Українська журналістка, письменниця, поетеса. З 1988 року живе в Києві, де працювала в газеті «Родослав», коректором журналу «Сучасність», оглядачем на першому й третьому каналах Національної радіокомпанії, оглядачем у газеті «Всеукраїнські відомості», заступником головного редактора в журналі «Наталі», головним редактором у журналі «Караван історій. Україна» та журналістом у журналі «Академія». Автор ілюстрацій до книг Лариси Масенко, Елеонори Соловей, Леся Танюка. Авторка двох збірок поезій. Відомі твори: "Пастка для жар-птиці", "Ескорт у смерть", "Ґудзик", "Останній діамант міледі", "Все, що я хотіла сьогодні...", "Я знаю, що ти знаєш, що я знаю" та інші
Загальне враження склалося неоднозначним. З одного боку, сама ідея про існування якогось виміру, в якому люди зустрічаються поза часу і допомагають один одному знайти себе дуже цікава. Але у книги є, з моєї точки зору, серйозні недоліки. По-перше, їй треба відразу зняти одну зірку за користування у тексті такого політичного табу, як слово "негр". Куди дивився головний редактор? Як він погодився пропустити це у друк? По-друге, книга здається ще сирою і з незакінченою кульмінацією. Так прискорити розвиток головних подій в кінці, маючи таке повільне начало здається мені не найкращим стилістичним засобом. Коротко кажучи, ідея дуже цікава, але книга трохи розчарувала
гарна книга на один вечір створені цікаві аналогії, дуже приємно було їх розгадувати, ніби пазлики такі складаєш трошки не вистачило відповіді на питання - ну і? але загалом книзі залік приємне читання
Моя тема. Тема душі і тіла, земного і чогось більшого. "Магічна" історія, одразу поринула в атмосферу. Мова авторки дозволила розслабитись і зануритись в історію ні про що побічне не думаючи і не ставлячи зайвих запитань до персонажів чи сюжету. Хотілось просто знати цю історію від початку до кінця. Кінець все пояснює, він виявився кращим, ніж я очікувала і це радує.
Ірен Роздобудько приємно здивувала, очікувала від неї іншої історії, але ця мені сподобалась такою як є.