What do you think?
Rate this book
30 віршів про любов і залізницю
Із самого дитинства ми сприймаємо залізницю не лише як щось, пов’язане із транспортом, а як велику таємницю, що дозволяє вирушити в мандрівку, здолати відстань, долучитися до великого простору, здобути новий досвід. З мандрами й поїздками нерозривно зв’язані й любовні переживання, розлуки та зустрічі, перестук розбитих сердець чи ніжні й тремкі обійми на перонах. Вздовж залізниці твориться історія країни. У книжці Сергія Жадана читачі знайдуть поезії, що писалися протягом багатьох років, прямо чи опосередковано пов’язані із залізницею. Тут вокзальна площа приходить у сни, люди, схожі на равликів, сплять на вокзалах і несуть на своїх плечах власні домівки, військові вирушають на Схід боронити країну та повертаються до рідних. Під тихий стук коліс та пізні гудки пасажири рахують засніжені пагорби, сонні долини, заміські будівлі, а заклопотані провідники блукають вагонами й розганяють сновидіння.
88 pages, Hardcover
Published January 1, 2023
12 people are currently reading
135 people want to read
About the author
Serhiy Zhadan
119 books988 followersSerhiy Zhadan (23 August 1974 in Starobilsk, Luhansk region, Ukraine) is a contemporary Ukrainian novelist, writer, essayist, poet, translator, musician and public figure. Among his most notable works are novels Depeche Mode (2004, translated into into English in 2013 by Glagoslav Publications), Anarchy in the UKR (2005, translation into English is yet to come), Voroshilovgrad (2010, translated into into English in 2016 by Deep Vellum Publishing) and Orphanage (2017, translation into English forthcoming in 2020 by Yale University Press) as well as collection of short stories and poems Mesopotamia (2014, English translation by Yale University Press in 2018).
Please note that this English-language profile is intended for all own literary works of Serhiy Zhadan. For works of other authors translated into Ukrainian from a different language by Zhadan, please add both this profile (as a second author) as well as his Ukrainian-language profile: Сергій Жадан (as a third author)
Please note that this English-language profile is intended for all own literary works of Serhiy Zhadan. For works of other authors translated into Ukrainian from a different language by Zhadan, please add both this profile (as a second author) as well as his Ukrainian-language profile: Сергій Жадан (as a third author)
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 43 reviews
June 1, 2023
Великий плюс від візитів на поетичні вечори автора: у своїй голові ти читаєш ці вірші його голосом та з його інтонацією😉
June 21, 2023
Візуально прекрасна збірка поезії, об’єднана спільними темами мандрівки, очікування та зустрічей. Можливо, хотілося б більше свіжого матеріалу, та маєм що маєм:)
Жадан як завше чудовий!
Жадан як завше чудовий!
June 11, 2023
здається, хтось зібрав поезію Жадана, натиснув cntrl F, відібрав усе зі словами 'залізниця', 'вокзал', 'перон' і так утворилася ця збірка, компіляція старого, дуже старого і крихти нового. тому настрій у збірки, як в авто, яке перестрибує з однієї передачі на іншу, глухне або рвучко їде.
деякі старі вірші втратили актуальність і за них місцями соромно, наприклад, за замилування "чорношкірими біженками у спортзалах" або згадками "шконки" у поїзді.
Жадан - супергерой, який зараз всюди встигає, багато робить, тримає на собі волонтерство, поезію, культуру.
звісно, не вистачає часу на нову повноцінну книжку. проте чи варто видавати збірку зі збірок, лише тому, що від Жадана зараз куплять все.
передзамовляючи, мала великі очікування, але не сталося.
деякі старі вірші втратили актуальність і за них місцями соромно, наприклад, за замилування "чорношкірими біженками у спортзалах" або згадками "шконки" у поїзді.
Жадан - супергерой, який зараз всюди встигає, багато робить, тримає на собі волонтерство, поезію, культуру.
звісно, не вистачає часу на нову повноцінну книжку. проте чи варто видавати збірку зі збірок, лише тому, що від Жадана зараз куплять все.
передзамовляючи, мала великі очікування, але не сталося.
Read
September 2, 2025інколи приємно взяти до рук маленьку збірку віршів, проковтнути її за раз і отримати як післясмак ще більше любові
от так з цією збіркою
от так з цією збіркою
December 4, 2025
+ + +
Як це діється тут, на Сході?
Світло спалахує за рікою.
Квітка місяця в неба на споді здається темною і загіркою.
Небо в січні криваве, наче
пускають троянди у воду проточну.
Кордон під снігом зранку означать діти, що наново стежку протопчуть.
Зимують під сонцем птахи і тварини.
Тяжіють збіжжям підвали й комори.
Ріка по холодній щоці країни сльозою стікає в Азовське море…
Як це діється тут, на Сході?
Світло спалахує за рікою.
Квітка місяця в неба на споді здається темною і загіркою.
Небо в січні криваве, наче
пускають троянди у воду проточну.
Кордон під снігом зранку означать діти, що наново стежку протопчуть.
Зимують під сонцем птахи і тварини.
Тяжіють збіжжям підвали й комори.
Ріка по холодній щоці країни сльозою стікає в Азовське море…
July 23, 2024
Читати під час/після/замість подорожі. На самоті, з вимкненим телефоном.
June 9, 2023
багато віршів усе знав, а ті що не знав і не зачепили мою душу
November 10, 2025
Стиль неповторний. Декілька віршів дуже сподобались, але не все
September 16, 2023
Я страшна романтизаторка потягів-вокзалів-укрзалізниці і мене дуже легко можна купити ностальгією, тому ця збірка відгукнулась чимось солодко-млосним. Я ніби заново закохалась і розійшлася зі всіма своїми любов‘ями одночасно, поки читала-перечитувала.
Не бачу проблеми в тому, шо тут зібрані старі і нові вірші Жадана в тематичному обрамленні всього залізничного (і трохи прощального?).
Не бачу проблеми в тому, шо тут зібрані старі і нові вірші Жадана в тематичному обрамленні всього залізничного (і трохи прощального?).
August 12, 2023
Little war-time collection of poems.
I honestly did not understand why exactly these poems were published separately in such a small book (especially considering that Сергій Жадан has just published his REALLY new book of poems). Some of the poems are old, some are new, but nothing unites them in any apparent way. The book contains no more (and no less) “love” than any other collection of his poems and almost no “railway” )). (It was actually a funny exercise, to try to spot any mentionings of railway, trains, or traveling overall in each poem — I was not very successful in this, so the collection looked more or less arbitrary for me rather than “thematic.”)
Still, it’s a very pretty and sweet little book, and I am happy to have this one on my shelves as well. It felt intimate and warm — just what we need during this war. “Льодяники надії.”
I’ll quote a couple of verses that I liked the most:
“Перекажеш іншим своїми словами.
Сатана сказав нам: Господь з вами.
Господь з вами, я не можу вас переконати.
Ви ж любите так, ніби зав’язуєте канати.
Ви ж закохуєтесь так, ніби знімаєте шкіру.
Бог з вами, я з вами втрачаю віру.
Ідіть із богом, я з вами нічого не вдію.
Що ви можете знати про безнадію?
Бог дивиться безпорадно на свою подобу,
на творену чоловіками світобудову,
на вогонь жіночої непокори.
Бог дивиться на нас, як на самоповтори.
Ми такі передбачувані й нетипові.
Скільки любові, – думає, – хто б подумав: скільки любові.
Це наша любов, господи, ми в ній, як подорожні.
Спробуєш її відібрати – побачиш, на що ми спроможні.
Спробуєш нас переконати – нічого не вийде.
Це від тебе ми навчилися заперечувати очевидне.
Це ти нас навчив сперечатися на хрестовині.
Це нам ти нічого не винен, це ми тобі нічого не винні.
Це нашими голосами відлунює твій сумнів.
Це ти навчив любові всіх тут присутніх.
Спробуєш її відібрати – закидаємо камінням.
Саме любов керує кожним божим створінням.
Це ж те, що робить кожного з нас злішим.
Ти ж нам нічого більше не залишив.
Лише неба зимового вранішній вигин.
Ти нам нічого не винен, ти нам нічого не винен.
Ти не винен, що все так дивно і так несхоже.
Іди собі з богом, бог із тобою, боже.
Ти нас не зрозумієш зі своєю трубою.
Просто ми все повторювали за тобою.
Хай ця сурма останнього дня, яка нас кличе,
буде піснею тих, для кого життя далі звучить таємниче,
буде мотивом тих, хто боронить чортову ніжність,
тих, кого не переконала більшість,
не зупинив закон, не остудила зрілість,
не настрашила чорного простору озвірілість.
Хай це буде їхній спів, їхні хорали,
про те, як вони жили,
як помирали.”
*
“Люди самотні, — говорить, — це ж було помітно відразу.
Навіть більше – їхня самотність для них і є головною.
Тому хай буде пора, коли їм важливо буде збиратися разом.
І хай цю пору вони називають, скажімо, зимою.
Доки чоловіків тримає тепло ведмеже,
доки жінки тихо звіряються книгам,
хай у них буде межа, за якою все буде як вперше.
І хай цю межу вони, скажімо, називатимуть снігом.
Доки тут ще діється щось незвичайне,
доки я сам бодай чимось тут володію,
треба їм дати що-небудь радісне і печальне.
Радісне і печальне. Скажімо, надію.”
*
“Чекають вечора люди, схожі на равликів,
так гірко сплять на вокзалах, так глибоко.
Ламана лінія кордону, мов соснова гілка.
Дорога важка, коли несеш на спині свій дім і своє минуле.
Вперті равлики беззахисної Європи.
Жінки, що залишили вдома чисту постільну білизну.
Діти, що не відпускають материнську руку,
як прищеплені до яблуні гілки не відпускають теплий стовбур.
Ми потребуємо дива, потребуємо льодяників надії,
дотиків радості, променів, що пробивають темряву.
Що ти візьмеш, малий равлику, вибираючись із згорілого дому?
Насамперед віру в те, що ти сюди неодмінно повернешся.
Упокорений час шаленців і втікачів.
Запекла віра тих, хто зійшов на вокзалі вигнання.
Завжди пам’ятати розташування меблів у батьківському домі.
Ховати в кишені ключі, як засушену квітку.
Ось ця дорога – нині позначена безголоссям,
ночівлі ці – подорожні, помі�� дощем і тишею.
Будьте мужніми, равлики, будьте гідними цієї мандрівки,
ви – позбавлені дому, проте не позбавлені серця.”
*
“І вже коли ти спиш, починається сніг.
Прийшовши з ночі,
виявившись із нічого,
з чорного шепоту,
з горизонту нічного,
з повітрь усіх,
із розламів усіх.
Коли ти спиш, він рухається з передмість,
рухається між дерев,
падає над стежками,
над цегляними брамами,
над ганками й хідниками,
над кожним із перехресть,
над кожним з обійсть,
над кожною з колій,
над кожним із бездоріж,
над школами,
над вокзалами,
над мостами,
падає до безкінечності,
падає до нестями.
Коли нічого немає.
Коли ти спиш.
Над кожним із вікон,
над кожною із осель,
падає над крамницями,
падає над дворами,
засипаючи русла,
огортаючись прапорами,
влітаючи до підвалів,
сягаючи стель.
Над кожним із пустищ,
над кожною з новобудов,
над кожною із веранд,
над кожною із віконниць.
Пробираючись вглиб.
Рухаючись від околиць.
Сніг входить до міста так,
як під шкіру входить любов.
Глибоко.
До крові.
До сухожиль.
До темних місць,
з яких починається подих.
Солодко, наче втома, наче наркотик.
Гостро, наче впевненість, наче біль.
Уздовж нервів,
ніби уздовж рік.
На дні легень, мовби на дні копалень,
свідченням всіх майбутніх
безсонь і запалень,
свідченням всіх зупинок
і всіх доріг,
свідченням всіх перевтілень,
які постають,
свідченням всіх початків
і всіх повернень,
ламка, мов березень,
зріла, неначе серпень,
любов підіймається тілом,
як гріта ртуть.
Прогріваючи горлом
промерзле скло.
Над усіма алеями,
над домами.
Коли ти спиш,
коли нічого немає.
Коли немає навіть того,
що завжди було.
…Тримай це відчуття
солоду й гіркоти,
відчуття пекла,
що в пальцях тобі запеклося,
коли торкаєшся її одягу і волосся,
коли простягаєш їй руку,
виводячи з темноти.
Це вона всотується в хребта високу пітьму.
Це вона чередами жене
золоті заметілі.
Радій цій чорній любові у власному тілі.
Не дивлячись ні на що.
Всупереч усьому.”
I honestly did not understand why exactly these poems were published separately in such a small book (especially considering that Сергій Жадан has just published his REALLY new book of poems). Some of the poems are old, some are new, but nothing unites them in any apparent way. The book contains no more (and no less) “love” than any other collection of his poems and almost no “railway” )). (It was actually a funny exercise, to try to spot any mentionings of railway, trains, or traveling overall in each poem — I was not very successful in this, so the collection looked more or less arbitrary for me rather than “thematic.”)
Still, it’s a very pretty and sweet little book, and I am happy to have this one on my shelves as well. It felt intimate and warm — just what we need during this war. “Льодяники надії.”
I’ll quote a couple of verses that I liked the most:
“Перекажеш іншим своїми словами.
Сатана сказав нам: Господь з вами.
Господь з вами, я не можу вас переконати.
Ви ж любите так, ніби зав’язуєте канати.
Ви ж закохуєтесь так, ніби знімаєте шкіру.
Бог з вами, я з вами втрачаю віру.
Ідіть із богом, я з вами нічого не вдію.
Що ви можете знати про безнадію?
Бог дивиться безпорадно на свою подобу,
на творену чоловіками світобудову,
на вогонь жіночої непокори.
Бог дивиться на нас, як на самоповтори.
Ми такі передбачувані й нетипові.
Скільки любові, – думає, – хто б подумав: скільки любові.
Це наша любов, господи, ми в ній, як подорожні.
Спробуєш її відібрати – побачиш, на що ми спроможні.
Спробуєш нас переконати – нічого не вийде.
Це від тебе ми навчилися заперечувати очевидне.
Це ти нас навчив сперечатися на хрестовині.
Це нам ти нічого не винен, це ми тобі нічого не винні.
Це нашими голосами відлунює твій сумнів.
Це ти навчив любові всіх тут присутніх.
Спробуєш її відібрати – закидаємо камінням.
Саме любов керує кожним божим створінням.
Це ж те, що робить кожного з нас злішим.
Ти ж нам нічого більше не залишив.
Лише неба зимового вранішній вигин.
Ти нам нічого не винен, ти нам нічого не винен.
Ти не винен, що все так дивно і так несхоже.
Іди собі з богом, бог із тобою, боже.
Ти нас не зрозумієш зі своєю трубою.
Просто ми все повторювали за тобою.
Хай ця сурма останнього дня, яка нас кличе,
буде піснею тих, для кого життя далі звучить таємниче,
буде мотивом тих, хто боронить чортову ніжність,
тих, кого не переконала більшість,
не зупинив закон, не остудила зрілість,
не настрашила чорного простору озвірілість.
Хай це буде їхній спів, їхні хорали,
про те, як вони жили,
як помирали.”
*
“Люди самотні, — говорить, — це ж було помітно відразу.
Навіть більше – їхня самотність для них і є головною.
Тому хай буде пора, коли їм важливо буде збиратися разом.
І хай цю пору вони називають, скажімо, зимою.
Доки чоловіків тримає тепло ведмеже,
доки жінки тихо звіряються книгам,
хай у них буде межа, за якою все буде як вперше.
І хай цю межу вони, скажімо, називатимуть снігом.
Доки тут ще діється щось незвичайне,
доки я сам бодай чимось тут володію,
треба їм дати що-небудь радісне і печальне.
Радісне і печальне. Скажімо, надію.”
*
“Чекають вечора люди, схожі на равликів,
так гірко сплять на вокзалах, так глибоко.
Ламана лінія кордону, мов соснова гілка.
Дорога важка, коли несеш на спині свій дім і своє минуле.
Вперті равлики беззахисної Європи.
Жінки, що залишили вдома чисту постільну білизну.
Діти, що не відпускають материнську руку,
як прищеплені до яблуні гілки не відпускають теплий стовбур.
Ми потребуємо дива, потребуємо льодяників надії,
дотиків радості, променів, що пробивають темряву.
Що ти візьмеш, малий равлику, вибираючись із згорілого дому?
Насамперед віру в те, що ти сюди неодмінно повернешся.
Упокорений час шаленців і втікачів.
Запекла віра тих, хто зійшов на вокзалі вигнання.
Завжди пам’ятати розташування меблів у батьківському домі.
Ховати в кишені ключі, як засушену квітку.
Ось ця дорога – нині позначена безголоссям,
ночівлі ці – подорожні, помі�� дощем і тишею.
Будьте мужніми, равлики, будьте гідними цієї мандрівки,
ви – позбавлені дому, проте не позбавлені серця.”
*
“І вже коли ти спиш, починається сніг.
Прийшовши з ночі,
виявившись із нічого,
з чорного шепоту,
з горизонту нічного,
з повітрь усіх,
із розламів усіх.
Коли ти спиш, він рухається з передмість,
рухається між дерев,
падає над стежками,
над цегляними брамами,
над ганками й хідниками,
над кожним із перехресть,
над кожним з обійсть,
над кожною з колій,
над кожним із бездоріж,
над школами,
над вокзалами,
над мостами,
падає до безкінечності,
падає до нестями.
Коли нічого немає.
Коли ти спиш.
Над кожним із вікон,
над кожною із осель,
падає над крамницями,
падає над дворами,
засипаючи русла,
огортаючись прапорами,
влітаючи до підвалів,
сягаючи стель.
Над кожним із пустищ,
над кожною з новобудов,
над кожною із веранд,
над кожною із віконниць.
Пробираючись вглиб.
Рухаючись від околиць.
Сніг входить до міста так,
як під шкіру входить любов.
Глибоко.
До крові.
До сухожиль.
До темних місць,
з яких починається подих.
Солодко, наче втома, наче наркотик.
Гостро, наче впевненість, наче біль.
Уздовж нервів,
ніби уздовж рік.
На дні легень, мовби на дні копалень,
свідченням всіх майбутніх
безсонь і запалень,
свідченням всіх зупинок
і всіх доріг,
свідченням всіх перевтілень,
які постають,
свідченням всіх початків
і всіх повернень,
ламка, мов березень,
зріла, неначе серпень,
любов підіймається тілом,
як гріта ртуть.
Прогріваючи горлом
промерзле скло.
Над усіма алеями,
над домами.
Коли ти спиш,
коли нічого немає.
Коли немає навіть того,
що завжди було.
…Тримай це відчуття
солоду й гіркоти,
відчуття пекла,
що в пальцях тобі запеклося,
коли торкаєшся її одягу і волосся,
коли простягаєш їй руку,
виводячи з темноти.
Це вона всотується в хребта високу пітьму.
Це вона чередами жене
золоті заметілі.
Радій цій чорній любові у власному тілі.
Не дивлячись ні на що.
Всупереч усьому.”
Read
June 23, 2024Моя думка така: неможливо точно знати про що вірші та як саме вони написаний. Немає анотації, як до романів, для прикладу. Тому перше ти читаєш їх, аби ознайомитись. А потім повертаєшся до них, за потребою. Потім легко відшукати вірш підходящий до настрою, потрібний вірш.
Саме так із цією збіркою. Деякі вірші запали в душу, деякі я ще не зрозуміла. Та я буду до них повертатися, це точно.
Знаю, що це збірка старих віршів, із різних збірок Жадана. Декому це не сподобалось, хотілось нового. Але для мене мене це все було новим, Жадана читаю вперше. Тому я у цьому проблеми не вбачала.
Ілюстрації ну просто неймовірні! 🔥
(поки я утримаюсь від оцінки; адже враження від збірки з часом зміняться, я певна)
Саме так із цією збіркою. Деякі вірші запали в душу, деякі я ще не зрозуміла. Та я буду до них повертатися, це точно.
Знаю, що це збірка старих віршів, із різних збірок Жадана. Декому це не сподобалось, хотілось нового. Але для мене мене це все було новим, Жадана читаю вперше. Тому я у цьому проблеми не вбачала.
Ілюстрації ну просто неймовірні! 🔥
(поки я утримаюсь від оцінки; адже враження від збірки з часом зміняться, я певна)
August 28, 2023
ніколи б сама собі не купила цю книгу, бо думала: та камон, добірка старих віршів, нашо.
а дарма. це виявилося дуже цілісне й… атмосферне читання. тепер чекаю на збірку про риб і ріки у колаборації з рибним патрулем🗿
(звісно ж, в оформленні слави шульц, бо то щось)
а дарма. це виявилося дуже цілісне й… атмосферне читання. тепер чекаю на збірку про риб і ріки у колаборації з рибним патрулем🗿
(звісно ж, в оформленні слави шульц, бо то щось)
February 7, 2024
Це було прекрасно❤️
April 12, 2024
Дуже гарне оформлення збірки, ілюстрації просто ❤️
Відмітила для себе 3 вірші, всі про війну.
Відмітила для себе 3 вірші, всі про війну.
November 4, 2024
Перші дні листопада (с)
Залиті сонцем та золотом вершини Карпат
Ковток поезії вдень, ковток рома зранку
Чудове перезавантаження, старий пірат
Залиті сонцем та золотом вершини Карпат
Ковток поезії вдень, ковток рома зранку
Чудове перезавантаження, старий пірат
July 12, 2024
Вона ходить собі на стадіони й ринки, ховаючи в куртці телефон і флягу,
і я готовий палити сусідські будинки, щоби вона звернула на мене увагу.
Тематична збірка, читати яку треба вже в купе. Всі карти зійшлися, всі почуття були пережиті.
і я готовий палити сусідські будинки, щоби вона звернула на мене увагу.
Тематична збірка, читати яку треба вже в купе. Всі карти зійшлися, всі почуття були пережиті.
Read
June 8, 2023Збірка, з якою подорожувала в бомбосховище. Тут багато старих текстів, об’єднаних темою залізниці, передмовою Сергія Вікторовича і ілюстраціями чудової харківської художниці Слави Шульц, роботи якої ніжно люблю. Тому для мене – ідеальне поєднання🤍
June 4, 2023
Тематичні старі та нові вірші. Дуже залюблена збірка.
February 14, 2024
Поезія Жадана - це любов❤️❤️❤️
November 25, 2023
▪️І знову зізнаюся в любові ліриці Сергія Жадана — емоційно, гучно, життєво, красиво.
.
.
💬Переповім тобі, як проросте
голос нічний зимових станцій
і з нами станеться лише те,
що не може не статись.
.
.
▪️Ця збірка увібрала в себе вірші про кохання...
.
.
💬Ми такі передбачувані й нетипові.
Скільки любові, — думає, — хто б подумав: скільки любові.
Це наша любов, господи, ми в ній як подорожні.
Спробуєш її відібрати — побачиш, на що ми спроможні.
.
.
▪️...і про залізницю.
.
.
💬Снуються вечірні тіні.
Зроджуються таємниці.
Знову історія країни
твориться вздовж залізниці.
.
.
▪️Так проникливо, так відверто, так чуттєво. Так, як може писати лише Жадан.
.
.
💬Небо за її вікнами буде холодне й зелене.
Дощ буде заливати пам'ять її невичерпну.
Хай забуває про все.
Хай забуває навіть про мене.
Лише про мене хай забуває в останню чергу.
.
.
💬Переповім тобі, як проросте
голос нічний зимових станцій
і з нами станеться лише те,
що не може не статись.
.
.
▪️Ця збірка увібрала в себе вірші про кохання...
.
.
💬Ми такі передбачувані й нетипові.
Скільки любові, — думає, — хто б подумав: скільки любові.
Це наша любов, господи, ми в ній як подорожні.
Спробуєш її відібрати — побачиш, на що ми спроможні.
.
.
▪️...і про залізницю.
.
.
💬Снуються вечірні тіні.
Зроджуються таємниці.
Знову історія країни
твориться вздовж залізниці.
.
.
▪️Так проникливо, так відверто, так чуттєво. Так, як може писати лише Жадан.
.
.
💬Небо за її вікнами буде холодне й зелене.
Дощ буде заливати пам'ять її невичерпну.
Хай забуває про все.
Хай забуває навіть про мене.
Лише про мене хай забуває в останню чергу.
October 20, 2023
Це невеличка збірка віршів Жадана, яку легко прочитати за один раз. В його стилі. Здебільшого це старі вірші, які вже видавались в інших збірках. Оформлена книга кольоровими ілюстраціями, що схожі на інші його збірки. Тільки не сподобалась якість паперу. Загалом, це може бути непоганим початком, якщо ви хочете познайомитись з віршами Жадана.
March 17, 2024
Деякі вірші - мва 💋✨😩, прямо в точку. Інші трохи заплутані, трохи нудні, занадто намагаються бути унікальними, а не передавати точку зору автора і нове цікаве почуття. Мій улюблений - про дівчину, що продає квіти на вокзалі, тепер частина моєї ДНК. Ілюстрації переважно досить гарні і підсилюють досвід читання. Рекомендую всім, хто давно не читав поезію і заодно хоче посумувати, занурившись думками в переживання автентичного українця сьогодення.
June 20, 2025
Ця поезія - чудова. А ще ця збірка завжди буде в мене асоціюватися зі знайомством з Сергієм, бо я її купила перед подією в Бабиному Яру для поетичного вечора «МАК І ПАМ’ЯТЬ».
Бо до цього, хоч я й обожнювала поезію Жадана, в мене не було ні одної саме його збірки, лише антології в яких були його вірші, та прозові книги.
Тож я безмежно щаслива мати, саме цю збірку, яка нагадує мені все моє життя, вічні переїзди по нашій країні))) Харків - Львів, Львів - Харків...
Бо до цього, хоч я й обожнювала поезію Жадана, в мене не було ні одної саме його збірки, лише антології в яких були його вірші, та прозові книги.
Тож я безмежно щаслива мати, саме цю збірку, яка нагадує мені все моє життя, вічні переїзди по нашій країні))) Харків - Львів, Львів - Харків...
November 15, 2023
Завжди любила поїзди та подорожі, а тут ще й в поєзії від Жадана та з ілюстраціями Слави Шульц, яку я обожнюю! Я готова розцілувати людину яка придумала цєй метч)) Якщо в мене спитають про улюблену книгу, це буде "30 віршів про любов і залізницю"!
December 31, 2023
«І він говорить: хай буде так, хай буде без таємниць.
Хай буде так, — погоджується вона, рахуючи заметілі.
Мова їм потрібна лише для того, аби не наговорити дурниць.
Весело працює волинка серця в гарячому тілі.»
Хай буде так, — погоджується вона, рахуючи заметілі.
Мова їм потрібна лише для того, аби не наговорити дурниць.
Весело працює волинка серця в гарячому тілі.»
December 16, 2024
Жадан заходить …
«Глибоко.
До крові.
До сухожиль.
До темних місць, з яких починається подих.
Солодко, наче втома, наче наркотик.
Гостро, наче впевненість, наче біль.
Уздовж нервів, ніби уздовж рік.» (сторінка 68)
«Глибоко.
До крові.
До сухожиль.
До темних місць, з яких починається подих.
Солодко, наче втома, наче наркотик.
Гостро, наче впевненість, наче біль.
Уздовж нервів, ніби уздовж рік.» (сторінка 68)
July 10, 2025
Ми потребуємо дива, потребуємо льодяників надії,
дотиків радості, променів, що пробивають темряву.
Що ти візьмеш, малий равлику, вибираючись із згорілого дому?
Насамперед віру в те, що ти сюди неодмінно повернешся.
дотиків радості, променів, що пробивають темряву.
Що ти візьмеш, малий равлику, вибираючись із згорілого дому?
Насамперед віру в те, що ти сюди неодмінно повернешся.
May 31, 2023
Найкраща колаба Укрзалізниці
Але можливо варто сказати, що вірші тут старі (та і добре)
Але можливо варто сказати, що вірші тут старі (та і добре)
June 16, 2023
Вступ, це просто зізнання у любові до Укрзалізниці.
Displaying 1 - 30 of 43 reviews