What do you think?
Rate this book
Гетьман Іван Виговський
Цей роман за радянських часів старанно замовчувався. І ще б пак - адже йдеться в ньому про напрочуд складний період нашої історії: приєднання волелюбної Української козацької держави до Московського царства і переконаний спротив, який чинило цьому все свідоме українство. У центрі оповіді образ генерального писаря Війська Запорозького, а відтак і гетьмана України Івана Виговського, під проводом якого наші вояки завдали найдошкульнішої в історії поразки московським загарбникам.
272 pages
First published January 1, 1899
3 people are currently reading
38 people want to read
About the author
Іван Нечуй-Левицький
65 books37 followersУкраїнський прозаїк, перекладач. Народився 25 листопада 1838 року в м. Стеблеві Київської губернії, в сім’ї сільського священика.
У 7 років віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі.
У 14 років вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік.
Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем.
1861 року вступає до Київської духовної академії.
1865 року закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар’єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії в гімназіях Каліша та Седлеця.
Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати.
З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів.
Потрапляє під таємний нагляд жандармерії.
1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці.
До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях.
Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 2 квітня 1918 року.
Ivan Nechuy-Levytsky was born on 25 November 1838 to a family of a peasant priest in Stebliv (Cherkasy region of central Ukraine). In 1847 entered the Boguslav religious school. Upon graduating from the Kiev Theological Academy (1865) he taught Russian language, history, and geography in the Poltava Theological Seminary (1865–1866) and, later, in the different gymnasiums in Kalisz (Congress Poland), Siedlce (Congress Poland, 1867–1872), and Kishinev (Bessarabia, 1873–1874). He started writing in 1865, but due to Russian imperial censorship his works appeared only in Galician periodicals, such as the journal Pravda, Dilo, and Zoria (Lviv).
He died in 1918 in one of almshouses of Kiev.
У 7 років віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі.
У 14 років вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік.
Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем.
1861 року вступає до Київської духовної академії.
1865 року закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар’єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії в гімназіях Каліша та Седлеця.
Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати.
З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів.
Потрапляє під таємний нагляд жандармерії.
1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці.
До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях.
Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 2 квітня 1918 року.
Ivan Nechuy-Levytsky was born on 25 November 1838 to a family of a peasant priest in Stebliv (Cherkasy region of central Ukraine). In 1847 entered the Boguslav religious school. Upon graduating from the Kiev Theological Academy (1865) he taught Russian language, history, and geography in the Poltava Theological Seminary (1865–1866) and, later, in the different gymnasiums in Kalisz (Congress Poland), Siedlce (Congress Poland, 1867–1872), and Kishinev (Bessarabia, 1873–1874). He started writing in 1865, but due to Russian imperial censorship his works appeared only in Galician periodicals, such as the journal Pravda, Dilo, and Zoria (Lviv).
He died in 1918 in one of almshouses of Kiev.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
August 1, 2020
непогано. трохи нагадує "Чорну раду..." Куліша. якщо в Куліша - апогей Руїни на Лівому березі, то тут - у Нечуя - самий початок і козацька Україна - Військо Запорозьке ще цілісна.
незважаючи на своє інтеліґентне народництво Автор усе-таки симпатизує гетьману Виговському, навіть коли пише про його гадане полонофільство (ніяк його не пояснюючи). натомість, нелюбов героя роману до Москви пояснення не потребує (може хіба для нащадків, і то хтозна). присмак залишається все той же, Кулішівський, сумний, відчайний. інші герої твору - Зінько, Демко - попри деякі симпатії Автора все ж залишають посмак такої бидлуватости. і думаєш, то карма наша така? чого то Україна обирає між бидлом умовно лівим і бидлом правим, як реакцію на Виговського і Немирича. блаблабла, не розвиватиму цю тему. бо ще подумаєте на мене не знати що (хоч мені і пофіг. я радше лівий, ніж правий. і тому це ще більш неприємно. sad, but true. насправді, чесніше бути собою і не намагатися себе кудись приткнути, бо то вже мономанія якась).
якщо продовжувати порівнювати, то цей твір гірший, ніж Кулішевий. однак, вартий прочитання. та й невеликий (!). варто читати абсолютну більшість класики (навіть незважаючи на якість), щоб знати хтО ми є, чомУ і Як з того всього вибиратися на сухе.
складається враження, що твір незавершений. захопившись описом внутрішньої боротьби (правильний акцент!) Нечуй "провтикав" московсько-українську війну і її апофігей - Конотоп. він про нього, здається, один раз згадує в епілозі. натомість, сам епілог роздутий. саме тому, мабуть, що основна частина роману недописана.
тому, книга варта. читайте, і пишіть краще! амінь
незважаючи на своє інтеліґентне народництво Автор усе-таки симпатизує гетьману Виговському, навіть коли пише про його гадане полонофільство (ніяк його не пояснюючи). натомість, нелюбов героя роману до Москви пояснення не потребує (може хіба для нащадків, і то хтозна). присмак залишається все той же, Кулішівський, сумний, відчайний. інші герої твору - Зінько, Демко - попри деякі симпатії Автора все ж залишають посмак такої бидлуватости. і думаєш, то карма наша така? чого то Україна обирає між бидлом умовно лівим і бидлом правим, як реакцію на Виговського і Немирича. блаблабла, не розвиватиму цю тему. бо ще подумаєте на мене не знати що (хоч мені і пофіг. я радше лівий, ніж правий. і тому це ще більш неприємно. sad, but true. насправді, чесніше бути собою і не намагатися себе кудись приткнути, бо то вже мономанія якась).
якщо продовжувати порівнювати, то цей твір гірший, ніж Кулішевий. однак, вартий прочитання. та й невеликий (!). варто читати абсолютну більшість класики (навіть незважаючи на якість), щоб знати хтО ми є, чомУ і Як з того всього вибиратися на сухе.
складається враження, що твір незавершений. захопившись описом внутрішньої боротьби (правильний акцент!) Нечуй "провтикав" московсько-українську війну і її апофігей - Конотоп. він про нього, здається, один раз згадує в епілозі. натомість, сам епілог роздутий. саме тому, мабуть, що основна частина роману недописана.
тому, книга варта. читайте, і пишіть краще! амінь
February 20, 2024
І досі в рідному селі стоїть церква, названа на честь батька Івана Виговського - Євстахія. Кажуть, що сам гетьман ходив сюди на службу, їдучи зі свого маєтку в Руді.
Хто-зна чи правда, але раз сам Нечуй-Левицький приїжджав в село, готуючи цей роман до написання - то мав на то підстави.
Події роману відбуваються на Великій Україні в часи, що передували Руїні.
Хто-зна чи правда, але раз сам Нечуй-Левицький приїжджав в село, готуючи цей роман до написання - то мав на то підстави.
Події роману відбуваються на Великій Україні в часи, що передували Руїні.
Displaying 1 - 2 of 2 reviews