What do you think?
Rate this book
The Identity of France: Vol. 1: History and Environment
A new approach to the history of France, looking at the country's physical and geographical features as factors which have shaped its past. Braudel questions the origins of frontiers, the growth of towns, how Paris became the capital and how France's unification came about.
432 pages, Paperback
First published January 1, 1986
18 people are currently reading
489 people want to read
About the author
Fernand Braudel
150 books545 followersFernand Paul Achille Braudel was a French historian and a leader of the Annales School. His scholarship focused on three main projects: The Mediterranean (1923–49, then 1949–66), Civilization and Capitalism (1955–79), and the unfinished Identity of France (1970–85). His reputation stems in part from his writings, but even more from his success in making the Annales School the most important engine of historical research in France and much of the world after 1950. As the dominant leader of the Annales School of historiography in the 1950s and 1960s, he exerted enormous influence on historical writing in France and other countries.
Braudel has been considered one of the greatest of the modern historians who have emphasized the role of large-scale socioeconomic factors in the making and writing of history. He can also be considered as one of the precursors of world-systems theory.
Braudel has been considered one of the greatest of the modern historians who have emphasized the role of large-scale socioeconomic factors in the making and writing of history. He can also be considered as one of the precursors of world-systems theory.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 20 of 20 reviews
January 28, 2014
Попри свою назву, "Ідентичність Франції" майже не пов’язана зі студіями над ідентичністю в звичному розумінні. Лише на початку (у "Вступі") автор зізнається, що є модерністом, хоча вважає, що нації виникли не на "рівному місці", а з мікро- та макро-структур, що існували за століття та тисячоліття до появи націоналізмів. Фактично, Фернан Бродель займає переніалістську позицію, проте це немає такого вирішального значення для книжки.
В першому томі розглянуто лише внесок простору до формування сучасної Франції. Перший та третій розділи є найбільш "французькими", оскільки в них автор занурюється і часом тоне в морі дрібних фактів з історії Франції. Ці факти цікаві і часто несподівані, але занадто контекстуальні, щоб зрозуміти, про що йдеться. Звісно, про "дві Франції" - ойль та ок - давно відомо, але як вони присутні в свідомості сучасних французів? Чому Фернан Бродель про це так багато пише?
З першого розділу, втім, можна видобути один парадоксальний висновок: Франція як єдина країна та нація виникла всупереч обставинам. "Об’єктивно" вона настільки різнорідна і в географічному, і в культурному плані, настільки регіоналізована, що годі припустити, що там могла виникнути нація! Втім, Ф.Бродель іронічно усміхається: Франція таки існує. Звісно, вона гомогенна, але стала такою не раніше 1950-х рр.
(Дозволю собі ремарку в бік України. Часто є жалі щодо простору та неоднорідності: Україна "прохідний двір" для кочовиків та культурно різнорідна. Франція, яку часто ставлять за взірець нації, така ж. І виникла, за Броделем, в 1950-х рр. "Історик перегинає палку!" - вигукне читач. Втім, є ще Eugen Weber в своїй відомій праці Peasants into Frenchmen: The Modernization of Rural France, 1870-1914 доводить, що до 1914 р. французької нації навіть близько не було.)
Втім, в другому розділі Ф.Бродель різко виходить за межі дрібних фактів і починає узагальнювати. Це розкішний розділ для всіх, хто хоче зрозуміти, як виглядало середньовічне місто. Ні, не в плані побуту мешканців, в плані взаємодії з середовищем. Як міста взаємодіяли з селами? Чому міська структура Європи є такою, а не іншою? І яка роль селищ в цьому процесі. Виявляється, в цій, на перший погляд, хаотичній картині є система: селища - перевалочні пункти, які виконують роль хребта. Відстань між ними - один денний перехід. Селища є центрами тяжіння для сільських округ: довкола них групуються села. Причому, тут також є закономірність: відстань повинна бути такою, що дозволяє за день з’їздити з села до селища і назад. А міста - це вже вузли транспортних потоків. Отже, Франція таки була поєднана системою міст! Проте це "мереживо" охоплювало всю Європу! Як з нього виокремилася Франція?
Відповідь Ф.Бродель дає в третьому розділі: кордони. Саме вони творять Францію. Як не дивно, але державний апарат, попри те, що не міг до 1950-х рр. уніфікувати Францію, все ж відділив її від решти світу. Ф.Бродель показує, що кордони - дуже статична річ, хоча і візія непроникної межі, яку має читач ХХ ст., є хибною. До середини XVIII ст. французькі селяни могли сходити до Німеччини випити пива, бо воно там було дешевшим. Звісно, йти було недалеко, бо після робочого дня селяни не хотіли далеко мандрувати. Чи в ХХ ст. ми можемо так само легко (без транспортних засобів) піти по пиво в сусідню державу? Втім, навіть такі кордони відмежовували Францію від решти територій і допомагали їй зливатися в одне ціле протягом століть.
А також Париж. Ф.Бродель чітко вказує на роль політичного насильства у формуванні нації. У Франції-з-Парижем був потужний конкурент у вигляді Франції-з-Ліоном чи навіть Іншою-Францією-з-Тулузою. Остання до ХІІІ ст. була потужним конкурентом для Парижа і виконувала роль "центра тяжіння" для південної Франції ("ойль"). Втім, Альбігойські війни цю ситуацію виправили. А Ліон програв, бо був на річці, що розділяла, а не сполучала - Роні.
Отже, на перший погляд автор нічого не сказав про національну ідентичність. З іншого: він продемонстрував субстрат ідентичності - простір, на якому вона розвивається. З одного боку, нації є природними утвореннями: не можна лише одним актом політичної волі створити націю - для цього потрібні тривалі історичні передумови. З іншого боку, нації таки створюються, хоча їх творці не розуміють своїх дій. І саме тут варто згадати слова, які Фернан Бродель зробив епіграфом до першого тому "Ідентичності Франції": Історія твориться, не осягаючи сама себе розумом. Саме це ключовий момент праці та її новизна: нації творяться, але в них немає творців. Це результат колективних дій, які не мають наперед готового та усвідомлюваного плану. Втім, якби не було цих тисяч та мільйонів дій, то не було б націй.
В першому томі розглянуто лише внесок простору до формування сучасної Франції. Перший та третій розділи є найбільш "французькими", оскільки в них автор занурюється і часом тоне в морі дрібних фактів з історії Франції. Ці факти цікаві і часто несподівані, але занадто контекстуальні, щоб зрозуміти, про що йдеться. Звісно, про "дві Франції" - ойль та ок - давно відомо, але як вони присутні в свідомості сучасних французів? Чому Фернан Бродель про це так багато пише?
З першого розділу, втім, можна видобути один парадоксальний висновок: Франція як єдина країна та нація виникла всупереч обставинам. "Об’єктивно" вона настільки різнорідна і в географічному, і в культурному плані, настільки регіоналізована, що годі припустити, що там могла виникнути нація! Втім, Ф.Бродель іронічно усміхається: Франція таки існує. Звісно, вона гомогенна, але стала такою не раніше 1950-х рр.
(Дозволю собі ремарку в бік України. Часто є жалі щодо простору та неоднорідності: Україна "прохідний двір" для кочовиків та культурно різнорідна. Франція, яку часто ставлять за взірець нації, така ж. І виникла, за Броделем, в 1950-х рр. "Історик перегинає палку!" - вигукне читач. Втім, є ще Eugen Weber в своїй відомій праці Peasants into Frenchmen: The Modernization of Rural France, 1870-1914 доводить, що до 1914 р. французької нації навіть близько не було.)
Втім, в другому розділі Ф.Бродель різко виходить за межі дрібних фактів і починає узагальнювати. Це розкішний розділ для всіх, хто хоче зрозуміти, як виглядало середньовічне місто. Ні, не в плані побуту мешканців, в плані взаємодії з середовищем. Як міста взаємодіяли з селами? Чому міська структура Європи є такою, а не іншою? І яка роль селищ в цьому процесі. Виявляється, в цій, на перший погляд, хаотичній картині є система: селища - перевалочні пункти, які виконують роль хребта. Відстань між ними - один денний перехід. Селища є центрами тяжіння для сільських округ: довкола них групуються села. Причому, тут також є закономірність: відстань повинна бути такою, що дозволяє за день з’їздити з села до селища і назад. А міста - це вже вузли транспортних потоків. Отже, Франція таки була поєднана системою міст! Проте це "мереживо" охоплювало всю Європу! Як з нього виокремилася Франція?
Відповідь Ф.Бродель дає в третьому розділі: кордони. Саме вони творять Францію. Як не дивно, але державний апарат, попри те, що не міг до 1950-х рр. уніфікувати Францію, все ж відділив її від решти світу. Ф.Бродель показує, що кордони - дуже статична річ, хоча і візія непроникної межі, яку має читач ХХ ст., є хибною. До середини XVIII ст. французькі селяни могли сходити до Німеччини випити пива, бо воно там було дешевшим. Звісно, йти було недалеко, бо після робочого дня селяни не хотіли далеко мандрувати. Чи в ХХ ст. ми можемо так само легко (без транспортних засобів) піти по пиво в сусідню державу? Втім, навіть такі кордони відмежовували Францію від решти територій і допомагали їй зливатися в одне ціле протягом століть.
А також Париж. Ф.Бродель чітко вказує на роль політичного насильства у формуванні нації. У Франції-з-Парижем був потужний конкурент у вигляді Франції-з-Ліоном чи навіть Іншою-Францією-з-Тулузою. Остання до ХІІІ ст. була потужним конкурентом для Парижа і виконувала роль "центра тяжіння" для південної Франції ("ойль"). Втім, Альбігойські війни цю ситуацію виправили. А Ліон програв, бо був на річці, що розділяла, а не сполучала - Роні.
Отже, на перший погляд автор нічого не сказав про національну ідентичність. З іншого: він продемонстрував субстрат ідентичності - простір, на якому вона розвивається. З одного боку, нації є природними утвореннями: не можна лише одним актом політичної волі створити націю - для цього потрібні тривалі історичні передумови. З іншого боку, нації таки створюються, хоча їх творці не розуміють своїх дій. І саме тут варто згадати слова, які Фернан Бродель зробив епіграфом до першого тому "Ідентичності Франції": Історія твориться, не осягаючи сама себе розумом. Саме це ключовий момент праці та її новизна: нації творяться, але в них немає творців. Це результат колективних дій, які не мають наперед готового та усвідомлюваного плану. Втім, якби не було цих тисяч та мільйонів дій, то не було б націй.
March 16, 2023
Чрезвычайно интересная книга, которая понравится самому широкому кругу читателей! В ней академичность сочетается со страстностью и образностью языка, присущей историкам прошлых веков.
Бродель, французский историк школы Анналов, пытается охватить в своем труде многоликость Франции в свете различных наук, таких как география, антропология, политология и демография. При этом он настаивает на том, что нет единой, понятной и однозначной Франции — есть множество её провинций, городов и деревень, каждая из которых обладает собственными особенностями, ведёт свою жизнь, имеет свои легенды и обычаи...
"Итак, всякая «честная» история Франции должна открываться пестрым, цветным изображением этой страны. Как ни старается единая Франция подавить, оттеснить Францию многоликую, затушевать стремление ее областей и «краев» к самобытности, обманом сосредоточить внимание и расположение традиционной истории на себе одной, ей это не удается. Единой Франции не существует; говорить следует о многих Франциях. Более того, не существует и единой Бретани, перед нами — несколько Бретаней, несколько Провансов (в чем и уверял нас Жионо), несколько Бургундии, Лотарингии, Франш-Конте и Эльзасов..."
Это не классический учебник по истории, где в хронологическом порядке описываются политические события, но характеристика страны во всём её разнообразии, страны, которую страстно любит Бродель и любовь которого читается на каждой странице. Это научный труд, но читающийся с лёгкостью и интересом, поэтому могу рекомендовать всем, кому интересна Франция!
Бродель, французский историк школы Анналов, пытается охватить в своем труде многоликость Франции в свете различных наук, таких как география, антропология, политология и демография. При этом он настаивает на том, что нет единой, понятной и однозначной Франции — есть множество её провинций, городов и деревень, каждая из которых обладает собственными особенностями, ведёт свою жизнь, имеет свои легенды и обычаи...
"Итак, всякая «честная» история Франции должна открываться пестрым, цветным изображением этой страны. Как ни старается единая Франция подавить, оттеснить Францию многоликую, затушевать стремление ее областей и «краев» к самобытности, обманом сосредоточить внимание и расположение традиционной истории на себе одной, ей это не удается. Единой Франции не существует; говорить следует о многих Франциях. Более того, не существует и единой Бретани, перед нами — несколько Бретаней, несколько Провансов (в чем и уверял нас Жионо), несколько Бургундии, Лотарингии, Франш-Конте и Эльзасов..."
Это не классический учебник по истории, где в хронологическом порядке описываются политические события, но характеристика страны во всём её разнообразии, страны, которую страстно любит Бродель и любовь которого читается на каждой странице. Это научный труд, но читающийся с лёгкостью и интересом, поэтому могу рекомендовать всем, кому интересна Франция!
March 27, 2020
Braudel’s the kind of guy that would try and explain American civilization based off its windmill design. There were some genuinely useful insights for understanding France, I had to wade through a lot of useless trivia to get to it though.
January 31, 2017
Informative, but a heckuva slog of a read. Details, but no profound insights.
October 7, 2020
It is such a pity the author was unable to complete the proposed four volumes of this study of his native land; only the first two were completed before his death. The title could really be The Love of France - he was clearly a Frenchman into his heart and soul and if some national fault was pointed out one could imagine a shrug of the shoulders, a sip of vin rouge, something murmured about terroir, and then a gentle half smile.
That's a silly caricature. M. Braudel was a great historian and the depth of his learning and understanding permeates every aspect of this book. Yet he also indulges himself with memories of a France he knew, or his parents or grandparents knew, decades earlier. In the chapter on French villages – he was a village boy himself – he describes business life:
“In one village in the Meuse, between 1914 and 1920, there were two butchers (a belated luxury) serving customers...one on Saturday morning, the other on Sunday – the only days, it is true, when people ate meat... To the village too came the greengrocer, the knife-grinder, the tinker, the cossonier who collected milk and eggs, and the man most integrated of all into village life, always ready to chat and ask for news of everyone, the so-called 'merchant' but actually collector of rabbit skins, who at the beginning of this century also collected from Revigny-sur-Ornain (Meuse) 'scrap iron, old mattresses, worn-out stoves and pans, odd fire-irons, broken tongs, skillets with holes in them, cracked spades'.”
It's just a short drift back into a simpler past, or perhaps a hand-to-mouth past; definitely not a romanticised past. It is there to explain as a photograph can explain: “One of my friends who spent his childhood in a village of the Morvan before 1914, remembers the tinker as – 'a sort of giant Vulcan, dark and hairy like a great bear...He always wore the same combination of odd, patched clothes, worn into holes...He smelt worse than a billy goat, but was thoroughly honest'.”
I would never have thought histories of towns such as Besançon, Metz and Toulon could be turned into such fascinations as Braudel achieves. Even the statistics become interesting. I will have to see if I can find an affordable set of his Mediterranean History.
That's a silly caricature. M. Braudel was a great historian and the depth of his learning and understanding permeates every aspect of this book. Yet he also indulges himself with memories of a France he knew, or his parents or grandparents knew, decades earlier. In the chapter on French villages – he was a village boy himself – he describes business life:
“In one village in the Meuse, between 1914 and 1920, there were two butchers (a belated luxury) serving customers...one on Saturday morning, the other on Sunday – the only days, it is true, when people ate meat... To the village too came the greengrocer, the knife-grinder, the tinker, the cossonier who collected milk and eggs, and the man most integrated of all into village life, always ready to chat and ask for news of everyone, the so-called 'merchant' but actually collector of rabbit skins, who at the beginning of this century also collected from Revigny-sur-Ornain (Meuse) 'scrap iron, old mattresses, worn-out stoves and pans, odd fire-irons, broken tongs, skillets with holes in them, cracked spades'.”
It's just a short drift back into a simpler past, or perhaps a hand-to-mouth past; definitely not a romanticised past. It is there to explain as a photograph can explain: “One of my friends who spent his childhood in a village of the Morvan before 1914, remembers the tinker as – 'a sort of giant Vulcan, dark and hairy like a great bear...He always wore the same combination of odd, patched clothes, worn into holes...He smelt worse than a billy goat, but was thoroughly honest'.”
I would never have thought histories of towns such as Besançon, Metz and Toulon could be turned into such fascinations as Braudel achieves. Even the statistics become interesting. I will have to see if I can find an affordable set of his Mediterranean History.
April 21, 2023
I: History and Environment.
II: People and Production
Braudel begins the Foreword to Volume Two with this summary of Volume One: “In Volume One of this book, I set out to relocate the history of France within its geographical context - a context both too vast and too rich in contrasts, with the result that several ‘Frances’ had to co-exist side by side. [Regarding Volume Two,] If the same history is now considered within its major chronological context, we shall this time discover a series of consecutive Frances, similar yet dissimilar, alternately expanding and contracting, United and divided, serene and tormented, privileged and underprivileged. It is this sequence of realities and transformations, or as I prefer to call them all-inclusive cycles, that I should like to map here, for they can be viewed as so many landmarks in time, perhaps even as explanations. In their ebb and flow, these cycles have stirred up the living mass of our history, as the tides stir the waters of the sea.” (Volume II, p. 15).
Let this summary stand for both books, as I enter the flow of Volume II. Braudel’s writing, so well presented in English by translator Sian Reynolds, is exquisite, his thinking clear and clearly laid out. In Volume I, his intent to lay out the broad brushes of the human-environment geographies of the region are beautifully complemented by his many detailed deep dives into local case summaries (I was particularly struck by his descriptions of the challenges of navigating the Rhône in its heyday as a principal north-south route). Meeting France through Braudel’s Volume I has been a delight. On to Volume Two.
II: People and Production
Braudel begins the Foreword to Volume Two with this summary of Volume One: “In Volume One of this book, I set out to relocate the history of France within its geographical context - a context both too vast and too rich in contrasts, with the result that several ‘Frances’ had to co-exist side by side. [Regarding Volume Two,] If the same history is now considered within its major chronological context, we shall this time discover a series of consecutive Frances, similar yet dissimilar, alternately expanding and contracting, United and divided, serene and tormented, privileged and underprivileged. It is this sequence of realities and transformations, or as I prefer to call them all-inclusive cycles, that I should like to map here, for they can be viewed as so many landmarks in time, perhaps even as explanations. In their ebb and flow, these cycles have stirred up the living mass of our history, as the tides stir the waters of the sea.” (Volume II, p. 15).
Let this summary stand for both books, as I enter the flow of Volume II. Braudel’s writing, so well presented in English by translator Sian Reynolds, is exquisite, his thinking clear and clearly laid out. In Volume I, his intent to lay out the broad brushes of the human-environment geographies of the region are beautifully complemented by his many detailed deep dives into local case summaries (I was particularly struck by his descriptions of the challenges of navigating the Rhône in its heyday as a principal north-south route). Meeting France through Braudel’s Volume I has been a delight. On to Volume Two.
July 12, 2020
В это книге вы не найдёте сколько-нибудь четкого изложения истории Франции или даже описания её существования в рамках мир-экономики. Вначале я хотел поставить это в упрёк книге, но этого делать не стоит
Бродель углубил мой интерес к Франции и зафиксировал внимание не некоторых сюжетах, которые наверняка ещё встретятся при изучении этого региона - две основные культурные зоны, динамика развития военно-морских сил, транспортные пути, форма крыш и многое другое
Бродель углубил мой интерес к Франции и зафиксировал внимание не некоторых сюжетах, которые наверняка ещё встретятся при изучении этого региона - две основные культурные зоны, динамика развития военно-морских сил, транспортные пути, форма крыш и многое другое
April 3, 2018
Безумовно цікавий перший том про формування Франції. Власне це не про історію Франції, а про різноманітність її етнічного складу протягом формування єдиної нації, про умови проживання, населені пункти, ведення господарства і т.п. Все ж таки маю претензії до перекладу. Перекладач, мабуть, хотіла формувати речення як автор, а тому вони виходили дуже довгими і складними. Але це її право.
February 22, 2018
I thought this book would be about the history of France but I found out that it is about the cultural history of France. It was an interesting book.
August 3, 2022
Œuvre complexe et bien spécifique à la géographie mais qui nous livre certains cheminements dont ont peut ignorer l'importance dans l'histoire du pays
July 31, 2024
A social and economic history that reads like your pretty average Braudel book. I would recommend it if you're interested in French history. The book spends a large amount of time addressing the Prehistory of France (or maybe that's the second volume? I can't remember) - but anyways that's among the most interesting parts. This is definitely among Braudel's better books and I'd place below Civ&Cap and the Mediterranean.
July 10, 2022
Interesting view on the French history with the "longue durée" as starting point. Braudel lost his professional aloofness in the final chapter when discussing the modern period, pleading for more tolerance abd acceptance in the French society of 1985. He was to depart soon after and maybe this was his dying wish, as an old man afraid of the world he is leaving behind.
This entire review has been hidden because of spoilers.
February 6, 2016
The last history of the great Fernand Braudel, written with erudition, and fondness, and possessing a delightful readibility, not only because Braudel was a historian who could truly write, but also because of the splendid translation of Sian Reynolds.
June 21, 2016
Relecture rapide du premier tome de "l'identité de la France". Intéressante remise en cause de la notion des "frontières naturelles" , par laquelle on explique généralement l'histoire de France, par un effort continu de tous les souverains depuis les Capétiens, jusqu'à la 3ième République.
May 8, 2020
Сама книга чудова, але переклад Світлани Глухової жахливий, неможливо читати.
Прочитав російський переклад.
Моя розлога рецензія тут: https://medium.com/in-ukrainian/perek...
Прочитав російський переклад.
Моя розлога рецензія тут: https://medium.com/in-ukrainian/perek...
February 19, 2010
There's two volumes in English. How France went from dozens of small fiefdoms with differing languages, customs and cultures to a single nation.
March 26, 2016
Braudel's final tour de force. Looking forward to read his books on the Mediterranean.
Want to read
December 27, 2016I registered a book at BookCrossing.com!
http://www.BookCrossing.com/journal/14337695
http://www.BookCrossing.com/journal/14337695
September 4, 2022
Pas tellement d'histoire et trop d'espace (à mon goût). Braudel s'attarde trop à la déscription de plusieurs villes et leurs zones d'influence
June 5, 2015
Un grand livre d'histoire. Ecriture limpide.
Displaying 1 - 20 of 20 reviews