На хуторі з’являється тендітна міська дівчина Майя. Навіщо вона тут? Невже міська повія приїхала сюди зваблювати чоловіків? Так вважає місцева красуня Тоня.
Чи вона втекла від одного кохання у пошуках іншого? Адже майстер на всі руки Толя прикипів до неї всім серцем! А може, вона відьма, бо розорила гніздо крука й випила яйця?
Майя ховається від світу зі своєю страшною таємницею. Чи зможе хтось розгадати її?
Від книги взагалі не було ніяких очікувань, навіть і не знаю чому потягнулася читати. З анотації теж не багато інформації саме про сюжет. Але це було хороше чтиво.
Головна героїня - Майка - ні з того, ні з сього переїжджає на хутір у стару та покинуту хату. Зима: піч не топить, електрики немає, нікого вона не знає. Якби не сусіди то хто зна чи не замерзла б вона у першу ж ніч. Та добрі люди є всюди. І нагодують, і переночувати дадуть, і піч розпалять. І отак Майка знайомиться із сусідами та починає «нове життя», далеко від Києва та від тих, кого так не бажає бачити. «Але чи надовго це? Адже потяг до «мʼяса» неможливо заглушити, а жага до «красивого життя», наче голод, вимотує з тебе всі сили, вмовляє повернутися до міста й забрати те, що тобі належить» (із анотації). Думаю на цьому зупинюсь.
Мова авторки неймовірно вразила і читати було легко та неймовірно цікаво. А тут дівчиною життя потріпало та й вона ним теж.
Книга в мене викликала якісь не однозначні відчуття. Я не думала, зо вона мене захопить, але той треш, що там відбувався... Ти тільки сидиш і думаєш: що?? Серйозно??? І звісно хотілося дізнатися чи далі все так само. І таки так!! Кінець просто загнав у ступор! Висновок такий: дивна та незвична історія в якій можна побачити себе або свої думки чи переживання в певний момент життя...
Спочатку мені книга прям дуже важко давалась, я відверто закидала її тричі, бо історія здавалась якоюсь дуже звичною. Але я прям дуже рада, що все ж дочитала книгу. Бо персонажі й сама історія розвивається максимально цікаво і цінно.
Єдине, що саму книгу читала в іншому виданні і з приємнішою обкладинкою