Як зруйнувати русскій мір

by Вадим Денисенко

Автор досліджує виникнення, розвиток та функціонування цього самого русского міра від часів Івана Грозного до сучасності. Це чи не найперше настільки широке дослідження механізмів самовідтворення русского міра. Як змінити ідеологію русского міра? Як розвалити символічні структури? Чи потрібна росіянам свобода?

Ця книга для тих, хто хоче зрозуміти, чому росіяни саме такі, які вони є. І головне — ця книга про те, як можна зруйнувати «русскій мір».

На відміну від більшості досліджень про Росію, у цьому виданні автор звертає увагу передусім на утворення та функціонування механізмів управління російською імперією, які залишаються практично незмінними останні 400 років.

Genres: Nonfiction

208 pages, Hardcover

Published January 1, 2023

Reviews

[7etiana · Rating 5 out of 5]

Історія ніколи не входила до числа моїх найулюбленіших предметів, навіть не знаю чому… В школі я любила більше вчительку, аніж сам предмет.
По-перше, вона надзвичайно харизматична, по-друге, вона ніколи не примушувала нас зазубрювати мільйон дат (окрім якихось дійсно важливих віх). Наші контрольні виглядали так: «ви можете користуватись підручниками і конспектами - відповідей ви все одно там не знайдете». А питання були наступні: якими були передумови тих чи інших подій, якими були наслідки і т.д. І, можливо, ми не вивчили гарно історію, але ми гарно навчалися думати.

«Як зруйнувати русскій мір» - одна із тих книг, яка повернула мене на шкільний урок історії, вона примусила мене думати і аналізувати, а ще розблокувала кілька жахливих спогадів.

Вадим Денисенко - доктор історичних наук, зумів написати хороше дослідження формування концепції «русского міра», його значення та вразливі сторони. Текст достатньо складний для обдумування, читається непросто, але водночас він достатньо простий для того, щоб не історик зміг його осмислити.
Для мене найбільш вражаючими стали розділи про радянський союз - на стільки, що я прибігла до чоловіка з вигуками: «ти знав таке?!», «я навіть уявити собі не могла такого парадоксу!». Найменш приємним був розділ про психологічний портрет путіна, просто тому, що він містить багато цитат самого досліджуваного - абсолютно брехливих і гидких. Але вцілому це дійсно гідна уваги книга. Хоча б тому, що ми маємо розуміти ворога, його спосіб мислення і паттерни поведінки, а вони багато в чому незмінні ще з часів Івана Грозного.

Я відчувала деяке присоромлення за брак знань, коли читала книгу. А ще щиро сподіваюсь, що за ті майже двадцять років, що я випустилась зі школи, в підручниках змінилась тональність із журби за савєцьким союзом, до плекання патріотизму і гордості за Україну.

[Iryna Paprotska · Rating 4 out of 5]

Перша частина книжки - ознайомлення з основним поняттям, яке фігурує у книжці - юродивого. Такого собі державного можновладця, який може дозволити собі будь що, будь якими способами, і йому це можна, і пробачено, та і взагалі потакається у цьому.

Чесно скажу - цю частину читати найтяжче, оскільки це часто відсилки в якісь трактати і інші джерела, що в результаті робить текст мало читабельним і взагалі мало сприйнятим. Розуміння чому було обрано саме це слово, а не інше для того, що у Росії з владою - я так і не зрозуміла, чи не прийняла.

Проте далі вже стало цікавіше і десь з сторінки 20-30 власне починається історія Руського міра. Тут є багато гарних підсумків і думок. Хоч ця інформація часто доступна в загальному просторі, вона тут зібрана, проанаізована і загалом добре підсумована. Як на людину, яка не живе з історією, як настільною літературою - все гарно.

У фінальній частині є власне висновки і цікаві думки. З того, на що я звернула увагу і думаю, - це цікаво, є такі речі (далі цитати)


1) про сьогодні: варто починати з того, що створювати попит на децентралізацію влади і умови для росту локальних лідерів. "Русскій мір катастрофічно боїться децентралізації та сильних регіональних еліт. Тому необхідним елементом руйнування русского міра є не сепаратизм (як мінімум на цьому етапі), а наповнення федерації федеративним змістом. Зараз РФ жорстко централізована унітарна держава. Але завдяки розміру вона все ж має доволі значні, хоч і не завжди структуровані, еліти."

2) про розвал союзу: після теми миру, коли почалось обеззброєння "виявилося, що в СРСР більше немає жодної дієвої ідеологеми, яка могла б об’єднати суспільство не лише «за» щось, а й «проти» когось. В одну мить радянська людина втратила не лише позитивний порядок (боротьба за мир), а й негативний (ворог, який не хоче миру). Це, по суті обернуло ідеологічну машину на зайву систему."

3) про «Росія жодної війни не прграла». «У цьому контексті всепереможності найбільші та найболючіші поразки не визнаються і поразками ніколи не називаються. Натомість підручники розповідають про героїзм солдатів і офіцерів, мудрість полководців та безсмертний подвиг воїнів. У російській культурі й пропаганді існує безліч ідеологічних кліше, що їх давно всім вбили в голову, і ніхто навіть не задумується, чи є в тих історіях хоча б частка правди.» Дуже сумно, але як з цим боротись, - зрозуміло мало.

4) про «самого вдалого президента тисячоліття»: "Відомий російський журналіст Лєонід Парфьонов, описуючи прихід Путіна до влади і те, із чого був «зліплений» Путін початку 2000-х, говорив: «Путін справді продукт колективної творчості провідного спеціаліста зі зав’язків із громадськістю Глєба Павловского, заступника голови президентської адміністрації Владіслава Суркова, прес служби, редакторів національного телебачення, що ізолювали його від світу. А найяскравіший образ цього Путіна — коли той перед телекамерами вичитує міністрів і закликає вжити заходів — це ж цілковита постановка». Тімоті Снайдер про те, чому було обрано саме Путіна, писав: «Щоб знайти наступника, оточення Єльцина організувало опитування громадської думки про улюблених героїв популярних розваг. Переможцем став Макс Штірліц. [.] Вигаданий Штірліц був радянським агентом, що працював у німецькій військовій розвідці в часи Другої світової війни комуністичним шпигуном у нацистській формі. Владіміра Путіна, що займав безглузду посаду у східнонімецьких провінціях під час своєї кар'єри в КДБ, вважали найбільш близьким до вигаданого Штірліца»."

Дуже важливою, як на мене є сторінка, де автор підсумовує уроки Путіна.
1) Змінювати ідеологічну машину і пропаганду під виклики сьогодення
2) Репресивний апарат працює
3) Жодної самостійності регіонам
4) Зовнішні вороги повсюдно
5) Москву треба берегти від усього
6) Санкції працюють поволі
7) Суспільний договір працює чудово
«Суспільний, договір, що його створив Владімір Путін, дуже Cхожий на радянський із невеликими правками: «Ми пишаємося тим, що ми велика країна 3 найпотужнішою армією у світі. Ми, довіряємо владі будувати наше світле майбутнє, яке полягає у відновленні величі Росії завдяки відродженню нового СРСР і дає нам базовий достаток та не дозволяє зубожіти чи померти від того, що немає доступної медичної й соціальної допомоги. За це ми дозволяємо владі відібрати B нас майже всі демократичні свободи, щоб не просто досягати вищевказаного, a й не допустити, щоб наш головний ворог США розколов країну на частини». Неприємна для нас новина полягає в тому, що це — чинний договір, він діє, і в цій системі поки що немає тріщин. Добра новина в тому, що цей договір — на глиняних ногах, які може розмити хороший шторм.»


Мабуть окремою темою, про яку я ніколи не думала, і яка мене зачепила була тема ветеранів інвалідів. Думаю, це мало досліджена та відома тема, про яку мало говорять, а варто б більше.
"«Велика частина з мобілізованих під час цієї війни лишилися каліками. Після перемоги вони перебувалися випадковими підробітками та жебрацтвом. Усі ці люди були "непристойним фоном" для країни-переможниці. У 1949 році в місцях, віддалених від центральних міст, радянська влада організувала будинки інвалідів. Поміщали туди колишніх фронтовиків переважно насильно. Утримували їх як ув'язнених. Офіційно влада про них не згадувала». Мало того, у родичів навіть відбирали й вилучали фотографії рідних, які повернулися з війни з інвалідністю й каліцтвом. «Фотокартки із зображеннями покалічених війною людей перебували під негласною забороною. Їх не афішували ні у пресі, ні у книгах. За вказівкою заступника наркома держбезпеки СРСР Богдана Кобулова, з кінця січня 1945 року цензори відділу "В" НКДБ вилучали фотографії фронтовиків з ампутованими кінцівками, сліпих, із понівеченими лицями навіть із листів звичайних радянських громадян. А далі ці “трофеї” заховали так "надійно", що і в архівах сучасних спецслужб їх не відшукати. Інваліди заважали і псували ідеальну картинку перемоги: вони нагадували про поразки початку війни, про сотні тисяч безглуздо загиблих воїнів, яких примушували брати Київ до річниці революції, а Берлін — до Першого травня, про сотні
тисяч сімей, які отримали похоронки. Інвалідів на візках ніколи не бувало на параді Перемоги, бо це ніяк не вписувалося в загальну картину непереможності. Переможець — це або живий ветеран, який щороку 9 травня вип'є свої фронтові сто грамів, подякує владі, що не забуває, і піде додому, або мертвий, який уже ніколи нічого не розповість"

Як на мене, то книжка не перевертає ��вітогляд. Але вцілому її корисно почитати. Особливо в умовах сучасного.

[Book · Rating 4 out of 5]

«Як зруйнувати русскій мир» Вадим Денисенко

Як на мене, то слабенька книга. Я звісно не очікував детального плану з руйнування росії, але історію чому росія така нікчемна теж не хотілось читати, але що є.

Автор детально описує той момент, з яких років зʼявилась т.зв пропаганда, як русня насаджувала свою думку і чому вона така …..нута.

Проте, Денисенко норм так проходить по всій історії росії, показує нам що при всіх керівниках країни влада зміцнювала свою силу шляхом залякування власних громадян. Втілювала ідеї шовінізму та використовувала росіян, як рабів на власну користь, що ми, до речі, бачимо на сьогодні.

Звісно русня всю свою історію влади над Українцями, своїм шісткам насаджувала, що ті хто за нас - хороші українці, а хто проти, це погані. Постійно маніпулювала цим фактом, використовуючи свої осередки політичних партій та громадських рухів.

В цілому книга непогана, цікава. Особисто для мене вона занадто легка та примітивна.

8/10

[Tim Vlas · Rating 4 out of 5]

Загальне враження, що концепцію імперії вдалось вдосконалити так, що вона стала невразливою.
Від ірраціональної ідеології русского міра, що є всім і нічим одночасно, до відноввлення віри в царя, поєднання ідей імперськості, комунізму та капіталізму в одну.
В цій ідеології нема нічого крім назви і віри у велич русского.
Більшість слабкостей СРСР за 30 років вдалось виправити. Концепцію війни заради грабунку і захоплення територій підтримує значний прошарок населення. Русскіе в США, ЄС та інших країнах залишаються частиною імперії і є передовим загоном, важливим елементом підкорення інших земель.

[Valentyna Zelena · Rating 3 out of 5]

То як все ж його зруйнувати?

Напевно, я взяла цю книгу, щоб підтвердити свої припущення про той мір, який не можна врятувати і путінська росія така ж сама, як була при Івані Грозному, і буде при умовному Навальному. Бо влада відзеркалює народ, і той народу приймає в обійми усі тези про юродивість, вставання з колін, і нарожання ще бабами. Там віками виводилася вєлікая нація, яка готова йти убивати інших во імя руской душі, якої немає.

[Ievgen Mochalov · Rating 5 out of 5]

Не найгрунтовніша праця по темі. Однак, чи не єдина. І дуже до місця, і до часу.
Обовʼязково читати тим, хто хоче подивитись на мотиви ворога не лише через оптику емоцій.