Фінська письменниця і журналістка Анна-Лєна Лаурен яскраво відображає в своїй книзі ситуацію на Північному Кавказі, де панують жорсткі й мудровані неписані правила людського співіснування, а поняття сумління і честі ставляться понад життям і смертю. Окрім Грузії, Абхазії і Південної Осетії, вона захопливо і цікаво описує своє перебування ще в п’яти республіках, які є частинами Російської Федерації, — Дагестан, Чечня, Інгушетія, Північна Осетія і Кабардино-Балкарія, де проблеми з порушеннями прав людини найбільші.
Книга дозволяє краще пізнати Кавказ та його багатогранні культури і традиції, а особливо корисною є для журналістів-міжнародників.
Anna-Lena Laurén (born 1976) is an award-winning Finnish-Swedish journalist and author. She lives in Berlin, but has worked as an editor and correspondent for news media in both Finland and Sweden. Her journalistic career has a distinct focus on Russia, from where she has worked as a correspondent for Hufvudstadsbladet and Dagens Nyheter. Laurén has written several books with focus on Eastern Europe. For her articles from Russia she was voted The Journalist of the Year in Finland in 2020.
Сила цієї роботи – у виваженому описі великими мазками усіх кавказьких республік Росії та Грузії. Йдеться про повсякденне життя й особливості міжетнічного спілкування в Дагестані, Чечні, Інгушетії, Північній Осетії, Кабардино-Балкарії, які перебувають у складі РФ, а також Абхазії, Південній Осетії й Грузії. Після прочитання сліпо не поставиш беззаперечний знак дорівнює між Донбасом із Кримом та Абхазією й Південною Осетією. Книга розкриває багато внутрішніх нюансів, особливо стосовно міжетнічних стосунків, ісламізації, наслідків етнічної інженерії часів СРСР. Вагома частина книги висвітлює систематичні порушення прав людей, зокрема насильницькі дії російських спецслужб. Окремо, звісно, авторка зупиняється на військових конфліктах. Наприклад, коли описує події в Південній Осетії, детально пояснює, де Саакашвілі припустився помилок, до чого призвело однобоке висвітлення російсько-грузинської (іноземних журналістів взагалі не пускали на територію Південної Осетії під час бойових дій, тож вся увага ЗМІ фокусувалася виключно на Грузії) тощо. До того ж, при всій цій насиченості встигаєш дізнатися про особливі звичаї, мову й кухню. Я, наприклад, дізналася, що на відміну від грузинських хінкалі, які всім нам добре відомі, в Інгушетії це – печені пиріжки: "щось на кшталт пласких, подовгастих пиріжків з гарбузовою начинкою", які запивають чаєм з малиновим варенням. Я обов'язково перечитаю цю книгу ще перед поїздкою до Північного Кавказу. Мені здається, це краще за будь-які путівники. А взагалі дуже хотілося б другого доповненого видання, бо за це десятиліття все ж дещо оновилося, а дещо навпаки ще більше загрузло в трясовинні.
Anna-Lena Laurén levererar intressanta glimtar från Kaukasien och en handfull olika folkslag där. Språket flyter och Laurén är medryckande. Bokens enda svagheter är att den är för kort och kunde ha gått mera in på djupet. Läsvärd!
Katsauksia alueisiin, kieliin ja kansoihin, joista harvoin edes kuulee… (kuvaavaa on, että kun yhden alueen kieliä lueteltiin, tunnistin kielten nimistä vain yhden…) Mielestäni antoisa ja yleissivistävä teos.