Заради справедливості скажу, що в книжці є багато цікавого: історія менеджменту, бізнес-шкіл, стратегії. Почасти автор правильно критикує мейнстримних теоретиків менеджменту, економістів і бізнес-консультантів. Проблема в тому, що він ігнорує тих, хто в мейнстримі чи поза ним говорить правильні речі, ніби ніхто їх не говорить. Дуже впадає в очі, що автору бракує знання економічної теорії, і, я б сказала, також бракує знання життєвих реалій.
(Нижче мій відгук, який у 2021 році був написаний для фейсбука, тому він дещо розхлябаний. Читала російською, тому цитати російською).
Недавно я прочитала книжку "Реконструкція стратегії", автор якої Стівен Каммінгс пропонує читачам "постмодерністське переосмислення історії менеджменту". Каже, що менеджмент формувався як "наука про ефективність", але це ніяка не наука, а все, що пишуть теоретики менеджменту це просто різні мнєнія (тут він правий), наукове знання одне з мнєній, а всі мнєнія равни (ніт), через ідеї модерну і модерне розуміння менеджменту всі стали одержимі ефективністю, ніби ефективність найкраще, що може бути, а от постмодерністи такі молодці, такі молодці, бо "задают вопрос: действительно ли эффективность более важна, чем разнообразие?" (з тим же успіхом вони могли б спитати, действительно лі тепле більш важливе, ніж кругле, але ж книжка про ефективність і різноманіття). Що пропонує автор? Поєднати ідеї модерну і премодерну, а потім цілу книжку розповідає, які ідеї модерну погані, а ідеї премодерну хороші.
Книжка зі всіма атрибутами академічного видання, має 544 сторінки основного тексту, ще й більшого формату, автор зачіпає в ній величезне коло питань, тому їх обговорення в короткий пост просто не влізе — навіть не буду починати. Та й може замість того, щоб говорити про всі ці питання достатньо переказати (ностальгійну для автора) історію про Поштаря Пета, якою ця книжка закінчується.
Поштар Пет — персонаж відомого британського мультсеріалу. До 2000 року Пет був символом Британської поштової служби, потім від використання його образу в рекламних і піарних матеріалах відмовилися, бо цей поштар з маленького села Гріндейл постійно щось чудив на роботі, регулярно псував форму і техніку, губив кореспонденцію, запізнювався з листами та посилками. Британська поштова служба захотіла асоціюватися зі швидкою якісною роботою, а Поштар Пет для цього не годився.
Чи добре, що в Пета нема майбутнього, якщо в наявності таких поштарів є переваги, питає нас автор книжки. "Прогресс в сфере услуг обошел Гриндейл стороной, но действительно ли отказ этого региона шагать в ногу со временем работает против него и является контр-продуктивным?". Поштар Пет розмовляє зі старими самотніми людьми, допомагає їм в побутових справах, завдяки таким людям як Пет (і ще майстер на всі руки Тед), їхнє село — "это мир, в котором нет необходимости в социальных работниках", "люди чувствуют более комфортно в таком мире, и в этом есть явные экономические преимущества". Навіть більше: "Если бы большинство из нас были похожи на Пэта — или если бы нам позволили быть такими — то социальные и экономические выгоды былы бы огромными". Так от ти яке, постмодерністське переосмислення історії )
Я вже майже забула про цю книжку, але стрічка принесла черговий пост з купою коментів про те, як задовбала пошта, яка постійно лажає з доставкою. А де радість, що кляті ефективні менеджери ще все не виправили? "Действительно ли эффективность более важна, чем разнообразие?". Невже ви не розумієте, що якби посилки завжди доставляли вчасно, то життя стало б нудним і передбачуваним? Ви просто ще не читали книжку "Реконструкція стратегії" ))