую подушку после, помню вопли мамы одноклассницы, что такие книги нельзя давать детям. Можно и нужно. Она выбивает все ненастоящее, все лишнее, но берет свою плату более чем сполна, оставляя тупую боль в душе. Она вскрывает душу чекиста,

…І тоді я горів у вогні фанатизму й чітко відбивав кроки по північній дорозі.

оставляя кровавые следы, паралельно вскрывая и душу читателя, показывая истинного тебя. Злую, взвинченную, не принимающую полумер меня или слабовольную истеричку, чья мама орала, что такие книги портят детям здоровье.

Як зрізаний колос, похилилася вона на мене.

Каждый раз до слез, каждый раз до понимания, сколько есть во мне злой силы, каждый раз до понимания, что эта сила может сделать со мной и окружающими, если не сдержать ее. Держу уже ровно 10 лет, но в это лето она вырывается. Даст Бог, сдержу.


Продолжая тему короткого метра, которая просто преследует меня в этом году, то возникла у меня мысль, что я, после таланта Хвильового, просто никого не принимаю. Никто не писал и не пишет ТАК.

[Valentyna Merzhyievska · Rating 5 out of 5]

Дуже сильна і непроста проза. Послухайте наше обговорення новели Я (романтика) в подкасті ПереФарбований лис https://youtu.be/-lBsgkPT0Xk

[Anna · Rating 5 out of 5]

Скільки б разів я не поверталася до цієї новели, завжди відчуватиму одне — це найгеніальніший твір української літератури.

[Julia Yepifanova · Rating 5 out of 5]

Мушу зробити висновки, я не люблю прозу Хвильового.
Ця проза варта п'яти зірок, але я не була ані в захваті, ані в розпачі, ні від чого, навіть від Арабесок.
Іван Іванович був норм, хороша сатира.
І перечитала вибрані твори двічі, а дещо і тричі, і лекції і семінар по Хвильовому прослухала і, навіть, на провокативне питання Ростислава Семківа, як розташувати Домонтовича, Підмогильного, Хвильового по силі їх текстів відповіла для себе, що - ніяк. От саме за силою і глибиною текстів вони для мене всі троє - вершини рівня небесної недосяжності.
Якщо ж рівняти за рівнями моєї закоханості, то Підмогильний - це моя дивна перша любов, а Домонтович - зріла теперішня, Хвильовий - геніальний, але - не мій, буду залюбки дивитися як він дістається іншим.

[Kate · Rating 4 out of 5]

Вальдшнепи - 4 ⭐️
Іван Іванович - 5 ⭐️
Повість про санаторійну зону - 3 ⭐️
Я (романтика) - 5 ⭐️
Сентиментальна історія - 3 ⭐️
Дорога і ластівка - 5 ⭐️

[Maryna Zamiatina · Rating 4 out of 5]

Читаєш і думаєш: що за маячня взагалі? Про що це все? Але відірватися неможливо.

[Olena Brazhnyk · Rating 5 out of 5]

Стиль автора - лірично-прекрасний та емоційно-жорстокий водночас

[Anna P (whatIreallyRead) · Rating 2 out of 5]

В цій збірці кілька творів, які дуже різні за стилем і вайбами.

Я (Романтика) описує революційну жорстокість в авангардному стилі, який в час написання був модним. Цей вплив настільки впізнаваний, що читався як ніби Хвильовий просто приміряє на себе цей стиль, виконує його, бо так робили інші.

А ось "Мати" - оповідання на ту саму тему революційної жорстокості, але вже написана більш класично. Конфлікт між братами, мати, що намагається зупинити собою хвилю насилля, що захлеснула її двох синів, настільки популярна і впізнавана, що я була абсолютно впевнена, що не раз читала абсолютно те саме написане іншими авторами. І виконання Хвильового не було якимось особливим, вражаючим чи цікавим, просто повтор тої ж теми в той же спосіб.

"Мисливські оповідання" - просто гумористична проза про полювання, в стилі британських записок пихатих і цим смішних добродіїв, тільки на мінімалках. На думку спадають типу "Троє в човні", "Піквік", "Дживс і Вустер", тільки у Хвильового це набагато нудніше, і відчувається дуже вторинним.

Найбільше сподобалась "Сентиментальна історія", про молоду жінку та її стосунки. Але теж не все слава богу - дуже відчувається, що героїня - жінка, написана чоловіком. Звісно, молоді жінки регулярно підходять оголені до дзеркала і чіпають власні груди, як без цього! От прям у вівторок перед роботою задумалась - що це у мене таке цікаве? Треба роздивитись і пощупати 😂

Чесно кажучи можна було це спокійно пропустити і нічого не втратити. Відчуття що прослухала альбом посереднього кавер-бенду - пісні я ці вже чула, і конкретно це виконання нічим хорошим не виділяється 🤷‍♀️ Просто моє особисте враження. Я, звісно, не спец.

[Helen Hei · Rating 5 out of 5]

Бачу книгу і в голові зʼявляється: «Я чекіст, але і людина», пройшло 15 років з моменту прочитання, а при згадці назви "Я Романтика" мурахи по тілу. Нестерпно болюча новела. Памʼятаю, як з класом поділились на розуміючих та агресивно засуджуючих. Суперечка була навіть між тими, хто не любив читати і не вчився.

Я називаю це — доторкнутись до живого!

[смажений ананас · Rating 5 out of 5]

Один із найкращих творів зі всієї літератури світу. Та карусель емоцій, яку відчуваєш при почитанні цієї книжки - незрівнянно. Цю книжку не тільки в школі потрібно вивчати, а на протязі всього життя повертатися до неї.

[Віта]

Та ну, скільки можна: перше оповідання - чекіст вбиває маму (до цього я була готова, а в передмові ще й натякнули, що це, може, його марення). Друге - така стилістика приємна, так добре читається. Красиво описане місто, якісь романтичні модернові колізії. Правда, в якийсь момент трамвай дитину переїжджає і залишається з неї тільки м'ясо, а мама одразу божеволіє. Але за цим одразу вигулькує японський ресторан, який насправді вірменський, все ніби налагоджується, знову втягаєшся в цю приємну оповідь. Аж ні, наприкінці сусідка з порубаною головою під порогом вранці. Чесно, я натомість трилер відкрила, щоб стрес зняти після Хвильового.

З острахом взялася далі за мисливські оповідання. Знову кровяка. Про комуністку-Жучка погортала, і звісно: наприкінці є повішане козаками байстря. Останнє в цій збірці, "Мати", я не читатиму. Просто перевірила останні рядки: знову сокирою когось порубали.

Ще колись повернуся до Миколи Хвильового, але зовсім не скоро.

[Oleksandr Rudenko · Rating 2 out of 5]

Я(Романтика) - 4
Повість про санітарну зону - 3
Сентиментальна історія - 1
Наречений - 2
Бандити - 3
Пудель - 1
Лілюлі - 1
Зав'язка - 2
Мати - 5
Із вариної біографії - 4

[Sergey · Rating 3 out of 5]

Якщо чесно, то це прям дуже сильно переоцінена комуністична соцреалістична графоманія написана у самозакоханому стилі. Три зірочки за Іван Івановича, бо це єдиний твір у збірці, що має хоч трохи живих персонажів й містить елементи сатири. Решта не являє собою особливо нічого цікавого для сучасних читачів, що не мають на меті академічно вивчати літературу початку 20 століття.

[Sophie · Rating 5 out of 5]

I think this story is just so tragically wonderful. It's very small and easy read but it leaves you with a whirlpool emotions and thoughts. Never thought that this story would be so great.

[Blan · Rating 5 out of 5]

One of the best from Ukranian literature. This was a breath of fresh air from slobbery-romantic stories.

[Oxana Teodorovska · Rating 5 out of 5]

Прочитала з цієї збірки "Я(Роматика)", "Арабески", "Вальдшнепи"
Твір "Я(Роматика)" присвячений М.Коцюбинському.
Тяжко повірити, що зробила з людьми комуністична машина. Обов'язок перед революцією бере верх перед життям рідної людини(мами). Він усвідомлює, що злочинець.
* Моя мати- втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків... Моя мати - наївність, тиха жура і добрість безмежна.
* я - чекіст, але і людина.
* -Кому потрібно знати деталі моїх переживань?
* Нікому ніколи й нічого не говорити, як розкололося моє власне я.

"Вальдшнепи". Тема людини продовжує тему з "Я(Роматика)",
* Я її ненавиджу за те, що вона тиха й лагідна, за те, що в неї ласкаві очі, за те, що вона безвільна, за те, що вона - нарешті - нездібна вбити людини. (Дмитрій)
* Тільки через убивство можна прийти до цілковитого соціального очищення.
Дмитрій свідоме вбивство во ім'я соціальних ідеалів ніколи не вважав за злочин.
*Мій цинізм примушує тебе й інших звертати на мене увагу, мені цього ж й треба.
* Раніш ідея майже зовсім засліплювала мене і для мене не було ближніх.
Дмитрій розчарувався в ідеях революції, його мучать жахи, але виходу з цієї машини немає. Дмитрій Карамазов - збірний образ, тип. Таких тисячі.
Він з гімназійних штанців ускочив в епоху війни й революції. *Карамазова захопила соціальна революція своїм розмахом, своїми соціальними ідеалами, що їх вона поставила на своєму прапорі. В ім'я цих ідеаліввін ішов на смерть і пішов би, ще на тисячу смертей. Але як мусив себе почувати Дмитрій Карамазов, коли він, попавши в так зване "соціалістичне оточення", побачив,що з розиаху нічого не вийшло й що його комуністична партія потихесеньку і полегесеньку перетворюється на зіичайного собі "собірателя землі руської"...
*Дмитрії Карамазови прийшлидо жахливої для них думки: немає виходу. Зі своєю партією рвати не можна, бо уе, мовляв, зрада нетільки пратії, але й тим соціальним ідеалам, що за них вони так роматично йшли на смерть, це буде, нарешті, зрада самим собі. Але й не рвати теж не можна. Словом, вони зупинилисть на якомусь ідіотському роздоріжжі.

[Роман Селіверстов · Rating 3 out of 5]

Я не можу сказати, що вражений. Просто, виростаючи і виховуючись на Західній Україні, для мене історії про звірства радянського режиму з одного боку і про питання слабкості волі з іншого не були таємницею - їх я чув достатньо.

[Надія Чайка · Rating 5 out of 5]

Класика.

[Lilia Kas · Rating 4 out of 5]

З початком року вирішила позакривати старі хвости і на черзі була ця збірка.
- Вступна новела
Напевне сподобалася мені найбільше, бо в ній відчувався дух 1920-х на сході України. Було цікаво прочитати чим займалася тодішня інтелігенція
- Я (Романтика)
Читається важко, хоча він і короткий. Тобі огидний головний герой, огидні рішення які він приймає, і стає страшно, що хтось справді міг бути у такій ситуації.
- Сентиментальна історія
Тут навпаки – читалася легко, але це напевне найслабший твір зі збірки. Автор веде розповідь від імені молодої дівчини, і одразу помітно, що автор – чоловік. Думки героїні дуже поверхневі, закоханість – необґрунтована, а від розв’язки у мене залишилося якесь нудотне відчуття. Жодна психічно здорова жінка так би себе не повела.
- Мисливські оповідання
Тут багато описів степів і боліт – територій, які не властиві частині України, де я живу, тому було цікаво читати. Самі оповідання – формату новели – кожне із несподіваною і повчальною розв’язкою.
- Кіт у чоботях
Не про кота, про дівчину, яка пробувала виживати і пристосуватися до тодішніх реалій комунізму. Читається не як розповідь, а як емоція – настільки барвисто автор передає свої думки.
- Мати
Останній твір збірки, на мою думку, - magnum opus автора. Це його варто було б додати у шкільну програму. Наскільки ж тут хороше подані невиправдані сподівання і моральні гойдалки персонажів. Головна героїня – мати, що виховує двох синів після смерті батька, але йде 1914 рік, і кожен обирає свій шлях.

[Andrew · Rating 5 out of 5]

Спочатку твір мені здавався нудним і незрозумілим, але на наступиних сторінках я зрозум який цей твір насправді є геніальним. Він поправді є геніальним, автор зумів описати почуття та емоції "революціонера". А загалом я гадаю автор зумів описати цілу епоху: ставлення більшовиків до простого народу.
Мене збудуражив емоціями фінал твору де "Я" вбив свою рідну матір.
Оповідання це варто прочитати для загально розвитку.

[Kristina Herondale · Rating 4 out of 5]

IT WAS TAUGH!

such a small novella, so many feelings!

Like it!

[Renáta Gajdos · Rating 5 out of 5]

Дуже цікава книга. Сповнена розмірковувань, і протеставлень двох "я".