Надихнути, втішити, додати солоду й радості. Ця книжка - збірник добрих, теплих, шоколадних, цілющих слів. Тут містяться історії про різних людей, життя, любов, слова, дружбу, суток, пошуки, усміх, подорожі, домашню випічку, міста, кутові будинки, про велосипеди, кіно й картини, про музику, лікарні, студентів, книжки, про неосвітлені вулиці й старі листи, маленькі дрібниці й великі зміни. І дуже хочеться, щоби читаючи щю книжку, ви усміхалися. Смачного читання!
Щиро кажучи, «Теплі історії» — не зовсім мій жанр. Зазвичай мені у них чогось не вистачає. Може, драматизму чи внутрішнього конфлікту, може — різноманіття персонажів. Тому у фанати «теплих історії» мене записувати не варто. Але, як і всім нормальним людям, мені часом життєво необхідна дрібка концентрованого натхнення, хмаринка дива і жменька цих банальних дрібничок — цих, знаєш, плетених светрів, яскравих шаликів і кольорових блокнотів, які роблять світ затишнішим. І тоді приходить пора «Теплих історій» — таких, як ці, «до шоколаду». Якщо споживати їх маленькими порціями (так, як по шматочку їси шоколад) — то все з ними може скластися дуже добре.
Про що ці історії? Про вміння вірити диво, чекати дива і творити їх, коли треба. Всі ці історії про різних персонажів, але насправді — про одну людину.Бо за якими б екзотичними жіночими іменами — Франка, Ада, Сміяна тощо — не ховалася вона, її легко впізнати. Її — цебто авторку, Надійку Гербіш. Бо всі жіночі персонажі, якого б віку вони не були і чим не займалися, наділені її рисами — надзвичайними здібностями влаштовувати у буднях маленькі свята, прикрашати простір довкола себе милими і симпатичними деталями, бути вдячною за найменші радощі і здатністю бачити красу світу (а вона ж бо — в очах того, хто дивиться).
Власне кажучи, це й мені заважало — чужі імена, які намагалися спантеличити. Бо ті тексті зі збірки, які — очевидно — авторка писала безпосередньо від свого імені, вони значно природніші, щиріші і цікавіші. Мені справді було цікаво читати «Подорожні замальовки із шоколадних міст» — бо я змогла подивитися на них очима авторки. І трохи зачаруватися. Ще мені дуже сподобалася коротенька історія про походження натхнення. А от чужі історії сподобалися менше, справді. Але це справа смаку:)
А що я б порадила прочитати усім, хто хоче вдосконалити своє життя і додати до нього трохи радості, — це оповідання «101 щаслива намистинка». Це такий міні-мотиватор, маленький посібничок, який містить конкретні рецепти — що треба додавати до своїх буднів, щоби вони стали трохи приємнішими. Звісно, не кожному усі «добавки» підійдуть. Але кожен тут зможе знайти для себе дещо корисне.
"Теплі історії до шоколаду" - це просто скарбниця натхнення, мрій, надії, тепла, любові, мотивації, див, позитиву і, звичайно ж, шоколаду та кави :). Саме того, що так потрібно довгими зимовими вечорами.
Ця книжка ніби коробка найсмачніших у світі цукерок, які хочеться зʼїсти всі й одразу, але все ж варто обмежити себе і вживати не більше ніж одну/дві до кави. Так само як ті цукерки ці короткі історії здатні довершити не тільки ваш напій, але й настрій, стан душі, підсолодити смак самого життя.
То ж рецепт простий. По одній історії вранці та ввечері до улюбленого напою) Нехай смакує! 😉
Це одна з тих книжок, що намагаєшся розтягнути якомога надовше. Дуже теплі та смачні історії. Наче зустріч з другом або обійми коханого. Найкращі ліки від депресій та нервозів. Одразу хочетья написати щось хороше, світле і тепле зі свого життя. Адже, його так багато, якщо придивитись)))
"Теплі історії до шоколаду" Надійки Гербіш – це дуже затишна й особлива книга. Коли її читала, то здавалося, ніби навколо мене невидима сфера, яка створила бар'єр для буденності. Всередині ж була трепетна атмосфера без зайвих шумів, думок і подій навколо. Тільки я і книга, молочний шоколад з горіхами і поруч чашка фруктового чаю або лате з маршмелоу.
Щодо книги, то влучнішої назви просто не могло бути. Заперечити той факт, що від історій віє теплом та нотками шоколаду, може тільки бездушне створіння. Ці оповідки – неначе осіннє листя під ногами, червонощокі яблука на дереві, сяючі гірлянди на вікні, помаранчевий плед на колінах, червона помада на губах… Без них я не уявляю туманні ранки та прохолодні вечори після літа, а ще довгі ночі в очікуванні снігу зимою. Без книги не уявляю свого життя, а без такої й поготів.
Надихаюча, зворушлива, міцна, ніжна, атмосферна, сумна і водночас по дитячому весела – такою є книга "Теплі історії до шоколаду", яку я раджу читати тоді, коли вам хочеться тепла і затишку.
Легка, приємна, тепла, сповнена натхнення книга, якраз для читання в листопаді. Короткі життєві історії української авторки, щасливої жінки про радість, сум, щастя, кохання, розчарування, іншими словами про життя із присмаком шоколаду та порадами, як знаходити втіху щодня.
Эту книгу надо продавать в наборе с коробкой шоколадных конфет, пледом и термосом вкусного кофе. Все-все рассказы вовлекают в романтичный мир доброй и какой-то непрактичной девушки-автора, для которой сладкий шоколад - метафора теплой жизни, созданной для наслаждения и созидания. Пожалуй, это самые добрые рассказы, которые я когда-либо читала.