Julio Jurenito

by Ilya Ehrenburg

English, Russian (translation)

Genres: Russia, Fiction, Classics, Russian Literature, Unfinished, Satire

317 pages, Unknown Binding

First published January 1, 1921

About the author

Ilya Grigoryevich Ehrenburg (Russian: Илья Григорьевич Эренбург) was a Soviet writer, journalist, translator, and cultural figure.

Ehrenburg is among the most prolific and notable authors of the Soviet Union; he published around one hundred titles. He became known first and foremost as a novelist and a journalist - in particular, as a reporter in three wars (First World War, Spanish Civil War and the Second World War). His articles on the Second World War have provoked intense controversies in West Germany, especially during the sixties.

The novel The Thaw (Оттепель) gave its name to an entire era of Soviet cultural politics, namely, the liberalization after the death of Joseph Stalin. Ehrenburg's travel writing also had great resonance, as did to an arguably greater extent his autobiography People, Years, Life, which may be his best known and most discussed work. The Black Book, edited by him and Vassily Grossman, has special historical significance; detailing the genocide on Soviet citizens of Jewish ancestry, it is the first great documentary work on the Holocaust.

In addition, Ehrenburg wrote a succession of works of poetry.

Reviews

[Vlad Golovach · Rating 5 out of 5]

This mockumentary book deals with life of disillusioned Mexican revolutionary turned to something more or less anti-kulturtregger. However, the setting is just a way to introduce the historical events of pre- and post-WW1 decade and to show them in the context of human lifes from different classes of society. The author's ability to predict both historical and cultural events of twentieth century is amazing - especially as the book deals with their reasons and sources. The text is witty and hardly predictable, making this book both educating and funny way to learn about last century as a whole. Great read, especially for readers with the ability to tolerate black humour.

[Artem Lukianov · Rating 4 out of 5]

Long before he had to spew occasional propaganda for the Bolsheviks, Ilya Ehrenburg was enchanted with the gloss of Montparnasse cafes filled with various art types and foreigners. Befriending the greatest artists of his day, writing poems in vers libre so uncharacteristic of Russian poetry of the Silver Age, Ehrenburg conceived one of the most European of Russian novels of the 20th century. The Extraordinary Adventures of Julio Jurenito and his Disciples is his debut novel and it doesn’t seem to be translated into English to this day. The novel is so brazenly irreverent to the whole range ideologies from right to left, including communism, it makes one wonder how it has passed the censors. Before all but authorised criticism of the state was outlawed during Stalin’s reign, such controversial were widely and openly debated and in the case of this particular one prefaced by none other than Bukharin. At times the novel is so ridiculously absurd, one could mistake it for one written by a Russian incarnation of Thomas Pynchon, if not for its relatively inconspicuous, but by all means contemporary, style of prose. The novel is brimming with cultural references to innumerable artists and writers, poets and works of European literature, in fact so much so it could be argued there is little place left for virtuosity of style. Name-dropping can be deemed a deliberate literary technique of Ehrenburg. It is all about context and chaos of the Great War later morphing into the Russian Revolution, placing the proverbial samples from the French, Italian, American, Russian, German, Jewish and Senegalese (?) nations into the whirlpool of history that were the first two decades of the 20th century. Chillingly predictable of the last century’s woes, the novel narrates the adventures of the Mexican agent provocateur, Julio Jurenito, as picaresque as it gets, the Teacher and his 7 disciples, 7 nations apprenticing under him, travelling all over Europe and even having a brief sojourn in distant Senegal. Jurenito became a prototype that dominated Russian literature of 1920s, re-emerging in characters of Babel, and Ilf and Petrov. The narrative is interspersed with episodes of philosophising on the subjects of art, love, war, death, belief in god, socialism and communism, capitalism, democracy, naivete of believing it possible to organise life in its entirety and the pathetic ululations of those who see those great historical events as human fate, god’s wrath befalling a godless civilisation of men. Jurenito scoffs at moderation, so-called wisdom, pragmatism, order, nationalism, sentimentalism, romanticism, materialism, obsession with accumulation of capital, utopian and sometimes even disingenuous socialist ideals. At times, there are contradictions in Jurenito’s system of values, but even those appear intended to do away with the last trails of coherence.

For its eclecticism, for its attempt to encapsulate Europe of the time as it was instead of as it was seen in Russia, for its philosophical aspirations, for its uncompromising and indiscriminate razzing of the ideologies then prevalent in Europe, for all these things this book should still be read.

[Daniel Reinoso · Rating 5 out of 5]

Grata sorpresa. Tras leer un par de páginas ya supe que estaba ante algo grande.
Lo encontré buscando alguna obra satírica del periodo de entreguerras y la verdad es que, si en su momento quise caldo, me acabaron dando dos tazas. Un libro extraño, complejo y erudito con un alto componente de bizarrismo. Mención aparte merecen las "premoniciones" del autor (el holocausto, la bomba atómica lanzada sobre los japoneses y el terrorismo islámico) pues en varias ocasiones me pusieron la piel de gallina.

[Volodymyr Okarynskyi · Rating 5 out of 5]

дуже прикольна книжка. легка, стьобна, безкомпромісна. просто нестримна.
трошки нагадує прочитану раніше "Ваґіномор" (чи Ваґіноріз; в рос.перекладі Женомор...) Блеза Сандрара. інші аналогічні твори - як на мене - програють. включно з Ільфом-і-Петровим.
Це така оповідь про циніка-інтелектуала без ідеалів, на тлі божевільної епохи: світова війна - революція в колишній імперії. навіть Лєнін є, як Великий Інквізитор))) а все ж мексиканець Хуліо Хуреніто більший за ґлобального Лєніна. він щось типу анти-Ісуса, оточений учнями - які репрезентують ще тОй паноптикум.
дуже багато пародійності. і навіть смішно, місцями дуже, але сміх загалом доволі сумний.
почитайте - не пошкодуєте. Україна, до речі, також є.

[Yulia Çimen · Rating 3 out of 5]

Єдине, що зрозуміло - це те, шо нічого не зрозуміло. Такого я ще ні про жодну книгу не писала, але вже як є 😁
Мені не дуже сподобалось.

[JLG · Rating 2 out of 5]

Lo leí porque aparece mencionado en "Capitalismo canalla" de César Rendueles. Me pregunto si soy el único de sus lectores que se llevan las manos a la cabeza. Es un libro en el que sólo importan los hombres, lo cual sería disculpable si los vemos como meras caracterizaciones nacionales de un mundo en el que los hombres han provocado la guerra mundial. Pero por un lado prácticamente todas las mujeres aparecen cosificadas como prostitutas y por otro el personaje carismático del cual se insinúa un papel determinante en la época no deja de ser una fantasía delirante de poder masculino. De una visión del mundo como la implícita en el libro, en la que casi todas son putas (y si no putas, bobas) es muy fácil pasar a defender la violación como arma de guerra como hará el autor más adelante en la contraofensiva soviética de la Segunda Guerra Mundial. Las dos estrellitas en vez de una son por la premonición del Holocausto y de la bomba nuclear, por los personajes belgas que aparecen al principio que recuerdan a figuras del "periodismo de misterio" patrio, por la caracterización de los rasgos nacionales, en especial de Schmidt y algún pasaje gracioso. La verborrea de Julio Jurenito me parece a veces un galimatías. Me recuerda en cuanto a los malentendidos en su lectura a "El vagabundo de las estrellas" de Jack London, que algunos leen como un canto a la libertad pero que es puro protofascismo (por el culto a la acción). Oro parece, plata no es.

[Anatoly Bezrukov · Rating 2 out of 5]

Наверное, для своего времени это было хорошо и свежо: переложить европейско-российские реалии первой четверти 20 века на сюжетные конструкции, созданные Рабле, Свифтом и Вольтером.
Да, ироничный взгляд на буржуазную Европу и революционную Россию (с равной отстранённостью от обеих) нетипичен для тогдашней русской литературы. Да, автор сделал несколько сбывшихся предсказаний (типа оружия массового уничтожения и Холокоста).
Но всё это не решало главной для меня проблемы: это было не слишком смешно и почти неинтересно читать.
Роман, на мой взгляд, попросту устарел.

[Max Kramer · Rating 3 out of 5]

Мы отыскали русских -- они уже воевали между собой, размахивая всякими флагами -- трехцветными, красными просто, красными с надписями, объясняющими красноту, французскими и, наконец, вовсе непонятными. Они тоже, по примеру других, пытались петь, но только начинали какую-нибудь песню, как она тонула в гуле протестов, Потом перестали спорить и начали одновременно исполнять: "Боже царя храни", "Марсельезу", "Интернационал", "Из страны, страны далекой" и даже "Не жури меня".

[A Ojala · Rating 4 out of 5]

”Odottaessani kuolemaa Tšekan kopissa ajattelin kaikkea suonenvedonomaisesti ja pään täydeltä ja tunsin, miten hullua ja typerää oli kuolla, kun ei ollut nähnyt vielä edes ensimmäistä näytöstä loppuun saakka.”
(Suomenkielistä painosta ei ole Goodreadsiin vielä lisätty. Kustannusliike Tajo, käännös Ulla-Liisa Heino, 1964.)

[Max Olin · Rating 4 out of 5]

Tidsbunden men kuslig i sina observationer och spaningar om 1900-talets domedagar. Träffsäkert narrande med drivet och rastlöst narrativ. Evigt aktuell kärna- människa mot samhälle. Pekfingret på det socialas tyranni.

[Jesterboxboy · Rating 4 out of 5]

not an easy read, but brimming with historical references.

[Sergey · Rating 3 out of 5]

Всё же сатира не моё :) есть несколько хороших мыслей, несколько смешных мест, остальное как-то на стёб больше похоже. Ну и конечно злободневность давным давно просрочена.

[Alexey Yakobson · Rating 4 out of 5]

Любую книгу о Первой мировой стоит заполировать молодым Эренбургом - блестящим шутом и пророком.

[Vivienne V. · Rating 3 out of 5]

3.5/5

[Keith · Rating 3 out of 5]

Finished JULIO JURENITO (1922), a satire of western culture by Ilya Ehrenburg (1891-1967). The protagonist, Julio Jurenito, is a Mexican polymath whose mission in life is to be "a great agent provocateur" by nurs[ing] [culture's] "spreading ulcers, which would gradually consume its rotting body." Making his way to Europe, Jurenito assembles an equally eccentric group of disciples who accompany him from pre-World War I Paris to post-Revolution Russia. Along the way, he encourages hypocritical chaos, such as his disciple Mr. Cool's distributing religious tracts in Mr. Cool's brothels. He infuriates a communist commissar, refuting the notion of socialist "freedom" with good-humored banter: "for 31 years of my life I have occupied myself, by preference, with destruction, subversion, infiltration and other purifying operations. Freedom, however, is an abstraction and in our day a most harmful one. You are destroying freedom: that is why I salute you...Your mission is a great and complicated one: to accustom men to their fetters until they come to regard them as a mother's tender caress." A 1947 article in Commentary Magazine notes that Ehrenburg sold his creative soul to become a popular Soviet journalist, diminishing the quality of his writing...as ironically predicted by his hero, Julio Jurenito.

[Frederic Badell · Rating 5 out of 5]

Es la primera obra que leo de Ehrenburg. Lo he leído por que por casualidad ha caído en mis manos. Concretamente la edición que he leído es de Ed. Planeta (septiembre 1970) y forma parte del volumen XI de MAESTROS RUSOS. DIEZ HUMORISTAS CONTEMPORÁNEOS. Selección y estudios preliminares de Augusto Vidal y José María Valverde. Tras leer los cuentos de Arkadi Averchenko he descubierto esta joya.

La recomiendo encarecidamente a todo amante de la literatura y la historia. La lectura tiene una cierta complejidad, pero es muy disfrutable desde mi punto de vista.

Desde mi perspectiva me recuerda bastante a narrativas como las que se desarrollan en "El hombre que ffcc que jueves" de Chesterton y "Gog" de Papini.

De una forma demasiado resumida diré que se narra la historia del encuentro del narrador, que luego se sabe que es el propio autor, con Julio Jurenito y como ambos se van encontrando con todo un séquito de hombres de diferentes nacionalidades (Europa, Africa y Rusia) cada uno más peculiar que el otro. Debido a la Primera Gran Guerra se separan y luego se reencuentran. No sigo porque no quiero adelantar acontecimientos.

El autor dice una frase que resume el sentido del libro:
"Quien sea propenso a creer en l existencia de un sentido oculto, incomprensible para el hombre, en el batiburrillo de la vida humana, de felices absurdos y casualidades desesperadas, encontrará, sin duda, materia de reflexión en mk libro".

[Бекарыс Нуржан · Rating 5 out of 5]

Бела эпоха. Декаданс макабр. Цацтгайст вельтшмерца, персонифицированный в персонажа, чье непосредственное участие в сюжете - процентов двадцать текста, но который стремительным гештальтом завершает цикл истории. Тонкий, ироничнейший юмор, с легким налетом чисто еврейского самоистязания, и блестяще нарисованные гротескные персонажи: толстовец-нытик русский, sancta spiritas лентяй итальянец, деловитый квакер американец, сибарит француз, не гнушающийся при этом самым неделикатным способом зарабатывать, наивный добряк негр. И сумасброд, анархист, провокатор, гуру дзена и концессионер остапбендеровского масштаба почему-то мексиканец заглавный герой, духовный учитель всего этого паноптикума. Кортасар, Пелевин, Ильф и Петров, Набоков - всего лишь постмодернисты сих воистину необычайных похождений Ильи Эренбурга по величайшим событиям Европы начала 20 века.