Хорхе Луїс Борхес приваблює мене власним скромним ставленням до себе, як письменника, і як натхненний, захоплений, надзвичайно вдячний читач.
До книги "Приватна книгозбірня. Передмови" мали потрапити передмови, написані Борхесом до ста книжок, які він вважав обов'язковими для прочитання. На жаль, автор встиг написати лише шістдесят чотири з них. І це справжній скарб для спраглого читача.
Попри те, що книг існує значно більше, ніж будь-хто з нас здатний прочитати за всеньке життя, бувають моменти, коли ти не можеш визначитися з тим, що читати далі.
Особисто мені в таких ситуаціях дуже допомагають поради письменників, я не раз і не двічі починав читати книги, випадково надибані в інших книгах, дописах, спеціальних нижкових добірках від авторів.
Читаючи ці передмови, я не лише звернув увагу на деякі книги, котрі створюють масовку на моїх поличках, але й отримав величезне задоволення від простого, лаконічного та, водночас, інтелектуального стилю автора.
Ніколи не знаєш, де тобі пощастить, котра з історій увійде тобі в серце, і виверне душу – в хорошому, звісно в хорошому сенсі, навіть якщо тобі при цьому буде боляче.
Коли один з улюблених авторів більше нічого не напише, залишається просто дослухатися його слів:
"Книжка — це річ серед речей, том, загублений поміж томів, яких є сила-силенна в байдужому всесвіті, доки не натрапить на свого читача, на людину, призначену для її символів. ... Дай Боже, щоб ти був читачем, якого ця книжка дожидала."
Пошук літературних скарбів залишається моїм найдавнішим, найбільш постійним і тривалим захопленням, добре, що воно ніколи не минало назовсім, а зараз – й поготів – буяє та квітне, позаяк хочеться ще так багато встигнути прочитати перед остаточним Кінцем Часів.