В однотомник відомого американського письменника Джерома Д. Селінджера входить центральний його твір - "Над прірвою у житі", а також повість "Вище крокви, будівничі" й оповідання.
Librarian Note: There is more than one author by this name in the Goodreads database.
Works, most notably novel The Catcher in the Rye (1951), of American writer Jerome David Salinger often concern troubled, sensitive adolescents.
People well know this author for his reclusive nature. He published his last original work in 1965 and gave his last interview in 1980. Reared in city of New York, Salinger began short stories in secondary school and published several stories in the early 1940s before serving in World War II. In 1948, he published the critically acclaimed story "A Perfect Day for Bananafish" in The New Yorker, his subsequent home magazine. He released an immediate popular success. His depiction of adolescent alienation and loss of innocence in the protagonist Holden Caulfield especially influenced adolescent readers. Widely read and controversial, sells a quarter-million copies a year.
The success led to public attention and scrutiny: reclusive, he published new work less frequently. He followed with a short story collection, Nine Stories (1953), of a novella and a short story, Franny and Zooey (1961), and a collection of two novellas, Raise High the Roof Beam, Carpenters and Seymour: An Introduction (1963). His last published work, a novella entitled "Hapworth 16, 1924", appeared in The New Yorker on June 19, 1965.
Afterward, Salinger struggled with unwanted attention, including a legal battle in the 1980s with biographer Ian Hamilton. In the late 1990s, Joyce Maynard, a close ex-lover, and Margaret Salinger, his daughter, wrote and released his memoirs. In 1996, a small publisher announced a deal with Salinger to publish "Hapworth 16, 1924" in book form, but the ensuing publicity indefinitely delayed the release.
Another writer used one of his characters, resulting in copyright infringement; he filed a lawsuit against this writer and afterward made headlines around the globe in June 2009. Salinger died of natural causes at his home in Cornish, New Hampshire.
Я поняла шо це за книжка аж після її прочитання, коли проглядала критику. Бо до того знала лише російський варіант її назви. Може й сприймала її по-іншому, якби розуміла який бестселлер читаю.
Книга мені не супер зайшла, хоча переживання про природність і ненапищенність того, що я роблю я все ж маю, як має і головний герой. Я не розуміла сенсу читання до моменту, коли Голден прийшов до свого вчителя Антоліні. Бо те, що відбувається в голові хлопця нагадує хаос, який каже, шо він порядок. Він топить за дитячість, а сам косить під дорослого. Напевно мені просто було дуже жаль цього хлопця. Важко було бачити, що Голден відторгає інших, які такі ж, як і він сам. Він хоче оберігати дітей від прірви, в яку сам давно вже впав.
*** Дуже зворушує ставлення Голдена до Фібі. Класно дивитися, що хоч її точку зору він може вислухати і принаймні спробувати розуміти.
*** Хоча є багато ідей, над якими можна подумати, то все ж варто читати)
я читала це надто довго, щоб сказати щось нормальне про цю книгу.
голден колфілд дійсно наговорив цілу книжку якоїсь мури, тільки задля того, щоб наговорити цілу книжку якоїсь мури. 16-річний субчик, який ставить із себе бо-зна кого і має всіх «на увазі». це сильно, але, можливо, в 16 воно б і зайшло. а так то немає про що говорити, нехай буде йому добро
Як на мене - надзвичайно несерйозна повість з легким вкрапленням повчання і філософії. Розповідь іде від імені розбишаки-хлопчака, недбало, молодіжною мовою приправленою красними і теплими слівцями. Це мабуть треба віддати належне перекладові. Гарно розкрито характер і вдачу головного героя, які викликають невимушену симпатію у читача. З назви можна було б подумати, що цей твір про кохання. Якісь такі думки напрошуються. Але насправді тут про перипетії шкільного життя -чвари з однокімнатниками в гуртожитку, походеньки з дівчатами, випивка, шибайголовство і відчайдушність. Легке чтиво на кілька вечорів, яке заряджає позитивом і налаштовує на гарний настрій від прикольної балачки головного героя.
Селінджер через Голдена критикує лицемірство, пиху і деградацію суспільства, яке робить акцент не на тих речах, що треба. Він це демонструє через розповідь про своє навчання, через похід до театру і через невинність дітей, якої вони позбавляються коли виростають.
Роман про підлітка Голдена Колфілда, який після виключення зі школи кілька днів блукає Нью-Йорком. Він відчуває самотність, розчарування і відчуження від фальшивого дорослого світу, шукає щирості й сенсу. Його мрія - бути ловцем у житі: стояти на краю поля й рятувати дітей, щоб вони не впали у прірву дорослого життя. Книга - про кризу дорослішання, пошук себе, страх перед дорослістю й прагнення зберегти чистоту дитинства.
Перечитала в дорослому віці і з дивом відчула, як ця історія замість універсальності набула цілком конкретних рис американської розповіді, про хлопчика з заможної родини (що мешкає на Мангеттені), хорошої школи і багатообіцяючого майбутнього. Звісно це тому, що я після підліткового віку встигла пожити в Штатах і почитати трохи більше книжок. Зокрема листування Сильвії Платт для мене трохи було як доповнення оцих історій про Колфілдових дівчат з жіночих шкіл. Через це воно втратило трохи свій чар релевантної для мене історії, але через впізнавання топографії Нью-Йорка, особливо музею Природничої історії набуло нового шарму.
Один із моїх улюблених авторів, до якого час від часу повертаюсь. Люблю за те, що його тексти тривожать, натякають на щось поза раціональним, говорять про пошуки людини свого сенсу життя і свого місця серед інших людей. І все це натяками, без прямих промовлянь, без риторичних запитань, далеке від повчань. Моє улюблене оповідання - Френні. Головна героїня переживає екзистенційну кризу, вона починає дивитись на усе навколо прискіпливим оком і бачить багато фальшу. А шукає натомість чогось справжнього у простоті, відвертаючись від інтелектуальних завихрень її оточення.
Книга про життя підлітка з заможної родини, якого вигнали з навчального закладу. Він тиняється всюди, не має мети в житті, обезцінює поради дорослих, бреше і вважає себе розумнішим за інших. Не розумію, чому цей твір в багатьох рекомендаціях? Мені головний герой неприємний, дратує його зарозумілість. Мабуть, цей твір пасує читати підліткам. Вони зможуть побачити, як смішно зі сторони виглядає така поведінка. Дорослим тут шукати нічого.
Закинув я читати цю книжку ще у далекі шкільні роки. І ось вирішив повернутися. Адже не все зі шкільної програми відповідає своєму вікові (переконався особисто на прикладі "Майстра і Маргарити"). І хоча цього разу дочитав до кінця - повне розчарування. Якщо тоді був недоріс, то тепер, мабуть, переріс.
Про любов,яка турбується, вчить, готує до зросту, хоч наче там і немає прямої мови про любов. Про те, що кожен дорослий відповідальний перед кимось малим, який колись стане дорослим. Про непрості підліткові вибори, наприклад щодо читання добрих книг. Про тугу за мудрою опікою і можливість надати її самому собі.
Повісті і оповідання про американських підлітків. Найкращим і класичним є саме «Над прірвою у житі». Так як видавництво досить старе, то в книзі простежується багато устарілих україномовних слів, що додають специфічний шарм тексту. Книгу бажано читати у віці 17-25 років.