What do you think?
Rate this book
Глиняний птах
Тобі п’ятнадцять. Ти любиш глину, кактуси й комбінезони. А з усього світу можеш порозумітися лише з трьома людьми. Із батьком, якого ніколи немає вдома, бо він міжнародний експедитор, із другом, що знає, які шмотки тобі личать, у стократ ліпше за тебе, та зі своїм хлопцем. Хоча насправді ти кохаєш нового вчителя географії. Чи таки ні?.. Надто все це складно.
Але справжні твої проблеми ще не починалися. У найближчому майбутньому на тебе чекають брудні підступи, ізольоване місто й купи сміття... Спробуй не загубити себе серед непотребу, Лесю!
Але справжні твої проблеми ще не починалися. У найближчому майбутньому на тебе чекають брудні підступи, ізольоване місто й купи сміття... Спробуй не загубити себе серед непотребу, Лесю!
200 pages, Hardcover
Published January 1, 2023
1 person is currently reading
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
Read
February 1, 2024Незвичний текст. Це екоповість, в якій ідеться не про кліматичні зміни, як зазвичай, а про сміття - власне оті матеріальні гори пластику, які ми продукуємо як ненормальні. Але це десь із половини книжки.
На початку ж в нас є Леся, яка не знає, чи вона ще любить свого хлопця, і мріє виграти у конкурсі з кераміки. Її творчі муки, до речі, описані дуже впізнавано: от сьогодні вчителька похвалила скульптуру і Леся почувається талантом року, а завтра - вже знову нездарою. І так по колу. А як вона постійно оновлює сайт конкурсу в очікуванні результату!
Далі з половини тексту підключається магічна складова, з'являються сміттємонстри і екшн. І тут авторка незвично й несподівано не пожаліла головну героїню - її чекають і фізичні травми, і втрати. Загалом чомусь оця вигадана магічна історія своїм перебігом дуже нагадала метафору війни, тут є смерть і втрачені домівки і я така "Ого", як для янг-едалту в укр антуражі цейво, несподівано реалістично (можливо, це не те слово, можливо, тут просто не сталося повороту у стилі Голлівуду, що часто-густо згладжує враження від наших реалістичних янг-едалтів, коли справді серйозні штуки закінчуються неправдоподібною для наших реалій малиною), гепі-енд теж неоднозначний такий.
З того, що не сподобалося: моментами все рухалося занадто швидко, бракувало ще пари-трійки перехідних абзаців. Ну і обкладинка.
На початку ж в нас є Леся, яка не знає, чи вона ще любить свого хлопця, і мріє виграти у конкурсі з кераміки. Її творчі муки, до речі, описані дуже впізнавано: от сьогодні вчителька похвалила скульптуру і Леся почувається талантом року, а завтра - вже знову нездарою. І так по колу. А як вона постійно оновлює сайт конкурсу в очікуванні результату!
Далі з половини тексту підключається магічна складова, з'являються сміттємонстри і екшн. І тут авторка незвично й несподівано не пожаліла головну героїню - її чекають і фізичні травми, і втрати. Загалом чомусь оця вигадана магічна історія своїм перебігом дуже нагадала метафору війни, тут є смерть і втрачені домівки і я така "Ого", як для янг-едалту в укр антуражі цейво, несподівано реалістично (можливо, це не те слово, можливо, тут просто не сталося повороту у стилі Голлівуду, що часто-густо згладжує враження від наших реалістичних янг-едалтів, коли справді серйозні штуки закінчуються неправдоподібною для наших реалій малиною), гепі-енд теж неоднозначний такий.
З того, що не сподобалося: моментами все рухалося занадто швидко, бракувало ще пари-трійки перехідних абзаців. Ну і обкладинка.
Ніхто ще ніколи не відчував на смак надзвичайний стан. І побачене чомусь не виправдовувало їхніх очікувань: не літали над головою гелікоптери, не крокували строєм військові, а сонце світило так само весняно і привітно- тут я подихала в пакетик від думок про реальність
Це вже не вітрина кафе, розбита залізним кулаком. Це чийсь дім. Власна квартира тепер здалася Лесі ненадійним прихистком
July 10, 2023
Сміттєві монстри наступають😱
Уявіть собі ситуацію, коли місто зачиняють на карантин, бо його окупували якісь невідомі монстри, які постали зі сміття? Жах просто - навіть уявляти такого не хочу. Але, зважаючи на те, як ми легковажимо сміттям і не сортуємо його, таке майбутнє може настати. Не лише ж у фільмах його показують. Тому варто таки почати сортувати сміття і розуміти, до чого може призвести бездіяльність кожного з нас.
Книжка Олени Колінько "Глиняний птах" підписана як екоповість. Я б назвала її швидше треш-трилером, та й починається історія з опису смітника, де лежать речі, які колись належали героям книжки: "Колись то була лялька, яку дівчинка з великими блакитними очима ніжно притискала до себе. "Тебе звати Леся. І мене - Леся...". Дівчинка виросла, і лялька їй більше не потрібна".
Лесі 15, і вона любить ліпити з глини. Недивно, що до сміттєвих монстрів приєднається і старовинна трипільська магія статуеток з глини.
Але загалом книжка підліткова - в ній йдеться про будні підлітків і їхні почуття. Я б сказала, що книжка про Лесю і її "поросяток" 😆 - Данька і Гламурчика Макса. Данько закоханий у Лесю, а Макс просто друг, який знає, який одяг личить дівчині. А от сама Леся закохалася у вчителя географії🥰
Вразило те, що історія була написана ще до коронавірусу і повномасштабного вторгнення, а там місто на карантині і по суті йде війна зі сміттєвими монстрами - це що було передбачення чи передчуття? Ось цитата з книжки: "У Лесі з'явилося відчуття, ніби от-от завиють сирени, опуститься вертоліт і голос із гучномовця накаже всім лягати на землю". І ще оця: "Навіть якщо це все не твої глюки, навіть коли нам дуже пощастить і нас не розчавить монстр, то ми вже, поза всякими сумнівами, підірвемось на міні". Брррр😱
От дуже не хочеться, щоб зі сміття поставали монстри, чесно. Думаю, посил книжки якраз у тому, щоб ми таки стали екосвідомими, показавши увесь жах того, до чого може призвести нагромадження сміття.
❓Читали? А ви екосвідомі?
#КнижковийБлогОксамитки #OksamytkaBookBlog - Олена Колінько "Глиняний птах", обкладинка і форзаци Марини Соколян, Навчальна книга - Богдан , 2023, 200 с., 15+
📚Мій книжковий інстаблог - https://instagram.com/oksamytka.blazh...
Уявіть собі ситуацію, коли місто зачиняють на карантин, бо його окупували якісь невідомі монстри, які постали зі сміття? Жах просто - навіть уявляти такого не хочу. Але, зважаючи на те, як ми легковажимо сміттям і не сортуємо його, таке майбутнє може настати. Не лише ж у фільмах його показують. Тому варто таки почати сортувати сміття і розуміти, до чого може призвести бездіяльність кожного з нас.
Книжка Олени Колінько "Глиняний птах" підписана як екоповість. Я б назвала її швидше треш-трилером, та й починається історія з опису смітника, де лежать речі, які колись належали героям книжки: "Колись то була лялька, яку дівчинка з великими блакитними очима ніжно притискала до себе. "Тебе звати Леся. І мене - Леся...". Дівчинка виросла, і лялька їй більше не потрібна".
Лесі 15, і вона любить ліпити з глини. Недивно, що до сміттєвих монстрів приєднається і старовинна трипільська магія статуеток з глини.
Але загалом книжка підліткова - в ній йдеться про будні підлітків і їхні почуття. Я б сказала, що книжка про Лесю і її "поросяток" 😆 - Данька і Гламурчика Макса. Данько закоханий у Лесю, а Макс просто друг, який знає, який одяг личить дівчині. А от сама Леся закохалася у вчителя географії🥰
Вразило те, що історія була написана ще до коронавірусу і повномасштабного вторгнення, а там місто на карантині і по суті йде війна зі сміттєвими монстрами - це що було передбачення чи передчуття? Ось цитата з книжки: "У Лесі з'явилося відчуття, ніби от-от завиють сирени, опуститься вертоліт і голос із гучномовця накаже всім лягати на землю". І ще оця: "Навіть якщо це все не твої глюки, навіть коли нам дуже пощастить і нас не розчавить монстр, то ми вже, поза всякими сумнівами, підірвемось на міні". Брррр😱
От дуже не хочеться, щоб зі сміття поставали монстри, чесно. Думаю, посил книжки якраз у тому, щоб ми таки стали екосвідомими, показавши увесь жах того, до чого може призвести нагромадження сміття.
❓Читали? А ви екосвідомі?
#КнижковийБлогОксамитки #OksamytkaBookBlog - Олена Колінько "Глиняний птах", обкладинка і форзаци Марини Соколян, Навчальна книга - Богдан , 2023, 200 с., 15+
📚Мій книжковий інстаблог - https://instagram.com/oksamytka.blazh...
April 27, 2025
"Нюні ще нікого не рятували."
— Олена Колінько, "Глиняний птах"
Іноді найтонші речі здатні витримувати найпотужніші бурі. Такою крихкою, але стійкою опорою стає глиняна пташка у повісті Олени Колінько.
"Глиняний птах" — це невелика за обсягом, але надзвичайно важлива книга. Вона говорить із підлітком — і водночас із кожним із нас — про відповідальність, про біль втрат і про надію. І робить це без повчань, щиро, мов розмова між добрими друзями.
Глиняна пташка, винесена в заголовок, має хоч і важливу, але не зовсім центральну роль у сюжеті. Вона — символ минулого, яке потрібно нести з собою, навіть коли воно здається надто важким. Вона нагадує: ми зобов’язані пам'ятати і берегти те, що зробило нас такими, якими ми є.
Книга наповнена тонкою символікою: трипільська статуетка, грайлива собачка, дружба і перші почуття — все це переплітається, створюючи світ, у якому хочеться залишитися довше.
Олена Колінько підіймає важливі теми: екологія, моральна стійкість, уміння вистояти перед труднощами. І робить це чесно й без прикрас.
Особливо боляче читати моменти глибокої самотності героїні:
> "Це було пекельно! Опинитися наодинці з думками й спогадами про те, що трапилося. В очікуванні ще гіршого."
Та навіть у найтемніші моменти авторка залишає в історії місце для тепла й світла — грайлива собачка, товариські хлопці-поросятка, завершена любовна лінія. Все це робить книгу живою, справжньою і дуже щирою.
Книга читається на одному подиху. Її стиль легкий, мова яскрава й тепла, а сюжет тримає увагу до останньої сторінки. Особливо приємно, що видання має лясе — стрічкову закладку, маленьку деталь, яка завжди додає книзі душевності.
"Глиняний птах" — справжній скарб. І я щиро вірю, що ця історія заслуговує на місце у шкільній програмі.
— Олена Колінько, "Глиняний птах"
Іноді найтонші речі здатні витримувати найпотужніші бурі. Такою крихкою, але стійкою опорою стає глиняна пташка у повісті Олени Колінько.
"Глиняний птах" — це невелика за обсягом, але надзвичайно важлива книга. Вона говорить із підлітком — і водночас із кожним із нас — про відповідальність, про біль втрат і про надію. І робить це без повчань, щиро, мов розмова між добрими друзями.
Глиняна пташка, винесена в заголовок, має хоч і важливу, але не зовсім центральну роль у сюжеті. Вона — символ минулого, яке потрібно нести з собою, навіть коли воно здається надто важким. Вона нагадує: ми зобов’язані пам'ятати і берегти те, що зробило нас такими, якими ми є.
Книга наповнена тонкою символікою: трипільська статуетка, грайлива собачка, дружба і перші почуття — все це переплітається, створюючи світ, у якому хочеться залишитися довше.
Олена Колінько підіймає важливі теми: екологія, моральна стійкість, уміння вистояти перед труднощами. І робить це чесно й без прикрас.
Особливо боляче читати моменти глибокої самотності героїні:
> "Це було пекельно! Опинитися наодинці з думками й спогадами про те, що трапилося. В очікуванні ще гіршого."
Та навіть у найтемніші моменти авторка залишає в історії місце для тепла й світла — грайлива собачка, товариські хлопці-поросятка, завершена любовна лінія. Все це робить книгу живою, справжньою і дуже щирою.
Книга читається на одному подиху. Її стиль легкий, мова яскрава й тепла, а сюжет тримає увагу до останньої сторінки. Особливо приємно, що видання має лясе — стрічкову закладку, маленьку деталь, яка завжди додає книзі душевності.
"Глиняний птах" — справжній скарб. І я щиро вірю, що ця історія заслуговує на місце у шкільній програмі.
June 11, 2023
Одна із найкращих підліткових повістей від українських авторів/авторок, які мені пощастило читати. Якщо скажу, що перечитувала "Глиняного птаха" разів зо 5, то, думаю, стане усім зрозуміло, настільки я захоплена сюжетом, динамікою пригод і неймовірним літературним стилем авторки.
Сюжет переказувати не буду, скажу лише, що :
1. Олені вдалося якимось магічним чином зазирнути у майбутнє і ще у 2018-му році (а то й раніше!), коли вона писала повість, передбачити надзвичайну ситуацію, комендантську годину в Україні, і ще багато-багато "штук" які, на жаль, стали нашою реальністю.
2. Неймовірна образність письма - порівняння, епітети, метафори - роблять повість захопливою й оригінальною і ти ледь не на кожній сторінці думаєш: "Ух ти! Як можна було так класно придумати!" А порівняння зворотної сторони пачки чипсів із нутрощами - мій особистий топ.
3. Ну, і - пригоди/особисті проблеми/кохання/сімейні непорозуміння сучасних підлітків (а ще згадка про Одесу і сходи бібліотеки у Полтаві) - мій особистий сорт героїну.
Сюжет переказувати не буду, скажу лише, що :
1. Олені вдалося якимось магічним чином зазирнути у майбутнє і ще у 2018-му році (а то й раніше!), коли вона писала повість, передбачити надзвичайну ситуацію, комендантську годину в Україні, і ще багато-багато "штук" які, на жаль, стали нашою реальністю.
2. Неймовірна образність письма - порівняння, епітети, метафори - роблять повість захопливою й оригінальною і ти ледь не на кожній сторінці думаєш: "Ух ти! Як можна було так класно придумати!" А порівняння зворотної сторони пачки чипсів із нутрощами - мій особистий топ.
3. Ну, і - пригоди/особисті проблеми/кохання/сімейні непорозуміння сучасних підлітків (а ще згадка про Одесу і сходи бібліотеки у Полтаві) - мій особистий сорт героїну.
Displaying 1 - 4 of 4 reviews